Рішення № 66319889, 26.04.2017, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" квітня 2017 р. Справа № 906/20/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №1413 від 20.12.2016;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №4412 від 26.12.2016;

ОСОБА_3, довіреність №2 від 27.03.2017;

від третьої особи - 3 : ОСОБА_4, довіреність №07-08/3155 від 07.11.2016.

в порядку ст. 30 ГПК України - ОСОБА_5- начальник відділу обслуговування масового сегмента ПАТ " Укртелеком" (в с/з від 18.04.2016); ОСОБА_6 (паспортні дані ВМ 620525) (с/з 26.04.2017 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом ПАТ "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком"

до Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1.Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира

2. Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира

3. Державної казначейської служби України у м. Житомирі

про стягнення 318564,38 грн.

На підставі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини спір вирішено у більш тривалий строк ніж передбачено ст. 69 ГПК України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 318564,38 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачами, які мають установлені законодавством України пільги.

Ухвалою господарського суду від 03.01.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 30.01.2017.

Ухвалою господарського суду від 30.01.2017 відкладено розгляд справи на 20.02.2017.

Ухвалою від 20.02.2017 суд в порядку ст. 69 ГПК України продовжив строк вирішення спору по 17.03.2017, розгляд справи відклав на 14.03.2017..

Ухвалою від 14.03.2017 суд відклав розгляд справи на 28.03.2017.

Ухвалою від 28.03.2016 судом відкладено розгляд справи на 18.04.2017.

В судовому засіданні від 18.04.2017, в порядку ст. 77 ГПК України, оголошено перерву до 26.04.2017.

26.04.2017 представником позивача подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 165000,00 грн. (а.с. 31 т.2)

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п.3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції.

Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За абз. 4 п. 4.6 цієї ж постанови, зменшення позивачем суми позову не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Таким чином, оскільки подана позивачем заява не суперечить приписам ч.4 ст. 22 ГПК України, а також правам та інтересам відповідача, суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та вирішує спір в межах зменшених позовних вимог.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, з підстав викладених у позовній заяві, письмових поясненнях та з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Представники відповідача проти позовних вимог заперечили, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 26-30).

Представник третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі в судовому засіданні вказала, що управління здійснює безспірне списання коштів державного та місцевого бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Зазначила, що відсутні будь - які неправомірні дії та бездіяльність з боку управління Казначейства, а отже і вина.

Так, третя особа зазначає, що управління виконуючи свої повноваження, не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, його прав та охоронюваних законом інтересів не порушувало.

Зазначає, що відповідно до ст. 22 Бюджетного кодексу України для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів, проте у 2016 році на надання пільг з послуг зв'язку кошти не надходили.

Пояснює, що відповідно до пп. 3 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою № 215 від 15.04.2015, управління Казначейства відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законом порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Треті особи - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира та Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира повноважних представників в судове засідання не направила, про причини їх неявки суд не повідомили. Про час та місце розгляду справи були повідомлені своєчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За даними позивача, у період з січня 2015 року по грудень 2015 року ним було надано телекомунікаційні послуги населенню на пільговій основі на суму 2099490,76 грн., вартість яких підлягає відшкодуванню за рахунок субвенцій з бюджету.

В підтвердження наданих послуг позивачем подано розрахунок заборгованості за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг та зведений розрахунок за надані послуги за період з січня 2015 по грудень 2015 року ПАТ "Укртелеком" Житомирською філією (а.с. 178-248 т.1).

З акта звіряння розрахунків за надані населенню послуги, на які надаються послуги, підписаний між ПАТ "Укртелеком" та Управлінням праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради станом на 28.12.2015 вбачається, що сторонами погоджено розмір заборгованості станом на 28.12.2015 , яка становила 0,92 грн. (а.с.76 т.1).

На виконання вимог суду між сторонами підписано акт звірки розрахунків за надані послуги пільговій категорії населення між ЖФ ПАТ "Укртелеком" та ДПСЗН ЖМР станом на 25.04.2017 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015 , з якого вбачається, що за даними позивача заборгованість станом на 01.01.2016 становить 318564,38 грн., за даними відповідача - 165000,00 грн. (а.с. 34 т.2).

Реалізовуючи своє право, після проведення сторонами звірки розрахунків, в судовому засіданні позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яку судом прийнято до розгляду. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача 165000,00 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам.

Сторони зазначили, що заборгованість відповідача по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку у сумі 165000,00 грн. є заборгованістю за надані послуги зв'язку на пільговій основі споживачам в 2015 році і на момент звернення до суду розмір невиплаченої компенсації витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям споживачів відповідачем не погашено.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що з позивачем не укладав договору стосовно надання пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг.

Зазначає, що ЗУ "Про Державний бюджет на 2016 рік" не передбачено виділення з Державного бюджету України місцевим бюджетам будь-яких коштів на надання пільг з послуг зв'язку

Разом з тим зауважує, що громадяни, що користуються пільгою з послуг зв'язку, обліковуються не в Департаменті праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради, а в управліннях праці та соціального захисту населення Богунської та Корольовської районних рад. В Департаменті відсутні відомості про кількість таких осіб та документи, що підтверджують надання вказаної послуги (а.с. 26-30 т.1).

За приписами статті 102 зазначеного Кодексу видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м.Житомира у своїх поясненнях від 15.02.2017 вказала, що розрахунки у 2015 році з Житомирською філією ПАТ "Укртелеком" за рахунок субвенцій з державного бюджету Управлінням проведені не були у зв'язку з тим, що відповідно до рішення міської ради від 27.12.2012 року № 479 "Про міський бюджет на 2013 рік" головним розпорядником коштів субвенцій з державного бюджету міському бюджету по КТКВК 090124 "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку" визначено Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради (Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради). з послуг зв'язку" визначено Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради (Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради).

Третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Корольовської районної ради м. Житомира у своїх письмових поясненнях від 20.02.2017 вказала, що в листі виконавчого комітету Житомирської міської ради від 23.01.2013 № 20/621 (а.с.61) зазначено, що головним розпорядником коштів субвенцій з державного бюджету міському бюджету є Управління праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради по КТКВК 090124 "Пільги окремим категоріям громадян з послуг зв'язку". УПСЗН Корольовської районної ради м. Житомира делеговано повноваження по звірці інформації ПАТ "Укртелеком" з реєстром пільговиків Корольовського району м. Житомира.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", відокремленим підрозділом якого є Житомирська філія ПАТ "Укртелеком" (позивач) надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Згідно ч.3 ст.63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відтак позивач, як оператор телекомунікацій, надає послуги зв'язку споживачам, в тому числі й на пільгових умовах.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, згідно п.2 якого фінансування видатків місцевих бюджетів за державними програмами соціального захисту населення провадиться за рахунок субвенцій передбачених державним бюджетом на відповідний рік, у межах обсягів, затверджених у обласних бюджетах, бюджеті Автономної Республіки Крим, бюджетах міст Києва та Севастополя, міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення та у районних бюджетах на зазначені цілі.

Пунктом 3 вказаного Порядку визначено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення) до 22 числа місяця, що настає за звітним, щодо пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот, компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян, пільг з послуг зв'язку, зокрема безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів, та інших передбачених законодавством пільг (крім пільг на одержання ліків та зубопротезування).

Інформація про фактично нараховані за звітний період суми подається як в цілому, так і за розрахунками, не проведеними згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. N 20.

Крім того, абз.2 п.12 Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету передбачено, що погашення кредиторської заборгованості за зазначеними державними програмами соціального захисту населення, яка утворилася станом на початок року, провадиться першочергово.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 117 від 29.01.2003 "Про єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр), - автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із законами України (далі - пільговики).

Реєстр складається з баз даних Мінсоцполітики, Міністерства соціальної політики Автономної Республіки Крим, головних управлінь праці та соціального захисту населення обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій, управлінь праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурних підрозділів з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад.

Відповідно до п. 3 вказаного Положення, Управління праці та соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі держадміністрацій, структурні підрозділи з питань праці та соціального захисту населення виконавчих органів міських рад (далі - уповноважені органи):

- організовують збирання, систематизацію і зберігання зазначеної у пункті 2 цього Положення інформації та забезпечують її автоматизоване використання для контролю за відомостями, які подаються підприємствами та організаціями, що надають послуги, для розрахунків за надані пільговикам послуги;

- ведуть облік пільговиків шляхом формування на кожного пільговика персональної облікової картки згідно з формою "1-пільга", в якій використовується індивідуальний ідентифікаційний номер пільговика у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів, тощо.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Згідно ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст.102 Бюджетного кодексу України видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу (державні програми соціального захисту), проводяться за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення державних програм соціального захисту у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених норм, головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, в даному випадку щодо відшкодування витрат на послуги зв'язку, які надавались споживачам на пільгових умовах є Департамент праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради, тому саме на останнє покладено обов'язок щодо виконання зобов'язань з оплати наданих послуг зв'язку на пільгових умовах.

