Рішення № 66306527, 26.04.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/10479/16-ц

Провадження № 2/161/1478/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Гриня О.М.,

з участю секретаря Муригіної А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Альфа-Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства уклали договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищевказаного договору, відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 0201/0908/88-128 від 08.09.2008 року, що був укладений між ВАТ «Сведбанк» (правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 в користь ПАТ «Альфа Банк».

Зазначає, що відповідно до умов кредитного договору відповідачу було надано кредитні кошти в розмірі 30000 доларів США, які остання зобовязалася в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Додатком №1 до нього Графіком погашення кредиту.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника 08.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 укладено Договір поруки 1. В забезпечення виконання зобовязань позичальника 08.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_3 укладено Договір поруки 2.

Зазначає, що відповідач ОСОБА_1 зобовязання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 10.06.2016 року у неї виникла заборгованість за кредитом 7446,39 дол. США, за відсотками 105,50дол. США та пеня 34,12 дол. США.

В ході розгляду справи представником позивача уточнено позовні вимоги в звязку з частковим погашенням заборгованості та надано розрахунок заборгованості станом на 12 квітня 2017 року, відповідно до якого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 0201/0908/88-128 від 08.09.2008 року становить 4967,48 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом 4500,00 доларів США, заборгованості по відсотках 84,61 доларів США, пеня 382,87 доларів США.

В звязку з чим, просить суд стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Альфа Банк» вказану заборгованість та судові витрати, повязані з розглядом справи.

Представник позивача в судове засідання не зявився, подав суду заяву, в якій просить розглядати дану справу без присутності представника позивача, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідачі у судове засідання не зявилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про розгляд справи у відсутності відповідача чи відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що уточнені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 08.09.2008 року між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») укладено кредитний договір № 0201/0908/88-128, відповідно до умов якого банк зобовязується надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 30 000,00 доларів США на строк з 08.09.2008 року по 08.09.2018 року на умовах, передбачених у цьому Договорі, а позичальник зобовязується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Відповідно до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

25.05.2012 року ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства уклали договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором № 0201/0908/88-128 від 08.09.2008 р. перейшло ПАТ «Дельта Банк» (а.с.23-38).

В свою чергу, 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за даним кредитним договором (а.с.41-48).

Таким чином, ПАТ «Альфа-Банк» перейшли всі права ВАТ «Сведбанк» як кредитора у зобов'язанні, що виникає із кредитного договору та договорів поруки.

Згідно п. 1.3 Кредитного договору позичальник сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі 12,5 % річних за весь строк фактичного користування кредитом.

Відповідно до п.п. 3.1., 3.3. кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язалась повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.

Пунктом 8.1 кредитного договору передбачено, що за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або строків сплати процентів за користування кредитом, позичальник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості. Кількість днів у році приймається - 360.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно ч. 1 ст. 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною першою статті 611 цього Кодексу передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує взяті на себе зобовязання, в звязку з чим у неї станом на 12.04.2017 року виникла заборгованість перед ПАТ «Альфа Банк» на загальну суму 4967,48 доларів США, що складається з заборгованості за кредитом 4500,00 доларів США, заборгованості по відсотках 84,61 доларів США, пеня 382,87 доларів США.

Відповідно до п.6.1.4 Кредитного договору при настанні подій, зазначених у п.3.8, 3.9, 6.1.2 даного договору, кредитор має право вимагати погашення заборгованості у повному обсязі (суми кредиту, нарахованих процентів, комісій, штрафних санкцій) (а.с.5-7).

Відповідно п. 3.9 кредитного договору передбачено, що при порушенні умов, передбачених п.5.1.9 цього договору, та/або у випадках, в яких чинним законодавством України передбачено право дострокової вимоги виконання зобовязань, та/або якщо позичальник порушує строки платежів, встановлені п.3.1. цього договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів, а позичальник зобовязаний виконати зазначені зобовязання в порядку, передбаченому цим пунктом. Вимога про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним направляється позичальнику у порядку, передбаченому п. 3.10. цього Договору.

Відповідно до п. 3.10 Договору, у випадку порушення умов п. 3.8, 3.9 та 6.1 цього договору, вимога про виконання порушеного зобовязання направляється Банком позичальнику у письмовому вигляді та підлягає виконанню у повному обсязі протягом тридцяти календарних днів з моменту її надіслання Банком за адресою Позичальника.

Як вбачається з матеріалів справи, письмові вимоги про дострокове повернення кредиту були направлені позичальнику 14.06.2015 року та 12.09.2015 року, однак у тридцятиденний строк відповідачі не здійснили погашення кредиту.

Банк скористався своїм правом вимоги про дострокове повернення кредиту, так як позичальником були порушені строки платежів, встановлені п.3.1. цього договору.

Заявою від 26 квітня 2017 року представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 подав для приєднання до матеріалів справи квитанцію про сплату заборгованості на суму 318 доларів США. Згідно даної квитанції №122071 від 25 квітня 2017 року ОСОБА_1 сплатила 318 ,00 доларів США заборгованості за кредитним договором №0201/0908/88-128 від 08.09.2008 року.

Пунктом 5.1.3 Договору визначено, що кошти для погашення заборгованості в першу чергу слід направляти на сплату процентів, потім на погашення заборгованості за кредитом, у третю чергу на сплату пені.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 4266,64 доларів США (тіло кредиту) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 192 ЦК Українизаконним платіжним засобом, обовязковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із частиною 1 статті 533 ЦК Українигрошове зобовязання має бути виконане у гривнях.

Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (частина 3 статті 533 ЦК України).

