Ухвала суду № 66301072, 06.04.2011, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2011 р.Справа № 2-а-2011/10/1470

Категорія:8Головуючий в 1 інстанції: Брагар В.С.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Крусян А.В.,

суддів Джабурії О.В., Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Лімер-Плюс»на ухвалу Миколаївської окружного адміністративного суду про скасування забезпечення позову від 05 липня 2010 року, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Лімер-Плюс»до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва про визнання протиправними дій, -

В С Т А Н О В И Л А:

31.03.2010р. товариство з обмеженою відповідальністю «Лімер-Плюс»(надалі ТОВ «Лімер-Плюс») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва (надалі - ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва), в якому просило визнати відсутність компетенції відповідача визначати нікчемними відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України договори укладені ТОВ «Лімер-Плюс»з контрагентами, визнати протиправними дії відповідача по визнанню та визначенню в акті перевірки від 22.03.2010р. №464/23-600/35066348 «нікчемними» відповідно до ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.228 ЦК України правочинів.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2010р. у задоволенні позову відмовлено.

Також, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05.07.2010р. скасовано раніше застосоване судом забезпечення позову до вирішення справи по суті, стосовно зупинення дії акту перевірки від 22.03.2010року №464/23-600/35066348 в частині коригування сум податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість ТОВ «Лімер-Плюс», які зазначені у акті перевірки ТОВ «Лімер-Плюс»від 22.03.2010р. №464/23-600/35066348.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, позивач подав апеляційні скарги, в яких просить постанову суду скасувати та ухвалити нову про задоволення позову, ухвалу суду про скасування забезпечення позову скасувати, винести нову про забезпечення позову. Позивач вважає, що дії відповідача, які полягають в визначенні в Акті перевірки висновків щодо нікчемності угод не відповідають нормам чинного законодавства України та порушують його законні права. І хоча за результатами проведеної перевірки та складеному Акту відповідач рішення не приймав, зроблені ним висновки порушують його законні інтереси, тягнуть за собою негативні правові наслідки, в тому числі і на майбутнє.

Згідно з п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційних скарг, судова колегія приходить до висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що з 26.02.2010р. до 17.03.2010р. ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва була проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами перевірки складений акт № 464/23-600/36066348 від 22.03.2010р./арк.18-68/

Перевіркою встановлено, що договори укладені між позивачем та його контрагентами є такими, що укладені без мети настання реальних наслідків, отже вони є нікчемними. Тому позивач повинен відкоригувати (зменшити) податковий кредит за вересень-листопад 2009 року, який отриманий на підставі нікчемних правочинів, та збільшити податкові зобовязання з податку на додану вартість.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки, зроблені в акті перевірки не порушують права та інтереси позивача, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення, дія якого поширюється на конкретну особу), і його висновки не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу»передбачено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

- здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

- здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Право на проведення планової виїзної перевірки платника податків, як передбачено частиною 4 статті 11-1 цього Закону, надається податковому органу лише у тому випадку, коли платнику податків не пізніше ніж за десять днів до проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках за рішенням суду.

Аналіз норм вказаних частин статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»свідчить про те, що позапланові перевірки з підстав, встановлених частиною 6, можуть проводитися за рішенням керівника податкової служби. В інших же випадках, не передбачених цією частиною, - лише за рішенням суду. Підтвердженням цього є і положення частини 8 зазначеної статті, згідно якої позапланова перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

З матеріалів справи вбачається, що посадові особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проводили перевірку на підставі виданих направлень №234/23-600 від 26.02.2010р., № 287/23-600 від 12.03.2010р.

З акту перевірки вбачається, що перевірка проводилася в присутності директора ТОВ «Лімер-Плюс»ОСОБА_3, який підписав вказаний акт перевірки. /арк.67/

Отже, зазначена перевірка проводилась у відповідності до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності, наказом ДПА України №357 від 10.08.2005 року, затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок).

Згідно з Порядком за результатами проведення документальних невиїзних, планових/позапланових виїзних перевірок в разі встановлення порушень податкового, валютного та іншого законодавства оформляється акт, а в разі відсутності порушень -довідка.

Відповідно до ст. 17 КАС України (в редакції, чинній на момент вирішення справи судом) компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності.

Згідно ч.1 ст.2 КАС України до суду можуть звернутися юридичні особи за захистом прав та інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

Висновки, зроблені в актів перевірки ніяким чином не порушують права та інтереси позивача, оскільки акт перевірки не є актом індивідуальної дії (рішення, дія кого поширюється на конкретну особу), і його висновки не тягнуть за собою ніяких юридичних наслідків. Приймаючи до уваги, що акт перевірки не має обовязкового характеру, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 118 КАС України, якщо у задоволенні вимог позивачу було відмовлено, вжиті заходи забезпечення адміністративного позову зберігаються до набрання постановою суду законної сили. Проте суд може одночасно з прийняттям постанови або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення адміністративного позову або заміну одного способу забезпечення адміністративного позову іншим.

Судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції скасовуючи вжиті заходи забезпечення позову одночасно з винесенням постанови у справі про відмову у позові діяв у відповідності до вимог процесуального закону.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а судові рішення суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Лімер-Плюс»залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївської окружного адміністративного суду про скасування забезпечення позову від 05 липня 2010 року та постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 липня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: