Постанова № 66296467, 27.04.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2017 р.Справа № 909/981/16

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіОрищин Г.В.

суддівГалушко Н.А.

ОСОБА_1

розглянув апеляційну скаргу Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство» від 20.02.2017, №01-2/314

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017

у справі № 909/981/16

за позовом Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області, м. Івано-Франківськ

до відповідача Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство», м. Івано-Франківськ

про відшкодування шкоди, заподіяної лісу внаслідок порушення норм лісового законодавства в сумі 524 021,00 грн.

Представники сторін:

- від позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,

- від відповідача ОСОБА_4

Права та обовязки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України сторонам розяснено. Заяв про відвід складу суду не поступало.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017 у справі № 909/981/16 (суддя Калашник В.О.) задоволено позов Державної екологічної інспекції (надалі ДЕІ) в Івано-Франківській області, стягнуто з Державного підприємства (надалі ДП) «Надвірнянське лісове господарство» на користь позивача 524 021,00 грн. збитків, заподіяних навколишньому природному середовищу, які слід перерахувати до фонду охорони навколишнього природного середовища, а саме: 523 721,72 грн. у фонд охорони навколишнього природного середовища Бистрицької сільської ради Надвірнянського району та 299,28 грн. у фонд охорони навколишнього природного середовища Зеленської сільської ради Надвірнянського району, на території яких вчинені відповідні правопорушення.

Оскаржуваним рішенням встановлено факт заподіяння державі шкоди у розмірі 524 021,00 грн., яка виникла внаслідок протиправної бездіяльності відповідача та полягала в незабезпеченні ним охорони і захисту лісів від незаконного вирубування на підвідомчій території. Заподіяна шкода полягала у виявлених незаконних рубках дерев, а саме: сироростучих та сухостійних дерев породи ялина європейська у кількості 159 шт. у кварталі 63 на лісових ділянках 10, 11, 11/1 Довжинецького лісництва та сухостійних дерев породи бук лісовий у кількості 2 шт. у кварталі 41 на лісовій ділянці 18 Довбушанського лісництва, що є складовими загальної площі лісового фонду, яка знаходиться у підпорядкуванні ДП «Надвірнянське лісове господарство». Зважаючи на наведене, Господарський суд Івано-Франківської області дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Не погодившись із рішенням місцевого господарського суду, ДП «Надвірнянське лісове господарство» оскаржило його в апеляційному порядку. Скаржник зазначив, що:

1) суд безпідставно відмовив в клопотанні відповідача про призначення судової експертизи у даній справі та не надав оцінки його доводам про те, що виявленими рубками не було завдано жодної шкоди навколишньому природному середовищу, оскільки такі були спрямовані на розробку трелювальних шляхів;

2) відповідач оформив відповідний документ на здіснення вказаних рубок, а саме лісорубний квиток №242 від 29.07.2014, а в квітні 2014 року оформив матеріали відведення на виконання вказаного лісогосподарського заходу. При цьому, скаржник визнає, що в його діях наявне порушення вимог законодавства, а саме, оформлення лісорубного квитка із запізненням, проте вказане порушення є формальним;

3) суд не дослідив інформацію щодо результатів кримінального провадження щодо службових осіб відповідача;

4) при складанні акту перевірки від 30.07.2014 та розрахунку розміру шкоди позивач допустив ряд грубих порушень чинного законодавства, а саме: вільно, на власний розсуд, визначив час рубки орієнтовно у весняний період та невірно зазначив в розрахунку породу дерева та завищив розрахунок завданої шкоди на 18 844,17 грн.;

5) відповідач не заперечує того, що рубка була здійснена його працівниками, а отже, суд першої інстанції безпідставно кваліфікував дії відповідача як «незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок»;

6) в резолютивній частині рішення суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув з відповідача збитки, в той час, як чинне законодавство передбачає відшкодування шкоди за виявлені порушення, що є різними правовими інститутами;

7) в резолютивній частині рішення суд невірно зазначив найменування позивача, стягнувши відповідну суму коштів з відповідача на користь «Державної екологічної інспекції у Івано-Франківській області», в той час як дійсне найменування позивача є «Державна екологічна інспекція в Івано-Франківській області».

