Рішення № 66320368, 24.04.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р.Справа № 922/675/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Самсоновій М.М.

розглянувши справу

за позовом Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків до Головне управління Національної поліції в Харківській області, м. Харків про стягнення коштів у розмірі 5 959,32 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за дов. № 01-16юр/3220 від 25.04.2016 року

відповідача - не з'явився

за відсутності клопотання технічна фіксація не здійснювалась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, акціонерна компанія "Харківобленерго", звернувся до господарського суду Харківської з позовною заявою до відповідача, головного управління Національної поліції в Харківській області, про стягнення 5 397,80 грн. пені та 561,52 грн. 3% річних. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії № 4-2776 С від 23 вересня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01 березня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/675/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 13 березня 2017 року. 13 березня 2017 року, ухвалою господарського суду Харківської області, відкладено розгляд справи до 03 квітня 2017 року. 03 квітня 2017 року по розгляду даної справи було оголошено технічну перерву до 24 квітня 2017 року, в зв'язку з відпусткою судді Калініченко Н.В.

В призначене судове засідання 24 квітня 2017 року з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Відповідач свого повноважного представника в судове засідання не направив, відзив на позов та документи на виконання ухвали суду про порушення провадження у справі не надав; про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк. спр. 84, 107).

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомлення суду стороною, а у разі ненадання суду відповідної інформації адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців), і не повернуто підприємством звязку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважаються, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Так, процесуальні документи у даній справі (ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи) направлялися всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідних документів. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але відповідач не з'явився у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Так, наявні в матеріалах справи ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

В судовому засіданні 24 квітня 2017 року представник позивача не виявив наміру подавати додаткові докази чи пояснення по справі в обґрунтування своїх позовних вимог, а матеріали справи свідчать про достатність наявних в ній доказів для встановлення в повному обсязі фактичних обставин справи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 вересня 2016 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 4-2776 С.

Відповідно до п.1 договору, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю, зазначеною у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію" до цього договору, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності споживача. Приєднана потужність у точці підключення зазначена у додатку № 3.1 "Перелік місць встановлення розрахункових приладів та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію". Під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, Правилами користування електричною енергією (ПКЕЕ), правилами улаштування електроустановок (ПУЕ), іншими нормативними документами. В разі прийняття нормативно-правових актів, які змінюють умови цього договору, сторони зобов'язуються до внесення до договору відповідних змін керуватися вимогами цих нормативних документів. Споживач зобов'язується, зокрема своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування згідно з умовами додатку № 2 "Порядок розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з вимогами ПКЕЕ та умовами цього договору (п.п. 2.1, 2.3, 2.3.3, 2.3.4 договору). За внесення платежів, передбачених пунктом 2.3.3 - 2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком № 2 "Порядок розрахунків", споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, 3% річних та індекс інфляції. Сума пені нараховується споживачу з першого дня прострочення платежу, який повинен бути здійснений споживачем в термін, встановлений в додатку № 2 "Порядок розрахунків", по день сплати заборгованості включно та зазначається в рахунку окремим рядком. За перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електроенергії та потужності. При цьому плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом споживання 50 000 кВт г і більше (ст. 26 Закону України "Про електроенергетику") (п.п. 4.2.1, 4.2.2). Відповідно п. 9.5 договору, цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2016 року, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Розрахунковий період встановлено споживачу з 20 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Споживач кожного останнього дня розрахункового періоду самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формулою (додаток № 9 до говору "Звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії") (п.п. 1, 2 Порядку розрахунків). Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, споживачу протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом). За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 20 "Акт про використану електричну енергію", який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаними та скріпленим печаткою в термін до 5 днів. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі розрахунків з юридичними особами "Харківенергозбут" рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання. Рахунки на попередню оплату, на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та на оплату реструктуризованої заборгованості надаються постачальником електричної енергії одночасно. В разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення (п. 5 Порядку розрахунків). У разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком рахунків постачальник проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов'язання за цим договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції (п. 6 вказаного порядку).

На підставі вказаного договору, позивач здійснював постачання електричної енергії відповідачу, але останній належним чином не виконував свої зобов'язання щодо своєчасної оплати вартості отриманої електричної енергії, у зв'язку з чим позивачем проведено нарахування пені та 3% річних, що й стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору. Статтею 6 ЦК України внормовано, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). В розумінні ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Водночас, за статтями 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. За статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Пунктом 4.2.1 договору про постачання електричної енергії № 4-2776 С від 23 вересня 2016 року, сторонами передбачено відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем проводилося нарахування пені не лише за прострочення оплати вартості отриманої електричної енергії в межах дії договору про постачання електричної енергії № 4-2776 С від 23 вересня 2016 року (отриману в період з 23 вересня 2016 року по листопад 2016 року), а й на прострочення оплати вартості електричної енергії поза межами дії вказаного договору (отриману в період з січня по 22 вересня 2016 року включно).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах, зокрема, за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. Суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів (ч. 2 ст. 22 ГК України). Оскільки позивач - є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, суд дійшов висновку про законність проведення нарахування позивачем пені, за прострочення оплати вартості отриманої електричної енергії в період з січня 2016 року по 22 вересня 2016 року включно, з огляду на приписи ч. 2 ст. 231 ГК України та направлення позивачем на адресу відповідача рахунку № 2776, який був в подальшому повністю оплачений відповідачем.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено право кредитора, за прострочення виконання грошового зобов'язання, вимагати сплату боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання, яке виникало у відповідача перед позивачем (сплата вартості отриманої електричної енергії) є грошовим, а отже є правомірним й застосування ст. 625 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем був наданий обґрунтований розрахунок пені та 3% річних, відповідно до якого сума пені складає 5 397,80 грн., 3% річних складає 561,52 грн. Перевіривши правомірність нарахування позивачем пені та 3% річних, враховуючи приписи ч. 2 ст. 231 ГК України, п. 4.2.1 договору та ст. 625 ЦК України, суд встановив, що дані нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача є обґрунтованими, доведеним матеріалами справи та таким, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 1 600,00 грн. покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 77, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області, 61002, м. Харків, вул. Жон Мироносиць, 5 (в тому числі з п/р 35216024092615 ГУ ДКСУ у Харківській області, МФО 850172, код ЄДРПОУ 40108599) на користь акціонерної компанії "Харківобленерго", 61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149 (п/р 26005474695 в АТ "ОСОБА_2 Аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 00131954) 5 397,80 грн. пені та 561,52 грн. 3% річних, а також 1 600,00 грн. судового збору. .

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 03.05.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

справа № 922/675/17