Постанова № 66317615, 25.04.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м.Житомир справа № 806/292/17

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Черноліхова С.В.,

секретар судового засідання Матвєєва В.К.,

за участю: представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної ремонтно-будівельної фірма "Комунальник" до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватна ремонтно-будівельна фірма "Комунальник" звернулась до суду із вказаним позовом та просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 17 січня 2017 року:

- №0000651401, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3;

- № НОМЕР_4 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі: 75000 грн, в т.ч. 50000 грн - основний платіж, 25000 грн штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що працівниками ГУ ДФС у Житомирській області було здійснено планову виїзну документальну перевірку Приватної ремонтно-будівельної фірми «Комунальник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за наслідками якої складено акт перевірки від 30.12.2016 № 87/06-30-14-01/20425612. Як зазначає позивач, в основу винесених податкових повідомлень - рішень № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 45000 грн, № НОМЕР_4 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 75000 грн, покладено висновки акту перевірки про відсутність реальності операцій з отримання субпідрядних робіт від ТОВ «НПЛ КОМ» та відповідно завищення по ним податкового кредиту з податку на додану вартість в сумі 50000 грн, витрат в сумі 250000 грн. Однак це не відповідає дійсності, оскільки недотримання контрагентом податкової дисципліни має правові наслідки саме для цього контрагента, а отримання субпідрядних робіт підтверджується належними первинними документами.

Податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_2, яким нараховано податок з доходів фізичних осіб з додаткового блага у вигляді квартири та згідно авансових звітів на загальну суму 243167,36 грн є необґрунтованим, оскільки дарунок у вигляді квартири не є додатковим благом за змістом норм Податкового кодексу України, а податок з такого доходу сплачується обдарованим самостійно. Витрати, повязані з оплатою ТМЦ за авансовими звітами підтверджені належними доданими до них документами і є витратами юридичної особи у процесі провадження господарської діяльності, а не доходом працівників фізичних осіб. З огляду на вказане безпідставним є і рішення № НОМЕР_1, яким нараховано військовий збір з додаткового блага та авансових звітів на загальну суму 16343,46 грн.

Щодо податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій в розмірі 2361,10 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі, перевіряючими було зроблено висновок про порушення підприємством пп. 2.11, 3.1, 3.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні від 15.12.2004 № 637: проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів в сумі 2361,10 грн. Проте податковим органом не доведено недостовірність наданих до авансових звітів підтвердних документів або неналежне їх оформлення. Крім того, у спірних правовідносинах має місце видача готівки працівнику під звіт (зокрема повернення витрачених власних коштів на оплату ТМЦ для підприємства), що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм даного Положення.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у письмових запереченнях. Просив відмовити у задоволенні позову та пояснив, що висновки акту перевірки та прийняті на його підставі податкові рішення є правомірними.

Вислухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Встановлено, що з 05.12.2016 по 23.12.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області було здійснено планову виїзну документальну перевірку Приватної ремонтно-будівельної фірми «Комунальник» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 по 30.09.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 30.12.2016 № 87/06-30-14-01/20425612 (т.1 а.с. 47-79).

Актом перевірки зафіксовано наступні порушення, які оскаржуються позивачем:

- п.1,11 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 та п.19 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87, що призвело до заниження податку на прибуток в 2015 році в сумі 45000 грн;

- п.185.1 ст.185, п. 187.7 ст.187, п.198.1, п.198.2, п. 198.3. п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість за листопад-грудень 2015 року в сумі 50000 грн;

- пп. 14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14, п. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164, п.164.5 ст. 164, п. 167.1 ст.167, пп.168.1.4 п. 168.1 ст.168 ПК України внаслідок неоподаткування податком на доходи фізичних осіб нерухомого майна, а саме (квартири) в сумі 112313,26 грн.;

- пп. 14.1.47, пп. 14.1.54, пп. 14.1.180 п.14.1 ст. 14, пп. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164 ПК України, п. 167.1 ст.167, пп.168.1.4 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України та пп.1.3, пп.1.4, пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України визначено суму податкових зобовязань з військового збору згідно договору дарування квартири в сумі 7956 грн;

