Ухвала суду № 66296872, 18.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3545/17

Головуючий у першій інстанції Малиновський О. М.

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 27

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - судді Дрішлюка А.І.,

суддів: Сєвєрової Є.С., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі судового засідання Поліхранової Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

15 січня 2016 року позивач звернувся із зазначеним позовом до суду в якому зазначив, що в зв'язку з неналежним виконання кредитного зобов'язання у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість за кредитним договором від 18.01.2007р. в розмірі 436705,17дол. США. Від вказаної заборгованості позивач просив не враховувати суму в розмірі 112 306,20дол. США, яка була стягнута рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.2010р.. Різниця склала 324 398,97 дол. США.. Разом з тим, позивач просив стягнути з відповідачів заборгованість, яка за період з 15.10.2009р. по 07.12.2015р. склала 109 030,64 дол. США, що в гривневому еквіваленті за курсом НБУ від 07.12.2015р. складає 2 577 484,33 грн., та складається з наступного: 3308,55 дол. США - заборгованість по кредиту; 91 218,09 дол. США, - заборгованість по процентам за користування кредитом; 14504,00 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом. В обґрунтування позивач посилається на те, що відповідачі не виконали прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору та договорам поруки, внаслідок чого у них виникла перед банком заборгованість. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду (а.с. 2-3).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року було відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.132-133).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, 02.03.2017 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу на вказане рішення, по якій просить рішення районного суду скасувати, ухвалити у справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. А саме апелянт посилається на те, що суд помилково дійшов висновку, що банком пропущено строки позовної давності за всіма позовними вимогами. Так апелянт зазначає, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитодавця права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до ст.1048 цього кодексу ( а.с.136-140).

З метою перевірки доводів апеляційної скарги, 10.03.2017 року з Суворовського районного суду м. Одеси були витребувані наступні цивільні справи: № 2-1431/10 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» до ОСОБА_4 і ОСОБА_3 про стягнення заборгованості; № 2-2541/11 за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.156, 157).

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з'явились,

Відповідачка та її представник в судові засідання до суду апеляційної інстанції не з'являлись, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи скарги, пояснення представника позивача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року залишенню без змін, виходячи з наступного.

Статтею 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, ПАТ «ПриватБанк» відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про негайне повернення кредиту та платежів за ним почався з дня ухваленням судом рішення суду, тобто з 22.06.2010 р. та закінчується 22.06.2013 р. З позовом щодо стягнення боргу за кредитом банк звернувся до суду 15.01.2016 р., тобто з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Так, судом першої інстанції було встановлено, що 18.01.2007р. між ЗАТ КБ «ПриватБанк», яке згодом змінило назву на ПАТ КБ «Приват Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір за умовами якого останній отримав кредитні грошові кошти у вигляді невідновлюваної кредитної лінії в розмірі 98000,00 дол. США на споживчі цілі, та у розмірі 19 640,00 дол. США на оплату страхових платежів в порядку передбаченого п.п. 2.1.3, 2.2.7 договору, зі сплатою 0,84% на місяць за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, та винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі суми 0,2% від суми виданого кредиту, щомісячно.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором, кредитор з власної ініціативи має право змінити умови договору та вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту, винагороди і процентів за його користування (п.2.3.3. договору).

З метою належного виконання прийнятих на себе кредитних зобов'язань, які виникли у ОСОБА_2, між ЗАТ КБ «Приват Банк» і ОСОБА_5, ОСОБА_4, з кожною окремо, 18.01.2007 р. було укладено договори поруки за умовами яких останні прийняли на себе зобов'язання відповідати, як поручителі,по кредитним зобов'язанням прийнятих ОСОБА_2. Зазначеним договором була встановлена солідарна відповідальність боржника і поручителя перед кредитором, що відповідає вимогам ч.2 ст. 554 ЦК України.

В зв'язку з невиконанням прийнятих на себе зобов'язань позивач звертався до суду та рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 22.06.10 по справі № 2-1431/10 позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі філії «Южне головне регіональне управління» були задоволені. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та з ОСОБА_3, на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість у сумі 899145,89 грн. З тексту позовної заяви та рішення суду вбачається, що позивач скористався правом на дострокове стягнення грошових коштів з боржника, та пред'явив вимоги до поручителів також на всю суму договору, які були задоволені судом. Зокрема, з поручителів ОСОБА_4 та з ОСОБА_3 був стягнутий борг за договором кредиту від 18.01.2007 р. в розмірі 112306,20 дол. США, з яких заборгованість за кредитом - 95647,11 дол. США, заборгованість по процентам 11719,74 дол. США, заборгованість по комісії 1960,00 дол. США, пеня - 2979,35 дол. США. Отже, стягуючи з відповідачів суму заборгованості за кредитом в повному обсязі, позивач скористався своїм правом зміни умов договору в односторонньому порядку. При цьому судом першої інстанції було помилково зазначено, що за відсутністю інших доказів, датою зміни строку повернення всієї суми кредиту, процентів та комісії слід вважати дату ухвалення вказаного вище рішення суду, тобто 22.06.2010 р., оскільки звертаючись до суду сторона позивача вже скористалась своїм правом на дострокове стягнення, тобто вказана дата, за відсутністю доказів іншого повинна визначатись як дата звернення до суду.

Між тим, як вбачається з тексту позовних вимог позивач просить стягнути заборгованість по кредиту в розмірі 3 308, 55 дол. США, змінивши формально період, проте не вказує, яким чином виникала вказана заборгованість за який період, якщо вся сума заборгованості (все тіло кредиту) було стягнуто вказаним рішенням суду з поручителів. Наявність рішення про повне дострокове стягнення тіла кредиту виключає можливість існування боргу, не охопленого рішенням суду. В іншому випадку строк позовної давності слід вважати порушеним. Щодо заборгованості за процентами, то судом першої інстанції правильно було вказано, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення (постанова ВСУ у справі за № 6-18цс16 3 лютого 2015 року). Оскільки тіло кредиту було стягнуто, то наступне нарахування відсотків здійснюється до моменту оплати, оскільки виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України (постанова ВСУ № 6-1206цс15 від 23 вересня 2015 року). Виходячи з наведеного з боржників після рішення суду можуть стягуватись лише штрафні санкції з врахуванням строку позовної давності. Між тим, як вбачається з позовних вимог позивачем порушено питання про стягнення заборгованості за користування кредитом та заборгованість по комісії яка виникла станом на 07.12.2015 без врахуванням попереднього періоду стягнення, який чомусь не був відображений в позові, і лише з матеріалів справи № 2-1431/10, яка оглядалася апеляційним судом Одеської області можна зробити висновок, що йдеться про 14 жовтня 2009 року. Позивач звернувся до суду 15.01.2016 року.

Щодо посилань представника апелянта на те, що право на стягнення частин заборгованості є правом позивача. то вказана обставина не заперечується, проте використання права на дострокове стягнення виключає можливість в майбутньому стягнення яких певних частин, оскільки в такому випадку має подвійне стягнення.

Крім того, рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 06.09.2011р. (справа №2 - 2541/11 ), за позовними вимогами ПАТ КБ «Приват Банк» в рахунок погашення боргу за кредитним договором від 18.01.2007р. в розмірі 112306,20 доларів США, було звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2, шляхом продажу ПАТ КБ «ПриватБанк» вказаної квартири. В апеляційній скарзі позивач вказує на реалізацію права банка, проте не вказує яким чином була погашена заборгованість відповідачів після примусового виконання.

Оскільки доводи апеляційної скарги, які містять багато посилань на практику ВСУ, яка, до того ж, врахована судом, не враховують конкретних обставин справи, не спростували висновків суду першої інстанції, колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу та залишає рішення без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року - відхилити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду

Одеської області А.І. Дрішлюк

Є.С. Сєвєрова

О.М. Таварткіладзе

18.04.2017 року м. Одеса