Рішення № 66310755, 24.04.2017, Татарбунарський районний суд Одеської області

Справа № 515/1748/16-ц

Провадження № 2/515/71/17

Татарбунарський районний суд Одеської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року. Татарбунарський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Тимошенка С.В.

за участю: секретаря Коренчук О.Е.

представників позивача Сафіра Ф.О.

Смєлова М.А.

представника відповідача - адвоката Ковпака О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Татарбунари Одеської області циві- льну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_4

про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

про захист прав споживача та

визнання кредитного догово-

ру недійсним,

В С Т А Н О В И В:

18 жовтня 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (далі ПАТ КБ «Приватбанк») в особі свого представника (за довіреністю) Сафіра Ф.О. пред'явило вка- заний позов, посилаючись на наступні обставини.

26 вересня 2011 року ОСОБА_4 стала клієнтом Банку та отримала кредит у розмірі 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуван- ня кредитом у розмірі 36%. На рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим термі- ном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач, підписавши заяву разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», підтвердила свою згоду на умови надання кредиту. Пунктами 2.1.1.2.3 та 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено зміна (зменшення або збільшення) кредитного ліміту за рішенням та ініціативою банку. ПАТ КБ «При- ватбанк» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кре- дит у розмірі встановленому договором. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банків- ських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за йо- го використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, перед- бачених цим договором. Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах пла- тіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.5.7 Умов та правил на- дання банківських послуг. У порушення умов договору, відповідач зобов'язання за вказаним дого- вором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 31.08.2016 р. має заборгованість за кредитом в розмірі 43144,85 грн., яка складається з заборгованості: за кредитом в сумі 5421,67 грн.; по процентам за користування кредитом в сумі 32242,47 грн.; пені та комісії в сумі 2950 грн. та штрафів в розмірі 500 грн. та 2030,71 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав ПАТ КБ «Приватбанк».

Представник відповідача не визнав позовні вимоги та 20.01.2017 р. звернувся до суду в інтере- сах свого довірителя із зустрічною позовною заявою, в якій просив поновити строк для оскар- ження кредитного договору та визнати недійсним кредитний договір від 26.11.2011 р., укладений нібито між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк». Зустрічний позов представник від- повідача обґрунтовував тим, що примірник копії анкети про приєднання до Умов та Правил на- дання банківських послуг в Приватбанку від 26.09.2011 р., розрахунок за боргованості за креди- том, довідка про умови та правила надання банківських послуг та Правил користування платіж- ною карткою, наданих банком до суду, не можуть підтверджувати факт укладення угоди та існу- вання боргу. Вважає, що розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, ос- кільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджу- вати існування тих чи інших фінансових операцій; копія анкети позичальника не може підтверд- жувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) і для укла- дення договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Крім того, до анкети-заяви додано Довідку про умови кредитування з ви- користання кредитки «Універсальна 55 днів пільговий період», проте зазначена довідка не є під- твердженням укладеного з відповідачем договору без номера та його умов, оскільки у довідці заз- начено інший тип картки та інший розмір процентів за користування кредитом, ніж, який вказує позивач. Виписка за період з 26.09.2011 р. по 31.08.2016 р. не може підтверджувати факт існуван- ня боргу, оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому рахунку надано виписку. Також фотокартка не може підтверджувати факт існування боргу, оскільки на ній не можливо визначити її номер, в матеріалах справи відсутня будь-яка доказова база того, що ця картка є кредитною і неможливо визначити суму грошових коштів, виданих на неї. У зв'язку з не- обізнаністю ОСОБА_4 про порушення її прав щодо укладеного кредитного догово- ру, просив також поновити строк для його оскарження.

В судовому засіданні представник Банку (за довіреністю) Смєлов М.А. позов ПАТ КБ «Приват Банк» підтримав повністю, зустрічний позов не визнав, вважаючи його безпідставним і просив від- мовити в його задоволенні. Пояснив, що ОСОБА_4 дійсно отримала кредит в роз- мірі 5500 грн., не здійснювала його погашення, у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 43144,85 грн, яка не погашена до теперішнього часу, що підтверджується доданими до матеріалів справи копіями документів.

Представник відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом адвокат Ков- пак О.В. у судовому засіданні позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 не визнав, просив відмовити в їх задоволенні та підтримав зустрічну позовну заяву.

Заслухавши пояснення та доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вва- жає, що як основні позовні вимоги, так і зустрічні не підлягають задоворленню з огляду на нас- тупне.

Згідно ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, зве- рнутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інте- ресів.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за звернен- ням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунту- ватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета до- казування.

За нормами ст.59 ЦПК України, обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно довідки АА № 241170 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій Украї- ни, ПАТ КБ «Приватбанк» пройшло останню реєстрацію у зазначеному реєстрі юридичних осіб 17.07.2009 р. і володіє банківською ліцензією на право надання банківських послуг (а.с.35,36).

Суд не може погодитись зі ствердженням представника Банку у позовній заяві, що 26.09.2011 р. ОСОБА_4 стала клієнтом ПАТ КБ «ПриватБанк», підписавши анкету-заяву про при- єднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» (копія на а.с.6), оскільки додані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг, затверджені на- казом від 06.03.2010 р. № СП-2010-256, на які посилається позивач за первісним позовом та згідно умов яких банк може самостійно змінювати кредитний ліміт та умови кредитування клієнтів, не можуть бути взяті до уваги, оскільки у наданих Правилах відсутній підпис відповідача за первіс- ним позовом, що остання ознайомлена з вказаними Правилами, та не є частиною укладеного від- повідачем з банком 26.09.2011 р. договору (а.с.9-32).

Разом з тим, суд вважає переконливими доводи представника позивача за зустрічним позовом про те, що примірник копії анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку від 26.09.2011 р., розрахунок за боргованості за кредитом, довідка про умови та правила надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою, наданих банком до суду, не можуть підтверджувати факт укладення угоди та існування боргу. Також заслуговують на увагу висновки зазначеної особи, згідно яких, розрахунок заборгованості не може підтверджу- вати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не від- повідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансових операцій; копія анкети по- зичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) і для укладення договору обов'язковим елементом процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами. Крім того, до анкети-заяви додано Довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна 55 днів пільговий період», проте заз- начена довідка не є підтвердженням укладеного з відповідачем договору без номера та його умов, оскільки у довідці зазначено інший тип картки та інший розмір процентів за користування кре- дитом, ніж, який вказує позивач. Виписка за період з 26.09.2011 р. по 31.08.2016 р. не може під- тверджувати факт існування боргу, оскільки в ній не зазначено інформацію про те, по якій саме картці і по якому рахунку надано виписку. Також фотокартка не може підтверджувати факт існу- вання боргу, оскільки на ній не можливо визначити її номер, в матеріалах справи відсутня будь- яка доказова база того, що ця картка є кредитною і неможливо визначити суму грошових коштів, виданих на неї.

Ухвалою суду від 08.11.2016 р. (а.с.55) за клопотанням представника позивача за зустрічним позовом у Банку було витребувано докази, які б могли пролити світло на характер взаємовідносин ОСОБА_4 з ПАТ КБ «ПриватБанк». І хоча представником Банку приймались зусил- ля для надання доказів, він неодноразово заявляв клопотання про перенесення судового розгляду для звернення з запитом до архіву Банку, що слідує з клопотань (а.с.141,147), проте необхідні і до- статні докази про укладення Банком з зазначеним клієнтом кредитного договору суду надані не були.

Тому у суду є підстави вважати, що ОСОБА_4 з ПАТ КБ «ПриватБанк» не укла- дала кредитного договору.

Згідно ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого техніч- ного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він під- писаний його стороною (сторонами).

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору - договором є домовленість двох або бі- льше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та виз- наченні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодав- ства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства - ст.628 ч.1 ЦК України.

Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 639 ЦК України передбачено форму договору - договір може бути укладений у будь- якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домови- лися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї фор- ми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Пунктом 8 Постанови Пленуму ВССУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду ци- вільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснено, що відповідно до частини пер- шої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний не- дійсним правочин, який не вчинено. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких від- сутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істот- ними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної ре- єстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дові- далася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З наявних матеріалів слідує, що про порушене право позивачу за зустрічним позовом стало відомо з часу відкриття провадження про стягнення заборгованості, а саме з 26.10.2016 р. То строк для звернення до суду за з'ясуванням взаємовідносин зазначеної особи з Банком для ОСОБА_4 підлягає поновленню.

А оскільки кредитний договір сторонами не укладався, то відсутні підстави для визнання його недійсним.

Ось чому у задоволенні як основних позовних вимог, так і зустрічних слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.626-628, 638-642 ЦК України, ст.ст.58-60, 208, 209, 213-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Поновити ОСОБА_4 строк для оскарження кредитного договору від 26.11.2011 р.

У зустрічному позові ОСОБА_4 до публічного акціонерного това- риства комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживача та визнання кредитного дого- вору недійсним відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Тимошенко