- пп. 164.1.2 п.164.1 ст.164, п.167.1 ст.167, пп. 168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168, п. «а» п. 176.2 ст.176 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичні осіб в сумі 369,56 грн;

- пп.1.3, пп.1.4 пп.1.6 п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України, пп.168.1.1, пп.168.1.2, пп.168.1.5 п.168.1 ст.168, п.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, допущено несвоєчасне перерахування до бюджету військового збору, утриманого із доходу найманих працівників у періоді з 03.08.2014 року по 30.09.2016 року:

- пп.164.1.2 п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, пп.168.1.2, п. 168.1 ст. 168 , «а» п.176.2 ст.176 ПК України, визначено суму податкових зобовязань з військового збору в сумі 31,51 грн;

- пп.2.11. 3.1, 3.2 « Положення про ведення касових операцій у національній валют Україні» щодо проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на загальну суму 2361,10 грн.

За результатами розгляду акту перевірки, контролюючим органом прийнято:

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 року № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 45 000 грн (т. 1 а.с.44);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_4 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 319353, у тому числі: 212902 грн - за основним платежем та 106451 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (оскаржується в частині нарахування податку в сумі 75000, в тому числі основний платіж 50000 грн, штрафна санкція - 25000 грн) (т. 1 а.с.43);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_2, яким нараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 243167,36 грн, в тому числі основний платіж 112682,80 грн, штрафна (фінансова) санкція в сумі 101473,16 грн, пеня 29011,40 грн (т. 1 а.с.42);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_1 про збільшення суми військового збору на загальну суму 16343,46 грн, в тому числі основний платіж 7987,52 грн, штрафна (фінансова) санкція в сумі 6312,98 грн, пеня 2042,96 грн (т.1 а.с. 41);

- податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_1 за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2361,10 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі (т.1 а.с.45);

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 року № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 45 000 грн та № НОМЕР_4 в частині нарахування ПДВ в сумі 75000 на відповідність приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи виявлені порушення, покладені в основу даних повідомлень-рішень, податковий орган в акті перевірки зазначив, що ПРБФ «Комунальник» в 2015 році придбало у ТОВ «НПЛ КОМ» послуги з виконання будівельно-монтажних робіт: капітального ремонту будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою: м.Житомир, вул.Крошенська 34, на загальну суму 300000 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 50000 грн. ТОВ «НПЛ КОМ» відноситься до «ризикових» субєктів господарювання в силу відкритих кримінальних проваджень № 42015060000000009, № 32016170000000023, № 32015110200000040, № 12016100060001814, згідно яких, службові особи ТОВ «НПЛ КОМ» у період 2014-2016 років здійснювали незаконну діяльність з метою формування фіктивних валових витрат та податкового кредиту з ПДВ підприємствам реального сектору економіки, тобто надавали послуги по ухиленню від сплати податків. Крім того, в акті зроблено висновок, що директором ТОВ «НПЛ КОМ» внесено до офіційних документів, наданих ДАБІ України для отримання ліцензії на господарську діяльність з будівництва обєктів 4 і 5 категорії складності, завідомо неправдивих відомостей щодо складу працівників за професійним та кваліфікаційним рівнем, а також робітників. Вищевказане свідчить про неможливість виконання ТОВ «НПЛ КОМ» будівельних робот через відсутність у останнього необхідних ресурсів та витрат та реальної мети господарських операцій.

Відтак ПРБФ «Комунальник» незаконно сформувало податковий кредит в сумі 50000 грн та завищило собівартість придбаних та реалізованих послуг на суму 250000 грн за 2015 рік.

Таким чином, висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності факту придбання послуг внаслідок нереальності проведеної операції з ТОВ «НПЛ КОМ».

Проте суд не може погодитись з доводами відповідача, з огляду на наступне.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість визначено статтею 198 Податкового кодексу України, згідно з якою, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (п. «а» пп.198.1 ПКУ).

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пп.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу положень пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, виходячи із системного аналізу вказаних норм, необхідною умовою для включення податку на додану вартість до податкового кредиту, що безпосередньо впливає на зменшення суми податкових зобов'язань, є, зокрема, фактична наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків. При цьому наслідки у податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто дії, які викликають зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України, для обрахунку обєкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Для цілей оподаткування податком на прибуток, до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи (пп.138.1.1 ПКУ).

Пунктами 5-7,11 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318 встановлено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці;інші прямі витрати; змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

У відповідності до частини 1 і 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (абз. 11 ст. 1 Закону).

Таким чином, визначальним фактором для формування податкового кредиту з ПДВ є зв'язок придбаних товарів (робіт, послуг) із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів, що відображають реальність таких господарських операцій.

У свою чергу, при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

В контексті вищевказаного роз`яснення, суд відзначає, що реальність проведених операцій позивача з ТОВ «НПЛ КОМ» за 2015 рік підтверджується наступними документами.

Згідно контракту № 4/13 від 25.09.2014 (т.1 а.с.80-92), договору підряду від 26.08.2015 № 47 (т.1 а.с.80) та додаткової угоди до нього від 27.08.2015 № 1 (т.1 а.с.93), Управління капітального будівництва Житомирської міської ради (Замовник) замовило роботи у ПРБФ «Комунальник» (Підрядник) з капітального ремонту будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою вул.Крошенська 34, м.Житомир на суму 7150565,59 грн.

Відповідно до п.1.4 контрактних даних ремонт включає в себе роботи по теплоізоляції стін, даху, фундаменту, заміні вікон та вхідних дверей на енергоефективні з датою їх закінчення 31.12.2015 (т.1 а.с.90-92).

Згідно з п. 7.1 Контракту № 4/13 від 25.09.20174, Підрядник може заключати договори о субпідрядах з погодженням із замовником, субпідряди не змінюють зобовязань підрядника (т.1 а.с.82).

Додатковою угодою № 4 від 30.12.2015 до договору від 26.08.2015 № 47, термін виконання будівельних робіт було продовжено до 31.12.2016 та перенесено частину невиконаних в 2015 році зобовязань в сумі 14221595,85 грн, профінансовано робіт в 2015 році по обєкту ДНЗ № 26 на суму 4736876,64 грн (т.1 а.с.96).

У судовому засіданні встановлено, що з метою виконання договору підряду від 26.08.2015 № 47, 27.11.2015 Приватною ремонтно-будівельною фірмою "Комунальник" (Генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НПЛ КОМ" (Субпідрядник) укладено договір будівельного підряду № 27/9/2015 (т.1 а.с. 108-109), за умовами якого Субпідрядник зобов'язується на свій ризик власними та/або залученими силами і засобами виконати роботи з "Капітального ремонту будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою м.Житомир, вул.Крошенська 34"; склад та обсяги робіт, що доручаються до виконання Субпідряднику, визначаються проектно - кошторисною документацією.

Відповідно до пп.2.1 п.2 цього договору, Субпідрядник повинен виконати передбачені цим договором роботи, якість яких відповідає умовам проектної документації, будівельним нормам і правилам, гарантує якість закінчених робіт і змонтованих конструкцій, досягнення показників, визначених у проектній документації.

Вартість робіт визначається кошторисом і становить 1230105,92 грн, у т.ч. ПДВ 205017,65 грн (п.3 договору).

Розрахунки проводяться шляхом пред'явлення у роздрукованому вигляді Субпідрядником та підписання і оплати, впродовж 10 банківських днів від дня отримання Генпідрядником акта виконаних робіт. Генпідрядником проводиться авансування робіт у розмірі 300000 грн з ПДВ, за отриманий аванс субпідрядник звітується протягом 90 днів з дня його отримання (п. 4 договору № 27/9/2015).

Згідно з п. 5.1 згаданого договору, Субпідрядник зобов'язується розпочати виконання робіт на протязі 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання даного договору та завершити їх виконання до 25 грудня 2015 року. Субпідрядник може забезпечити дострокове завершення виконання робіт і здачу їх Генпідряднику.

