Рішення № 66295530, 20.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/1746/17

За позовом Приватного акціонерного товариства «РОСАВА»

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Приватного акціонерного товариства «Київський суднобудівний-судноремонтний завод»

про визнання поруки такою, що припинена за договором

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Поліщук А.А. (дов. №05-80 від 27.12.2016 р.);

Салій М.В. (дов. №3/14 від 30.12.2016 р.);

від відповідача - Клочко О.В. (за дов.);

від третьої особи - не з'явився;

вільний слухач - ОСОБА_5 (паспорт серії НОМЕР_1);

ВСТАНОВИВ:

02.02.2017 Приватне акціонерне товариство «РОСАВА» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про визнання такою, що припинена поруку за договором №84 від 10.08.2009, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерним товариством «РОСАВА».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що без згоди ПАТ «Росава», як поручителя, було здійснено зміну істотних умов договору про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 від 16.02.2009, укладеного між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», шляхом збільшення суми основного зобов'язання, відсотків за користування кредитом, строку повернення кредитних коштів, що призвело до збільшення ліміту відповідальності, непогодженої з поручителем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2017 суддею Пригуновою А.Б. порушено провадження у справі №910/1746/17, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог н предмет спору, на стороні позивача - ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», розгляд справи призначено на 27.02.2017.

27.02.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що відповідальність поручителя за виконання зобов'язання боржника за кредитним договором є частковою та обмежена сумою боргу у розмірі 40 000 000,00 грн., процентів 20 262 339,67 грн. та пені - 13 707 682,11 грн.

28.02.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 27.02.2017 у зв'язку із неявкою представників відповідача та третьої особи, а також невиконанням сторонами вимог ухвали суду від 03.02.2017, розгляд справи відкладено на 13.03.2017.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду м. Києва від 10.03.2017 у зв'язку із неможливістю здійснювати правосуддя суддею Пригуновою А.Б. було призначено повторний автоматичний розподіл справи №910/1746/17, за результатами проведення якого справу передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 14.03.2017 суддею Демидовим В.О, прийнято справу №910/1746/17 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.04.2017.

13.03.2017 відповідач через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 06.04.2017 у зв'язку із неявкою представника третьої особи, а також враховуючи необхідність витребування додаткових доказів по справі, розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

У судове засідання 20.04.2017 прибули повноважні представники позивача та відповідача, надали пояснення по суті справи.

Представник третьої особи, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 20.04.2017 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В судовому засіданні 20.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

16.02.2009 між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - банк, відповідач) та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» (далі - позичальник, третя особа) було укладено договір про відновлювальну кредитну лінію №1297-09, відповідно до умов якого банк відкриває позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 40 000 000,00 грн., а позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку зниження ліміту (додаток №1 до договору) з остаточним терміном погашення до 15.02.2011 включно, і сплатити за користування кредитними коштами відсотки в розмірі, вказаному в п. 3.1 цього договору.

Відповідно до п. 2.4 цього договору позичальник зобов'язується повернути кредитні кошти банку до 15.02.2011 включно, шляхом перерахування грошових коштів на позичковий рахунок згідно з Графіком зниження ліміту (додаток №1 до договору).

За умовами п. 3.1 договору позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними коштами у валюті кредиту за процентними ставками: 16,5% річних за користування кредитними коштами за період з дня видачі до строку повернення відповідно до графіку погашення кредитних коштів; 33% від суми невиплаченого зобов'язання після порушення строку виплат відповідно до графіку погашення кредитних коштів; 33% за період з 16.02.2011 до дня фактичного погашення заборгованості.

10.08.2009 на забезпечення виконання зобов'язань ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод» за кредитним договором, між банком та ПАТ «РОСАВА», як поручителем, було укладено договір поруки №84, за умовами п.1.1 якого поручитель зобов'язався перед банком відповідати в повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником своїх зобов'язань за договором про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 від 16.02.2009, укладеним між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», відповідно до якого боржнику відкривається кредитна лінія з лімітом у розмірі 40 000 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами, згідно п. 3.1 кредитного договору.