До апеляційної скарги відповідачем було долучено клопотання про призначення судової експертизи обґрунтованості та доцільності проведення розрубки трелювального волоку у виділах 10, 11 кварталу 63 Довжинецького лісництва, на вирішення якої просив поставити питання про те, чи існували альтернативні шляхи вивезення деревини із ділянок рубок головного користування в кварталах 63, 67 Довжинецького лісництва та про те, чи якщо проведенню розрубки трелювальних волоків неможливо було запобігти, то чи була завдана шкода лісу внаслідок проведення розрубки таких трелювальних волоків.

В подальшому, відповідач долучив до матеріалів справи науковий висновок Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П. Пастернака від 27.02.2017 №50/1-07, який, на його думку, свідчить про те, що проведеними рубками не було завдано шкоди лісу та навколишньому природному середовищу.

ДЕІ в Івано-Франківській області подала до суду відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечила доводи та вимоги апеляційної скарги, просила відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач, зокрема, наголосив на тому, що:

1) невірне зазначення найменування позивача не впливає на суть рішення, оскільки інші реквізити позивача (ідентифікаційний код, місцезнаходження, банківські реквізити) суд вказав вірно;

2) відповідно до Порядку спеціального використання лісових ресурсів, будівництво лісових доріг та обладнання волоків віднесено до підготовчих робіт, проведення яких вимагає отримання лісорубного квитка. Оскільки відповідач на момент здійснення порубки не мав відповідного лісорубного квитка, це означає, що він провів рубку дерев без наявності визначеного в законодавстві дозволу, що, в свою чергу, свідчить про незаконність рубки;

3) твердження скаржника про формальний характер порушення безпідставні, оскільки видачу лісорубних квитків здійснює сам відповідач, а лісорубний квиток №242 від 29.07.2014 відповідач виписав вже після початку перевірки ДЕІ в Івано-Франківській області. Відповідач здійснив як вирубку дерев без наявності відповідного дозволу, так і вивіз цієї деревини без зазначення про це у звітних матеріалах про використання лісосічного фонду та у рапортах про рух лісопродукції;

4) акт перевірки та відомості обліку пнів незаконно зрубаних дерев складалися в присутності представників відповідача та підписані ними без зауважень та заперечень щодо самої процедури перевірки, щодо зазначення стану дерев та їх діаметрів, що спростовує доводи скаржника про недоліки акта перевірки. Сам акт перевірки не оскаржувався у встановленому порядку.

27.04.2017 позивачем було долучено до матеріалів справи уточнюючий розрахунок розміру шкоди від 28.02.2017 по лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 Довжинецького лісництва, в якому розмір шкоди визначено в сумі 504877,55 грн. (тобто, в тій самій сумі, про яку зазначає в апеляційній скарзі скаржник).

Розглянувши клопотання скаржника про призначення судової експертизи у даній справі, колегія суддів вважає його таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне:

Предметом спору у даній справі є стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев на території, що знаходиться в підпорядкуванні відповідача, без наявності відповідного лісорубного квитка.

Позовні вимоги відповідач заперечує тим, що спірна рубка дерев проводилася ним з метою розробки трелювального волоку для вивезення деревини із ділянок рубок головного користування в кварталах 63, 67 Довжинецького лісництва,

Колегія суддів наголошує на тому, що для вирішення спору у даній справі мета рубки значення не має. Так само не має значення і те, чи відповідні трелювальні волоки було прокладено відповідно до чинних норм та вимог. Предметом дослідження у даній справі є те, чи спірна рубка дерев була здійснена за наявності всіх передбачених чинним законодавством дозволів та документів, а заявлене клопотання про призначення судової експертизи не спрямоване на встановлення цих обставин.

З цих же підстав відхиляється покликання відповідача на науковий висновок Українського науково-дослідного інституту гірського лісівництва ім. П. Пастернака від 27.02.2017 №50/1-07, в якому зазначено про те, що рубку головного користування та підготовчі роботи у 2014 році у кварталі 63 Довжинецького лісництва відповідач здійснив у відповідності з чинними вимогами до організації технологічних процесів лісозаготівель, які не суперечать вимогам охорони навколишнього природного середовища та відповідають економічним інтересам держави та забезпечують зайнятість і соціальний захист місцевого населення.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

У період з 29.07.2014 по 30.07.2014 Державною екологічною інспекцією в Івано-Франківській області була проведена позапланова перевірка додержання ДП «Надвірнянське лісове господарство» вимог природоохоронного законодавства щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

За результатами перевірки складено акт від 30.07.2014 (а.с. 14-19), в якому зафіксовано факт незаконної порубки дерев, що знаходиться у Довжинецькому та Довбушанському лісництвах, та є складовою загальної площі лісового фонду, яка знаходиться у підпорядкуванні ДП «Надвірнянське лісове господарство».

Зокрема, виявлено наступні порушення:

а) в Довжинецькому лісництві: при натурному обстеженні на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 виявлено незаконну рубку сироростучих та сухостійних дерев породи ялина європейська у кількості 159 шт. ліквідною кубомасою 140,39 куб.м. та визначено розмір шкоди 523 721,72 грн.

б) в Довбушанському лісництві: при натурному обстеженні на лісовій ділянці 18 кварталу 41 виявлено незаконну рубку сухостійних дерев породи бук лісовий у кількості 2 шт. ліквідною кубомасою 0,16 куб.м. та визначено розмір шкоди 299,28 грн.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданої лісу в наслідок незаконних рубок склав 524021,00 грн., яка була розрахована позивачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №665 від 23.07.2008 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу» (а.с. 19-21).

Вказана перевірка проводилась державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища ДЕІ в Івано-Франківській області ОСОБА_5 за участю посадових осіб УДС БЕЗ УМВС України в Івано-Франківській області та посадових осіб відповідача начальника відділу лісового господарства ОСОБА_6, лісничих ОСОБА_7, ОСОБА_8

Акт перевірки підписаний перевіряючим та посадовими особами відповідача, на акті міститься відмітка про його отримання директором відповідача. Також в акті заповнено розділ «Пояснення, зауваження або заперечення щодо проведеного заходу та складеного акта, що мають місце з боку підприємства», у якому відповідач не погодився із результатами перевірки та зазначив, що вказані рубки були здійснені на підставі лісорубного квитка №242 від 29.07.2014 під час розробки трелювального волока, що є невідкладним процесом розробки лісосік, тому нарахована сума збитків є «несумісною».

З метою досудового врегулювання спору ДЕІ в Івано-Франківській області надіслало позивачу вимогу №114/14 від 28.08.2014 про відшкодування шкоди в сумі 524021,00 грн., заподіяної державі внаслідок допущення незаконної рубки (а.с. 22).

Оскільки, ДП «Надвірнянське лісове господарство» в добровільному порядку не відшкодувало вказану шкоду (а.с. 24), позивач звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовною заявою про стягнення шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу в сумі 524021,00 грн., які слід перерахувати до фонду охорони навколишнього природного середовища, а саме: 523721,72 грн. у фонд охорони навколишнього природного середовища Бистрицької сільської ради Надвірнянського району та 299,28 грн. у фонд охорони навколишнього природного середовища Зеленської сільської ради Надвірнянського району, на території яких вчинено дані правопорушення.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем та відповідачем здійснено власні перерахунки розміру шкоди, відповідно до яких розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконних рубок на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 Довжинецького лісництва становить 504877,55 грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення частковому скасуванню, з огляду на наступне:

Зі змісту статті 17 Лісового кодексу України вбачається, що основною метою надання лісів у постійне користування є ведення лісового господарства. Статтями 19 та 64 Лісового кодексу України передбачено обовязки постійних лісокористувачів та основні вимоги щодо ведення лісового господарства.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 цього Кодексу, постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відповідно до п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно ст. 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується факт незаконної вирубки сироростучих та сухостійних дерев породи ялина європейська у кількості 159 шт. на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 в Довжинецькому лісництві ДП «Надвірнянське лісове господарство» та сухостійних дерев породи бук лісовий у кількості 2 шт. на лісовій ділянці 18 кварталу 41 в Довбушанському лісництві ДП «Надвірнянське лісове господарство».

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 464 від 10.09.2008, акт перевірки це документ, який є, зокрема, носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства та його дотримання, а відтак, зазначений акт слід розцінювати, як належний доказ, в якому зафіксовано факт вчинення правопорушення природоохоронного законодавства.

Постійним лісокористувачем на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 Довжинецького лісництва та на лісовій ділянці 18 кварталу 41 Довбушанського лісництва є ДП «Надвірнянське лісове господарство». Незважаючи на це, відповідними посадовими особами відповідача не було вжито всіх заходів щодо охорони від незаконної рубки не призначених до цього дерев.

Вищевказані обставини не заперечуються відповідачем.

Колегія суддів відхиляє покликання скаржника на наявність матеріалів розроблення лісосіки (а.с. 45-49) та на лісорубний квиток № 242 від 29.07.2014 (а.с. 55).

Відповідно до ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубним або лісовим квитками.

Відповідно до пунктів 42, 43 Порядку спеціального використання лісових ресурсів, Затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2007 №761, лісокористувачі після передачі їм лісових ділянок та отримання лісорубного або лісового квитка проводять на них, а за необхідності - і на суміжних ділянках, у встановленому порядку підготовчі роботи. До підготовчих робіт належать, зокрема, будівництво лісових доріг, обладнання волоків, а також інші роботи, пов'язані з підготовкою лісових ділянок до експлуатації.

Таким чином, самі по собі матеріали розроблення лісосіки не є підставою для здійснення рубки дерев. Чинне законодавство вимагає для цього наявність лісорубного квитка.

З матеріалів справи вбачається, що лісорубний квиток на проведення відповідної рубки був виписаний відповідачем 29.07.2014, тобто під час проведення перевірки ДЕІ в Івано-Франківській області. Самою ж перевіркою встановлено, що відповідні рубки проведені відповідачем навесні 2014 року, а на момент проведення перевірки залишків лісоматеріалів на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 Довжинецького лісництва та лісовій ділянці 18 кварталу 41 Довбушанського лісництва ДП «Надвірнянське лісове господарство» не виявлено.

Відповідно до п.9 постанови пленуму Верховного Суду України від 10.12.2004 № 17 «Про судову практику у справах про злочини та інші правопорушення проти довкілля», визнається незаконною порубка дерев і чагарників, вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Таким чином, станом на момент проведення рубки (весна 2014 року), відоповідач не мав виписаного лісорубного квитка на таку рубку, а, отже, допустивши незаконну рубку 161 дерева порід ялина європейська та бук лісовий, він порушив вимоги пунктів 1, 2 ч. 2 ст. 19 Лісового кодексу України, оскільки не виконав свого обовязку здійснювати охорону лісів від незаконних рубок та дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 6.1.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 27.06.2001р. № 02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», у вирішенні спорів щодо відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства у випадках встановлення контролюючими органами при проведенні перевірок дотримання природоохоронного законодавства на підвідомчій лісовому господарству території факту правопорушення, вчиненого невстановленими особами, судам необхідно виходити з того, що обов'язки із: забезпечення охорони, захисту, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень; дотримання правил і норм використання лісових ресурсів; ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснення використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення, відповідно до статті 19 Лісового кодексу України, покладено на постійних лісокористувачів.

В акті перевірки на підставі розрахунку встановлено загальний розмір заподіяної шкоди внаслідок незаконної рубки, а саме 524 021,00 грн., з яких: 523 721,72 грн. шкоди за порушення, виявлені в Довжинецькому лісництві та 299,28 грн. шкоди за порушення, виявлені в Довбушанському лісництві.

Водночас, як стверджує відповідач та підтверджує позивач, при складанні акту перевірки від 30.07.2014 та розрахунку розміру шкоди у розрахунку було невірно зазначено породу дерева (ялиця, замість ялина європейська), чим завищено розрахунок на 18 844,17 грн. Відповідно до поданих сторонами розрахунків, розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконних рубок на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 Довжинецького лісництва становить 504877,55 грн.

