Рішення № 66296025, 24.04.2017, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.04.2017 Справа № 920/3/17Господарський суд Сумської області у складі колегії суддів: головуючого судді Левченка П.І., судді Яковенка В.В., судді Костенко Л.А. при секретарі судового засідання Мудрицькій С.Ю. розглянув матеріали справи № 920/3/17

за позовом - Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Чернігів Чернігівської області,

до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ромни Сумської області,

про стягнення 38150,00 грн.,

за участю представників сторін:

позивача - Шокура А.Ю. за довіреністю № 04/01/17-1 від 04.01.2017,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: позивач у своїй позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь надмірно сплачені грошові кошти в сумі 38150,00 грн., а також 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач у письмових запереченнях від 24.01.2017 року на позовну заяву проти позову заперечує, просить суд застосувати строк позовної давності та в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2012 року між відповідачем та філією «Срібнянський райавтодор» ДП «Чернігівський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» укладено договір № 01/10-12П купівлі грунто-піщаної суміші (далі - договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати у власність філії «Срібнянський райавтодор» ДП «Чернігівський облавтодор» грунто-піщану суміш, а остання в свою чергу зобов'язувалась прийняти та оплатити її.

Відповідно до пункту 1.1 договору відповідач зобов'язується передати у власність позивача грунто-піщану суміш (товар) в кількості 1600 т + 10 %, вартістю 25,00 грн. за 1 тону (без урахування ПДВ). Загальна вартість партії товару складає 40000,00 грн.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що позивач зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору.

Пунктом 2 договору визначено порядок розрахунків між сторонами, відповідно до якого оплата за договором проводиться у гривнях шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача згідно виставленого рахунку-фактури на момент відвантаження товару. Позивач зобов'язаний провести оплату товару на протязі трьох банківських днів з моменту прийняття товару та отримання рахунку-фактури. Дату відвантаження товару відповідач та позивач повинні узгодити в телефонному режимі.

Відповідно до пункту 3 договору, товар передається відповідачем (продавцем) позивачеві (покупцеві) в смт. Талалаївка та смт. Срібне на умовах самовивозу покупцем (позивачем). При відвантаженні товару продавець (відповідач) передає покупцю (позивачу) видаткову накладну та рахунок-фактуру.

Пунктом 4.1 договору визначено, що даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до закінчення виконання сторонами своїх зобов'язань.

Пунктом 5.1 договору визначено обов'язок покупця (позивача) своєчасно сплачувати товар згідно виставлених рахунків.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачем здійснено поставку грунто-піщаної суміші на загальну суму 51850,00 грн., що підтверджується рахунками на оплату товару виставленими відповідачем, а саме: № 5 від 31.10.2012 року на суму 32500,00 грн., № 6 від 30.12.2012 року на суму 3450,00 грн., № 5 від 22.02.2013 року на суму 15000,00 грн. та № 2 від 07.03.2013 року на суму 900,00 грн.

Позивачем в оплату отримуваної грунто-піщаної суміші було проведено платежі на загальну суму 90000,00 грн., які були здійснені:04.02.2013 року в сумі 10000,00 грн.; 11.02.2013 року в сумі 40000,00 грн.; 30.09.2013 року в сумі 10000,00 грн.; 01.10.2013 року в сумі 30000,00 грн., що підтверджуються звітами про дебітові і кредитові операції по рахунку філії «Срібнянський райавтодор» ДП «Чернігівський облавтодор» за періоди: з 01.02.2013 року по 28.02.2013 року; з 01.09.2013 року по 30.09.2013 року; з 01.10.2013 року по 31.10.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що сума надмірно сплачених грошових коштів перерахованих відповідачу за товар, який було недопоставленого, склала 38150,00 грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків № 5 від 01.12.2014 року, проте відповідач згадану суму переплати станом на момент звернення до суду з даною позовною заявою, суму переплати не повернув.

Позивач посилаючись на вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що якщо строк виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, зазначає, що 26.09.2016 року ним було направлено відповідачу вимогу за № 015-11/827 про повернення суми надмірно сплачених грошових коштів в розмірі 38150,00 грн. у семиденний строк від дня її пред'явлення, яка доставлена адресату 04.10.2016 року. Проте відповіді на вимогу на адресу позивача не надходило.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що на виконання умов договору купівлі товару № 01/10-12П від 01.10.2012 року ним було передано, а позивачем прийнято 3429 т грунто-піщаної суміші на загальну суму 85725,00 грн., а тому фактично позивачем було зайво сплачено лише 4275,00 грн. Перебіг позовної давності для звернення з позовом про стягнення зайво сплачених 4275,00 грн. почався 02.10.2013 року, а позивач звернувся з позовом до суду 28.12.2016 року, тобто з порушенням строку позовної давності, що згідно статті 267 Цивільного кодексу України, є підставою для відмови у позові.

На підтвердження викладених відповідачем у запереченнях обставин ним надано суду для долучення до матеріалів справи копії накладних та ТТН на 35 арк. та копію акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2014 року.

Позивач на спростування заперечень відповідача зазначає, що надані останнім ТТН фіксують існування між сторонами інших господарських відносин, окрім купівлі-продажу, за які позивач сплатив грошові кошти, що підтверджується копіями рішень Господарського суду Чернігівської області від 24.06.2015 року у справі № 927/719/15, від 11.06.2015 року у справі № 927/718/15, від 24.06.2015 року у справі № 927/715/15, від 02.06.2015 року у справі № 927/717/15 та актами звірки розрахунків № 1, 2, 3, 4 від 01.12.2014 року. Наданий відповідачем акт б/н від 01.12.2014 року, є узагальненим по всіх існуючих взаємовідносинах між сторонами (контрагентами), відображає в собі різноманітні господарські операції, такі як купівля, авто послуги, навантаження, і підтверджує правову позицію позивача, щодо вартості фактично отриманого товару, і вартості сплачених за нього коштів.

Позивач зазначає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень щодо позовних вимог та на підтвердження факту отримання позивачем на виконання умов договору № 01/10-12П від 01.10.2012 року грунто-піщаної суміші на загальну суму 85725,00 грн.

Заперечуючи проти клопотання відповідача щодо застосування наслідків позовної давності позивач зазначає, що умовами договору № 01/10-12П від 01.10.2012 року не встановлено строків повернення переплат, в разі їх виникнення при виконанні цього договору.

На думку позивача, відповідачем не враховано приписи статті 264 Цивільного кодексу України щодо переривання перебігу позовної давності. Згідно частини першої згаданої статті перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. До таких дій відноситься і підписання відповідачем акту звірки взаємних розрахунків № 5 від 01.12.2014 року, за яким відповідач визнала існування переплати в розмірі 38150,00 грн. за договором купівлі грунто-піщаної суміші. Саме після підписання актів звірок взаєморозрахунків від 01.12.2014 року, позивачу і стало відомо про наявність стягуваної переплати.

А тому позивач вважає, що невиконання з боку відповідача законної вимоги позивача про повернення надмірно сплачених грошових коштів, порушує його законні права та інтереси.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодекс України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського Кодексу України, яка також передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України та частинисьомої статті 193 Господарського Кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача надлишково сплачених позивачем коштів в сумі 38150,00 грн., яка виникла у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору купівлі грунто-піщаної суміші № 01/10-12П від 01.10.2012 року.

Відповідач, керуючись статтею 267 Цивільного кодексу України, у письмових запереченнях від 24.01.2017 року на позовну заяву просить суд застосувати строк позовної давності та в задоволенні позову відмовити, оскільки позовна давність по стягненню з відповідача на користь позивача надмірно сплачених коштів в сумі 4275,00 грн. сплинула 02.10.2016 року, а позивач звернувся з позовом до суду 28.12.2016 року.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).

Зважаючи на те. що позивач, згідно пункту 2.1.1 договору зобов'язаний був провести оплату товару на протязі трьох банківських днів з моменту прийняття товару та отримання рахунку-фактури, а сплатив надлишково та безпідставно (не отримавши товару та рахунків-фактур) 38150,00 грн. станом на 01.10.2013 року, то вже у той день - 01.10.2013 року він знав про порушення свого права і мав право звернутися до суду за його захистом, а відтак перебіг позовної давності розпочався саме з 01.10.2013 року.

Однак, 01.12.2014 року відповідачем були вчинені дії, що свідчать про визнання нею свого боргу в сумі 38150,00 грн. за договором № 01/10-12П від 01.10.2012 року перед позивачем, а саме: відповідачем підписано акт № 5 звірки взаємних розрахунків від 01.12.2014 року, в якому зафіксовано кредитове сальдо (борг) відповідача станом на 01.12.2014 року на користь позивача в сумі 38150,00 грн. за договором купівлі грунто-піщаної суміші, а такий договір між сторонами є лише один - це договір № 01/10-12П купівлі товару від 01.10.2012 року, що не спростовується жодною з сторін.

Згідно статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

За таких обставин, звернення позивача з позовом 30.12.2016 року відбулося в межах позовної давності, а тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 цього ж Кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дочірнього підприємства «Чернігівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (14005, м. Чернігів, вул. Київська, буд 17, ідентифікаційний код 32016315) заборгованість в сумі 38150,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.05.2017.

Суддя П.І. Левченко

Суддя В.В. Яковенко

Суддя Л.А. Костенко