Постанова № 66309844, 04.05.2017, Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

55213, Миколаївська обл., м. Первомайськ, вул. І. Виговського, 18, тел./факс 8 (05161) 4-26-20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2017 року м. Первомайськ

Справа :484/295/17

Номер провадження : 2-а/484/35/17

Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі

головуючого судді Фортуни Т.Ю.

за участю секретаря судового засідання Левицької І.С.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Саламатіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайськ адміністративну справу за позовом ОСОБА_3, інтереси якого за довіреністю представляє ОСОБА_1, до Міністерства оборони України

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії

встановив:

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом, вимоги якого відповідно до заяви від 11.04.2017 р. було змінено, до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 28.03.1982 р. по 13.06.1984 р. він проходив військову службу у Збройних силах СРСР. Під час проходження військової служби, а саме: 21.01.1984 р., перебуваючи у спецвідрядженні в Демократичній Республіці Афганістан, позивач підірвався на міні, в результаті чого отримав поранення - втрата лівої стопи. 07.08.1984 р. позивачу при первинному огляді було встановлено третю групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого в період бойових дій на території ДРА, безстроково. 16.04.2014 р. при повторному огляді позивачу встановлено другу групу інвалідності внаслідок поранення, отриманого в період бойових дій на території ДРА, безстроково. В 2016 році позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням інвалідності. За результатами розгляду заяви позивач отримав витяг з протоколу засідання комісії № 69 від 19.08.2016 р., згідно з яким позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з тим, що події щодо звільнення з військової служби та встановленні інвалідності відбулися до набуття чинності ЗУ від 04.04.2006 р. № 3597-ІV, яким запроваджено виплати одноразової грошової допомоги. Позивач вважає висновки відповідача, викладені у вищезазначеному протоколі, протиправними. Враховуючи викладене, позивач просить: визнати протиправним та скасувати пункт 16 протоколу № 69 від 19.08.2016 р. засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністерством оборони України щодо відмови позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги; зобов'язати відповідача розглянути у встановленому порядку та строки заяву та документи позивача щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 13.12.2014 р., відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 з прийняттям відповідного рішення.

Відповідач надав суду такі заперечення.

Статтею 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено такий вид гарантованої державою виплати, як одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановленні інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. Зазначеним законом наведено вичерпний перелік випадків, коли така одноразова грошова допомога може бути виплачена та зазначено осіб, які мають право на її отримання. Відповідно до п. 4 ст. 16.3 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми. Оскільки позивачу вища група інвалідності була встановлена більше, ніж за два роки після первинного встановлення інвалідності, а саме: через тридцять років, законних підстав для призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 16.04.2014 р. немає. Враховуючи викладене, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.

В судовому засідання представник позивача підтримав змінені позовні вимоги; просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав письмові заперечення на позов; просив в задоволення позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебував у ДРА у складі військової частини п.п. 44585 для надання військової допомоги; отримав тяжке поранення 21.01.1984 р., військовий квиток серії НОМЕР_2, виданий Первомайським міським військовим комісаріатом Миколаївської області 25.03.1982 р.

Відповідно до довідки МСЕК серії Д-70 № 917184 від 07.08.1984 р. ОСОБА_3 первинно встановлено третю групу інвалідності безстроково; основний діагноз: відсутність лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої треті; причина інвалідності: поранення отримано під час виконання обов'язку військової служби.

Згідно зі свідоцтвом про хворобу № 322/5 від 10.04.1984 р. ОСОБА_3 встановлено діагноз: відсутність лівої нижньої кінцівки на рівні верхньої треті гомілки після вогнепального осколкового поранення з відривом стопи; ампутація лівої гомілки на рівні верхньої треті по типу первинної хірургічної обробки 21.01.1984 р. За постановленням військово-лікарської комісії ОСОБА_3 не годний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Відповідно до архівної довідки № 3/237584 від 07.07.2009 р. Центрального архіву Міністерства оборони Російської Федерації ОСОБА_3 призваний до військової служби 28.03.1982 р., звільнений в запас - 13.06.1984 р.; військова частина п.п. 44585 (56-а окрема гвардійська десантно-штурмова бригада в період з 13.01.1980 р. по 14.06.1988 р. приймала участь у бойових діях на території Республіки Афганістан).

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 10 ААБ № 544376 ОСОБА_3 16.04.2014 р. під час повторного огляду встановлено другу групу інвалідності безстроково; причина інвалідності: поранення, пов'язане з участю в бойових діях на території інших держав.

Відповідно до безтермінового посвідчення серії НОМЕР_3 від 25.04.2014 р. ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи.

Згідно з Витягом з Протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 19.08.2016 р. № 69, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги особам, зокрема: ОСОБА_3, які звільнені з військової служби та інвалідність яким встановлено до набрання чинності ЗУ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІІ "Про військовий обов'язок і військову службу".

Згідно з приписами ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Спірні відносини між сторонами в справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що були чинні на день виникнення таких відносин.

Приписами ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з приписами ст. 1-2 та ст. 2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до приписів пункту 2 частини 1 статті 3 вказаного Закону, дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Розділом ІІ Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлені права військовослужбовців, зокрема, щодо грошового забезпечення.

Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Частиною 2 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, а саме: одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби; смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби; загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті; встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби; встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві; отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності; отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності.

Відповідно до ч. 2 статті 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Частиною 9 статті 16-3 вказаного Закону передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КабінетомМіністрів України.

Так, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок).

Частиною 2 пункту 3 вищезазначеного Порядку встановлено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є : у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

В ході розгляду справи суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання позивачем вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Міністерства оборони України. Витяг з протоколу від 19.08.2016 р. № 69 не містить посилань на ненадання позивачем документів, визначених п. 11 Порядку.

В обґрунтування правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги відповідач зазначив, що по-перше, первинна інвалідність третьої групи встановлена позивачу до набрання чинності Закону України від 04.04.2006 р. «Про внесення змін до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", по-друге, між встановленням первинної третьої групи інвалідності (1984 рік) та встановленням другої групи інвалідності (2014 рік) минуло 30 років, при цьому чинним законодавством передбачено після первинного встановлення інвалідності повторний огляд з встановленням вищої групи інвалідності протягом двох років.

Суд не погоджується з даними висновками відповідача, виходячи з такого.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 року та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Підпунктом 4 п. 2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п.п. 1 п. 6 вищезгаданого Порядку передбачено і чітко визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Згідно з ч. 3 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.

Статтею 16-4 вказаного Закону встановлений вичерпний перелік підстав коли призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно п. 12 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. №1317, причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Встановлення інвалідності позивачу відбувалось в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства та якими встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

Законодавець не пов'язує наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання одноразової грошової допомоги.

Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК № 544376 Серія 10 ААБ від 16.04.2014 р., позивачу з 16.04.2014 року визначена друга група інвалідності по причині поранення, пов'язаного з участю в бойових діях на території інших держав, безстроково.

З наданих до справи доказів вбачається, що поранення і захворювання позивач отримав не внаслідок протиправних дій, а внаслідок виконання обов'язків військової служби під час участі в бойових діях.

Таким чином, оскільки позивач проходив службу саме у збройних силах СРСР та отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з участю в бойових діях на території інших держав, що підтверджується вищезазначеною довідкою, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Чинним законодавством не пов'язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням права на отримання одноразової допомоги, а тому посилання відповідача на те, що позивачем до Міністерства оборони України було надано довідку МСЕК про повторний огляд від 16.04.2014 року є такими, що не впливає на правомірність оскаржуваного рішення.

За приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві під час розгляду питання про призначення і виплати такої допомоги позивачу.

Крім того, відповідач, суб'єкт владних повноважень, під час розгляду справи не довів правомірності оскаржуваного рішення, а саме: відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3, який звільнений з військової служби та інвалідність якого встановлено до набрання чинності ЗУ «Про загальний військовий обов'язок і військову службу», яким запроваджено виплату одноразової грошової допомоги, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Ураховуючи вищевикладене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку, що відповідачем під час розгляду справи не доведено правомірності оскаржуваного рішення, позовні вимоги є обґрунтованими, права, свободи та інтереси позивача підлягають захисту шляхом визнання протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу та зобов'язання відповідача розглянути питання щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги позивачу.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань підлягає стягненню на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 46, 124 Конституції України, ст. ст. 2, 8, 9, 10, 69-71, 79, 86, 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

постановив:

- адміністративний позов ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, до Міністерства оборони України - задовольнити;

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України в частині відмови ОСОБА_3 у призначені одноразової грошової допомоги як інваліду II групи, який отримав інвалідність внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велися бойові дії, оформлене Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, № 69 від 19.08.2016 р.;

- зобов'язати Міністерство оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому ІІ групи інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975;

- стягнути з Міністерства оборони України за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судові витрати в сумі 1 280,00 грн. (тисяча двісті вісімдесят грн. 00 коп.).

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 КАС України.

Суддя Т.Ю. Фортуна