Рішення № 66320219, 24.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р.Справа № 916/5162/15

Господарський суд Одеської області у складі :

головуючого судді Никифорчука М.І.

при секретареві Аганіні В.Ю.

за участю представників сторін :

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №1970 від 20.11.2015р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю від 03.12.2015р.;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/5162/15:

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4

до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного підприємства „Альянс-2500"

про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення

в с т а н о в и в :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - Позивач) звернувся до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 (далі - Відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного підприємства „Альянс-2500" про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення.

Відповідач з вимогами не згоден, про що зазначив у відзив на позов.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року (колегія суддів у складі: головуючого Малярчук І.А., суддів Петренко Н.Д. Щавинської Ю.М.) відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 в частині позовних вимог до ФОП ОСОБА_5, припинено провадження у справі в частині заявлених ФОП ОСОБА_4 позовних вимог до гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року (колегія суддів у складі: ) рішення Господарського суду Одеської області від 16 травня 2016 року у справі №916/5162/15 скасовано, провадження у справі № 916/5162/14 припинено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.12.2016р. касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.07.2016 року скасовано. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року про припинення провадження у справі в частині заявлених ФОП ОСОБА_4 позовних вимог до гр. ОСОБА_7, гр. ОСОБА_8 залишено в силі. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.05.2016 року в частині відмовити у задоволенні позову ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 скасовано. Справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Розпорядженням кервника апарату господарського суду Одеської області №1002 від 21.12.2016р. призначено повторний автоматичний розподіл справи №916/5162/15. Справу №916/5162/15 в частині вимог ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5 передано на розгляд судді Літвінову С.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23.12.2016р. суддя Літвінов С.В. прийняв справу № 916/5162/15 до свого провадження та призначив розгляд справи на 23 січня 2017р. о 11:45.

Ухвалою суду від 23.01.2017р. розгляд справи № 916/5162/15 відкладено на 20.02.2017р. о 10:30 за правилами ст. 77 ГПК України.

У зв'язку з перебуванням судді Літвінова С.В. з 24.01.2017р. на тривалому лікарняному, згідно розпорядження кервника апарату суду № 193 від 20.0.2017р., призначено повторний автоматичний розподіл справи № 916/5162/15.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2017р., справа № 916/5162/15 передана на розгляд судді господарського суду Одеської області Никифорчуку М.І.

Скасовуючи вказані судові рішення касаційна інстанція у постанові від 07.12.2016р. зазначила, що посилання суду першої інстанції на неможливість визначення частки ФОП ОСОБА_5 відповідно до ступеня його вини є помилковими, оскільки згідно з ч. 2 ст. 1190 ЦК України частка кожного завдавача шкоди у відшкодуванні, що належатиме потерпілому, визначається, якщо є заява потерпілого, і коли ступень вини (умисел або необережність) впливає на розмір відповідальності завдавача шкоди. Беручи до уваги те, що у цій справі така заява відсутня, відповідачі, за наявності у них солідарного обов'язку, несуть відповідальність за загальними правилами, встановленими у ч. 1 ст. 543 ЦК України (кредитор може пред'явити вимогу до всіх співборжників разом або до кожного з них як повністю, так і в частині боргу). Отже, відсутність такої заяви жодним чином не перешкоджає розгляду справи в частині вимог до ФОП ОСОБА_5

Щодо позовних вимог про витребування майна та його повернення позивачу, касаційна інстанція зазначила наступне.

У рішенні суду першої інстанції визначичено, що "позовні вимоги про витребування у солідарному порядку майна із чужого незаконного володіння" є неправомірними та не обґрунтованими з тих же підстав, що і позовні вимоги про стягнення у солідарному порядку збитків та моральної шкоди. Водночас, суд касаційної інстанції зауважує, що позивачем не заявлялись вимоги про витребування майна у солідарному порядку. Заявлення позивачем однієї позовної вимоги (витребування та повернення майна) до трьох відповідачів, не виключає обов'язок суду відповідно до ст.ст. 24, 43 ГПК України з'ясувати чи повинен у господарському процесі ФОП ОСОБА_5 відповідати за такими вимогами, тобто, чи є він належним відповідачем. Для чого суду слід встановити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги (збереження ФОП ОСОБА_5 спірного майна позивача без достатньої правової підстави), і відповідно до встановлених обставин зробити висновок, чи слід позов до ФОП ОСОБА_5 в частині вимог про витребування та повернення майна задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 111-10 ГПК України вказівки, що містяться в постанові касаційної інстанції є обов'язковими для суду першої інстанції при новому розгляді справи.

В засіданні суду 24.04.2016р. за правилами ст.85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повний текст рішення буде виготовлений та підписаний 03.05.2017 р.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та проаналізувавши надані докази, вислухавши представників сторін, проаналізувавши приписи законодавства, що регулюють правовідносини по даному спору, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами.

Як встановлено судом, згідно постанови Вищого господарського суду України від 07.12.2016р. у справі №916/5162/15 дана справа розглядається в частині вимог ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5

Як випливає з матеріалів справи, відповідно до договору позики від 30.08.2012р., укладеного між ОСОБА_8 (позикодавець) та ОСОБА_5 (позичальник), позичальник отримав у користування частину приміщення у АДРЕСА_1, площею 86кв.м., на строк до 30.08.2015р. Право передання майна, вказаного у п.1.1. договору, належить позикодавцю на підставі права власності. Позичальник зобов'язується використовувати майно тільки за його безпосереднім призначенням (п.п.1.1., 1.2., пп.в) п.2.2. договору).

Майно за договором позики від 30.08.2012р. було передано позикодавцем позичальнику на підставі акту приймання-передачі.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №26386943 від 11.06.2010р. об'єкт позики належить ОСОБА_8 на праві власності.

На підставі угоди від 30.08.2012р. договір позики від 10.04.2012р., укладений між ОСОБА_8 та ОСОБА_5 розірвано та майно повернуто за актом приймання-передачі від 30.08.2012р.

10.04.2012р. між ФОП ОСОБА_8 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, згідно якого орендодавець передав орендарю у користування нежиле приміщення по АДРЕСА_1, площею 120,7кв.м., строком до 10.03.2015р.

Спірні взаємовідносини позивача та відповідачів за позицією ФОП ОСОБА_4 виникли із виконання договору оренди від 01.09.2012р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_4 (орендар), згідно з яким орендодавець надає орендарю у тимчасове користування частину приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, площею 86кв.м., на строк до 20.08.2015р. Орендодавець має майнові права на вказане приміщення у відповідності з договором позики. Приміщення надається в оренду з метою використання у відповідності до законодавства (п.1.2., 1.3., 1.4. договору).

У п.3.1. договору оренди від 01.09.2012р. сторони погодили, що, якщо у сторін не виникає взаємних претензій на протязі строку дії даного договору, орендодавець та орендар погоджуються із тим, що договір може бути продовжений на строк, визначений обома сторонами на підставі додаткової угоди.

Розмір орендної плати складає суму, еквівалентну 505 дол.США в місяць, яка сплачується у національній валюті - гривні, за курсом продажу валюти АО "Укрсиббанк" на день здійснення платежу. Орендна плата сплачується не пізніше 15 числа поточного місяця. Комунальні платежі в орендну плату не включаються. Комунальні платежі орендар зобов'язаний сплатити у відповідні комунальні служби у повному обсязі у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним (п.п.4.1., 4.2., 4.3. договору оренди від 01.09.2012р.).

Згідно з п.5.1. договору оренди від 01.09.2012р. орендодавець зобов'язався забезпечити вільне використання орендарем об'єкту оренди на умовах договору.

Відповідно до п.п.7.1., 7.2. договору оренди від 01.09.2012р. після закінчення строку оренди, орендар зобов'язаний передати орендодавцю орендоване приміщення протягом трьох днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-передачі. В момент підписання акту приймання-передачі, орендар передає орендодавцю ключі від орендованого приміщення.

Додатковою угодою від 01.01.2014р. сторони змінили розмір орендної плати та визначили її у період з 01.04.2014р. по 01.10.2014р. у розмірі 4000грн. в місяць. Орендна плата в період з 01.10.2014р. по 01.04.2015р. визначена сторонами у додатковій угоді від 01.10.2014р. у сумі 6000грн. в місяць, а з 01.04.2015р. - на умовах п.4.1. договору.

На виконання умов договору оренди від 01.09.2012р. сторонами складено та підписано акт приймання-передачі від 01.09.2012р., за яким позивач отримав у користування об'єкт оренди.

Повідомленням, на якому відсутня дата та номер, ФОП ОСОБА_5 висунув позивачу вимогу про звільнення об'єкту оренди у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди та оплатою орендної плати і комунальних платежів, а також повідомив, що передав майно позивача на зберігання компанії "Альянс" у м. Білгород-Дністровський, вул. Водопровідна,3.

Із виписки показань свідка ОСОБА_7 (кримінальне провадження №12015160500007519) вбачається, що на відмову звільнити об'єкт оренди ним було описано наявне на об'єкті майно, опечатано його та залишено в приміщенні об'єкта оренди, яке знаходиться під охороною.

