Постанова № 66316485, 25.04.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.04.2017 Справа №607/10860/16-а

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі: головуючого - судді Стельмащука П.Я.,

суддів Сташків Н.М., Дзюбича В.Л.,

секретаря Гудима Н.І.;

за участю позивача та його представника,

представників відповідачів,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, яка протоколом №43 від 03.06.2016р. відмовила позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Також просить зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, пов'язану з настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи, що становить 290000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач посилається на те, що він є військовим пенсіонером, ветераном військової служби, інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 24.07.2014 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності у зв'язку із пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Позивач звернувся до Тернопільського обласного військового комісаріату із заявою щодо виплати одноразової грошової допомоги. 23.06.2016р. комісаріат листом повідомив позивача, що протоколом від 03.06.2016р. комісія Міністерства оборони України, розглянувши подані документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації 02.12.1994 року, а 24.07.2014 року визнаний в Україні інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, оскільки законодавство не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. При цьому, Центральна військово-лікарська комісія Міністерства оборони України у своєму протоколі від 01.07.2014 року визнала, що множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, живота (контузія головного мозку - 1984 рік) колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами. Позивач вважає, що відповідач порушив його право на отримання одноразової грошової допомоги, а порушене право просить відновити вищезазначеним шляхом.

Позивач та його представник в судових засіданнях позов підтримали з підстав, наведених у позовній заяві та наданих суду усних та письмових поясненнях.

Представник відповідача Міністерства оборони України в судових засіданнях позов заперечив з підстав викладених у письмових запереченнях та наданих суду усних поясненнях, суть яких зводиться до наступного. Позивач був звільнений з військової служби із Збройних Сил Російської Федерації 02.12.1994 року. Військову службу в Збройних Силах України він ніколи не проходив, військовослужбовцем Збройних Сил України чи інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України не був і військову службу закінчив, як військовослужбовець Збройних Сил Російської Федерації, а тому норми ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» на нього не поширюються. Тому, Міністерство оборони України не вправі було приймати позитивне рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, таким чином, представник відповідача вважає, що законних підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає, просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача Тернопільського обласного військового комісаріату в судових засіданнях також позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях та наданих суду усних поясненнях, які в цілому аналогічні позиції Міністерства оборони України.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, судом встановлено наступні обставини.

Згідно виписки з наказу командира 90 гвардійської танкової дивізії по особовому складу №024-ПМ від 18.10.1994р. ОСОБА_1 звільнений з військової служби у збройних силах РФ, у зв'язку із визнанням військово-лікарською комісією не придатним до військової служби - по стану здоров'я.

Згідно витягу з протоколу №1789 від 01.07.2014 року засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця, множинні вогнепальні осколкові поранення голови, шиї, живота (контузія головного мозку - 1984р.), колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи 526/Ж від 20.03.2014 року, виданого Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що в подальшому призвело до розвитку: «Енцефалопатії ІІ ст. змішаного ґенезу (посттравматична, гіпертонічна, атеросклеротична) в стадії компенсації, з вестибуло-атактичним синдромом, лікворо-венозною дисциркуляцією помірно-вираженою, вертеброгенною залежністю і помірним порушенням функції ЦНС. ГХ ІІ ст., ризик ускладнень помірний. ІХС. Дифузного кардіосклерозу. СН І.ФК І.Гіпертонічної ангіопатії сітківки обох очей », - що підтверджено військово-медичними та військово-обліковими документами. Поранення (контузія) та захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0336203 від 18.09.2014 року, позивачу встановлено другу групу інвалідності довічно, поранення (контузія) та захворювання, пов'язані із виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звернувся до військового комісара Тернопільського обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням позивачу групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.

Згідно витягу із протоколу №43 від 03.06.2016р. комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби МОУ, розглянувши подані позивачем документи, дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1, який звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації 02.12.1994 року, а 24.07.2014 року був визнаний в Україні інвалідом ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові, оскільки законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.

Листом від 23.06.2016 року військовий комісар Тернопільського обласного військового комісаріату повідомив позивача про те, що протоколом №43 від 03.06.2016р. комісія МОУ дійшла висновку про необхідність відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із викладеними вище мотивами.

Також судом встановлено, що позивач має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій (посвідчення серії АА №079209 видане 02.01.1996р. Тернопільським міськвійськкоматом), має пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни (посвідчення інваліда ІІ групи серії Є №125210 видане 19.09.2014р. УСЗН ТРДА), а також має пільги, установлені законодавством України для ветеранів військової служби (посвідчення серії НОМЕР_1 видане 23.05.2016р. Тернопільським обласним військовим комісаріатом).

Розглянувши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до переконання про часткову обґрунтованість позовних вимог, підтвердження їх матеріалами справи та необхідність частково задовольнити позов з наступних мотивів.

Відповідно до статті 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом.

Згідно п. 4 ч. 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», передбачено, що він поширюється, зокрема на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби.

Відповідно до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992, Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди (стаття 2). Також, статтею 4 встановлено, що Держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Згідно статті 1 Протоколу до вищевказаної Угоди, На громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Вказане спростовує твердження відповідачів щодо відсутності підстав виплати позивачу одноразової грошової допомоги, оскільки він не проходив службу у Збройних силах України.

Позивач є громадянином України, ветераном війни - учасником бойових дій, ветераном війни - інвалідом війни та ветераном військової служби, згідно законодавства України. Інвалідність отримав у зв'язку з проходженням служби у Збройних силах СРСР та отримання травми при виконанні обов'язків військової служби.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців» від 04.07.2012р. внесено зміни до п.1 ст.16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», якою встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні збори (або перевірочні та спеціальні збори чи проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога) - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону України одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно пп. «б» п.1 ст.16-2 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІІ групи.

Згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Частиною 1 статті 8 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно ч. 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, судом встановлено, що відповідач Міністерство оборони України, приймаючи рішення про відмову у призначенні та виплати одноразової грошової допомоги, діяв не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не добросовісно та не розсудливо, так як не врахував положення міжнародно-правового договору (Угоди (та Протоколу до неї) між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992р.).

З метою повного, всебічного і ефективного захисту прав позивача, у відповідності до ч. 2 ст.11 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, пов'язану з настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи.

При цьому, наявність правових підстав для застосування вищевказаного способу захисту прав позивача і таким чином задоволення адміністративного позову частково, суд враховує правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України від 16.09.2015р. у справі №826/4418/14, в якій ВСУ зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, і у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення суду.

Крім того, у висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень, зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, зокрема передбачає, що судове рішення повинно бути таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Конвенція не передбачає теоретичного захисту прав людини, а має на меті гарантувати максимальну ефективність такого захисту.

Суд вважає, що застосування вищевказаного способу захисту є виваженим і доцільним для відновлення порушеного права позивача, а його позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача призначити йому одноразову грошову допомогу в конкретному розмірі - 290000,00 грн. задоволенню не підлягають, так як зумовлюють втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки нарахування вказаної допомоги, включаючи визначення її розміру, належить до виключної компетенції Міністерства оборони України, яка на теперішній час ним не реалізована.

При цьому, суд встановив, що позов в частині до Тернопільського обласного військового комісаріату не може бути задоволений, так як позовних вимог до комісаріату позивач не пред'явив. Усі вимоги скеровані до Міністерства оборони України.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Керуючись статтями 2, 5-11, 69-72, 122, 158-163, 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Тернопільського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити дії - задовольнити в частині вимог до Міністерства оборони України.

Визнати протиправним рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, оформлене протоколом №43 від 03.06.2016р., затвердженим 11.06.2016р. Міністром оборони України, в частині відмови в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, пов'язану з настанням інвалідності під час проходження служби, у розмірі 200 кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності ІІ групи.

В частині вимог до Тернопільського обласного військового комісаріату - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддяП. Я. Стельмащук

Судді Н.М.Сташків

В.Л.Дзюбич