Рішення № 66303266, 25.04.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/30/2017 Справа № 641/4323/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Боговського Д.Є.

за участю секретаря Бєлової Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати її право приватної власності на квартиру № 328 по вїзду Фесенківському,8 в м. Харкові, та на транспортний засіб автомобіль НОМЕР_1; стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію за транспортний засіб автомобіль «ВАЗ-2110», д.н. АХ 8850СЕ, який зареєстрований на його імя, в розмірі 46800,00 грн., частину суми грошового боргу в розмірі 81900,00 грн. Також позивач просила стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину в розмірі 38167,93 грн. та на майбутнє половину вартості комунальних послуг, що нараховуються на неповнолітню особу, відшкодувати судові витрати.

В ході розгляду справи позивач ОСОБА_1 уточнила свої позовні вимоги та в остаточній редакції просила визнати її право особистої приватної власності на трикімнатну квартиру № 328 загальною площею 65,5 м2, житловою 44,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Фесенківський вїзд,8; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 частини автомобіля НОМЕР_1, в рахунок компенсації вартості 1/2 частки автомобіля НОМЕР_2, на суму 48850,00 грн., 1/2 частки автомобіля НОМЕР_3, на суму 24240,00 грн., частки грошового боргу на суму 27000,00 грн. Також ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на автомобіль НОМЕР_1, та стягнути з ОСОБА_2 на її користь частку грошового боргу в розмірі 54900,00 грн.

В обґрунтування своїх уточнених вимог позивач ОСОБА_1 зазначала, що з 30 квітня 2004 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу рішенням суду від 02.04.2013 мешкає разом із нею та перебуває на її повному утриманні. В період шлюбу було придбане майно - автомобіль НОМЕР_1, НОМЕР_4, НОМЕР_5; 17.06.2005 на її імя укладено кредитний договір із ПАТ КБ «ПриватБанк» на придбання трикімнатної квартири № 328 по вїзду Фесенківському,8 в м. Харкові, який забезпечено Договором іпотеки, предметом якого є спірна квартира.

Позивач вказує, що за договором купівлі-продажу від 16.06.2005, тобто в період шлюбу, вона придбала квартиру № 328 по вїзду Фесенківському,8 в м. Харкові, сплативши за неї кошти, отримані від реалізації її особистого майна, а для повної оплати вартості та здійснення ремонту в квартирі на її імя був оформлений 17.06.2005 кредитний договір. При цьому, відповідач ОСОБА_2 не брав жодної участі в оплаті кредиту і не мав на це фінансової можливості, всі витрати зі сплати кредиту здійснювались виключно нею як у період шлюбу, так і після його розірвання. 28.12.2015 позивачем повністю погашено кредитну заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за особисті кошти, а тому позивач вважає, що наявні підстави для визнання за нею права особистої приватної власності на спірну трикімнатну квартиру з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини, яка мешкає в цій квартирі та перебуває на її повному утриманні.

Крім того, позивачем ОСОБА_1 та її матірю було продано земельні ділянки на території Белгородської області, Російська Федерація, а виручені від продажу грошові кошти та заощадження матері були використані на придбання автомобіля НОМЕР_1, яким користувалась і до теперішнього часу використовує лише позивач, оскільки дитина часто хворіла, її необхідно було відвозити до лікарень, у дитсадок, школу, на відпочинок і канікули. Цей автомобіль також використовувався для виконання професійних обовязків ОСОБА_1, повязаних із постійною необхідністю в мобільному пересуванні по місту та за його межами. В період шлюбу її чоловік не забезпечував сімю фінансово, заробітну плату не витрачав на сімєю, здійснював накопичення для купівлі в період шлюбу в липні 2010 року автомобіля НОМЕР_2, який згодом вже після розірвання шлюбу в травні 2015 року було відчужено на його власний розсуд без згоди позивача і не в інтересах сімї на користь третьої особи. Водночас, в березні 2006 року подружжям було придбано автомобіль НОМЕР_3, який в квітні 2014 року ОСОБА_2 реалізував на власний розсуд і не в інтересах сімї, а тому це майно або його вартість має враховуватися при поділі майна подружжя. Позивач вважає, що оскільки їй при поділі майна припадає 1/2 частки автомобіля НОМЕР_1, вона, користуючись своїм правом, бажає припинити право власності її чоловіка на його частку у цьому автомобілі в рахунок компенсації половини вартості автомобіля НОМЕР_2, та автомобіля НОМЕР_3.

Також, позивач посилається на те, що 08 вересня 2010 року вона в присутності її чоловіка ОСОБА_2 та іншого свідка отримала в борг в інтересах сімї у ОСОБА_4 грошові кошти для купівлі меблів у дитячу кімнату та побутової техніки. Відповідач ОСОБА_2 не брав жодної участі у поверненні позики, при поділ майна подружжя мають враховуватися і борги подружжя та правовідносини за зобовязаннями, що виникли в інтересах сімї, а тому з ОСОБА_2 належить стягнути половину суми боргу в розмірі 27000,00 грн., та зарахувати як компенсацію частки вартості автомобіля НОМЕР_1, а залишок боргу в розмірі 54900,00 грн. стягнути на її користь.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із запропонованим варіантом поділу спільного майна подружжя, подав до суду зустрічний позов, в якому після уточнень просив визначити спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 трикімнатну квартиру № 328 загальною площею 65,5 м2, житловою 44,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Фесенківський вїзд,8, автомобіль НОМЕР_1, земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий № 6325158502:00:005:0032, яка розташована за адресою: Роганська селищна рада, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул.. Петровського,6, та поділити вказане спільне майно подружжя по 1/2 частці кожному.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що трикімнатна квартира, автомобіль НОМЕР_1, та земельна ділянка були придбані подружжям в період перебування їх у шлюбі та за їх спільні кошти, при цьому домовленості про добровільний поділ майна між ними не досягнуто. Оскільки набуття майна за час шлюбу створює презумпцію права спільної сумісної власності, а частки майна дружини та чоловіка є рівними, ОСОБА_2 вважає свої вимоги законними та обґрунтованими.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат ОСОБА_5 підтримали уточнені вимоги, просили їх задовольнити в повному обсязі. В задоволенні зустрічних вимог просили відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні уточнив зустрічні позовні вимоги та остаточно просив, відступивши від рівності часток подружжя, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частки трикімнатної квартири № 328 загальною площею 65,5 м2, житловою 44,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Фесенківський вїзд,8, визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частини автомобіля НОМЕР_1, та 1/2 частки земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий № 6325158502:00:005:0032, яка розташована за адресою: Роганська селищна рада, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул.. Петровського,6. В задоволенні первісних вимог ОСОБА_1 просив відмовити.

Представник третьої особи ПАТ КБ «ПриватБанк» надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності із зазначенням щодо часткового підтримання вимог ОСОБА_1

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, давши добутому правової оцінки, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 30 квітня 2004 року (актовий запис № 216 Відділу реєстрації актів цивільного стану № 2 Харківського обласного управління юстиції).

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2013 року у справі № 641/1411/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано (т. 1 а.с. 52).

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 51).

Після розірвання шлюбу подружжя не дійшло згоди щодо поділу майна та звернулися до суду із відповідними позовами.

Положеннями ст. 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя відповідно до положень ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 65 Сімейного кодексу України визначено право подружжя на розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. 3. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до положень ст. 68 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Особистою приватною власністю дружини та чоловіка є речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть тоді, коли вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є премії, нагороди, які вона, він одержали за особисті заслуги. Суд може визнати за другим з подружжя право на частку цієї премії, нагороди, якщо буде встановлено, що він своїми діями (ведення домашнього господарства, виховання дітей тощо) сприяв її одержанню. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, яка їй, йому належала, а також як відшкодування завданої їй, йому моральної шкоди. Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є страхові суми, одержані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою приватною власністю кожного з них. Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. 7. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.

Дружина і чоловік згідно ст. 69 СК України мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу за взаємною згодою.

Згідно ст. 70 Сімейного кодексу України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім'ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім'ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Статтею 71 Сімейного кодексу України встановлені способи та порядок поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Відповідно до положень ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сімї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Сторонами у справі заявлені наступні обєкти нерухомого та рухомого майна, які вони бажають поділити, а саме - квартира № 328 по Фесенківському вїзду,8 в м. Харкові, автомобіль НОМЕР_3, НОМЕР_6, НОМЕР_4, та земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий № 6325158502:00:005:0032, яка розташована за адресою: Роганська селищна рада, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул.. Петровського,6.

Судом встановлено, що 16 червня 2005 року укладено договір купівлі-продажу, посвідчений ПН ОСОБА_7, за умовами якого ОСОБА_1 набула у власність квартиру № 328 по Фесенківському вїзду,8 в м. Харкові загальною площею 65,5 м2, житловою 44,0 м2, право власності зареєстровано в Реєстрі 17.06.2005.

Позивач ОСОБА_1, посилаючись на положення п. 3 ч. 1 ст. 57 Сімейного кодексу України, просить визнати квартиру № 328 по Фесенківському вїзду,8 в м. Харкові її особистою власністю, оскільки це майно набуте нею за час шлюбу, але за кошти, якій належали їй особисто, а саме за кошти, отримані від продажу належного їй майна квартири АДРЕСА_1 (продаж здійснено 30.05.2005 за 102000,00 грн.) та отриманих нею кредитних коштів від ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № HAH2GF01270144 від 17.06.2005 в розмірі 28837,83 доларів США, з яких 24000,00 доларів США на придбання квартири № 328 по Фесенківському вїзду,8 в м. Харкові (продаж вказаної квартири здійснено за 151500,00 грн.).

Відповідач ОСОБА_2 не заперечує того факту, що для придбання спірної квартири та здійснення в ній ремонту, а також на придбання меблів було укладено кредитний договір, оформлений на імя його дружини ОСОБА_1 При цьому він вказує, що в нього також були заощадження, в тому числі отримана у вересні 2004 року одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації підприємницької діяльності, які були вкладені ним для придбання спірної квартири, тому вважає цю квартиру спільним майном подружжя та просить за цих обставин просить відступити від засад рівності часток подружжя.

Суд погоджується із позицією відповідача ОСОБА_2, оскільки спірна квартира була придбана в період шлюбу, за кредитні кошти, отримані позивачем ОСОБА_1 для сімї та в інтересах подружжя для придбання квартири, в якій вони мешкали. При цьому не можливо однозначно встановити, що грошові кошти від продажу належної ОСОБА_1 квартири, були витрачені на придбання спірної квартири. Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 в грудні 2015 року в повному обсязі погасила кредитні зобовязання перед ПАТ КБ «ПриватБанк», суд визнає ці обставини істотними, а з урахуванням того, що в цій квартирі мешкає неповнолітня донька, яка після розірвання шлюбу залишилась мешкати із матірю, та вважає за необхідне відступити від засади рівності часток подружжя та в порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/3 часток спірної квартири, а за ОСОБА_2 визнати право власності на 1/3 її частки.

Показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які у судовому засіданні підтверджували, що спірна квартира та автомобіль НОМЕР_2, були придбані за особисті кошти позивача ОСОБА_1 та кошти її матері суд оцінює критично, оскільки безпосереднім учасником подій вони не були, обставини їм відомі лише за слів позивача. ОСОБА_4 надала у борг ОСОБА_1 грошові кошти у 2010 році, однак цільове призначення цих коштів їй відомо лише зі слів самої ОСОБА_1

15 березня 2006 року імя ОСОБА_2 було зареєстровано транспортний засіб автомобіль НОМЕР_3, однак 15.07.2008 ОСОБА_2 було оформлено довіреність із правом передоручення на імя ОСОБА_11, який скористався наданим йому правом та 07.12.2009 передав своє право користування та розпорядження транспортним засобом ОСОБА_12, з 05 квітня 2014 року транспортний засіб зареєстрований за ОСОБА_13

В ході розгляду справи було встановлено, що факт оформлення довіреності 15.07.2008 на імя ОСОБА_11 був достеменно відомий ОСОБА_1, з того часу вона не вчиняла жодних заходів щодо повернення майна, а відповідно до ч. 2 ст. 65 Сімейного кодексу України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Суду не надано доказів того, що при оформленні довіреності було відчужено транспортний засіб і грошові кошти за його реалізацію були отримані ОСОБА_2, а тому відсутні і підстави вважати даний транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_3, обєктом поділу майна.

Що стосується автомобіля НОМЕР_2, який був зареєстрований 21.07.2010 на імя ОСОБА_2, також відсутні підстави вважати його обєктом спільної власності подружжя, оскільки хоча він і був зареєстрований в період перебування особи у зареєстрованому шлюбі, однак є особистою власністю ОСОБА_2 відповідно до ч. 6 ст. 57 Сімейного кодексу України як майно, набуте ним за час окремого проживання у зв'язку з фактичним припиненням шлюбних відносин, оскільки рішенням суду у справі про розірвання шлюбу було встановлено, що подружжя спільно не мешкає саме з 2010 року, а обставини, встановлені судовим рішенням, не потребують додаткового доказування.

За цих самих обставин не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 грошового боргу за розпискою від 08.09.2010.

Також в період шлюбу 24 червня 2008 року на імя ОСОБА_2 зареєстровано транспортний засіб - автомобіль НОМЕР_1.

Позивач ОСОБА_1, визнаючи, що ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя, має належати 1/2 частини автомобіля НОМЕР_1, вважає за можливе припинити його право власності на майно, зарахувавши вартість іншого майна.

Однак суд із даною позицією позивача ОСОБА_1 не може погодитися, оскільки припинення права власності відбувається за умов, визначених ст. 365 ЦК України, наявність одночасно усіх умов є обовязковим, а тому дані позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Також відповідач ОСОБА_2 вказує, що згідно договору купівлі-продажу від 09.09.2008 ОСОБА_1 отримала у власність земельну ділянку площею 0,15 га, кадастровий № 6325158502:00:005:0032, яка розташована за адресою: Роганська селищна рада, Харківська область, Харківський район, с. Комуніст, вул.. Петровського,6.

Однак, за відомостями Управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області, на земельну ділянку за адресою: Харківський район, Роганська селищна рада, сел. Комуніст, вул.. Петровського,6, кадастровий № 6325158502:00:005:0032 обліковується державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ 489379 за громадянином ОСОБА_14. Право власно на нерухоме майно виникає з моменту його державної реєстрації, а тому відсутні підстави включати це майно до переліку обєктів спільної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 214 ЦПК України встановлено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Статті 10, 60 Цивільно-процесуального кодексу України передбачають, що сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказом можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди загальної юрисдикції розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних або юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню з урахування досліджених у судовому засіданні доказів.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя, зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Публічне акціонерне товариства комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя, задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу майна подружжя право власності на 2/3 часток трикімнатної квартири № 328 загальною площею 65,5 м2, житловою 44,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Фесенківський вїзд, будинок № 8.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу майна подружжя право власності на 1/3 частки трикімнатної квартири № 328 загальною площею 65,5 м2, житловою 44,0 м2, яка розташована за адресою: м. Харків, Фесенківський вїзд, будинок № 8, та право власності на 1/2 частки транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1.

Інші позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 2994,80 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір в розмірі 3654,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: ОСОБА_15