На підтвердження суми збитків у розмірі вартості товарів, що залишились в орендованому приміщенні після припинення для позивача доступу до нього, позивач подав облікові дані товарів на день незаконного заволодіння - 26.08.2015р. на загальну суму 133798,93грн., облікову вартість прострочених товарів станом на 20.12.2015р. на суму 9192,32грн., зведений облік по збитку станом на 20.12.2015р., перелік майна ФОП ОСОБА_4, яке знаходилось по АДРЕСА_1 станом на 26.08.2015р., договір оренди комп'ютерної техніки від 02.01.2015р., укладений між позивачем та ФОП ОСОБА_9, договір оренди обладнання від 31.07.2015р., укладений між позивачем та ТОВ "ТД "МВК".

Крім того, на підтвердження права власності на медичні препарати, які залишились на об'єкті оренди та вибули із володіння позивача, останній надав у копіях до справи договір поставки №79958 від 01.11.2014р., укладений із Спільним українсько-естонським підприємством у формі ТОВ "Оптіма-Фарм", договір поставки товару №2867 від 24.11.2014р., укладений із ТОВ "Фрам Ко", договір поставки №ОП-26/12/14 від 26.12.2014р., укладений із ТОВ "МЕДХАУЗ СВІС ГМБХ", договір поставки товару №2725, укладений із ТОВ "Вента, ЛТД", договір купівлі-продажу №66/15-ОД від 01.01.2015р., укладений із ПАТ "МЕДФАРМКОМ-ЦЕНТР", договір постачання №37/15/ОД від 12.01.2015р., укладений із ТОВ "Медичний центр "М.Т.К.", договір №Но-11161 від 19.01.2015р., укладений із ТОВ "Арікол", договір №24/01-14 від 24.01.2015р., укладений із ТОВ "ФАРМОПТ", договір постачання №687 від 10.02.2015р., укладений із ТОВ "Леон-Фарм", договір поставки №778/к/15 від 27.03.2015р., укладений із ТОВ "ФАРМПЛАНЕТА", договір поставки №100/0 від 31.03.2015р., укладений із ТОВ "ДОЛФІ-Україна", договір поставки №19 від 02.04.2015р., укладений із ПП "ЮНМЕД", договір поставки №450 від 02.04.2015р., укладений із ПП "САНА КО", договір №41 від 10.04.2015р., укладений із Підприємством "ФАРМАСАЙНС Україна Інк", а також видаткові та товарно-транспортні накладні до цих договорів.

Листами від 07.09.2015р. №5, від 19.10.2015р. №11/10, від 04.12.2016р. №13/12 позивач звертався до відповідачів з вимогою про надання йому доступу до об'єкта оренди та повернення належного йому майна.

Відповідач - ФОП ОСОБА_5 вказав, що майно позивача було передано на зберігання ПП „Альянс-2500", в підтвердження чого подав копію договору складського зберігання №33 від 01.12.2015р., укладеного між ФОП ОСОБА_5 та ПП „Альянс-2500" та акту приймання-передачі до нього. Крім того, відповідач зазначає, що надсилав позивачу повідомлення про знаходження його товарів на зберіганні у ПП „Альянс-2500" та подав до справи копії повідомлень від 02.12.2015р., від 15.12.2015р., від 18.01.2016р. і докази їх надсилання.

Проте, як свідчать матеріали справи вимоги ФОП ОСОБА_4 до ФОП ОСОБА_5, на думку суду, будуються лише на показаннях ОСОБА_7 даних у межах розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_7 за заявою ФОП ОСОБА_4

Дані покази ОСОБА_7 суд до уваги як доказ знаходження у нього майна ФОП ОСОБА_4 не приймає, оскільки, на думку суду, показання подані у межах розслідування кримінального провадження не є належним доказом в розумінні ст. 34 ГПК України.

За ст. 34 ГПК України, яка визначає належність і допустимість доказів, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За ст. 35 ГПК України, га думку суду, лише вирок суду в кримінальному провадженні є належним доказом в підтвердження обставин які виникли у кримінальній справі. Тобто не показання особи, що дані у межах розслідування кримінального провадження підтверджують обставини, що майно ФОП ОСОБА_4знаходиться у відповідача, а лише вирок суду що набрав законної сили.

Представник третьої особи Приватного підприємства „Альянс-2500" у судові засідання не з'явився, жодних пояснень з приводу предмету спору не надав.

За таких обставин суд не вбачає законних підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до відповідача Фізичної особи - підприємця ОСОБА_5 про витребування майна із чужого незаконного володіння та стягнення - відмовити повністю

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст. 85 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 03 травня 2017 р.

Суддя М.І. Никифорчук