Рішення № 66297145, 28.04.2017, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/8695/15-ц

Провадження № 2/750/12/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2017 року м.Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі :

головуючого судді - Карапута Л.В.

секретарів - Руденок В.О., Карацюба М.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності,

в с т а н о в и в :

28.08.2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» за кредитним договором №129/08 від 18 квітня 2008 року, що становить в гривневому еквіваленті 549042 грн. 36 коп., з них заборгованість за кредитом 22716 доларів США 11 центів, що в гривневому еквіваленті станом на 16.03.2015 року становить 494538 грн. 37 коп., відсотки за користування кредитом 1198 доларів США 53 центів, що в гривневому еквіваленті становить 26092 грн. 45 коп., комісії за РО 1767 грн. 50 коп., штрафу 26644 грн. 04 коп. звернути стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_5 предмет іпотеки нерухоме майно, а саме: нежиле підвальне приміщення з літ «1-1» по літ. «1-7» загальною площею 85,6 кв.м., приміщення літ. І загальною площею 7,7 кв.м., а всього загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 7, вартість якого згідно звіту про незалежну оцінку майна від 22.05.2015 року, складеного оцінювачем ЗАТ «Консалтингюрсервіс», становить 545339 грн. без ПДВ, шляхом визнання права власності за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» та визнати за Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» право власності на нежиле підвальне приміщення з літ «1-1» по літ. «1-7» загальною площею 85,6 кв.м., приміщення літ. І загальною площею 7,7 кв.м., а всього загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, 7.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, надав заперечення проти позову.

Судом встановлено та із матеріалів справи вбачається, що між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_4, 18.04.2008 року було укладено Кредитний договір №129/08, за умовами якого ОСОБА_3 надав відповідачу кредит у сумі 100000,00 доларів США зі сплатою 14% річних, комісії в розмірі 0,07% від суми кредиту, повернення кредиту здійснюється згідно встановленого графіку з кінцевим терміном 18.04.2018 року.

Згідно пункту 1.1 договору, ОСОБА_3 надає Позичальнику грошові кошти (надалі за текстом - Кредит) у сумі 100 000,00 доларів США, що складає еквівалент 505 000,00 гривень за |грсом НБУ на момент укладення цього Договору, в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Цільове використання Кредиту: споживчі потреби.

Пунктом 1.4.1 договору зазначено, що за обслуговування кредиту встановлюється щорічна плата в розмірі 353,50 (триста п'ятдесят три) гривні 50 копійок, що становить 0,07% процентів річних від суми Кредиту.

21.11.2008 року між банком та відповідачем укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору №129/08, за умовами якої за користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17% річних.

27.07.2010 року між банком та відповідачем укладено Додатковий договір №5 до Кредитного договору №129/08, за умовами якого за користування кредитними коштами встановлювалася плата в розмірі 15,5% річних.

18.05.2010 року змінена назва Відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3 банк» на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський ОСОБА_3 банк», яке являється правонаступником попереднього Товариства.

Банк виконав умови кредитного договору та надав відповідачу кредит, а останній зобов'язався повернути кредит, сплатити відсотки та комісію у строки та у розмірі, передбачені Кредитним договором та додатковими угодами до кредитного договору.

Факт видачі кредиту підтверджується заявою на видачу готівки № 15578 від 18.04.2008 року та меморіальним валютним ордером № 15626 від 18.04.2008 року.

Пунктом 3.3.3 Кредитного договору встановлено, що відповідач зобов'язався щомісячно повертати частини кредитних коштів, згідно з умовами визначеними п.2.5.1, не пізніше визначеного п.1.3 цього Договору терміну повернути Банку всю суму наданих кредитних коштів, сплачувати відсотки за користування кредитними коштами, сплачувати кошти, передбачені п.п. 1.4.1, 2.3 кредитного договору, а також на вимогу Банку сплачувати можливу неустойку.

Зокрема, пунктом 3.2.4 Кредитного договору передбачено, що Кредитодавець має право вимагати достроково повернення кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів за цим договором, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником та/або Поручителем та/або Майновим поручителем своїх зобов'язань за цим Договором та/або Договором іпотеки.

Відповідно до п. 4.5 Кредитного договору за за несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів, за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, за несвоєчасну повну чи часткову сплату плати за обслуговування кредиту. Позичальник сплачує Банку штраф у розмірі 20 відсотків від суми неповерненого Кредиту та/або несплачених процентів, плати за обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 3.2.12 Кредитного договору Кредитодавець має право стягувати з Позичальника неустойку за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору.

Пунктом 4.6 Кредитного договору передбачено, що неустойки підлягають сплаті за письмовою вимогою Кредитодавця в національній валюті України відповідно до офіційного курсу встановленого НБУ на день сплати Позичальником сум цих неустойок.

Згідно п. 5.2 Кредитного договору сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання Позичальником зобов'язання по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів, а так само невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п.п.3.3 цього Договору, є умови, при настанні яких припиняється кредитування Банком Позичальника, а Позичальник здійснює дострокове повернення отриманих кредитних коштів Банку, сплачує Банку відсотки за користування кредитними коштами та інші платежі відповідно до умов цього договору. Для цього, ОСОБА_3 надає під розпис уповноваженій особі, або надсилає рекомендованих: листом Позичальнику письмову вимогу про дострокове повернення Позичальником кредитних коштів, сплату ним відсотків за користування кредитними коштами з нарахуванням можливих штрафних санкцій. У випадку непогашення зазначеної у вимозі суми, ОСОБА_3 по закінченню 20-ти денного строку з дня отримання Позичальником/Поручителем такої вимоги, звертає стягнення на майно, що є предметом забезпечувального обтяження, чи інше забезпечення у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті відсотків, неустойки та інших витрат Банку, у порядку, визначеному цим Договором, Договором іпотеки та чинним законодавством України.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика» глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Пунктом 2 ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Разом з тим, в забезпечення виконання зобов'язання за Кредитним договором № 129/08 та додатковими угодами, між Банком та Відповідачем 18.04.2008 року було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим № 3307 (далі - Іпотечний договір). Предметом іпотеки є нежиле підвальне приміщення з літ. «1-1» по літ. «1-7» загальною площею 85,6 кв.м., приміщення літ. І загальною площею 7,7 кв.м., всього загальною площею 93,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка (колишня вул. Свердлова), буд. 7. Нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.

Предмет іпотеки є власністю відповідача згідно договору купівлі-продажу, укладеного 15 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАСКО» та ОСОБА_4, посвідченим 15.04.2008 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу за реєстровим № 3120, витяг про реєстрацію правочину від 15.04.2008 року № 2837247. Право власності на нерухоме майно зареєстроване в КП «Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації» Чернігівської обласної ради 17.04.2008 року, реєстраційний номер 13560812 (номер витягу: 18553133), номер запису 635 в книзі 14.

Згідно п. 2.3.2 Іпотечного договору узгоджена сторонами оціночна вартість Предмета іпотеки становить 776 518,80 гривень, що за офіційним курсом НБУ на дату укладання Договору становило 153 766,10 доларів США.

У зв'язку з посвідченням Іпотечного договору, 18.04.2008 року накладено заборону відчуження зазначеного в договорі нерухомого майна, що знаходиться за адресою м. Чернігів, вул. Гетьмана Полуботка, буд. 7, що належить ОСОБА_4, до припинення іпотечного договору та зареєстровано в реєстрі для реєстрації заборон відчуження нерухомого майна за № 3308.

25.11.2008 року між Банком та Відповідачем укладено Договір про внесення змін до Іпотечного договору, за умовами якого було змінено умови зобов'язання, а саме зазначено зобов'язання Позичальника сплатити проценти за користування Кредитом в розмірі 17 % річних. Також Іпотечний договір було доповнено пп. 4.4.13.1, згідно з яким сторони погодили, що протягом дії Договору у випадку змін розміру зобов'язань та термінів їх виконання, відповідні зміни будуть вноситися лише в Кредитний договір та не потребують внесення в Іпотечний договір.

Згідно з п.4.1.5 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку, якщо при настанні строку виконання зобов'язання (або тієї чи іншої його частини), воно не буде виконане.

Пунктами 7.2, 7.4 вищевказаного Іпотечного договору встановлено, що звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором Іпотекодержателя на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання по Кредитному договору в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору; продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п.7.4.1 Іпотечного договору задоволення вимог Іпотекодержателя здійснюється шляхом переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов.

У випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодавець підписанням Іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки несе Іпотекодавець.

Згідно висновку про вартість майна, визначеного у звіті про незалежну оцінку майна, складеного оцінювачем ЗАТ «Консалтингюрсервіс» ОСОБА_7 від 22.05.2015 року, вартість предмета іпотеки, нежилого приміщення загальною площею 93,3 кв.м., розташованого за адресою м. Чернігів, вул. Полуботка гетьмана, буд. 7, що належить ОСОБА_4, становить 545 339 гривень без ПДВ.

У зв'язку з невиконанням відповідачем графіку погашення заборгованості за Кредитним договором № 129/08, ОСОБА_3 20.03.2015 року направив ОСОБА_4 претензію з вимогою дострокового повернення заборгованості за Кредитним Договором № 129/08 від 18.04.2008 р. та додатковими угодами до кредитного договору, та вимогу з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення відповідач отримав повідомлення 27.03.2015 р.

Станом на 20.04.2015 року, позивачем була визначена заборгованість за кредитним договором в розмірі 549 042 гривень 36 копійок, з них:

-заборгованість за кредитом - 22 716 (двадцять дві тисячі сімсот шістнадцять) доларів США 11 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НЕУ станом на 16.03.2015року - 21,770381 гривень за 1 долар США - становить 494 538 гривень 37копійок;

-відсотки за користування кредитом - 1 198 (одна тисяча сто дев'яноста вісім) доларів США 53 центів, що в гривневому еквіваленті по курсу НЕУ станом на 16.03.2015р. становить 26 092 гривень 45 копійок;

-комісія за РО -1 767 гривень 50 копійок;

-штраф - 26 644 гривні 04 копійки.

Згідно вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України угода (договір) є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до вказівок закону, умов договору та припиняються виконанням, проведеним належним чином, а одностороння відмова від їх виконання не допускається.

Статтею 589 ЦК України передбачено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч.4 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача ( у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг ( реєстратора, нотаріуса, Страховика, оцінювача, тощо), пов"язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсотклва ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством.

Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 рокупо справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Чернігівському відділенню КНДІСЕ.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №2507/16-24 від 25 січня 2017 року встановлено, що в Додатку №1 до кредитного договору не відображено суми комісій за надання та щорічної плати за обслуговування кредиту, передбачених умовами кредитного договору. В Додатку №2 до кредитного договору відображена тільки комісія за надання кредиту, при цьому відсутня інформація щодо щорічної плати за обслуговування кредиту встановлюється щорічна плата в розмірі 353 грн. 50 коп., що становить 0,07% річних від суми кредиту, передбачених умовами кредитного договору.

Таким чином, судовим експертом в межах матеріалів справи, наданої на дослідження, підтвердити або спростувати відповідність наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості ОСОБА_4 ( по сплаті процентів за кредит та погашення основної суми боргу) перед банком умовам укладеного між вказаними сторонами кредитного договору станом на 20.04.2015 року та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за цим кредитним договором без врахування однорідних вимог та з урахуванням однорідних вимог не видається за можливе.

За результами дослідження в межах наданих документів, враховуючи правову позицію яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі №6-1746цс16, не підтверджується заборгованість відповідача перед банком по платі за обслуговування кредиту станом на 20.04.2015 року в розмірі 1767 грн. 50 коп.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно п. 7.2 Іпотечного договору (а.с. 37-40) звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: - рішення суду; - виконавчого напису нотаріуса; - переходу до Іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору; - продажу Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього Договору.

Пунктом 7.3 договору визначено, що Іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених п. 7.2. цього Договору.

Згідно п.7.4 договору, сторони договору домовилися про те, що Іпотекодержатель має право звернути стягнення на майно, згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя в позасудовому порядку, на підставі цього договору, шляхом: переходу до Іпотекодержателя права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобовязання згідно з цим застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя відповідно до наведених нижче умов, що визначені пунктом 7.4.1. у випадку набуття Іпотекодержателем права звернення стягнення на Предмет іпотеки Іпотекодавець підписанням цього Іпотечного договору підтверджує свою згоду на передачу у власність Іпотекодержателю Предмета іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки Предмета іпотеки суб»єктом оціночної діяльності, якого обирає Іпотекодержатель для здійснення такої оцінки. Витрати щодо здійснення такої оцінки Предмета іпотеки несе Іпотекодавець. Підписанням цього договору Іпотекодавець засвідчує, що він надає Іпотекодержателю згоду на прийняття Іпотекодержателем одностороннього рішення про перехід права власності на Предмет іпотеки до Іпотекодержателя (придбання Предмету іпотеки у власність) у випадку виникнення у Іпотекодержателя права звернення стягнення на Поредмет іпотеки відповідно до умов цього Договору, Кредитного договору та вимог чинного законодавства України. Іпотекодавець підписанням цього договору також засвідчує, що наявності будь-яких інших документів, крім цього Договору та письмового рішення Іпотекодержателя про перехід права власності на предмет іпотеки до Іпотекодержателя, для реєстрації права власності Іпотекодержателя на Предмет іпотеки не вимагається. Цей договір та письмове рішення Іпотекодержателя про придбання Предмета іпотеки у власність мають силу правовстановлюючих документів та надають право Іпотекодержателю подати заяву про реєстрацію права власності на предмет іпотеки. Право власності на Предмет іпотеки переходить до Іпотекодержателя у порядку, що передбачений чинним законодавством України.

Відповідно до умов п.6.2 договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язання в цілому або в частині, а також у інших випадках, передбачених цим Договором, кредитним договором або чинним законодавством, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством.

Згідно п.7.1 договору Іпотеки сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на Предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі. Іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку (термін) виконання зобовязань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином) та у випадку, якщо інформація або документи, надані Іпотекодавцем при укладені цього Договору, виявляться недостовірними та/або недійсними, у випадку не виконання та/або неналежного виконання зобовязань за кредитним договором та цим договором, а також у інших випадках передбачених кредитним договором, цим договором та чинним законодавством України.

Частиною другоюстатті 16 ЦК Українипередбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно ч. 1ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі вимог дост. 36 Закону України «Про іпотеку», сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання напідставідоговору. Позасудовеврегулюванняздійснюється згідноіз застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогоЗакону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленомустаттею 37 цього Закону.

Згідно ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульованестаттею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленоїстаттею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням судуЦК Українипередбачає лише у статтях335та376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина першастатті328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в п. 38, 39 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 30.04.2012 року, у випадку якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання (стаття 37 Закону України «Про іпотеку»), він має право звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно достатті 39 цього Закону, а не з позовом про визнання права власності на нерухоме майно.

З урахуванням положень частини третьої статті 33, статті 36,частини першоїстатті 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним суд має виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі іпотекодержатель на підставі частини другоїстатті 16 ЦКмає право вимагати застосування його судом.

Як вбачається зі справи, позивачне реалізував передбаченого договоромспособу позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом укладення договору про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачав би передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання.

Згідно ст. ст.10,11,60 ЦПК Україникожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Таким чином, суд на підставі матеріалів справи та висновку судової економічної експертизи не має можливості встановити дійсного розміру заборгованості за кредитним договором відповідача перед позивачем.

З огляду на викладене, суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимогпозивача, який не позбавлений права звернутися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно достатті 39 цього Закону.

Також підлягають стягненню з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» на користь ОСОБА_4 6606 грн. 00 коп. у відшкодування вартості проведення судової експертизи.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 292, 294 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3» на користь ОСОБА_4 6606 грн. 00 коп. у відшкодування вартості проведення судової експертизи.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Чернігівської області. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому ст.294 ЦПК України.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л.В. Карапута