Рішення № 66311692, 13.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3912/17

Головуючий у першій інстанції Кочко В. К.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Таварткіладзе О.М.

суддів: Гірняк Л.А., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі: Поліхрановій Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом ПАТ „ЕК Одесаобленерго" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,-

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2015 року публічне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» звернулось до Овідіопольського районного суду Одеської області з названим позовом, у якому зазначило, що відповідач ОСОБА_2 є власником жилого будинку АДРЕСА_1. Фактично з 1988 р. позивач постачає відповідачу електроенергію, на ім'я відповідача відкритий особовий рахунок, що фактично підтверджує укладання між сторонами договору, але відповідач ухиляється від належного виконання умов договору з енергопостачання, зокрема не сплачує грошові кошти за отриману електроенергію, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед енергопостачальною компанією в розмірі 1542,75грн.

З цих підстав позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача, як власника жилого будинку, заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1542 грн. та судові витрати.

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2017 року позовні вимоги ПАТ „ЕК Одесаобленерго" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1542 гривні 75 копійок. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2017 року скасувати, ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із Законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

За положеннями ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції, у повній мірі, всім зазначеним вимогам не відповідає.

Задовольняючи позов, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ПАТ "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 1542,75 грн., суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та відповідності законодавству.

Такий висновок суду є правильним та атким, що відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що:

- ОСОБА_2 є власником жилого будинку АДРЕСА_1;

- до 24.04.2012 року особовий рахунок як на споживача електричної енергії в зазначеному жилому будинку був відкритий на ім'я відповідача, що підтверджується відповідним доданими до матеріалів справи документами;

- 24.04.2012 року житловий будинок через заборгованість з оплати за електричну енергію був відключений працівниками Овідіопольського РЕМ від лінії електромережі;

- до відключення будинку від лінії електромережі, ОСОБА_2 частково сплачував грошові кошти за особовим рахунком НОМЕР_1 відкритим на його ім'я;

- 02.07.2012 року Овідіопольським районним судом Одеської області було видано судовий наказ про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за електроенергію в розмірі 1584, 64 грн., який в подальшому був скасований;

- 30.09.2013 року ОСОБА_2 частково сплатив на користь ПАТ «Одесаобленерго» в сумі 200 грн.

- 30.06.2015 року між ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» та ОСОБА_2 було укладено договір про користування електричною енергією, відповідно до якого сторони визначили, що ОСОБА_2 має перед ВАТ «Одесаобленерго» заборгованість за користування електроенергією в сумі 1542,75 грн., а також заборгованість за самовільне підключення під час відключення його будинку від електромереж, що встановлено згідно з актом 027791 в сумі 11199,12 грн. та згідно з актом № 018629 в сумі 10453,51 коп.

Заборгованість за користування електроенергією в сумі 1542,75 грн. розрахована, як заборгованість за спожиту електроенергію в розмірір 4881 квт./ год., що станом на травень 2012 року становило 1584,64 коп., яка стягнута з ОСОБА_2судовим наказом Овідіопольського районного суду Одеської області від 02.07.2012 року, який в подальшому був скасований судом.

Проте, було встановлено, що у будинку, який належить абоненту, у червні 2012 року спожито 84 квт./год. на суму 21,77 грн.; у грудні 2012 року - 525 квт./год. на суму 136,08 грн.; у січні 2013 року 1квт./год на суму 0,26 коп.

Всі вказані суми спожитої електричної енергії було додані до загальної суми заборгованості за спожиту електроенергію - 1584,64+21,77+136,08+0,26=1742,75.

З урахуванням оплати здійсненої відповідачем в вересні 2013 року в сумі 200 грн., остаточна заборгованість за спожиту електроенергію становила 1542,75 грн. (1742,75-200).

Саме вказана сума і увійшла до укладеного між сторонами п.18 Договору про користування електричною енергією від 30.06.2015 року. Сторони при цьому узгодили графік погашення даної суми заборгованості відповідно до графіку, що однак не звільняло боржника від оплати поточних платежів за користування електроенергією.

Відповідно до угоди про погашення заборгованісті від 30.06.2015 року графіку заборгованість підлягала сплаті протягом 6 місяців - до грудня 2015 року включно зі сплатою по 257 грн. 13 коп. щомісяця.

Проте ОСОБА_2вказаних виплат не здійснив та намагався оскаржити дійсність Договору про користування електричною енергією від 30.06.2015 року в частині безпідставного включення до п. 18. Договору заборгованості за електроенергією в сумі 1542 грн. 75 коп.

Рішенням Овідіпольського районного суду Одеської області від 23.09.2016 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 31.10.2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13.02.2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ «Енергопостачальна компанія Одесаобленерго» про визнання недійсним п. 18. Договору про користування електричною енергією від 30.06.2015 року в частині безпідставного включення заборгованості за електроенергією в сумі 1542,75 грн.та зобов`язання підключити будинок до електромережі - відмовлено.

Таким чином, заявлені ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго» вимоги до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості є обґрунтованими.

Встановивши обґрунтованість вказаних вимог, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позовна давність позивачем не пропущена, оскільки заборгованість випливає з договірних відносин сторін, які у передбаченому порядку уклали угоду про оплату заборгованості з відповідними строками погашення кожного платежу у період починаючи з 30.07.2015 року (перший платіж) та до 30.12.2015 року (останній платіж). До суду позивач звернувся з позовом 20.11.2015 року - тобто ще до спливу остаточного строку передбаченого угодою, зважаючи, що від боржника протягом майже 5 місяців не надійшло жодного платежу на погашення заборгованості.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають встановленим у справі обставинам і засновані на вимогах законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем порушені строки давності, що заявлені вимоги не засновані на договірних стосунках сторін, про недоведеність вини відповідача, не можуть бути принятими до уваги,оскільки матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 є власником будинку і абонентом ПАТ «Енергопостачальна компанія «Одесаобленерго», між сторонами укладений Договір про користування електричною енергією від 30.06.2015 року дійсність якого в частині включення у п. 18 заборгованості за електроенергією в сумі 1542,75 грн. підтверджена судовими рішеннями, які набрали чинності; зобов'язання ОСОБА_2 перед позивачем виникли на підставі договорних стосунків і невиконання зобов'язань з оплати заборгованості, яка узгоджена сторонами у договірному порядку, надає кредитору право вимагати з боржника стягнення цієї заборгованості, в тому числі в судовому порядку.

Разом з тим, судова колегія враховує, що відповідач є інвалідом 2-ї групи безстроково і звільнений від оплати судового збору в силу Закону України «Про судовий збір».

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір, сплачений при поданні до районного суду позовної заяви в розмірі 1218 грн.

Проте погодитися з таким розподілом судових витрат, судова колегія не може і вважає доводи апеляційної скарги в цій частині правомірними.

Як роз'яснено у п. 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах»:

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Встановивши, що відповідач є інвалідом 2-ї групи безстроково, що підтверджується документально, і що як інвалід 2-ї групи, відповідач звільнений від оплати судового збору, суд вказані положення законодавства не врахував і безпідставно стягнув з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в сумі 1218 грн., в той час, як вказані витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України

Тому в цій частині рішення районного суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню. В іншій частині рішення слід залишити без змін.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 317 ЦПК України, судова колегія -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 лютого 2017 року - в частині розподілу судових витрат - скасувати.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили рішенням суду.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: Л.А. Гірняк

Є.С. Сєвєрова