Згідно статті 105 Лісового кодексу України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність. Відповідно до статті 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Стаття 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди. Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести протиправність поведінки особи, вину особи, яка заподіяла шкоду, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Обовязок доказування наявності шкоди та протиправності поведінки заподіювача шкоди покладається на особу, якій завдано збитків. При цьому, відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України).

З огляду на викладене, судова колегія зазначає, що: 1) законодавством на відповідача покладено обовязок охорони лісів від незаконних рубок та обовязок дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; 2) з акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів ДП «Надвірнянське лісове господарство» від 30.07.2014 вбачається факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених лісів та порушення правил використання лісових ресурсів на лісових ділянках 10, 11, 11/1 кварталу 63 Довжинецького лісництва та на лісовій ділянці 18 кварталу 41 Довбушанського лісництва ДП «Надвірнянське лісове господарство», що знаходяться на території Бистрицької та Зеленської сільської ради, що призвело до незаконної порубки лісу; 3) з вказаного акту (із врахуванням розрахунків поданих під час апеляційного розгляду даної справи) вбачається розмір заподіяної шкоди; 4) на виконання положень ст.ст. 33, 34 ГПК України та ч.2 ст.1166 ЦК України відповідачем не надано жодних доказів відсутності його вини та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів, недопущення самовільної рубки лісу та дотримання ним правил використання лісових ресурсів.

Наведеним підтверджується, що внаслідок бездіяльності відповідача було заподіяно шкоди лісовим ресурсам, вбачається причинний звязок між вчиненим посадовою особою відповідача порушенням та заподіяною шкодою і наявність вини відповідача.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, із врахуванням уточнених даних щодо розміру заподіяної шкоди та інших доводів скаржника (щодо найменування позивача та виду стягнення), рішення Господарського суду Івано-Франківської області у даній справі підлягає частковому скасуванню у звязку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Крім цього, при прийнятті рішення, місцевим господарським судом не було враховано, що відповідно до ст. 47 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища, п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69-1 Бюджетного кодексу України, сума шкоди підлягає стягненню із врахуванням наступного розподілу: 50% до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради, на території якої вчинено правопорушення, 20% до спеціального фонду обласного бюджету, 30% до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судові витрати за розгляд справи місцевим господарським судом та перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103 - 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство» задоволити частково.

Абзаци 2 та 4 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 07.02.2017 у справі №909/981/16 викласти в наступній редакції:

Абзац 2: «Стягнути з Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство» (вул. Соборна, 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 22189564) 505176,83 грн. шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, з наступним розподілом: до спеціального фонду Державного бюджету України (в розмірі 30%) - 151553,04 грн., до спеціального фонду обласного бюджету Івано-Франківської області (в розмірі 20%) - 101035,38 грн., до спеціального фонду місцевого бюджету Бистрицької сільської ради Надвірнянського району (в розмірі 50%) 252438,77 грн., до спеціального фонду місцевого бюджету сільської ради Зеленської сільської ради Надвірнянського району (в розмірі 50%) 59,86 грн., із зарахуванням коштів на аналітичний рахунок, відкритий в Головному управлінні Державного казначейства України у Івано-Франківській області за балансовим рахунком 3311 «Кошти, які підлягають розподілу між Державними і місцевими бюджетами».

Абзац 4: «Стягнути з Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство» (вул. Соборна, 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 22189564) на користь Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 37952307) 7577,66 грн. судового збору.»

В решті позову відмовити.

Стягнути з Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області (вул. А. Сахарова, 23 А, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 37952307) на користь Державного підприємства «Надвірнянське лісове господарство» (вул. Соборна, 163, м. Надвірна, Івано-Франківська область, ідентифікаційний код 22189564) 310,96 грн. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Господарському суду Івано-Франківській області видати накази на виконання даної постанови.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути Господарського суду Івано-Франківської області.

Головуючий суддяГ.В. Орищин

суддяН.А. Галушко

суддяЛ.С. Данко