Рішення № 66295969, 28.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2017 р.Справа № 916/3291/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго";

до відповідача 1: Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області;

до відповідача 2: Головного управління Національної поліції в Одеській області;

про стягнення 88880,59 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність №32 від 30.12.2016р.;

від відповідача 1: ОСОБА_2 довіреність №40/1805 від 05.12.2016р.;

від відповідача 2: ОСОБА_2 довіреність №20/3121 від 11.11.2016р.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, в якій, згідно кінцевої заяви про зменшення розміру позовних вимог від 28.04.2017р. (а.с.188-189), просить суд стягнути з останнього заборгованість у розмірі 88880,59 грн., з яких заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 86656,69 грн.; 3 % річних у сумі 209,62 грн.; пеню у розмірі 2014,28 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1333,21 грн.

Крім того, згідно прохальної частини вказаної заяви позивач просив суд повернути йому надмірно сплачений судовий збір у розмірі 7217,47 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між ПАТ "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" та Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області договору про постачання електричної енергії №1321 Ц від 29.11.2007р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.12.2016р. порушено провадження у справі №916/3291/16 із призначенням до розгляду в засіданні суду 26.12.2016р.

Ухвалою суду від 26.12.2016р., з урахуванням поданої представником відповідача до канцелярії суду заяви про відкладення розгляду справи, а також з огляду на невиконання вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 16.01.2017р.

Ухвалою суду від 16.01.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на пятнадцять днів, а також, з врахуванням вищевказаного клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на невиконання вимог ухвали суду та необхідністю додаткового витребування доказів, розгляд справи було відкладено на 06.02.2017р.

В судовому засіданні 06.02.2017р. оголошено перерву до 13.02.2017р.

Ухвалою суду від 13.02.2017р. в порядку ст. 24 ГПК України Головне управління Національної поліції в Одеській області залучено до участі у справі в якості іншого відповідача. З урахуванням такого залучення, а також у звязку з необхідністю додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи відкладено на 06.03.2017р.

Ухвалою суду від 06.03.2017р. з урахуванням необхідності додаткового витребування та дослідження доказів, розгляд справи відкладено на 03.04.2017р.

Ухвалою суду від 03.04.2017р. строк розгляду справи за клопотанням представників сторін було продовжено на пятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 24.04.2017р.

В судовому засіданні 24.04.2017р. оголошено перерву до 28.04.2017р.

В засіданні суду 28.04.2017р. представник позивача в повному обсязі підтримав вищезазначену заяву про зменшення розміру позовних вимог від 28.04.2017р., просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача-1 в свою чергу надав суду відзив на заяву про зменшення розміру позовних вимог (а.с.192-193), згідно якого останній визнає позов частково, а саме в частині розміру заборгованості за спожиту активну електричну енергію.

При цьому зауважує, що з керівництвом позивача погоджувалася позиція щодо зменшення розміру нарахованих 3 % річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Пунктом 1-1 частини першої статті 80 ГПК України передбачена можливість припинення провадження у справі за відсутності предмету спору.

Враховуючи, що згідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог №454 від 27.04.2017р. (а.с.188-189) жодні вимоги у Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Одесаобленерго" до відповідача 2 - Головного управління Національної поліції в Одеській області відсутні, суд доходить висновку про відсутність предмету спору між зазначеними сторонами, а тому провадження у справі стосовно вказаного відповідача слід припинити.

Щодо позовних вимог, заявлених до відповідача-1, суд вказує наступне.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково. Визнання позову згідно до ч.1 ст.78 Господарського процесуального кодексу України викладається в адресованій суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до заяви від 27.04.2017р. (а.с.192-193) відповідач частково визнав позов, зокрема, в частині стягнення з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області заборгованості за спожиту активну електроенергію.

Згідно з ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Енергопостачальна компанія Одесаобленерго в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електроенергію у сумі, що заявлена до стягнення.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 2014,28 грн. суд, зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Приписами пп. 4.2.1 п. 4.2 договору №1321 Ц від 29.11.2007р. (а.с.10-16) сторони погодили, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням термінів, визначених додатком „Порядок розрахунків, Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5%, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на той період, за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.

Суд, враховуючи вищезазначені приписи чинного законодавства, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, вважає його вірним, а вимоги в частині її стягнення цілком обґрунтованими.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Таким чином, приймаючи до уваги, що наявність будь-яких збитків, викликаних простроченням відповідача, позивачем не доведена та подібні вимоги позивачем не заявлялися, суд, керуючись приписами ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч.1 ст. 233 ГК України, п. 3 ч.1 ст. 83 ГПК України, вважає за доцільне та правомірне зменшити нараховану позивачем пеню до 500 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 209,62 грн., суд зазначає таке.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зі змісту п. 7 додатку № 5 до договору Порядок розрахунків також вбачається, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним порядком платежів, Постачальник електричної енергії проводить Споживачу нарахування пені, а сума боргу повинна бути сплачена з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних .

Суд, враховуючи вищезазначене, перевіривши розрахунок 3% річних, вважає його вірним, а вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, оскільки 3% річних за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, то вони згідно вимог чинного законодавства, за будь-яких обставин, не підлягають зменшенню судом.

Приймаючи до уваги, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з урахуванням висновків Вищого господарського суду України, викладених у п. 4.3 Постанови пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування розділу VI ГПК України» від 21.02.2013 року № 7 (зі змінами та доповненнями), витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача, відповідно до вимог ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, у розмірі 1378 грн.

Щодо клопотання позивача про повернення з державного бюджету надмірно сплаченого судового збору, суд вказує наступне.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи платіжного доручення №10070975 від 24.11.2016р. (а.с.9), оригінал якого міститься в матеріалах справи № 916/3291/16, позивачем за подання позову до суду в первісній редакції щодо стягнення з відповідача 570045,52 грн., було сплачено судовий збір у загальному розмірі 8550,68 грн.

Порядок сплати судового збору та його розмір передбачені Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011р. № 3674-VІ.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи зменшення позивачем розміру позовних вимог, а також наявність заяви про повернення судового збору, суд доходить до висновку щодо наявності підстав для повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору у розмірі 7172,68 грн. (8550,68 грн. 1378,00 грн.) перерахованого за платіжним дорученням №10070975 від 24.11.2016р. (а.с.9), оригінал якого міститься в матеріалах справи № 916/3291/16.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 78, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (65014, м. Одеса, вул. Єврейська, 12, код ЄДРПОУ 08592268) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28 Б, код ЄДОРПУ 00131713) заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 86656/вісімдесят шість тисяч шістсот пятдесят шість/ грн. 69 коп.; пеню у сумі 500/пятсот/ грн. 00 коп.; 3 % річних у розмірі 209/двісті девять/ грн. 62 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1378/одна тисяча триста сімдесят вісім/грн.

3. В решті позову до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області відмовити.

4. Припинити провадження у справі №916/3291/16 в частині вимог до Головного управління Національної поліції в Одеській області.

5. Повернути з Державного бюджету України через Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області (65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6, код ЄДРПОУ 38016923) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія Одесаобленерго" (65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, 28 Б, код ЄДОРПУ 00131713) судовий збір у розмірі 7172 /сім тисяч сто сімдесят дві/грн. 68 коп., сплачений за платіжним дорученням №10070975 від 24.11.2016р. (а.с.9), оригінал якого міститься в матеріалах справи № 916/3291/16.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03 травня 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська