Ухвала суду № 66319186, 25.04.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 р.Справа № 820/3813/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою на Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017р. по справі № 820/3813/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків"

до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.02.2016 року № 0000021500 та № 0000011500.

В обґрунтування позову зазначив, що податкові повідомлення - рішення Південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області прийняті незаконно, є необґрунтованим, а тому підлягають скасуванню.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кронекс-Харків" до Південної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2016 року № 0000021500 та № 0000011500.

Південна об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Харківській області не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що постанова Харківського окружного адміністративного суду в частині задоволення позовних вимог позивача внесена внаслідок не повного з'ясування обставин справи, з порушенням норм матеріального права, а також без надання вірної правової оцінки обставинам справи . Зазначає, що такі дії суду суперечать положенням ст.7 та ст..9 КАС України щодо прийняття судового рішення за наслідками всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи у їх сукупності. Зокрема судом не дотримана така основна засада судочинства, передбачена ст.. 129 Конституції України, як законність, що передбачає собою вирішення спору із застосуванням нормативно правових актів, регулюючих спірні відносини, з неухильним дотриманням їх законного змісту.

Просить суд скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року у справі № 820/3813/16, якою задоволено позов ТОВ «Кронекс-Харків» та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ТОВ «Кронекс-Харків» до Південної ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення рішення.

Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову, виходячи з таких підстав.

Відповідно до ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області проведені камеральні перевірки даних, задекларованих ТОВ "Кронекс-Харків" в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 13.01.2016 та від 14.01.2016 за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року (акт від 21.01.2016 № 11/20-20-15-16/38933788) та даних, задекларованих ТОВ "Кронекс-Харків" в уточнюючих розрахунках податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 19.01.2016 за липень 2015 року, за серпень 2015 року, за вересень 2015 року, за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року (акт від 03.02.2016 № 22/20-20-15-16/38933788).

В акті перевірки від 21.01.2016 № 11/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення п.198.1 п.198.2 ст.198, п.199.1 п.199.2 ст.199, п.200.1 п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 року із змінами та доповненнями ТОВ "Кронекс Харків" завищено податковий кредит в сумі 828902 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 193005 грн., за серпень 2015 року в сумі 165653 грн., за вересень 2015 року в сумі 194016 грн., за жовтень 2015 року в сумі 170573 грн., за листопад 2015 року в сумі 105655 грн. чим в свою чергу завищено суму переплати на особовому рахунку платника податків по коду платежу 14010100 сума 828902 грн., та занижено від'ємне значення ПДВ в сумі 437670 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 108479 грн., за серпень 2015 року в сумі 85755 грн., за жовтень 2015 року в сумі 100438 грн., за листопад 2015 року в сумі 54696 грн.

На підставі акту перевірки від 21.01.2016 №11/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року № 0000011500 щодо збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 1243353,00 грн.

В акті перевірки від 03.02.2016 № 22/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області зазначено, що дані камеральної перевірки свідчать про порушення розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість затвердженого наказом Міністерства фінансів України №966 від 23.09.2014 року, що призвело до завищення неправомірної суми переплати по ІКП код платежу 14010100 в сумі 77141 грн. та зменшення р.25 в поданих уточнюючих розрахунках з ПДВ на суму 77141 грн. в т.ч. за липень 2015 року в сумі 33444 грн. за серпень 2015 року 12678 грн., за вересень 2015 року в сумі 7246 грн., за жовтень 2015 року в сумі 7661 грн., за листопад 2015 року в сумі 16112 грн.

На підставі акту перевірки від 03.02.2016 №22/20-20-15-16/38933788 Нововодолазькою ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення рішення від 15.02.2016 року №0000021500 щодо збільшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 115711,50 грн.

Не погоджуючись із позицією та рішеннями відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із позовом.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно п. 135.1 ст. 135 ПКУ базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Пунктом 138.1, 138.2 ст. 138 ПКУ передбачено, що фінансовий результат до оподаткування збільшується: на суму нарахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів, включених до витрат звітного періоду відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта.

Фінансовий результат до оподаткування зменшується: на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті; на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта; на суму дооцінки та вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів в межах попередньо віднесених до витрат уцінки та втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Згідно п. 185.1 ст. 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно приписів п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 200.1 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст.200 ПКУ при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПКУ платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п. 201.2 ст.201 ПКУ форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У відповідності до п. 192.1 ст. 192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

При цьому абз. 6 вказаної норми встановлено, що розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов'язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Згідно з п. 6 підрозділу 2 перехідних положень Податкового кодексу до 1 січня 2015 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з виконання робіт та постачання послуг у видавничій діяльності, діяльності з виготовлення та розповсюдження видавництвами, видавничими організаціями, підприємствами поліграфії, розповсюджувачами книжкової продукції, виробленої в Україні, операції з виробництва та/або постачання паперу і картону, вироблених в Україні для виготовлення книжкової продукції, учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників українського виробництва, а також операції з постачання книжкової продукції, виробленої в Україні, крім реклами, послуг з розміщення матеріалів рекламного та еротичного характеру і видань рекламного та еротичного характеру платником податку з результатом здійснення своєї господарської діяльності формувався податковий кредит з податку на додану вартість за перше півріччя 2015 р. з урахуванням вимог ст. 199 Податкового кодексу України, а з набуттям змін до абзацу другого ст. 193 Податкового кодексу України з 01.07.2015 р. платник податку мав право на формування податковою кредиту за загальним правилом, чого в свою чергу зроблено не було. Таким чином підприємством помилково не було відображено у складі податкових декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад суми податкового кредиту сформованого за результатом придбання товарів (робіт та послуг) від контрагентів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надано до суду пакет бухгалтерських документів, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за результатом придбання товарів, сировини, матеріалів необхідних комплектуючих при використанні яких у виробництві було виготовлено та реалізовано готову продукцію, а відповідно сплачено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Таким чином, позивач не тільки мав право на формування податкового кредиту за фактом придбання товару (сировини), а й документально підтвердив придбання такого товару та подальше його використання у оподаткованих операціях (господарської діяльності), що в свою чергу підтверджується договорами, товарно-транспортними, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями.

Суд зазначає, що позивачем у липні 2015 року, задекларовано позитивне значення суми податкового зобов'язання у розмірі 25599,00 грн. (рядок 18) та за результатом відрахування від'ємного значення у розмірі 17754,00 грн. (рядок 20) сплачено до державного бюджету податкових зобов'язань у розмірі 7845 (рядок 25).

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ "частина, що включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за липень 2015 року складає 876255,00 , при цьому дозволений кредит складає 175251,00 (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. "частина, що не включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за липень 2015 р. відображено 453621,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит платником податку не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у розмірі 90724,00 (453621,00 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку платник податку повинен був відобразити суму податкового кредиту у розмірі 175251,00 грн. (876255,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у розмірі 90724,00 грн. (453621,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у розмірі не 265976,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у розмірі 175251,00 грн. від обсягу постачання на суму 876255,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у розмірі 90724,00 грн. від обсягу постачання на суму 453621,00 грн.), а саме яка безпосередньо підлягає коригуванню у розмірі 90724,00 грн. від обсягу постачання на суму 453621,00 грн. тому як сума податкового кредиту у розмірі 175251,00 грн. від обсягу постачання на суму 876255,00 грн. вже задекларовано платником податку (рядок 15.1 основної декларації).

Отже, в рядку 17 помилково відображено податковий кредит більше на суму 90724,00 грн. з врахуванням того, що платником податку було задекларовано податкових зобов'язань у розмірі 25599,00 грн. (рядок 18 основної декларації) 90724-25599 = 65128 грн. (рядок 19 уточнюючого розрахунку)

Таким чином, згідно з рядком 18 уточнюючого розрахунку п.199 ст.199, п.189.1 ст.189 ПКУ 265976-65128 грн.=200848 грн. визначена помилково.

При проведенні повторного коригування згідно з податковою декларацією з податку на додану вартість за липень 2015 року та уточнюючим розрахунком до неї позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за липень місяць складає 25599,00 грн. (графа 18). При цьому таке позитивне значення було зменшено на суму від'ємного значення, що включається до податкового кредиту поточного періоду (липень 2015 р.) на суму 17754 грн. (графа 20). Таким чином, сума що підлягає перерахуванню за підсумками звітного періоду до бюджету та фактично сплачена платником податку фактично складає 7845,00 (графа 25).

В свою чергу позивачем сума у розмірі 25599 грн. була відображена по рядку 18 у графах: "Показник, який уточнюється" та помилково у графі "Різниця" замість правомірної графи "Уточнений".

Відповідачем було складено дві суми, а саме: суму у розмірі 25599,00 грн. (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за результатом звітного періоду рядок 18 уточнюючого розрахунку) та суму 7845,00 (сума що підлягає перерахуванню за підсумками звітного періоду рядок 25 уточнюючого розрахунку, сума податкових зобов'язань, що фактично сплачена позивачем у липні 2015р.) та розраховано суму завищення за липень 2015 р. у розмірі 33444,00 грн.

Позивачем у серпні 2015 року згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання в розмірі 12678 грн.

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ "частина, що включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за серпень 2015 р. складає 828264,00 грн. при цьому дозволений податковий кредит складає 165653,00 грн. (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. "частина, що не включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за серпень 2015 р. відображено 428777,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит платником податку не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у розмірі 85754,4 (428777 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку позивач повинен був відобразити суму податкового кредиту у розмірі 165653,00 грн. (828264,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у розмірі 85754,4 (453621,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 першого уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у розмірі не 251408,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у розмірі 165653,00 грн. від обсягу придбання 828264,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у розмірі 85754,4 грн. від обсягу придбання 428777,00 грн.), а саме яка безпосередньо підлягає коригуванню у розмірі 85755,00 грн. від обсягу постачання на суму 428777,00 грн. тому як сума податкового кредиту у розмірі 165653,00 грн. від обсягу постачання 828264,00 грн. вже задекларовано платником податку (рядок 15.1 основної декларації).

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображені показники у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у розмірі 178331,00 грн.

В свою чергу згідно з наданим повторним уточнюючим розрахунком позивач завдяки невикористаного податкового кредиту у серпні 2015 р. відображає у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у розмірі 12678,00 грн., а в графі уточнений показник суму 0.

При цьому фактично позивачем було сплачено суму податкових зобов'язань у розмірі 12678,00 грн., що відображені у основній декларації до бюджету, а відповідно заниження об'єкту оподаткування за результатом проведених коригувань не вбачається.

Позивачем у вересні 2015 р. згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання розмірі 7246,00 грн. (рядок 18).

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ "частина, що включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за вересень 2015 р. складає 970079,00 грн. при цьому дозволений податковий кредит складає 194016,00 грн. (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. "частина, що не включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за вересень 2015 р. відображено 502192,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит позивачем не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у poзмірі 100438,00 грн. (502192,00 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку позивач повинен був відобразити суму податкового кредиту у poзмірі 194016,00 грн. (970079,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у poзмірі 100438,00 грн. (502192,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 першого уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у poзмірі не 294454,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у poзмірі 194016,00 грн. від обсягу придбання 970079,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у poзмірі 100438,00 грн. від обсягу придбання 502192,00 грн.), а саме яка безпосередньо підлягає коригуванню у poзмірі 100438,00 грн. від обсягу постачання на суму 502192,00 грн. тому як сума податкового кредиту у poзмірі 194016,00 грн. від обсягу постачання 970079,00 грн. вже задекларовано позивачем (рядок 15.1 основної декларації).

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображені показники у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у pозмірі 201262,00 грн.

В свою чергу згідно з наданим повторним уточнюючим розрахунком позивач завдяки невикористаного податкового кредиту у вересні 2015 р. відображає у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у poзмірі 7246 грн., а в графі уточнений показник суму 0.

При цьому фактично позивачем було сплачено суму податкових зобов'язань у poзмірі 7246 грн., що відображені у основній декларації до бюджету, а відповідно заниження об'єкту оподаткування за результатом проведених коригувань не вбачається.

Позивачем у жовтні 2015 р. згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання poзмірі 7661 грн. (рядок 18).

При цьому позивачем помилково було включено до рядку 10.1.1. декларації з податку на додану вартість суми податкового кредиту у poзмірі 1061988 грн. без його розподілення за графам 15.1 та 15.2 декларації.

В свою чергу згідно з першим уточненим розрахунком позивачем було здійснено коригування граф 15.1 та 15.2 основної декларації, а саме платником податку знято з графи 10.1.1 та включено до графи 15.1 суму придбання у poзмірі 852866,00, де дозволений податковий кредит складає 170573,00, а також знімає з графи 10.1.1 та включає до складу графи 15.2 суму придбання 441512,00, при цьому помилково до розділу дозволений податковий кредит рядку 15.2 сума податкового кредиту не формується.

Згідно з другим уточнюючим розрахунком позивачем помилково було відображено податкові показники згідно з показниками, що відображені у основній податковій декларації тобто без розподілення податкового кредиту по рядкам 15.1. та 15.2 та його відповідного відображення у рядку 10.1.1 основної декларації.

Згідно третього уточнюючого розрахунку позивач завдяки невикористаного податкового кредиту у вересні 2015 р. відображає у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у poзмірі 7661грн., а в графі уточнений показник суму 0.

Позивачем у листопаді 2015 р. згідно з основною податковою декларацією задекларовано позитивне значення сум податкового зобов'язання у poзмірі 16112 грн. (рядок 18).

У відповідності до рядку 15.1 декларації з ПДВ "частина, що включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за листопад 2015 р. складає 528276,00 при цьому дозволений податковий кредит складає 105655,00 грн. (графа дозволений податковий кредит).

Згідно з рядком 15.2. "частина, що не включається до складу податкового кредиту" у графі обсяги постачання без податку на додану вартість за листопад 2015 р. відображено 273479,00 грн., при цьому у графі дозволений податковий кредит платником податку не визначено сум податкового кредиту, хоча платник податку мав право на суми податкового кредиту у poзмірі 54696,00 (273479 грн. х 20%).

Таким чином, у рядку 15.1. колонки А уточнюючого розрахунку позивач повинен був відобразити суму податкового кредиту у poзмірі 105655,00 (528276,00 грн. х 20%) грн., а в колонці Б рядку 15.1. суму податкового кредиту у poзмірі 54696,00 (273479,00 грн. х 20%).

Відповідно у рядку 17 першого уточнюючого розрахунку повинна бути сума податкового кредиту у poзмірі не 160351,00 грн. (рядок 15.1 сума податкового кредиту у poзмірі 105655,00 грн. від обсягу придбання 528276,00 грн. та рядок 15.2. сума податкового кредиту у розмірі 54696,00 від обсягу придбання 273479,00 грн.), а сума яка безпосередньо підлягає коригуванню у poзмірі 54696,00 грн. від обсягу постачання на суму 273479,00 грн. тому як сума податкового кредиту у розмірі 105655 грн. від обсягу постачання 528276 грн. вже задекларовано позивачем (рядок 15.1 основної декларації).

Внаслідок неправомірного заповнення рядків 15.1 та 15.2 першого уточнюючого розрахунку помилково було відображено показники у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядку 17 такого уточнюючого розрахунку, внаслідок чого у рядках 18 та 25 було помилково відображено суми у poзмірі 121767,00 грн.

В свою чергу згідно з наданим повторним уточнюючим розрахунком позивачем завдяки невикористаного податкового кредиту у вересні 2015 р. відображено у графах "показник який уточнюється" та "різниця" рядків 18 та 25 уточнюючого розрахунку суму у poзмірі 7246,00 грн., а в графі уточнений показник суму 0.

При цьому фактично позивачем було сплачено суму податкових зобов'язань у poзмірі 16112,00 грн., що відображені у основній декларації до бюджету, а відповідно заниження об'єкту оподаткування за результатом проведених коригувань не вбачається.

Відповідно до п.п.75.1.1. п.75.1 ст.75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Суд зазначає, що відповідач проводив перевірку без повного дослідження всіх обставин справи та відповідного вивчення бухгалтерських документів платника податку.

Разом з цим згідно вимогами п.85.4 ст.85 ПКУ при проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово - господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Суд зазнача, що даний спір не стосується права позивача на податковий кредит, а стосується виключно заповнення позивачем декларації.

Відповідно до ст.. 54.1 Податкового Кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

54.2. Грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.

54.3. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

54.3.1. платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

54.3.2. дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

54.3.3. згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

54.3.5. дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом;

54.3.6. результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника відповідача (особа що проводила перевірку) при вірному заповненні позивачем декларацій, додаткових зобов'язань у платника податків не виникає.

В наслідок помилок при заповненні уточнюючого розрахунку позивач фактично не міг зменшити і не зменшив собі суму зобов'язань які підлягали сплаті до бюджету.

Помилки в деклараціях позивача призвели до того, що в документах обліку ДПІ виникло від'ємне значення суми сплаченого податку (переплата) хоча фактично переплата відсутня.

Колегія суддів зазначає, що ДПІ фактично нарахувала податок який не підлягає сплаті до бюджету.

Тобто заниження зобов'язання що підлягає сплаті відсутнє.

Доводи представника відповідача, стосовно того, що у позивача міститься переплата і, що відповідач має повернути суму переплати є помилковими, оскільки ця переплата об'єктивно не виникла і не підлягає поверненню.

Але зазначені побоювання не можуть бути підставою для нарахування зобов'язання яке відсутнє.

Ст. 54 Податкового кодексу України дає право донарахувань податкових зобов'язань лише в випадку його заниження, тобто коли платник занижує зобов'язання.

Закон не передбачає право донарахування податкових зобов'язань для виправлень в обліку податкового органу.

Штрафні санкції на суму неправомірно нарахованого податку нарахуванню не підлягають.

Таким чином, відповідач при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень діяв не на підставі, не в спосіб, що передбачені законами України, та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017 року по справі №820/3813/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Крім того колегія суддів зазначає, що ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.03.2017 року задоволено клопотання Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про відстрочення сплати судового збору. В зв'язку з чим, відповідна сума збору підлягає стягненню до бюджету.

Керуючись ст. 94 КАС України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір у розмірі виходячи з характеру спору 22424 грн. 57 коп.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 94, 160, 165, 195, 198, 200, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21.02.2017р. по справі № 820/3813/16 залишити без змін.

Стягнути до Державного бюджету України (отримувач ГУК у м. Києві, МФО 820019, код ЄДРПОУ 37993783, банк Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, рахунок 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, стягувач Державна судова адміністрація України код ЄДРПОУ 26255795) з Південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області (код ЄДРПОУ 39856317) судовий збір у розмірі 22424 грн. 57 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Подобайло З.Г. Повний текст ухвали виготовлений 03.05.2017 р.