Постанова № 66317445, 06.09.2016, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р. Справа № 804/3876/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ" про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» з позовними вимогами про:

- стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі 17674,00 грн.;

- стягнення з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5,30 грн.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.11.2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.05.2015 року скасовано та направлено справу на новий розгляд.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідач не забезпечив працевлаштування інвалідів у відповідній кількості та не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції за не здійснення працевлаштування інвалідів, в результаті чого порушено вимоги ст.19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та завдано значної шкоди державним інтересам. Крім того, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій застосовано пеню в розмірі 5,30 грн., яка також відповідачем не сплачена.

В наданих до суду запереченнях відповідачем зазначено, що відповідач у встановлений строк і належним чином щомісячно (крім січня місяця 2013р. по причині запланованого вивільнення працівників підприємства) подавала відповідну звітність форми 3-ПН до Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу, повідомляючи про наявність робочих місць для інвалідів. Центри зайнятості повинні направляти інвалідів, за відсутність кількості інвалідів зареєстрованих у центрі зайнятості, як безробітні, роботодавець відповідальності не несе. Крім того, за період січень 2013 та квітень 2013 року виконано норматив працюючих інвалідів , що підтверджується копією звіту з праці за даний період та копіями платіжних доручень про сплату єдиного соціального внеску.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату час та розгляд справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що на Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» покладається обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно звіту відповідача «Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2013 рік» за формою 10-ПІ №42 від 10.02.2007р., середньооблікова кількість штатних працівник облікового складу - 419 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 16 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях - 17 осіб; фонд оплати праці - 7405,40 грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 17674 грн.

Протягом 2013р. відповідачем надавалися звіти про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів за формою № 3-ПН до Тернівського районного центру зайнятості м. Кривого Рогу від: 15.02.2013р.; 07.03.2013р.; 28.05.2013р.; 09.07.2013р.; 18.07.2013р.; 05.08.2013р.; 02.09.2013р.; 01.10.2013р.; 01.11.2013р.; 25.11.2013р.,29.11.2013р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Згідно з відповіддю Тернівського районного центру зайнятості № 14/03-672 від 06.06.2014р., відповідач інформував центр зайнятості про наявність вакансій для інвалідів, та зазначено про наявність поданих звітів поданих протягом 2013р., при цьому інформація щодо подання звітів підприємством відповідача за квітень, червень, вересень, грудень відсутня.

Також у відповіді зазначається, що протягом 2013 року центром зайнятості до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» на працевлаштування було направлено 10 інвалідів, 4 особи працевлаштовані, 2 особам відмовлено у працевлаштуванні.

Відповідно до копії листа директору ТОВ «ТЕРНИ-СЕРВІСМОНТАЖ» від 15.10.14р. № 14/03-1257, інформація щодо подання звітів підприємством відповідача за квітень, червень, грудень також відсутня. Протягом 2013р. центром зайнятості до підприємства на працевлаштування було направлено 10 інвалідів, 4 особи працевлаштовані, 5 осіб відмовились від працевлаштування. Відмовлено роботодавцем у працевлаштуванні 1 особи було в зв'язку з відсутністю необхідних документів про освіту.

Так, Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 26 травня 2016 року по вказаній справі зазначено, що «вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідачем не були вжиті всі необхідні заходи для забезпечення реалізації прав інвалідів на працевлаштування, а саме не направлено звіти форми 3-ПН з інформацією щодо можливості працевлаштування інвалідів у січні та квітні 2013 року. Проте, суди не звернули увагу та не перевірили обгрунтованість доводів відповідача відносно того, що у вказані місяці норматив працевлаштування інвалідів у ці місяці було дотримано, зв'язку з чим підстави для санкцій відсутні».

