Ухвала суду № 66298925, 02.03.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/5815/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/1064/17 Доповідач у 2 інстанції Коцюрба О. П.Категорія 33 02.03.2017

УХВАЛА

Іменем України

02 березня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - Коцюрби О.П.,

Суддів - Суханової Є.М., Журби С.О.,

При секретарі - Топольському В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія "Україна" про відшкодування збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду, пояснення сторін, вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2, ПрАТ «СК «Україна» про відшкодування збитків заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що йому на праві приватної власності належить автомобіль марки «GEELY EMGRAND 7», державний номерний знак НОМЕР_1.

25 січня 2016 року приблизно о 19 годині 35 хвилин в с. Ходосіївка по вул. Соборній, 86, Києво-Святошинського району, Київської області відповідач ОСОБА_2 на належному йому автомобілі НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої був пошкоджений належний йому автомобіль марки «GEELY EMGRAND 7», державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 124, 130 КУпАп та відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накледено на нього стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до звіту за № 5213/02/16 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля марки «GEELY EMGRAND 7», державний номерний знак НОМЕР_1, проведеного оцінювачем ТОВ «Сател Груп», вартість спричиненого пошкодженням цього автомобіля матеріального збитку становить 110 000 грн., визначених як вартість ремонту автомобіля.

Після вчинення дорожньо-транспортної пригоди стало відомо, що відповідач застрахував свою цивільно-правову відповідальність як власник автомобіля НОМЕР_3 в ПрАТ «СК «Україна» . Його вимоги до ПрАТ «СК «Україна залишилися без відповіді. Згідно офіційного сайту Централізованої бази даних МТСБУ поліс АІ 5666975 станом на 25січня 2016 року недійсний, так як ПрАТ «СК «Україна» як страховик позбавлена права укладати договори страхування.

У зв»язку з чим спричинена йому у результаті дорожньо-транспортної пригоди шкода в розмірі 110 000 грн. визначена оцінювачем, як вартість ремонту автомобіля підлягає відшкодуванню на загальних підставах за рахунок відповідача ОСОБА_2, як особи винної у вчиненні правопорушення.

На підставі вищевказаного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 на його користь 110 000 грн. в рахунок відшкодування шкоди спричиненої в результаті дорожньо-транспотної пригоди.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просив, змінити рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року в частині стягнення з нього розміру відшкодування, зменшивши його на 50 000 грн., які стягнути з ПрАТ «СК «Україна». Зазначив, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року є необґрунтованим, незаконним несправедливим, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для правильного її вирішення, неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, дана оцінка доказам, які наявні у матеріалах справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 25 січня 2016 року приблизно о 19 годині 35 хвилин в с. Ходосіївка по вул. Соборній, 86, Києво-Святошинського району, Київської області відповідач ОСОБА_2 на належному йому автомобілі НОМЕР_2 порушив правила дорожнього руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду в результаті якої був пошкоджений належний позивачу автомобіль марки «GEELY EMGRAND 7», державний номерний знак НОМЕР_1.

Постановою Апеляційного суду Київської області від 4 березня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 124, 130 КУпАп та відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП накаледено на нього стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

Відповідно до звіту за № 5213/02/16 про оцінку транспортного засобу легкового автомобіля марки «GEELY EMGRAND 7», державний номерний знак НОМЕР_1, проведеного оцінювачем ТОВ «Сател Груп», вартість спричиненого пошкодженням цього автомобіля матеріального збитку становить 110 000 грн., визначених як вартіст ремонту автомобіля.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. Під збитками, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Збитки відшкодовуються у повному обсязі.

Згідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1997 року вказано: розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

У Постанові від 20 січня 2016 року по справі № 6-2808цс15 Верховний Суд України, зробив правовий висновок, відповідно до якого, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути обмежено або припинено наявністю у останнього Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Тобто, винуватець дорожньо-транспортної пригоди, в подальшому несе повну матеріальну відповідальність за шкоду завдану потерпілому, своїми неправомірними діями.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість, страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 360 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою Києво-Святошинського районного суду Київської області про те, що ОСОБА_2., як власник джерела підвищеної небезпеки - автомобіля НОМЕР_2 своїми протиправними діями спричинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої, майну позивача - автомобілю марки «GEELY EMGRAND 7», державний номерний знак НОМЕР_1, завдано технічної шкоди та, враховуючи положення ЦК України, зобов'язаний відшкодувати завдані ним позивачеві збитки у повному обсязі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

В ст. 1188 ЦК України вказано: шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Враховуючи, що з вини відповідача було пошкоджено в ДТП транспортний засіб позивача, колегія суддів вважає, що Києво-Святошинський районний суд Київської області на законних підставах стягнув з відповідача на користь позивача заподіяну матеріальну шкоду у розмірі 110 000,00 грн. (сто десять тисяч гривень 00 копійок).

Так як Києво-Святошинський районний суд Київської області розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, порушень норм процесуального законодавства при розгляді справи не допустив, тому, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 необхідно відхилити, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: