Рішення № 66295987, 27.04.2017, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2017 р.Справа № 922/647/17

за позовом Спільного підприємства "Бориславська нафтова компанія" (у формі товариства з обмеженою відповідальністю), м.Борислав Львівської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант-УТН", м.Полтава,

про стягнення 10451320,54 грн.

Суддя Киричук О.А.

Представники :

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 1-17/3 від 03.01.17р.

від відповідача: не зявився

Розглядається позов про стягнення 10451320,54 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу нафти № А200/8099-Н від 20.07.2015р.

Позивач в обґрунтування позову вказує, що відповідач не виконав у встановлені договором строки свої договірні зобов'язання, внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не погашена.

Представник позивача наполягає на задоволенні позовних вимог за обґрунтуванням, наведеним у позовній заяві з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання, про що свідчать матеріали справи, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав.

Судом враховано, що згідно зі ст.77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання кваліфікується підставою для відкладення розгляду справи у випадку, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу.

Неявка представника відповідача у судове засідання 27.04.2017р. не унеможливлює розгляд справи № 922/647/17, відтак не є підставою для відкладення розгляду справи за ст.77 ГПК України.

У п.3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що суд вже відкладав розгляд справи, у відповідача в разі наявності заперечень була можливість їх подати до суду, враховуючи те, що суд не викликав представників сторін у судове засідання, не визнавав їх явку обов'язковою, неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору в даному судовому засіданні.

За даних обставин, враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

Керуючись ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу і вирішити спір за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази, суд встановив:

15.07.2015 року ПрАТ «Українська міжбанківська валютна біржа» було проведено біржовий аукціон №200 з продажу нафти сирої та газового конденсату власного видобутку, після закінчення якого було складено Аукціонне свідоцтво №Н-200-39 від 15.07.2015 року, згідно з яким переможцем аукціону №200 від 15.07.2015 року по лоту Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» (в формі товариства з обмеженою відповідальністю) (надалі - «СП «БНК», «Позивач») було визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-УТН» (далі також - «ТОВ «ГАРАНТ-УТН», «Відповідач»).

20.07.2015 року на підставі зазначеного аукціонного свідоцтва між СП «БНК» (продавець), ТОВ «ГАРАНТ-УТН» (покупець) та ПрАТ «УМВБ» (біржа) було укладено Договір купівлі-продажу нафти №А200/8099-Н (далі також - «Договір від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н»).

Відповідно до п.1.2 Розділу 1 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н Продавець зобов'язався передати Покупцю нафту відповідно до графіка поставки, вказаного в Додатку 1 до цього Договору, загальною кількістю 1 000 (одна тисяча) тонн (далі - «нафта»), а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити нафту на умовах цього Договору.

В Додатку № 1 до Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н сторони погодили Графік поставки нафти за Договором № А 200/8099-Н купівлі-продажу нафти від 20.07.2015 року, відповідно до якого термін поставки нафти було встановлено до 31.12.2015 року.

Згідно з п.2.1. Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н вартість нафти становила 9 431 800,00 грн., крім того ПДВ - 1 886 360,00 грн.; всього 11318 160,00 грн.

Пунктом 3.1. Розділу 3 Договору було встановлено, що Позивач поставляє нафту по кількості , якості та ціні, сформованій на умовах EXW, яка знаходиться на зберіганні у ПАТ «НПК- ГАЛИЧИНА». Передача нафти здійснюється на ПАТ «НПК- ГАЛИЧИНА» в терміни, зазначені в додатку 1 до цього Договору.

Як зазначає позивач, 31.07.2015 року ПрАТ «УМВБ» на виконання пп. 4.3.1 п. 4.3 Розділу 4 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н перерахувало на рахунок Позивача отриманий від Відповідача попередній внесок на загальну суму 565 908,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2015 року № 1121.

Позивач стверджує, що на виконання п. 1.2 Розділу 1, пп. 4.1.2 п. 4.1 Розділу 4, п. 5.2 Розділу 5 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н 17.08.2015 року передав нафту відповідачу відповідно до погодженого графіку, в кількості, що відповідає умовам договору (1 000 тонн).

В підтвердження вказаного відповідач надав Акт прийому-передачі нафти від 17.08.2015 року та видаткову накладну № 57 від 17.08.2015 року.

Пп. 4.2.1 п. 4.2 Розділу 4 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н передбачено, що Покупець - зобов'язаний сплатити на рахунок Продавця вартість нафти відповідно до п. 5.2 Розділі 5 цього Договору.

Згідно з п. 5.2 Розділу 5 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н Покупець повинен був здійснити оплату нафти до 31 грудня 2015 року.

Позивач вказує, що 31.03.2016 року, в порушення передбаченого п. 5.2 Розділу 5 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н строку, Відповідачем було перераховано 300 931,46 грн. в рахунок погашення боргу за отриману за Договором від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н нафту, що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2016 року № 354.

За даними позивача, заборгованість відповідача становить 10 451 320,54 грн. Вказана сума позивачем розрахована наступним чином: 11 318 160,00 грн. (загальна вартість поставленої Позивачем нафти) - 565 908,00 грн. (перерахований Біржею Позивачу попередній внесок) - 300 931,46 грн. (сума коштів, сплачених Відповідачем за отриману нафту) = 10 451 320,54 грн.

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача 10451320,54 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу нафти № А200/8099-Н від 20.07.2015р.

При прийнятті рішення зі спору суд виходив з наступного.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі-продажу.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги.

Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити продукцію (товар) після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором чи товарно-розпорядчими документами не визначено іншого строку оплати.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що Актом прийому-передачі нафти від 17.08.2015 року, що підписаний уповноваженими представниками СП «БНК», ТОВ «ГАРАНТ-УТН» та зберігача ПАТ «НПК- ГАЛИЧИНА», а також видатковою накладною № 57 від 17.08.2015 року підтверджується факт поставки позивачем товару відповідачу на загальну суму 11318 160,00 грн.

Сторони у п. 5.2 Розділу 5 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н узгодили, що Покупець повинен здійснити оплату нафти до 31 грудня 2015 року.

З огляду на визначений у договорі порядок розрахунку, зобов"язання по оплаті отриманого товару у відповідача виникло після 31 грудня 2015 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару за договором поставки виконав частково, сплатив 300 931,46 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.03.2016 року № 354.

Крім того, 31.07.2015 року ПрАТ «УМВБ» на виконання пп. 4.3.1 п. 4.3 Розділу 4 Договору від 20.07.2015 року № А 200/8099-Н перерахувало на рахунок Позивача отриманий від Відповідача попередній внесок на загальну суму 565 908,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 31.07.2015 року № 1121

Докази того, що відповідач здійснив оплату поставленої позивачем продукції за договором купівлі-продажу у повному обсязі в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. і 29 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем не доведений факт відсутності заборгованості перед позивачем, останнім не оспорюються наведені позивачем розрахунки, хоча відповідач мав можливість надати в разі наявності свої заперечення, відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості у строки, передбачені договором, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 10 451 320,54 грн. є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ГАРАНТ-УТН» (код ЄДРПОУ 37227524, адреса: 36008, м. Полтава, вул. Європейська, буд.146-а, кім.505) на користь Спільного підприємства «Бориславська нафтова компанія» (у формі товариства з обмеженою відповідальністю) (Код ЄДРПОУ 22402928, адреса: 82300, Львівська обл., м. Борислав, вул. Шкільна, 28А) 10 451 320,54 грн. боргу, 156769,81 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.05.2017р.

Суддя Киричук О.А.