В силу приписів пп. 6.1.2 п.6.1 договору, Генпідрядник зобов'язаний приймати виконані роботи згідно з актом (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3) впродовж 3 днів з дня їх передання Субпідрядником.

У відповідності до пп. 6.4.3 п. 6.4 договору від 27.11.15, Субпідрядник може залучати для виконання спеціальних робіт субпідрядні організації і забезпечує координацію їхньої діяльності на майданчику. Субпідрядні договори не змінюють зобов'язань Субпідрядника перед Генпідрядником. Приймання на оплату робіт, виконаних субпідрядниками, здійснює Субпідрядник. Субпідрядник співпрацює з іншими Субпідрядниками, державними органами, комунальними підприємствами і Генпідрядником, та використовує майданчик разом з ними.

Згідно наявної в матеріалах справи копії ліцензії, виданої Державною архітектурно - будівельною інспекцією України товариству "НПЛ КОМ", останнє має право на провадження господарської діяльності з будівництва об'єктів IV і V категорії складності строком з 25.08.2015 по 25.08.2018 (т.1 а.с.173-174).

На виконання п.4 договору від 27.11.2015 № 27/9/2015 позивачем в цей же день проавансовано ТОВ "НПЛ КОМ" на суму 300000 грн у безготівковій формі, що підтверджено копією платіжного доручення № 9065 (т. 1 а.с.110).

Впродовж грудня 2015 року ТОВ "НПЛ КОМ" на вказану суму авансу виконало на замовлення позивача будівельні роботи по об'єкту «Капітальний ремонт будівлі (енергоефективна термосанація) дошкільного навчального закладу № 26 за адресою: м.Житомир, вул.Крошенська 34», зокрема: демонтажні роботи, утеплення поверхонь стін фасаду.

На підтвердження фактичного виконання цього договору ТОВ "НПЛ КОМ" складено акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року (т. 1 а.с. 111-113); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3 (т. 1 а.с. 111). Акт та довідка підписані Генпідрядником і Субпідрядником та скрiпленi печатками сторiн.

За результатами господарських операцій ТОВ "НПЛ КОМ" видано на користь ПРБФ «Комунальник» податкову накладну, зареєстровану 08.12.2015 за № НОМЕР_6 в Єдиному реєстрі податкових накладних, № 363 від 27.11.2015 на загальну суму 300000 грн, в т.ч. ПДВ - 50000 грн (т.1 а.с. 116,117).

Контролюючим органом не заперечувалось, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "НПЛ КОМ", останній був зареєстрований як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і платник податку на додану вартість

Податкова накладна сформована ТОВ "НПЛ КОМ" відповідно до статті 201 Податкового кодексу України та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2014 р. за N 1235/26012 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), містить усі обов'язкові реквізити.

В свою чергу отримані послуги по проведенню будівельних робіт були використані позивачем у його господарській діяльності з метою виконання договору від 26.08.2015 № 47.

Зазначене підтверджується складеними ПРБФ «Комунальник» актом приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в за грудень 2015 року (локальний кошторис 2-1-1 на демонтажні роботи, локальний кошторис 2-1-2 на утеплення поверхонь стін фасаду) (т. 1 а.с. 100-107); довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми КБ-3, які включають вартість проведених ТОВ "НПЛ КОМ" робіт по капітальному ремонту дошкільного навчального закладу № 26 за адресою: м.Житомир, вул.Крошенська 34 на суму авансу в розмірі 300000 грн (т. 1 а.с. 99). Акт та довідка підписані Замовником і Підрядником та скрiпленi печатками сторiн.

За наведених обставин, суд вважає, що укладення позивачем договору будівельного підряду з ТОВ "НПЛ КОМ" було зумовлено господарською діяльністю ПРБФ «Комунальник».

Судом не встановлено невідповідності даних податкових накладних та первинних документів фактичним обставинам, тому факт здійснення господарських операцій з ТОВ "НПЛ КОМ" у перевіряємому періоді підтверджується документально.

Зважаючи на те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, то суд вважає, що висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту та завищення витрат за листопад-грудень 2015 року по взаємовідносинах з ТОВ "НПЛ КОМ" є необґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача про неможливість реального виконання контрагентом укладеного з позивачем договору, через відсутність у нього необхідних умов, в тому числі трудових ресурсів, для ведення господарської діяльності з посиланням на дані інформаційних баз ДФС і податкової звітності ТОВ "НПЛ КОМ", то суд їх до уваги не приймає, враховуючи наступне.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку.

Крім того, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Щодо посилання контролюючого органу на пояснення осіб, які за даними податкової звітності 1-ДФ отримували дохід від ТОВ "НПЛ КОМ", надані під час допиту як свідків, у яких вони заперечили отримання доходу від вказаного підприємства, суд зазначає слідуюче.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В силу приписів частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Системний аналіз положень норм чинного процесуального законодавства свідчить на користь висновку, що пояснення, відібрані у певних працівників контрагента не можуть бути належним доказом у даній адміністративній справі та свідчити про нікчемний характер договору, укладеного між позивачем і контрагентом.

У розумінні кримінально-процесуального законодавства України, належними засобами, які б підтверджували відповідні юридичні факти, зокрема, вину службових осіб у фальсифікації бухгалтерських чи інших документів, є відповідні судові рішення, що набрали законної сили.

Інформації стосовно наявності таких судових рішень щодо посадових осіб ТОВ "НПЛ КОМ" на момент розгляду адміністративної справи суду не надано.

Враховуючи наведене, висновки контролюючого органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства щодо завищення формування витрат в сумі 250000 грн та податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з ТОВ "НПЛ КОМ" на загальну суму 50000 грн мають характер припущень та є необґрунтованими, а тому податкові повідомлення-рішення від 17.01.2017 року № НОМЕР_5 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 45 000 грн та № НОМЕР_4 в частині нарахування ПДВ в сумі 75000 підлягають скасуванню.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_2, яким нараховано податок з доходів фізичних осіб на загальну суму 243167,36 грн, на відповідність приписам частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено наступне.

Обґрунтовуючи виявлені порушення, покладені в основу даного рішення, податковий орган, зокрема, зазначив, що ПРБФ «Комунальник» на підставі договору дарування від 13.01.2016 подарував квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 530400 грн, - ОСОБА_4. Проте дохід від подарунку не було включено до загального місячного оподатковуваного доходу позивача як додаткове благо. Відповідно ПРБФ «Комунальник» занижено ПДФО на суму 112313,26 грн.

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача, з огляду на наступне.

13.01.2016 ПРБФ «Комунальник», в особі його засновника та власника ОСОБА_5, подарував ОСОБА_4 квартиру площею 81,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та вартістю 530400 грн. Зазначені обставини підтверджуються нотаріально посвідченим договором дарування № 29 від 13.01.2016 (т.1 а.с.120-121).

Згідно п.164.1 ст.164 ПК України (редакція, чинна на момент дарування), базою оподаткування ПДФО є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом 4 Податкового кодексу України. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпунктом 164.2.10 п.164.2 ст.164 ПК України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Згідно п.174.6 ст.174 ПК України, кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

Як випливає із змісту п.174.3 ст.174 ПК України, особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину. Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов'язані сплатити податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об'єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об'єктів спадщини.

Також за змістом п.«б» пп.168.4.5 п.168.4 ст.168 ПК України, фізична особа, відповідальна згідно з вимогами цього розділу за нарахування та утримання податку, сплачує (перераховує) його до відповідного бюджету у разі нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу майна резидентами та нерезидентами, посвідчення договорів дарування чи видачі свідоцтв про право на спадщину нерезидентам - за місцем нотаріального посвідчення таких договорів (одержання свідоцтв).

При цьому за визначенням пп.14.1.180, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

З аналізу викладених норм вбачається, що у випадку отримання фізичною особою від юридичної особи нерухомого майна згідно нотаріально посвідченого договору дарування, саме фізична особа відповідальна за сплату ПДФО у державний бюджет та зазначає дохід у вигляді вартості подарованого майна в річній податковій декларації.