Згідно наданих пояснень відповідача, за період січень 2013р. на підприємстві працювало 12 інвалідів, норматив наявності працюючих інвалідів на даний період виконано (4% від середньооблікової кількості працюючих,що підтверджується копією звіту з праці за даний період, становить 311x4%= 12 чол.), сплату єдиного соціального внеску на Ф0П інвалідів здійснено по терміну виплати заробітної плати в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №271 від 07.02.2013р.; за період квітень 2013р. на підприємстві працювало 14 інвалідів, норматив наявності працюючих інвалідів на даний період виконано (4% від середньооблікової кількості працюючих,що підтверджується копією звіту з праці за даний період, становить 283х4%=11 чол.), сплату єдиного соціального внеску на ФОП інвалідів здійснено по терміну виплати заробітної плати в повному обсязі, що підтверджується копією платіжного доручення №1019 від 07.05.2013р.

Згідно ч. 2 ст. 17 Закону України «Про основні соціальні захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Частиною 3 ст.18 Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 19 вказаного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно зі статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Статтею 1 Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV визначено, що робоче місце інваліда - місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях; спеціальне робоче місце інваліда - окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, яка потребує додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Згідно до статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. В силу частини 3 статті 18-1 цього Закону державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Згідно п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

На виконання зазначеної норми, наказом Міністерства соціальної політики України затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким передбачено подання до центру зайнятості форми №3-ПН не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Абзацом 3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року № 70, передбачено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Міністерством праці України за погодженням з Держкомстатом України.

Відповідно до п.п.2, 4 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 року №70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на рахунки, відкриті в органах Державного казначейства, до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення. Порядок нарахування пені та встановлення строку її сплати затверджуються Мінпраці.

Згідно з ч.1 ст.217 Господарського кодексу України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, згідно статті 218 Господарського кодексу України, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Отже, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавством, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

На виконання умов Ухвали Вищого адміністративного суду України від 26 травня 2016 року судом досліджено надані відповідачем документи щодо підтвердження наявності працюючих інвалідів на підприємстві, сплату єдиного внеску, а саме: копія платіжного доручення від 07.02.2013 року № 271; копія платіжного доручення від 07.05.2013 року №1019; звіт з праці за січень-квітень 2013 року № 1-ПВ; звіт з праці за січень-січень 2013 року за № 1-ПВ; розпорядження №97-к від 01.08.2011 року; розпорядження №141-к від 03.09.2012 року; розпорядження №06-к від 16.01.2012 року;розпорядження №98-к від 02.08.2011 року; розпорядження №87-к від 12.10.2009 року; розпорядження №141-к від 03.09.2012 року; розпорядження №32-К від 20.02.2013 року; розпорядження №23-К від 14.05.2009 року; розпорядження №138-К від 12.10.2011 року; розпорядження №14-К від 01.02.2011 року; розпорядження №46-К від 18.03.2013 року; розпорядження №34-К від 18.03.2011 року; розпорядження №112-К від 23.07.2012 року; розпорядження від №76-К від 14.06.2011 року; розпорядження №107-к від 01.12.2009 року; розпорядження від №84-к від 01.06.2012 року; копії трудових книжок працевлаштованих інвалідів.

Таким чином, із матеріалів справи та представлених позивачем доказів не вбачається бездіяльності та протиправних дій відповідача, його вини у не працевлаштуванні інвалідів, що є складовими правопорушення. Відповідачем здійснені всі залежні від нього заходи по організації робочих місць для інвалідів, а тому відсутні правові підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, адже, по своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю, тобто за неналежне виконання обов'язку, покладеного законом.

Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не надано.

Відповідно до положень постанов Верховного Суду України від 31 січня 2011 року (справа № 21-60а10), від 20 червня 2012 року (справа № 21-60а11), обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатись пошуком інвалідів для працевлаштування. Разом з тим суд зазначає, що відповідач повинен здійснити всі залежні від нього заходи щодо утворення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Отже, враховуючи вимоги Закону підприємство може бути звільнено судом від відповідальності щодо сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, лише якщо воно своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1