Ухвала суду № 66301088, 24.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

24 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Прокопенка О.Б.,

суддів: Гриціва М.І.,

Кривенди О.В., -

розглянувши заяву Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича (далі - Уповноважена особа Фонду) про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 грудня 2016 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28 січня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2016 року у вищезгаданій справі залишив без змін.

Не погодившись із такою ухвалою суду касаційної інстанції, Уповноважена особа Фонду звернувся із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Відповідно до частини другої статті 2392 КАС суддя-доповідач своєю ухвалою від 13 березня 2017 року заяву Уповноваженої особи Фонду залишив без руху та надав строк до 10 квітня 2017 року для усунення її недоліків, а саме для надання рішення, про перегляд якого подано заяву.

В установлений строк Уповноважена особа Фонду усунув недоліки заяви про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2016 року.

На обґрунтування заяви додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 7, 14 квітня, 2 червня, 28 січня 2016 року (№№ К/800/288/16, К/800/693/16; К/800/51714/15, К/800/45816/15; К/800/40534/15 відповідно), які, на думку Уповноваженої особи Фонду, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

У рішенні, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, виходив із того, що Уповноважена особа Фонду не довів, а суд не встановив доказів наявності підстав для визнання нікчемним договору банківського вкладу у досліджуваному випадку. При цьому відповідач не визначив конкретну підставу нікчемності правочину неплатоспроможного банку, що передбачені у частині третій статті 38 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та не навів, що договір банківського вкладу має ознаки нікчемного у розумінні вимог цивільного законодавства України. На підтвердження факту внесення грошових коштів на рахунок до банку позивач надала належним чином оформлений документ банківської установи, який свідчить про те, що грошові кошти відповідно до укладеного договору були внесені позивачем, тоді як Уповноважена особа Фонду доказів того, що зазначені кошти фактично не вносилися, не надав.

В рішеннях від 28 січня, 2 червня 2016 року (№№ К/800/40534/15, К/800/45816/15 відповідно) суд касаційної інстанції дійшов висновку про правомірність дій відповідачів щодо визнання правочинів нікчемними, оскільки ці правочини було укладено під час дії заборони їх укладати з фізичними особами з підстав віднесення банків до проблемних.

В ухвалі від 7 квітня 2016 року, яка надана на підтвердження наведених у заяві доводів, Вищий адміністративний суд України, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, погодився із висновком останніх щодо правомірності дій уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенком Володимиром Івановичем по невключенню позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки встановлено, що кошти на рахунок, відкритий на ім'я, зокрема, позивача, надійшли внаслідок так званого «дроблення» великого депозиту іншого клієнта.

Ухвалою від 14 квітня 2016 року, яка надана також для порівняння, Вищий адміністративний суд України скасував рішення суду апеляційної інстанції, а рішення першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог залишив у силі. Касаційний суд виходив із того, що позивачем фактично не перераховувалися власні грошові кошти на депозитний рахунок, а з рахунку іншого клієнта банку із валютного рахунку за рахунок внутрібанківських проводок. При цьому переказ коштів в іноземній валюті в межах України з поточного рахунку в іноземній валюті однієї фізичної особи на поточних рахунок в іноземній валюті іншої фізичної особи був заборонений.

В ухвалі від 2 червня 2016 року (№ К/800/51714/15), яка надана як приклад неоднакового правозастосування, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, погодився із висновком останніх щодо правомірності дій відповідача по невключенню позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки встановлено, що кошти на рахунок, відкритого на ім'я позивача, надходили внаслідок так званої «розбивки» великого вкладу іншого клієнта з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Колегія суддів дійшла висновку, що обставини, встановлені у справі, судове рішення в якій оскаржується, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії судових рішень в яких додано до заяви.

Крім того, надані для порівняння рішення не містять іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм матеріального права, про які йдеться у заяві Уповноваженої особи Фонду.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої заяви.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у цій справі.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску справи за позовом ОСОБА_4 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації у публічному акціонерному товаристві «ДЕЛЬТА БАНК» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії до провадження Верховного Суду України для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 7 грудня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.Б. ПрокопенкоСудді: М.І. Гриців О.В. Кривенда