В той же час під додатковим благом в Податковому кодексі України розуміється (пп.164.2.7):

а) вартість використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартість майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

в) вартість послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

г) сума грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) сума безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не повязаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року;

е) вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначена за правилами звичайної ціни, а також сума знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначена для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, дохід фізичної особи у вигляді вартості подарованого майна не є додатковим благом в розумінні пп.164.2.7 ПК України, а є окремим елементом оподаткування податком з доходів фізичних осіб.

Таким чином, висновок податкового органу про необхідність нарахування та сплати ПДФО позивачем з доходу у вигляді подарованого майна як податковим агентом ОСОБА_4, не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Що стосується донарахованого податковим повідомленням-рішенням від 17.01.2017 № НОМЕР_2 податку з доходів фізичних осіб на суму 369,56 грн, слід зазначити наступне.

Підставою для такого нарахування стало виявлене перевіркою порушення пп.2.11. 3.1, 3.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валют Україні», а саме: проведено готівкові розрахунки без подання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів (відсутні достовірні підтвердні документи до авансових звітів), відсутні розрахункові документи встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, квитанція до прибуткового касового ордеру), що підтверджує вартість оплачених послуг (придбаних товарів) на загальну суму 2361,10 грн. Внаслідок вказаного позивачем занижено ПДФО на суму 369,56 грн.

Зазначене порушення призвело також до прийняття спірного податкового рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_1 за платежем штрафні (фінансові) санкції в сумі 2361,10 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі.

Як видно із матеріалів справи до авансових звітів було надано наступні підтверджуючі документи про використання підзвітних коштів:

- до авансового звіту № 7 від 07.02.2014 в якості підтвердного документа надано видаткову накладну № СК-0000055 від 05.02.2014 , накладну № 11 від 05.02.2014 на продаж підзвітній особі ОСОБА_6 піску митого на суму 194,40 грн від ФОП ОСОБА_7 (т.1 а.с.123,124);

- до авансового звіту № 33 від 06.06.2014 додану накладну № 7398 від 02.06.2014 від ФОП ОСОБА_8 на продаж табелю обліку робочого часу, доручень на суму 66 грн; квитанцію до прибуткового касового ордеру № 4434 від 02.06.2014 на суму 66 грн (т.1 а.с.125,126);

- до авансового звіту № 54 від 03.09.2014 долучено накладну № 41 від 01.09.2014 та фіскальний чек на придбання підзвітною особою ОСОБА_6 пального - бензину А-92 від ТОВ ВОГ «Рітейл» в сумі 173,90 грн (т.1 а.с.128,129);

- до авансового звіту № 77 від 11.12.2014 підзвітною особою ОСОБА_9 додано товарний чек №184 від 11.12.2014 від ФОП ОСОБА_10 на суму 200 грн на придбання канцтоварів) (т.1 а.с.130,131);

- до авансового звіту № 11 від 13.02.2015 долучено накладну № 14 від 13.02.2015 та фіскальний чек на придбання підзвітною особою ОСОБА_6 пального - бензину А-92 від ТОВ ВОГ «Рітейл» в сумі 204,90 грн (т.1 а.с.132,133);

- до авансового звіту № 64 від 07.10.2015 долучено накладну № 106 від 01.10.2015 та фіскальний чек на придбання підзвітною особою ОСОБА_6 пального - бензину А-92 від ТОВ ВОГ «Рітейл» в сумі 204,90 грн (т.1 а.с.138,139);

- до авансового звіту № 57 від 08.09.2015 долучено видаткову накладну № СК-0002067 від 07.09.2015, накладну № 89 від 07.09.2015 на продаж піску гірського на суму 483 грн від ФОП ОСОБА_7 (т.1 а.с.134,135);

-до авансового звіту № 59 від 11.09.2015 долучено видаткову накладну № СК- 0002117 від 10.09.2015, накладну № 96 від 10.09.2015 на продаж піску гірського на суму 321 грн від ФОП ОСОБА_7 (т.1 а.с.136,137);

-до авансового звіту № 1 від 18.08.2016 додано товарний чек № 174 від 01.08.2016 на придбання журналів у Житомирського ЦНТІ на суму 513 грн (т.1 а.с.170,171).

Відповідно до термінів визначених у п.1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (далі Положення № 637), розрахунковий документ - це документ встановлених форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Пунктом 3.1 Положення № 637 передбачено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Відповідно до п. 2.11 Положення № 637, видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 7.39 Положення № 637 передбачається, що під час перевірки звітів про використання коштів для вирішення господарських питань особлива увага приділяється дотриманню підзвітними особами встановлених термінів складання та подання до бухгалтерії відповідних звітів, своєчасність повернення до каси підприємств залишку невикористаних коштів (одночасно з відповідним звітом), наявність оригіналів підтвердних документів, їх погашення тощо.

Пунктами 7.41, 7.47 Положення № 637 визначено, що під час перевірки правильності оформлення видач готівки під звіт як на відрядження, так і на інші потреби встановлюється достовірність підтвердних документів, що додаються до звітів про використання коштів. Для перевірки використовуються потрібні касові та розрахункові документи підприємства (підприємця) (касова книга, касові ордери, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів, звіти працівників щодо витрачання підзвітних сум), а також документи, що підтверджують здійснені покупцем (замовником) витрати готівки під час придбання товарів, оплати наданих послуг та виконаних робіт (касові та товарні чеки, розрахункові квитанції, квитанції до прибуткових касових ордерів, інші розрахункові документи, а також рахунки-фактури, податкові накладні, договори на поставку продукції, надання послуг, виконання робіт, товарно-транспортні накладні тощо).

При цьому, відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій формі із застосуванням РРО, на підтвердження отримання грошей від покупця зобов'язані видавати йому розрахунковий документ встановленої форми на повну суму здійсненої операції. Зазначеним Законом чітко врегульовано, що при застосуванні РРО або РК такими розрахунковими документами є фіскальний касовий чек, розрахункова квитанція, спрощена розрахункова квитанція.

Що стосується фізичних осіб - підприємців, які відносяться відповідно до Податкового кодексу України до груп платників єдиного податку, що не застосовують реєстратори розрахункових операцій, для них чітко не встановлена форма та зміст такого розрахункового документа, що засвідчує факт купівлі.

В свою чергу, згідно ч.1 та ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис" ( 852-15 ), або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абзац сьомий частини другої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом N 675-VIII від 03.09.2015).

Таким чином, розрахунковий документ, який видається фізичною особою - підприємцем обовязково повинен містити вказані реквізити.

Надані до суду підтвердні документи до використаних готівкових коштів під звіт, отримані від ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - платників єдиного податку: видаткова накладна № СК-0000055 від 05.02.2014 року, накладна № 11 від 05.02.2014, накладна № 7398 від 02.06.2014, видаткова накладна № СК-0002067 від 07.09.2015 року , накладна № 89 від 07.09.2015 року, видаткова накладна № СК- 0002117 від 10.09.2015 року , накладна № 96 від 10.09.2015 року, містять необхідні реквізити розрахункового документа згідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», скріплені підписами та печатками, та є відповідно належними доказами підтвердження про сплату покупцем готівкових коштів. Також належними розрахунковими документами відповідно до змісту п.1.2, 7.47 Положення № 637, отриманими від ТОВ ВОГ «Рітейл», ФОП ОСОБА_10, Житомирського ЦНТІ, ФОП ОСОБА_8 є: квитанція до прибуткового касового ордеру № 4434 від 02.06.2014, накладна № 41 від 01.09.2014, накладна № 14 від 13.02.2015, накладна № 106 від 01.10.2015 та фіскальні чеки на придбання пального, товарний чек №184 від 11.12.2014 року, товарний чек № 174 від 01.08.2016.

Враховуючи викладене, безпідставним є донарахування контролюючим органом ПДФО в сумі 369,56 грн.

Необхідно також відзначити, що відповідно до статті 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95 фінансові санкції у вигляді штрафу застосовуються, зокрема, за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів. Таким чином, штраф застосовується при порушенні порядку проведення готівкових розрахунків.

У спірних правовідносинах має місце видача готівки працівникам під звіт, що не є платежем підприємства і не є готівковим розрахунком в розумінні норм даного Положення.

Вказана позиція узгоджується із висновком ВАСУ, викладеному в ухвалі К/800/44326/15 від 21 червня 2016 року.

Вищевикладене у сукупності свідчить про протиправність податкових рішень в частині нарахування ПДФО в сумі 369,56 грн та штрафних санкцій в сумі 2361,10 грн за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування реєстраторів у сфері торгівлі та їх скасування.

Також згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_2, підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 16978 грн та пеню в сумі 246,75 грн за порушення термінів сплати ПДФО до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати за період з 01.02.2014 по 31.08.2015.

Одночасно згідно розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_1 підприємству нараховано штрафні санкції в сумі 324,40 грн та пеню в сумі 9,40 грн за порушення термінів сплати військового збору до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати за період з 01.02.2014 по 31.08.2015.

З приводу вказаного порушення стосовно рішення № НОМЕР_2 в акті перевірки зазначено наступне: «Перевіркою своєчасності виплати найманим працівникам доходів у вигляді заробітної плати встановлено випадки несвоєчасної виплати заробітної плати та не в повному обсязі. Виплата зарплати здійснювалась шляхом виплати готівкою з каси підприємства та зарахування на карткові рахунки працівників. Відповідно до наданих ПРБФ «Комунальник» для перевірки головних книг за період 01.01.2014-2016 роки по рахунку 661 встановлено, що станом на 01.01.2014 залишок невиплаченої зарплати відсутній, станом на 30.09.2016 К-т 521471,97 (заробітна плата за вересень місяць)» (т.1 а.с.65, сторінка 38 акту перевірки).

Стосовно штрафних санкцій і пені по військовому збору (рішення № НОМЕР_1) в акті перевірки зазначено: «Перевіркою повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору в періоді 03.08.2014 по 30.09.2016 встановлено порушення термінів сплати збору до бюджету. Станом на 30.09.2016 залишок по військовому збору склав 8718 грн».

Суд звертає увагу, що підпунктом 2.3.2.2 пункту 2.3.2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 395 від 14.03.2013 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 за № 607/23139, встановлено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Однак акт перевірки не містить конкретного змісту порушень із зазначенням конкретних сум і періодів несвоєчасності виплати заробітної плати, військового збору, документів, на підставі яких зроблені такі висновки. З доданих до акту відомостей про повноту та своєчасність перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору із заробітної плати також неможливо встановити такі суми.

Враховуючи викладене та відсутність доказової бази на підтвердження обґрунтованості нарахованих штрафних санкцій та пені за порушення термінів сплати ПДФО, військового збору до бюджету одночасно з виплатою заробітної плати за періоди з 01.02.2014 по 31.08.2015, 03.08.2014 по 30.09.2016 податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 в цій частині підлягають скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення від 17.01.2017 № НОМЕР_1 в частині збільшення суми військового збору на суму 7956 грн та 31,52 грн, то, оскільки військовий збір на вказані суми донараховано з додаткового блага у вигляді подарованої квартири та авансових звітів, безпідставність нарахування яких вже доведено судом, відтак зазначене рішення підлягає скасуванню в частині та в цілому внаслідок спростування судом порушень, встановлених актом перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Усупереч наведеним нормам, відповідачем не доведено існування обставин на підставі яких прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, суд вважає, що позовні вимоги ПРБФ «Комунальник» є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України суд присуджує на користь позивача здійснені ним судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області в сумі 10047,52 грн сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Житомирській області від 17 січня 2017 року №0000651401, № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області № НОМЕР_4 від 17 січня 2017 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі: 75000 грн., в т.ч. 50000 грн. - основний платіж, 25000 грн. штрафні ( фінансові ) санкції.

Стягнути на користь Приватної ремонтно-будівельної фірми "Комунальник" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Житомирській області 10047,52 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 03 травня 2017 р.