Ухвала суду № 66316207, 25.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/4042/16 Головуючий у 1 інстанції: Лялюк Є.Д.

Провадження № 22-ц/783/1336/17 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі :

головуючого - Мікуш Ю.Р.,

суддів -Павлишина О.Ф., Приколоти Т.І.

секретар Бохонко Е.Р.

З участю представника відповідачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 грудня 2016 року у справі за позовом ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором кредиту ,-

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням суду у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду оскаржив представник позивача Бляхар Є.П. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення ухвалено внаслідок неповного з»ясування обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Стверджує, що зобов'язаня за договором кредиту не є припиненим, оскільки позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Посилається на те, що п.7.3 Договору кредиту встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Звертає увагу колегії суддів на правову позицію висловлену у п.17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року. №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правоідносин». Зазначає, що відповідно до правої позиції викладеної у Постанові ВСУ від 23.09.2015 року у справі №6-120цс15, наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільного кодексу України. Стверджує, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки договором передбачено, що такий діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань. Зазначає, що позов поданий до суду 07.06.2016 року, 03.11.2016 року подано уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить стягнути заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 07.06.2013 року по 28.10.2016 року в сумі 9765,22 доларів США, а також пеню за несвоєчасне повернення відсотків за період 28.10.2015 року по 28.10.2016 року ( за 12 місяців).Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, хоч належним чином був повідомлений про день і час слухання справи, що підтверджується поштовим повідомленням.

Відповідно до статті 305 частина 2 Цивільного процесуального кодексу України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши пояснення представника відповідачки ОСОБА_5 на заперечення доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Матеріалами справи та судом встановлено, що 24 травня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» правонаступником якого є ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір кредиту на купівлю автотранспортних засобів № 602/25-056 відповідно до умов якого кредитор надав позичальнику у користування на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 26 413,00 євро зі сплатою 10,5 % річних. Додатком №1, який є невід»ємною частиною Договору кредиту визначено графік погашення заборгованості по кредиту.

14 грудня 2007 року між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду до Договору кредиту, якою внесено зміни до Договору кредиту в т.ч. в частині зміни валюти кредитування з євро на долар США.

Пунктом 1.1 Договору кредиту визначено кінцевий термін повернення заборгованості 24 травня 2012 року.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 порушила умови Договору кредиту в частині повернення грошових коштів.

Рішенням Галицького районного суду м.Львова від 10 грудня 2012 року , що набрало законної сили позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» 27048,31 доларів США, що еквівалентно 216 197,14 грн. та 16034,41 заборгованості за кредитним договором- всього 232 231,55 грн.

Рішення Галицького районного суду м.Львова виконане не було.

16 червня 2016 року позивач повторно звернувся до Галицького районного суду м.Львова із позовом про стягнення заборгованості за договором кредиту від 24 травня 2006 року у якому просить із урахуванням уточнених позовних вимог від 02.11.2016 року стягнути із відповідачки ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 9 765,22 долари США та 229 571,08 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції підставно зазначив, що звернення позивача 18 вересня 2012 року до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення за Договором кредиту, на підставі якого вже було ухвалено рішення Галицьким районним судом м.Львова 10 грудня 2012 року є перериванням строку позовної давності, а відтак відлік строку позовної давності почався заново.

Тому, звернення ПАТ «Укрсоцбанк» 16 червня 2016 року до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за Договором кредиту від 24 травня 2006 року пред»явлено із спливом строку позовної давності.

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на положення постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами закондавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до якої наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач не звертався до суду із вимогою про стягнення штрафних санкцій на підставі статті 625 ЦК, а пред»явив позов про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 602/25-056 від 24.05.2006 року.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що зобов»язання за Договором кредиту від 24 травня 2006 року не є припиненими. Проте, позивач не вказує яке саме зобов»язання та при цьому утотожнює поняття строку виконання зобов»язання та строку дії договору.

В законодавстві визначаються різні поняття: як «строк договору» так і «строк (термін) виконання зобов»язання» -це сттті 530, 631 ЦК України (далі ЦК).

Згідно частини 1 статті 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частини п»ятої статті 261 ЦК за зобов»язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред»явити вимогу про виконання зобов»язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Згідно Кредитного договору від 24.05.2006 року відповідачка була зобов»язана повернути кредит у строк до 24.05.2012 року.

Пунктами 3.3.2-3.3.12 Договору визначено зобов»язання позичальника, у тому числі щодо сплати винагороди за використання кредиту у порядку, визначеному п.2.4, 2.5.

Пунктом 2.4.1 передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюється не пізніше 10 (десятого) числа місяця, наступного за звітним.

Відповідно до п.4.4 Кредитного договору у разі невиконання позичальником зобов»язань, визначених п.п. 3.3.2- 3.3.12 цього Договору, протягом більше п»яти днів, термін надання кредиту вважається таким, що закінчився та відповідно позичальник зобов»язаний погасити кредит та сплатити відсотки за фактичний час використання кредиту та нараховані пеню і штрафні санкції.

Із представленного суду розрахунку вимог банку вбачається, що останній платіж за Кредитним договором відповідачка вчинила 04 лютого 2010 року. Отже, наступний платіж повинен був бути здійснений до 10 березня 2010 року. Так як черговий платіж не відбувся, відповідно до п.4.4 Кредитного договору з 16 березня 2010 року термін надання кредиту вважається таким, що закінчився.

Щодо зміни строку виконання основного зобов»язання та умови повернення коштів викладено у постанові Верховного Суду України від 29 червня 2016 року ( справа 6-1188цс/16.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у вище зазначеній постанові строк виконання основного зобов»язання було змінено в силу положень договору, та саме з цього моменту в позивача виникло право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав, однак банк звернувся до суду зі спливом строку позовної давності. За змістом статті 226 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно, інше).

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновкв суду, не відповідають позовним вимогам.

Відповідно до статті 308 ЦПК Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» в і д х и л и т и .

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 12 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий Ю..Мікуш

Судді: О.Ф.Павлишин

Т.І.Приколота