Ухвала суду № 66313936, 04.05.2017, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа №237/1268/16-к

Провадження№ 1-кп/266/77/17

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2017 року м. Маріуполь

Головуючий колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області суддя Пантелєєв Д.Г., за участі судді Курбанової Н.М., секретаря Циганкової М.М., прокурора Сулейманова О.Г., представника потерпілого ОСОБА_1, захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050690001908, за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_3, мешкаючого без реєстрації в АДРЕСА_1,

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ст. 348 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_6, мешкаючого без реєстрації в смт. Кудрявцівка Веселинівського району Миколаївської області, вул. Осипенко, буд.2

у вчиненні злочинів, передбачених п.п. 1, 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою головуючого колегії суддів Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 9 березня 2017 року відносно обвинувачених продовжено строк тримання під вартою на строк до 7 травня 2017 року включно.

У звязку із цим, відповідно до ст. 331 КПК України, головуючим суддею, оскільки судове провадження здійснюється судом присяжних, на обговорення було поставлено питання про доцільність подальшого тримання обвинувачених під вартою, так як судове провадження не було завершене до закінчення дії попередньої ухвали.

Прокурор Сулейманов О.Г. просив продовжити строк тримання під вартою, зазначивши, що в наявності передбачені ст. 177 КПК України ризики, які на даний час тільки збільшилися.

Представник потерпілого ОСОБА_1 підтримав доводи прокурора.

Захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти подальшого тримання під вартою обвинувачених, просили змінити запобіжний захід на більш мякий, зауваживши, що відсутня обґрунтована підозра у вчиненні злочинів, та доказів наявності ризиків суду не представлено. У звязку із тривалим терміном перебування обвинувачених під вартою, просили змінити відносно них запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтримали позицію захисників.

Заслухавши думку учасників судового провадження, головуючий суддя дійшов наступного висновку.

Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ст. 177 КПК України, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обовязків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на положення, закріплені у ст. 17Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену зокрема у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати обєктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Головуючий суддя дійшов висновку про існування обґрунтованої підозри про вчинення обвинуваченими низки особливо тяжких злочинів,що випливає з обвинувального акту. ОСОБА_4, серед іншого, обвинувачується ще й у вчиненні злочину проти авторитету органів державної влади. При цьому, давати оцінку доказам на даній стадії судового провадження, є неприпустимим.

Крім того, головуючий суддя вважає, що передбачені ст. 177 КПК України ризики, які раніше були враховані, не відпали та продовжують існувати, зокрема, обидва обвинувачені не працюють, не мають власної сімї, проживають не за місцями їхньої реєстрації, а від цього у них відсутні міцні соціальні звязки, мешкають в регіоні, який знаходиться на значній відстані від м. Маріуполя, де не мають житла. Та з огляду на викладене суд вважає, що існують ризики їх ухилення від суду, та перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, шляхом вчинення незаконного впливу на потерпілих, свідків.

Також, головуючий суддя враховує практику Європейського суду з прав людини, відображену у Рішеннях (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106) та (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58), за якими оцінка такого ризику має приводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, повязаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними звязками та усіма видами звязку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Від цього, враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх судом винуватими у кримінальному правопорушенні, мається ризик втечі обвинувачених.

Таким чином, обраний відносно обвинувачених запобіжний захід відповідає їх особам, характеру та тяжкості діяння, яке кожному з них інкримінуються, позбавляє їх можливості перешкодити інтересам правосуддя, а тому вважає за необхідне продовжити термін тримання під вартою на 60 днів. А інший, більш мякий, запобіжний захід, на думку головуючого судді, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених. А від цього підстав для зміни запобіжного заходу немає.

Крім того, на підставі ч. 4 ст. 183 КПК України, у головуючого судді немає підстав для визначення розміру застави щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Керуючись ст. 177, 331 КПК України, головуючий суддя -

УХВАЛИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі відносно обвинуваченого ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України на 60 днів, тобто, до 2 липня 2017 року включно.

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Маріупольському слідчому ізоляторі відносно обвинуваченого ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, на 60 днів, тобто, до 2 липня 2017 року включно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Д.Г. Пантелєєв