Постанова № 66297359, 26.04.2017, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1098/17

Провадження № 2-а/185/138/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року м.Павлоград

Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Бабій С.О., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Павлограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» про визнання протиправними та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

03.02.2017 р. (як вбачається із відбитка штемпеля установи зв'язку на конверті поштового відправлення) позивач ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовомдо Павлоградської міської ради Дніпропетровська області, яким просив визнати протиправним та скасувати рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 711-26/VI від «02» жовтня 2012 р. « Про впорядкування торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в м. Павлоград». Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що порядок та умови продажу алкогольних та слабоалкогольних напоїв встановлені Законом України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» № 481/95-ВР від 19.12.1995 року, та за частиною 3 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» органи місцевого самоврядування під час проведення масових заходів мають право забороняти продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та вин столових. Таким чином, органам місцевого самоврядування не надані повноваження щодо встановлення інших обмежень щодо реалізації пива та алкогольних напоїв, щокрема щодор місць продажу алкогольних і слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Крім того, позивач на підтвердження своєї правової позиції посилається на постанову Верховного суду України від 24.05.2016 по справі № 2а-54/10, згідно з якою органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями встановлення заборон (обмеження) торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом в нічний час на відповідній території.

В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача надав заяву про доручення до матеріалів справи судової практики з аналогічних спорів, яку просив врахувати при прийнятті рішення по справі.

Представник відповідача надав письмові заперечення на позов, який не визнає. Вказує, що 02 жовтня 2012 року Павлоградська міська рада з метою усунення порушень громадського порядку у вечірній та нічний час, зменшення кількості злочинів, скоєних у стані алкогольного сп'яніння, обмеження шкідливого впливу споживання алкогольних напоїв та пива (крім безалкогольного) на здоров'я неповнолітніх та мешканців м. Павлоград та прийнявши до уваги інформацію Павлоградського РМВ ГУМВС України у Дніпропетровській області щодо зростання у місті злочинності, збільшення кількості правопорушень, скоєних у стані алкогольного сп'яніння прийняла рішення №711-26/VI щодо впорядкування торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в м.Павлоград. Приймаючи зазначене рішення Павлоградська міська рада керувалась Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», "Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту населення від впливу шуму", Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими Постановою КМУ від 30 липня 1996р. та інтересами територіальної громади міста Павлоград.

Також вказує, що з метою погодження режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності, проект оскаржуваного рішення був оприлюднений на офіційному web-сайті Павлоградської міської ради та знаходився у відділі розвитку споживчого ринку та підприємництва виконкому, про що було зазначено в газеті "Західний Донбас" від 01 серпня 2012р.,а також зазначено, що зауваження та пропозиції від фізичних та юридичних осіб приймаються до розгляду протягом 1 місяця з дня оприлюднення проекту. Жодних зауважень і пропозицій від позивача та інших суб'єктів господарювання до розробника проекту не надходило.

Таким чином, рішення Павлоградської міської ради №711-26/VI від 02.10.2012р. ухвалено з дотриманням норм чинного законодавства України в інтересах мешканців міста Павлоград, як і передбачено Конституцією України.

Третьою особою, товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет» було надіслано письмові пояснення по справі, якими посить позов задовольнити, оскільки питання обмеження торгівлі (реалізації) алкогольними напоями є предметом законодавчого регулювання та реалізовується виключно парламентом шляхом прийняття законодавчого акту, жодним законодавчим актом не визначено повноважень органу місцевого самоврядування щодо встановлення постійних часових обмежень щодо торгівлі (реалізації) алкогольних і слабоалкогольних напоїв. Павлоградська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення № 711-26/VI від «02» жовтня 2012 р., вийшла за межі наданих їй Законом повноважень, що призвело до істотного порушення прав як позивача, так і третьої особи. Розгляд справи просить здійснити без її участі.

На підставі п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 4, 6 ст. 128 КАС України судом було вирішено розглянути справу в письмовому провадженні без проведення судового засідання та, відповідно, без складання журналу судового засідання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, приймаючи до уваги письмові заперечення відповідача, пояснення третьої особи, долучені до матеріалів справи, приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно з пп.1, 2 ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 02 жовтня 2012 р. Павлоградською міською радою Дніпропетровської області було прийнято оскаржуване рішення № 711-26/VI « Про впорядкування торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в м. Павлоград», відповідно до п. 1 якого вирішено заборонити реалізацію алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива (крім безалкогольного) у стаціонарних об'єктах торгівлі та малих архітектурних формах, окрім закладів ресторанного господарства з 22.00 годин і 08.00 годин (а.с.11-13).

Як випливає із змісту листа Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-Маркет», магазин «Продукти-58» вих. № 11/12/16 від 11.12.2016 р., третя особа відмовила позивачу у продажі алкогольніх напоїв у нічний час саме з огляду на п.1 оскаржуваного рішення (а.с.16).

Частиною 2 ст. 17 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач має право на вільний вибір товарів і послуг у зручний для нього час та на вільне використання електронних платіжних засобів з урахуванням режиму роботи та обов'язкових для продавця (виконавця) форм (видів) розрахунків, установлених законодавством України. Оскільки позивач є споживачем, оскаржуване рішення безпосередньо стосується прав та інтересів позивача.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.

Стаття 8 Європейської Конвенції з прав людини проголошує, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 144 Конституції України, та ст.ст. 10, 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Згідно з частинами 1, 3 ст.140 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється в межах Конституції ізаконів України в порядку, встановленому законом.

Згідно до ст.2 Закону України «Про місцеве самоврядування», місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Згідно до вимог ст.4 зазначеного закону, місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципі законності.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»

Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.

Отже, враховуючи положення підпункту 4 пункту «б» статті 30 Закону №280/97-ВР реалізація повноважень органу місцевого самоврядування по забороні продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів.

Обмеження щодо продажу пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів встановлено положеннями ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Частиною 1 статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» встановлено, що забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: особами, які не досягли 18 років; особам, які не досягли 18 років; у приміщеннях та на території навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, крім ресторанів, що знаходяться на території санаторіїв; у приміщеннях спеціалізованих торговельних організацій, що здійснюють торгівлю товарами дитячого асортименту або спортивними товарами, а також у відповідних відділах (секціях) універсальних торговельних організацій; у закритих спортивних спорудах (крім пива у пластиковій тарі); з торгових автоматів; на полицях самообслуговування (крім тютюнових виробів у блоках та алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових, пива); поштучно (для тютюнових виробів, крім сигар); у споживчих упаковках, що містять менш як 20 сигарет; з рук; у невизначених для цього місцях торгівлі.

Відповідно до ч. 3 ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» на час проведення масових заходів сільські, селищні та міські ради в межах відповідної адміністративної території можуть заборонити або обмежити продаж пива (крім пива у пластиковій тарі), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та куріння тютюнових виробів.

Послідовний аналіз вказаних приписів законодавства дає підстави для висновку, що міська рада не має повноважень самостійно встановлювати постійну, а не тимчасову, на час проведення масових заходів, заборону продажу алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів. Так само, Правилами роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 30.07.1996 р., вирішення вказаних питань не віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування.

Отже, оскільки оскаржуваними положеннями рішення міською радою встановлено заборону (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час, в цій частині оскаржуване рішення прийнято поза межами наданих органу місцевого самоврядування повноважень, встановлених законодавством, відповідно, є протиправним п.1. оскаржуваного рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 24.05.2016 р. по справі № 2а-54/10, відповідно до якої органи місцевого самоврядування не наділені повноваженнями встановлення заборон (обмеження) торгівлі алкогольними напоями в нічний час (а.с.21-25).

Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням прав особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідачем не надано суду жодних доказів про правомірність його дій щодо винесення ним оскаржуваного рішення в частині п.1 рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 711-26/VI від «02» жовтня 2012 р. « Про впорядкування торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в м. Павлоград». .

Одночасно, суд вважає, що відсутні підстави для визнання рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 711-26/VI від «02» жовтня 2012 р. « Про впорядкування торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в м. Павлоград» протиправним та скасування у цілому, оскільки інші положення оскаржуваного рішення (п.п.2-10) не стосуються інтересів позивача, та, як наприклад, п.7 оскаржуваного рішення, яким визначено «Пропонувати навчальним закладам посилити роз'яснювальну роботу серед підлітків та молоді щодо шкідливого вживання пива (крім безалкогольного), алкогольних та слабоалкогольних напоїв», що вочевидь, є суспільно корисним.

Таким чином суд, приходить до висновку, що відповідач не мав достатніх правових підстав приймати оскаржуване відповідне рішення в частині заборони реалізації алкогольних, слабоалкогольних напоїв та пива (крім безалкогольного) у стаціонарних об'єктах торгівлі та малих архітектурних формах, окрім закладів ресторанного господарства з 22.00 годин до 08.00 годин у м. Павлограді.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування пункту 1 оскаржуваного рішення виконавчого

На підставі ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути зі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області, за рахунок місцевого бюджету, на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 640 гривень.

Керуючись ст.ст. 19, 140 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 24, 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ст. ст. 2, 8, 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 рішення Павлоградської міської ради Дніпропетровської області № 711-26/VI від «02» жовтня 2012 р. « Про впорядкування торгівлі алкогольними, слабоалкогольними напоями та пивом (крім безалкогольного) в м. Павлоград».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Павлоградської міської ради Дніпропетровська область на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку сторонами, а також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки .

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя С. О. Бабій