Такий порядок визначено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, дія якого не поширюється на правовідносини щодо нарахування та стягнення штрафних санкцій за внутрішніми угодами, укладеними між резидентами на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»).

Таким чином, максимальний розмір пені повязаний із розміром облікової ставки Національного банку України; оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України гривні.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїй постанові від 01.04.2015р. у справі № 3-29гс15.

Отже, пеня може обчислюватись і стягуватись лише в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні вона повинна обчислюватись на момент прострочення зобов'язання, а не визначенням гривневого еквіваленту на час звернення з позовом до суду.

Відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права і має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права, позовна вимога щодо стягнення пені задоволенню не підлягає.

Однак, позивач, розраховуючи пеню у доларах США не врахував вище викладені правові позиції, не врахував, що пеня за прострочення сплати кредитних коштів нараховується за кожним періодичним платежем окремо з дня порушення платником свого обов'язку, після чого розмір нарахованої пені за кожним щомісячним платежем підсумовується та визначається загальна сума пені за порушення кредитних зобов'язань.

Оскільки в даному випадку пеня обчислена позивачем в доларах США, правові підстави для стягнення заявленої позивачем пені за прострочення строків виконання зобовязання відсутні.

Крім того, 08.09.2008 року в забезпечення виконання зобовязань позичальника за вищевказаним кредитним договором № 0201/0908/88-128 від 08.09.2008 р., між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки 1, за умовами якого, останній несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобовязання усім належним йому майном та грошовими коштами, та який обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з основними зобовязанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобовязанням (а.с.15).

Того ж дня, 08.09.2008 року, в забезпечення виконання зобовязань позичальника за вищевказаним кредитним договором № 0201/0908/88-128 від 08.09.2008 р., між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено Договір поруки 2, за умовами якого, останній несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком за виконання позичальником умов основного зобовязання усім належним йому майном та грошовими коштами, та який обмежується сумою кредиту, визначеною згідно з основними зобовязанням, нарахованими процентами, пенями, комісіями та іншими платежами, передбаченими основним зобовязанням (а.с.19).

Відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Згідно ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із положеннями ст.559 ЦК України порука припиняється: 1) з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності; 2) порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем; 3) порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника; 4) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Відповідно до п. 10. договорів поруки цей договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим Договором є повне виконання Позичальником або Поручителем своїх обов'язків, передбачених Основним зобов'язанням.

Відповідно до ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст.252 ЦК України).

За умови пред'явлення Банком вимоги Боржнику про дострокове виконання зобов'язання з повернення кредиту, змінюється в односторонньому порядку строк виконання основного зобов'язання й порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить вимоги до поручителя протягом шести місяців від зміненої дати виконання основного зобов'язання.

Жодної досудової вимоги до Поручителів про дострокове стягнення суми заборгованості за кредитним договором банк не пред'явив. Докази зворотного в матеріалах справи відсутні.

Матеріалами справи підтверджується, що Банк звертався з досудовою вимогою лише до ОСОБА_1 листами від 14.06.2015 р. та 12.09.2015 р., а з позовом до Луцького міськрайонного суду Волинської області - 15.08.2016 р., що значно перевищує 6 місяців з дня настання строку повного дострокового виконання Кредитного договору, встановленого, виходячи з пред'явлення Позичальнику вимоги про дострокове стягнення всієї суми заборгованості за Кредитним договором .

Отже, суд приходить до висновку, що Банк вимогою про дострокове погашення всієї суми боргу за кредитним договором змінив строк виконання основного зобов'язання встановленого Кредитним договором і такий строк настав через 37 днів з дня направлення вимоги.

При цьому, з вимогою до Поручителів, щодо невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором або з відповідною позовною заявою, банк, у встановлений п.4 ст.559 ЦК України строк, не звертався.

За таких обставин для врегулювання правовідносин сторін підлягають застосуванню положення ч. 4 ст. 559 ЦК України, які передбачають припинення Договору поруки з закінченням шести місяців, починаючи з моменту настання строку виконання основного зобов'язання.

Виходячи з положень другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України, слід дійти висновку про те, що вимоги до поручителів про виконання ними солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено у судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто упродовж шести місяців із моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або із дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або із дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Пунктом 24 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30.03.2012р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» визначено, що відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст.252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду України у справі за № 6-106цс14, за змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя по його закінченні припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може, що вбачається із правової позиці Верховного Суду України викладеної у постанові від 14.09.2016 року у справі № 6-1451цс16.

Враховуючи викладене, оскільки договором поруки було встановлено його дію до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поруку, а із вимогою до Поручителя про дострокове виконання Основного зобов'язання відповідач звернувся 15.08.2016 року (тобто зі значним сплином 6 місяців від зміни строку виконання основного зобов'язання), то, Договори поруки 1 та 2, укладені в забезпечення виконання зобовязань позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором № 0201/0908/88-128 від 08.09.2008 р. вважаються припиненими.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні по справі докази, суд прийшов до висновку, що з ОСОБА_1 слід стягнути в користь ПАТ «Альфа Банк» 4266,61 доларів США заборгованості за кредитом, що в перерахунку за офіційним курсом НБУ станом на 26.04.2017 року становить 113619,82 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 60, 209, 213-215, 224-226, 360-7 ЦПК України, ст. ст. 251, 252, 526, 554, 559, 1049, 1054 ЦК України, суд ,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 113619 (сто тринадцять тисяч шістсот девятнадцять) гривень 82 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» 1707 (одну тисячу сімсот сім) грн. 29 коп. судового збору.

В решті позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Волинської області через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду О.М. Гринь