Так, матеріалами справи підтверджено, що у період з січня 2015 року по грудень 2015 року позивачем надавались споживачам послуги зв'язку на пільговій основі, на підтвердження чого позивачем подано помісячні розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг.

За приписами ч.1 п. 10 Постанови КМУ від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" підприємства та організації, що надають послуги, щомісяця до 25 числа подають уповноваженому органу на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга".

Разом з тим за умовами ч.1 п 11 вищевказаної постанови, уповноважений орган щомісяця звіряє інформацію, що міститься в Реєстрі, з інформацією, яка надходить від підприємств та організацій, що надають послуги, і у разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надаються конкретному пільговику, не провадить розрахунків, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Судом встановлено, що відповідно рішення Житомирської міської ради від 27.12.2012 року № 479 "Про міський бюджет на 2013 рік" на районні управління праці та соціального захисту населення, зокрема, покладено обов'язок щомісячно звіряти інформацію , що міститься в Реєстрі осіб, які мають право на пільги з інформацією, яка надійшла від ПАТ "Укртелеком" і в разі виявлення розбіжностей щодо загальної кількості пільговиків або розміру пільг, що надається конкретному пільговику, не проводять розрахункт, що стосуються виявлених розбіжностей, до уточнення цієї інформації.

Таким чином обов'язок, передбачений п.п.10,11 Постанови КМУ від 29.01.2003 № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" щодо звірки інформації про пільговиків в даному випадку покладено на Управління праці та соціального захисту населення Богунської та Корольовської районної ради.

Зібрані у справі докази вказують на належне виконання зобов'язань з боку позивача щодо надання послуг зв'язку пільговій категорії осіб у 2015 року.

Матеріали справи вказують, що за результатами перевірки, наданої позивачем інформації, з інформацією, яка міститься в Реєстрі, в порядку ч.1 п 11 Постанови КМУ від 29.01.2003 № 117, відповідач узгоджував розбіжності щодо загальної кількості пільговиків та розміру пільг та проводив відповідні розрахунки, виходячи з узгоджених даних.

При цьому, судом встановлено, що відповідач не провів розрахунки з ПАТ "Укртелеком" на суму 165000,00 грн., яка є заборгованістю по відшкодуванню пільгової вартості послуг зв'язку, наданих у 2015 році, що, в тому числі, не заперечив відповідач.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і у ч.1 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами та такими, що підлягають задоволенню в сумі 165000,00 грн.

Разом з тим, суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо того, що відповідач не повинен сплачувати заборгованість з огляду на відсутність бюджетних асигнувань для компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі, з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.617 Цивільного кодексу України та ч.2 ст.218 Господарського кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.

Окрім того, ст.1 Цивільного кодексу України визначено, що однією із ознак майнових відносин є юридична рівність їх учасників, у тому числі й органів державної влади.

Отже, наведені відповідачем обставини не можуть бути підставою для звільнення останнього від оплати наданих позивачем послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446 та в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "ОСОБА_6 ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на те, що у рішенні Європейського суду з Прав Людини у справі "Кечко проти України" (Заява N 63134/00) від 08.11.2005 зазначено про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами. Відповідач же належними та допустимими докази не спростував позов за предметом та підставами пред'явлення.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги обґрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на загальну суму 165000,00 грн.

В порядку ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача .

Водночас, враховуючи клопотання позивача, слід винести ухвалу про повернення позивачу з Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору у розмірі 2303,47 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Департаменту праці та соціального захисту населення Житомирської міської ради (10014, м. Житомир, майдан С.П, Корольова,4/2, код ЄДРПОУ 20429768)

на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,18, код ЄДРПОУ 21560766)

- 165000,00 грн. компенсації за надані телекомунікаційні послуги споживачам;

- 2475,00 грн. судового збору.

3. Ухвалою господарського суду повернути Публічному акціонерному товариству "Укртелеком" в особі Житомирської філії ПАТ "Укртелеком" судовий збір Державного бюджету України зайво сплаченого судового збору у розмірі 2303,47 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 03.05.17

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1- в справу

2,3- сторонам (рек. з повід.)

4,5- третім особам 1,2 (рек. з повід)