У подальшому, між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ПАТ «Київський суднобудівний-судноремонтний завод», без згоди поручителя ПАТ «РОСАВА», було укладено ряд додаткових угод до договору про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 від 16.02.2009, якими було збільшено суму основного зобов'язання, а саме: додатковою угодою від 29.12.2009 до 61 000 000,00 грн., додатковою угодою від 17.03.2010 до 77 000 000,00 грн. та додатковою угодою від 16.11.2010 - до 80 000 000,00 грн.; збільшено строк повернення коштів, а саме: додатковою угодою від 15.02.2011 до 15.02.2013, додатковою угодою від 15.02.2013 до 17.02.2014 та додатковою угодою від 06.03.2014 до 17.02.2016; збільшено відсоткову ставку за користування кредитом, а саме: додатковою угодою від 30.08.2013 до 21% та додатковою угодою від 17.02.2014 - до 42%.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що договір поруки має бути припиненим у зв'язку із змінами основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг його відповідальності.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, підстав для визнання поруки за договором поруки припиненою, а саме у зв'язку із збільшенням розміру відповідальності без його згоди.

Відповідно до частини першої статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Статтею 554 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, згідно з ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Виходячи з аналізу зазначеної правової норми, порука припиняється за дії двох умов: внесення без згоди поручителя змін до основного зобов'язання; ці зміни призвели, або можуть призвести до збільшення обсягу відповідальності поручителя. Зокрема, до припинення поруки призводять такі зміни умов основного зобов'язання без згоди поручителя, які призвели до збільшення обсягу відповідальності останнього. Збільшення відповідальності поручителя внаслідок зміни основного зобов'язання виникає в разі: підвищення розміру процентів; відстрочення виконання, що призводить до збільшення періоду, за який нараховуються проценти за користування чужими грошовими коштами; установлення (збільшення розміру) неустойки; установлення нових умов щодо порядку зміни процентної ставки в бік збільшення тощо (постанова Верховного Суду України від 24.06.2015 у справі №6-701цс15).

Достатньою підставою для застосування цієї норми є встановлення таких змін в основному зобов'язанні. Тому обставини щодо подальшого фактичного виконання зобов'язання, в тому числі фактичний строк його виконання, відмова кредитора від вимоги щодо виконання зобов'язання в зміненому обсязі, не свідчать про збереження дії поруки, оскільки відбулися після настання правоприпиняючого факту (збільшення розміру основного зобов'язання).

Верховний Суд України щодо цього питання сформулював правовий висновок у постановах від 21 травня 2012 року (№6-18цс11, №6-69цс11), у яких зазначив, що за положеннями частини першої статті 559 ЦК України припинення поруки в разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності, презюмується, а тому в цьому випадку не обов'язково звертатися до суду з позовом про визнання договору поруки припиненим, проте такі вимоги підлягають розгляду судом за наявності відповідного спору. Тобто порука має вважатися припиненою незалежно від реального настання чи ненастання збільшеного внаслідок змін кредитних договорів обсягу відповідальності поручителя.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2662цс15.

Дослідивши умови договору про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 від 16.02.2009 та додаткових угод до нього, зокрема, від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014, суд дійшов висновку, що внаслідок зміни суми основного зобов'язання, строку повернення кредитних коштів та відсоткової ставки за користування кредитом, збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Відповідачем під час розгляду справи не надано жодних доказів погодження з позивачем зміни розміру суми основного зобов'язання, строку повернення кредитних коштів та відсоткової ставки за користування кредитом за договором про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 від 16.02.2009, передбачених додатковими угодами від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014.

Таким чином, у справі яка розглядається, порука припинилася, оскільки в додаткових угодах від 29.12.209, від 17.03.2010, від 16.11.2010, від 15.02.2011, від 15.02.2013, від 30.08.2013, від 17.02.2014 та від 06.03.2014 до договору про відновлювальну кредитну лінію №1297-09 від 16.02.2009, закладені умови, що всупереч положенням частини першої статті 559 ЦК України збільшують обсяг відповідальності поручителя.

Отже, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов'язків сторін (ст. ст. 3, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3 - 5, 15, 31 ЦПК України), слід дійти висновку про те, що у випадку невизнання кредитором права поручителя, передбаченого ч. 1 ст. 559 ЦК України на припинення зобов'язання за договором поруки, таке право підлягає захисту судом за позовом поручителя шляхом визнання його права на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

З огляду на те, що відповідачем без згоди позивача змінено зобов'язання, внаслідок чого було збільшено обсяг його відповідальності як поручителя, тому відповідно до ч. 1 ст. 559 Цивільного кодексу України слід визнати припиненою поруку ПАТ «Росава», встановлену відповідно до договору поруки №84 від 10.08.2009, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерним товариством «РОСАВА».

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати такою, що припинена поруку за договором №84 від 10.08.2009, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» та Приватним акціонерним товариством «РОСАВА».

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 60, код 09807856) на користь Приватного акціонерного товариства «РОСАВА» (09108, Київська область, м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91, код 30253385) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.04.2017.

Суддя В.О. Демидов