Рішення № 66298695, 25.04.2017, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 156/722/16-ц Провадження № 22-ц/773/558/17 Головуючий у 1 інстанції: Нєвєров І.М. Категорія: 53 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А. ,

суддів - Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

секретар судового засідання Концевич Я.О.,

з участю прокурора Волинської області Романішиної Т.Л

відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Волинської обласної ради, Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волинська обласна державна адміністрація про стягнення майнової шкоди в порядку регресу за апеляційною скаргою заступника прокурора Волинської області Ярослава Голинського, подану в інтересах Волинської обласної ради, Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 01 березня 2017 року ,

ВСТАНОВИЛА:

Заступник прокурора Волинської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної ради, Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради з позовом до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди в порядку регресу. Позов мотивує тим, що рішенням Нововолинського міського суду від 28.03.2016 року по справі № 165/2331/15-ц, яке ухвалою апеляційного суду Волинської області від 16.06.2016 року залишено без змін, ОСОБА_3 поновлено на посаді головного бухгалтера Нововолинського ліцею-інтернату та стягнуто з ліцею-інтернату в її користь 29055 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу та 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення. На виконання зазначених судових рішень на підставі наказу директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради №67к тр від 28.03.2016 р. ОСОБА_3 поновлено на посаді головного бухгалтера з 28.03.2016 року та згідно наказу № 129 к тр від 17.06.2016 р. виплачено в її користь 29055 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.08.2015 по 25.03.2016 року та 500 грн. моральної шкоди.

Під час судового розгляду судами встановлено, що звільнення ОСОБА_3 проведено незаконно, тому оспорюваний наказ про звільнення №110 к тр від 21.08.2015 скасовано, а останню поновлено на роботі.

Враховуючи вимоги законодавства обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної Нововолинському ліцею-інтернату Волинської обласної ради, у зв'язку з оплатою незаконно звільненому працівнику часу вимушеного прогулу в сумі 29555 грн. покладається на директора вказаної установи ОСОБА_1

Право пред'явлення позову до директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради ОСОБА_1 про відшкодування завданої ним шкоди з підстав, визначених КЗпП України, належить Волинській обласній раді. Використання коштів на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу незаконно звільненому працівнику за рахунок коштів обласного бюджету є порушенням економічних інтересів держави. З листів Волинської обласної ради від 23.08.2016 року за вих. № 1893/47/2-2-16 та від 08.09.2016 року за вих.. № 1942/48/2-16, наданих на звернення прокуратури області, вбачається, що заходи з приводу стягнення з директора Нововолинського ліцею-інтернату ОСОБА_1 шкоди, завданої установі незаконним звільненням працівника, не вживалися, оскільки таким правом наділений також прокурор. Враховуючи, що Волинська обласна рада заходів до стягнення цієї шкоди не вживає, то у прокуратури області є всі підстави для представництва інтересів держави в суді.

З врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 29055 грн.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 01 березня 2017 року в задоволені позову в даній справі відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, заступник прокурора Волинської області Ярослав Голинський подав в інтересах Волинської обласної ради, Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради апеляційну скаргу в якій, покликаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов в даній справі задовольнити.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції констатував, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Нововолинському ліцею-інтернату були завдані збитки внаслідок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також що дані збитки завдані з вини відповідача.

З такими висновками суду погодитись не можна, оскільки вони зроблені з порушенням норм процесуального та матеріального права та при неповному з'ясуванні обставин , що мають значення для справи.

За вимогами ст. ст. 213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 11 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Нововолинського міського суду Волинської області від 28 березня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 16 червня 2016 року визнано незаконним наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення головного бухгалтера Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради ОСОБА_3 Стягнуто з Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради в користь ОСОБА_3 29055 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 серпня 2015 року по 25 березня 2016 року та стягнуто 500 грн. на відшкодування моральної шкоди (а.с.190-198).

На виконання зазначених судових рішень на підставі наказу директора Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради №67к тр від 28.03.2016 р. ОСОБА_3 поновлено на посаді головного бухгалтера з 28.03.2016 року та згідно наказу № 129 к тр від 17.06.2016 р. зобов'язано їй виплатити 29055 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.08.2015 по 25.03.2016 року та 500 грн. моральної шкоди.

Згідно з п.п. 1.2, 5.1, 6.3 Статуту Нововолинського ліцею-інтернату, затвердженого розпорядженням голови Волинської обласної ради № 235-р від 22.12.2004 ліцей створений рішенням Волинської обласної ради № 392-р від 06.11.1991. Власником майна є Волинська обласна рада, а функції оперативного управління майном здійснює управління освіти і науки облдержадміністрації.

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 134 КЗпП України службові особи, винні в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації.

Згідно ч. 4 ст. 136 КЗпП України стягнення з керівників підприємств, установ, організацій та їх заступників матеріальної шкоди в судовому порядку провадиться за позовом вищестоящого в порядку підлеглості органу.

Як передбачено ст. 237 КЗпП України суд покладає на службову особу, винну в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу, обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи. Такий обов'язок покладається, якщо звільнення чи переведення здійснено з порушенням закону або якщо власник чи уповноважений ним орган затримав виконання рішення суду про поновлення на роботі.

За змістом п. 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при незаконному звільненні або переведенні на іншу роботу, невиконанні рішення про поновлення працівника на роботі настає повна матеріальна відповідальність винних у цьому службових осіб і обов'язок покривати шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу або часу виконання нижчеоплачуваної роботи, може бути покладено при допущенні ними в цих випадках будь-якого порушення закону.

Відмовляючи в задоволені позову в даній справі, суд першої інстанції констатував, що позивачем не доведено, що шкода, яка заподіяна внаслідок виплати ОСОБА_3 середньомісячної заробітної плати у зв'язку з незаконним її звільнення, заподіяна саме керівником даної установи ОСОБА_1.

Такі висновки суд є безпідставними та необґрунтованими, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Рішенням Нововолинського міського суду від 28 березня 2016 року та ухвалою Апеляційного суду від 16 червня 2016 року встановлено, що звільнення ОСОБА_3 проведено незаконно, оскільки не доведено фактів грубого порушення працівником посадових обов'язків, а тому оскаржуваний наказ директора Нововолинського ліцею інтернату ОСОБА_1 від 21.08.2015 року № 110 к тр про звільнення скасовано та поновлено працівника на раніше займаній посаді, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Що саме виносив наказ про звільнення ОСОБА_1 встановлено відповідним рішеннями суду першої інстанції, а також ухвалою апеляційного суду, які набрали законної сили, та жодною із сторін не заперечувалось та не спростовувалось.

Згідно з ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовими рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрали законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Отже враховуючи докази, які містяться в матеріалах справи, а також норми законодавства, які регулюють даний вид правовідносин, обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної Нововолинському ліцею-інтернату Волинської обласної ради у зв'язку з виплатою незаконно звільненому працівнику під час вимушеного прогулу в сумі 29055 грн. покладається саме на директора вказаної установи ОСОБА_1, який є відповідачем в даній справі.

Таким чином, згаданими рішеннями судів, які набрали законної сили, встановлено винність службової особи якою є відповідач ОСОБА_1 у звільненні працівника ОСОБА_3, яке визнано незаконним.

У зв'язку з поновленням працівника на раніше займаній посаді, Нововолинським ліцей - інтернатом Волинської обласної ради було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу, який і є фактичним розміром заподіяної підприємству шкоди, оскільки працівник незаконно був звільнений з посади, не виконував свої обов'язки з незалежних від його волі причини, а роботодавець оплатив йому час вимушеного прогулу.

За змістом ч. 4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Однак наведена норма процесуального права залишилась поза увагою суду першої інстанції при розгляді даної цивільної справи.

Задовольнивши клопотання позивача про витребування бухгалтерських документів, які б підтвердили оплату ОСОБА_3 сум середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції не сприяв їх отриманню та розглянув справу за відсутності таких документів, вказавши при цьому в рішенні суду, як на одну із підстав відмови у позові, про відсутність бухгалтерських документів про виплату стягнених за рішенням суду коштів.

В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 не заперечував, що бухгалтерські документи про виплату ОСОБА_3 коштів середнього заробітку за час вимушеного прогулу до суду першої інстанції ні на вимогу прокурора, ні на вимогу суду не були надані. При цьому ОСОБА_1 вказував, що у даній цивільній справі він є відповідачем як фізична особа, яка не має впливу на юридичну особу, що не надає відповідні докази.

Такі дії відповідача слід розцінювати як ухилення від встановлення об'єктивної істини у даній цивільній справі .

Таким чином, суд першої інстанції не сприяв всебічному розгляду справи для повноти встановлення всіх обставин та ухвалення законного рішення.

З досліджених в суді апеляційної інстанції платіжних доручень № 604, 606, 606, 607 від 23.06.2016 року вбачається, що Нововолинським ліцеєм-інтернатом було виплачено ОСОБА_3 29055 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Виплата даних сум відповідачем та його представником не заперечувалась та не спростовувалась.

Таким чином позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Не залучення до участі в розгляді справи про поновлення на роботі ОСОБА_3 в якості відповідача або ж третьої особи посадової особи, що підписала наказ про звільнення - ОСОБА_1, само по собі не може бути підставою для відмови у стягненні з винної особи в порядку регресу виплачених незаконним звільненням коштів. Жодними нормами законодавства не передбачено обов'язкового залучення особи, за наказом якої проведено звільнення працівника до участі у розгляді справи про поновлення на роботі. Відповідач ОСОБА_1 приймав участь у справі за позовом ОСОБА_3 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу в якості представника Нововолинського ліцею-інтернату Волинського обласної ради, надавав свої пояснення по суті спору.

Покликання відповідача та його представника в запереченнях на апеляційну скаргу на рішення Європейського суду з прав людини, постановленні у конкретних справах, є безпідставними, оскільки всі зазначенні рішення стосувались інших правовідносин ніж ті, які виникли у даній справі, а витяги з даних рішень зроблені відповідачем та його представником у довільній формі без конкретної прив'язки до правовідносин, що оцінювались судами.

Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені з порушенням норм матеріального права, та при не повному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, що згідно зі статтею 309 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури, понесені прокуратурою судові витрати в розмірі 2893, 80 гривень (1378, 00 гр. судовий збір за подачу позову + 1515, 80 грн. за подачу апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції).

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Волинської області Ярослава Голинського подану в інтересах Волинської обласної ради, Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради - задовольнити.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 01 березня 2017 року в даній справі скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Волинської обласної ради, Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Волинська обласна державна адміністрація про стягнення майнової шкоди в порядку регресу задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Нововолинського ліцею-інтернату Волинської обласної ради (код ЄДРПОУ 21748470) в порядку регресу матеріальну шкоду в розмірі 29055,00 (двадцять дев'ять тисяч п'ятдесят п'ять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 в користь Волинської обласної прокуратури (р\р 35216072004945, МФО820172, ЄДРПОУ 02909915) 2893,80 гривень судових витрат по сплаті судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді