Ухвала суду № 66301116, 25.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Гуменюка В.І.,

Охрімчук Л.І.,

Сімоненко В.М.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року в справі за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово -комунальні послуги,

в с т а н о в и л а:

Шевченківський районний суд м. Києва заочним рішенням від 17 листопада 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року, позовні вимоги КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» задовольнив: стягнув на його користь з відповідача заборгованість з квартирної плати і плати за комунальні послуги в сумі 21 тис. 157 грн 80 коп.; інфляційні втрати в сумі 1 тис. 144 грн 20 коп.; 3% річних в сумі 1 тис. 415 грн 90 коп.; вирішив питання розподілу судових витрат.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 18 листопада 2016 року відмовив у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

20 березня 2017 року до Верховного Суду України звернувся ОСОБА_4 із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статті 267 ЦК України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах зазначених норм матеріального права.

На обґрунтування заяви ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 5 жовтня та 7 грудня 2011 року, 13 листопада та 18 грудня 2013 року, 24 квітня 2013 року, 12 лютого, 22 та 29 жовтня 2014 року, 28 жовтня 2015 року, ухвали Верховного Суду України від 19 грудня 2001 року, 18 квітня 2007 року, 20 жовтня 2010 року постановлені ним як судом касаційної інстанції, та на постанови Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року, 11 лютого та 4 листопада 2015 року.

Водночас заявник просить поновити строк подання заяви про перегляд зазначених судових рішень, посилаючись на те, що ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року йому було надіслано судом касаційної інстанції у грудні 2016 року.

Згідно із частинами першою, третьою статті 356 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3345/ed_2017_02_09/pravo1/T041618.html?pravo=1> заява про перегляд судових рішень подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня ухвалення судового рішення, на яке здійснюється посилання на підтвердження підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2017_02_09/pravo1/T041618.html?pravo=1>, якщо воно ухвалено пізніше, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; заява про перегляд судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 цього Кодексу, подається протягом трьох місяців з дня ухвалення судового рішення, щодо якого подано заяву про перегляд, або з дня прийняття постанови Верховного Суду України, на яку здійснюється посилання на підтвердження підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої 355 цього Кодексу, але не пізніше одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява.

У разі пропущення строку, встановленого частинами першою-третьою цієї статті, з причин, визнаних поважними, суд за клопотанням особи, яка подала заяву про перегляд судового рішення, може поновити цей строк у межах одного року з дня ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява (частина четверта статті 356 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що строк подання заяви про перегляд судових рішень підлягає поновленню, оскільки наведені ОСОБА_4 причини його пропуску є поважними, що підтверджується доданими до заяви доказами.

Разом з тим колегія суддів вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Згідно з пунктами 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під застосуванням норм матеріального права у подібних правовідносинах слід розуміти такі правовідносини, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини справи, а також наявне неоднакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, задовольняючи позовні вимоги КП «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної й касаційної інстанції, виходив з того, що відповідач своїх зобов'язань щодо сплати житлово-комунальних послуг належним чином не виконує, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Надані для порівняння ухвали від 19 грудня 2001 року, 7 грудня 2011 року, 13 листопада та 18 грудня 2013 року, 12 лютого, 22, 29 жовтня 2014 року та 28 жовтня 2015 року не можуть бути прикладом неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права, оскільки суди касаційної інстанції скасували ухвалені у справах судові рішення і направили справи на новий розгляд з передбачених статтею 338 ЦПК України підстав порушення норм права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини справ, які мають значення для правильного вирішення спорів.

Ухвала від 24 квітня 2013 року постановлена у справі про визнання незаконними дій комунального підприємства щодо встановлення тарифів на житлово - комунальні послуги та обов'язана вчинити дії; ухвала від 18 квітня 2007 року - у справі про поновлення на посаді директора державного підприємства та визнання недійсними наказів.

Таким чином, у наданих для порівняння судових рішеннях та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні предмети позову, зміст позовних вимог, матеріально-правове регулювання спірних правовідносин та встановлено різні фактичні обставини справи.

В ухвалі від 20 жовтня 2010 року, переглядаючи рішення щодо стягнення заборгованості за житлово - комунальні послуги за період з 1 листопада 2001 року до 1 березня 2004 року, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що з 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України) позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, а в період дії ЦК Української РСР - за клопотанням про поновлення строку.

Рішенням від 5 жовтня 2011 року суд касаційної інтенції відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за послуги по теплопостачанню з підстав спливу позовної давності про застосування якої заявлено відповідачем.

Порівняння зазначених судових рішеннях із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Надана для порівняння постанова Верховного Суду України від 2 грудня 2014 року (21-470а14) прийнята у справі за позовом про визнання дій неправомірними, розпоряджень щодо затвердження та встановлення тарифів на житлово - комунальні послуги нечинними, зобов'язання вчинити дії, тобто в справі з іншим предметом позову.

У постанові Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року (6-734цс15) міститься правовий висновок про те, що інваліди війни та члени їх сімей як власники і користувачі жилих приміщень та споживачі комунальних послуг мають пільги на їх оплату відповідно до свого статусу та належності до складу сім'ї пільговика.

У постанові від 11 лютого 2015 року (6-246цс14) Верховний Суд України зробив висновок про те, що рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності й обгрутування рішення суду (стаття 303 ЦПК України), тому заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Підстави для висновку про те, що зазначена ухвала суду касаційної інстанції не відповідає викладеним у вказаних постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, відсутні.

Лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 січня 2013 року №10-70/0/4-13 щодо застосування строків позовної давності, не може обґрунтовувати підставу перегляду судового рішення суду касаційної інстанції, визначену пунктом 1 частини першої статті 355 ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2017_02_09/pravo1/T041618.html?pravo=1>.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Поновити ОСОБА_4 строк подання заяви про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року.

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» до ОСОБА_4 про стягнення боргу за житлово - комунальні послуги за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 листопада 2016 року, ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28 вересня 2016 року та заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 листопада 2014 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І.Охрімчук

В.М. Сімоненко