Рішення № 66295524, 20.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/2890/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ЦЕНТР КИЇВ»

до 1) Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк»

2) Національного банку України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2 - Державна казначейська служба України

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Прокопець О.В. (дов. б/н від 31.12.2016);

від відповідача-1 - Єлисеєва Ю.Л. (дов. №970 від 27.12.2016);

Гудзь Н.Г. (дов. №167 від 21.03.2017);

від відповідача-2 - Татарчук Ю.В. (дов. №18-0011/26318 від 10.04.2017);

Бодаренко Н.О. (дов. №18-0009/5939 від 15.07.2016);

від третьої особи - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

21.02.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю «НІКО ЦЕНТР КИЇВ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» та Національного банку України про зобов'язання відповідача-1 виконати заяву позивача про придбання валютних коштів в рамках Ліцензії НБУ №70 та зобов'язання відповідача-2 усунути технічні перешкоди для виконання відповідачем-1 заяви на придбання валютних коштів в рамках Ліцензії НБУ №70.

Позовні вимоги мотивовано тим, що внаслідок незаконних дій відповідача-1 та відповідача-2, позивачем здійснено лише один з трьох можливих платежів згідно Ліцензії №70 в сумі 50 000,00 доларів США, незважаючи на те, що на виконання умов Ліцензії №70 позивачем були вчасно та в повному обсязі подані заяви про купівлю іноземної валюти та надані усі необхідні документи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 24.02.2017 порушено провадження у справі №910/2890/17, розгляд справи призначено на 23.03.2017.

23.03.2017 відповідач-1 через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що дії банку повністю відповідають положенням нормативних актів НБУ, строк дії індивідуальної ліцензії позивача №70 для сплати винагороди за переведення боргових зобов'язань - до 15.02.2017.

23.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.03.2017 залучено до участі у справі №910/2890/17 третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Державну казначейську службу України, відкладено розгляд справи на 13.04.2017.

28.03.2017 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про розгляд справи №910/2890/17 у закритому судовому засіданні, мотивоване тим, що додатки до відзиву, подані НБУ, містять інформацію, що відноситься до банківської таємниці.

29.03.2017 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а також відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на те, що Національний банк будь-яким чином не порушував права позивача, в тому числі не чинив технічні перешкоди для виконання банком заяви про придбання валютних коштів в рамках ліцензії Національного банку України №70.

31.03.2017 позивач через загальний відділ діловодства суду подав заяву про збільшення позовних вимог, та просив додатково до вимог, заявлених у позові, зобов'язати ПАТ «Правекс Банк» перерахувати валютні кошти в сумі 50 000,00 доларів США на рахунок Компанії «АТС - Апекс Трейд енд Коммерс АГ».

В судовому засіданні 13.04.2017 судом на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 18.04.2017.

18.04.2017 відповідач-2 через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2017 у зв'язку із неявкою у судове засідання третьої особи, а також необхідністю витребування доказів по справі, розгляд справи відкладено на 20.04.2017.

Розглянувши у судовому засіданні 20.04.2017 клопотання відповідача-2 про закритий розгляд справи, суд відмовляє у його задоволенні, виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України розгляд справ у господарських судах відкритий, за винятком випадків, коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Відповідно до частин першої статті 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно з частиною четвертою статті 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність» органи державної влади, юридичні та фізичні особи, які при виконанні своїх функцій, визначених законом, або наданні послуг банку безпосередньо чи опосередковано отримали в установленому законом порядку інформацію, що містить банківську таємницю, зобов'язані забезпечити збереження такої інформації, не розголошувати цю інформацію і не використовувати її на свою користь чи на користь третіх осіб.

Частиною другою статті 44 ГПК України передбачено, що про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала.

Дослідивши наведені у клопотанні доводи відповідача-2, господарський суд міста Києва не вбачає підстав для його задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні 20.04.2017 заяву позивача від 30.03.2017 про збільшення розміру позовних вимог, суд відмовляє в її задоволенні, з огляду на наступне.

За приписами ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Водночас, згідно з п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році» від 02.06.2006, під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Тому, збільшення розміру позовних вимог не може бути пов'язано з пред'явленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Дана позиція викладена Вищим господарським судом України також у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18, у п. 3.10 якої зазначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача-1 виконати заяву позивача про придбання валютних коштів в рамках Ліцензії НБУ №70 та зобов'язання відповідача-2 усунути технічні перешкоди для виконання відповідачем-1 заяви на придбання валютних коштів в рамках Ліцензії НБУ №70, а тому вказівка у заяві про збільшення розміру позовних вимог на зобов'язання ПАТ «Правекс Банк» перерахувати валютні кошти в сумі 50 000,00 доларів США на рахунок Компанії «АТС - Апекс Трейд енд Коммерс АГ», є, по суті, додатковою вимогою, спрямованою на зміну предмету позову та його підстав.

При цьому, п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року N 18 передбачено, що у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

За таких обставин, суд відмовляє в задоволенні заяви про збільшення розміру позовних вимог.

У судове засідання 20.04.2017 з'явилися представники позивача та відповідачів 1, 2, надали пояснення по суті справи.

Представник третьої особи в судове засідання 20.04.2017 не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлени1 належним чином.

З урахуванням фактичних обставин справи, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними матеріалами у даному судовому засіданні з урахуванням положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 20.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач посилається на те, що станом на листопад 2016 року він мав заборгованість перед Компанією «АТС - Апеск Трейд енд Коммерс АГ» (Швейцарія) в розмірі 5 805 235,00 доларів США, відповідно до договору про сплату винагороди «АРХ-N-UKR/001 від 05.09.2013.

Відповідно до чинного законодавства України, для погашення заборгованості нерезиденту в іноземній валюті, необхідно отримати індивідуальну ліцензію Національного банку України на переказування іноземної валюти за межі України.

Згідно п. 19 ст. 6 Постанови «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» від 07.06.2016 №342, дозволено перерахування іноземної валюти на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України по операціям юридичних осіб, що здійснюються на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України, за умови, що загальна сума цих операцій у межах однієї індивідуальної ліцензії протягом одного календарного місяця не перевищує 50 000,00 доларів США.

На виконання зазначених вимог законодавства України, позивач отримав від НБУ Ліцензію від 25.11.2016 за №70, яка діяла з 26.11.2016 по 15.02.2017, та за мовами якої він мав право здійснити часткове погашення заборгованості Компанії «АТС - Апеск Трейд енд Коммерс АГ» в загальному розмірі 150 000,00 доларів США, тобто по 50 000,00 доларів США щомісяця.

09.12.2016 позивач подав заяву про купівлю іноземної валюти до обслуговуючого банку - Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк», проте останній листом №6147/12-017 від 13.12.2016 витребував додатковий пакет документів, яких не було в наявності у позивача на момент витребування. Враховуючи час, протягом якого відбувалась переписка з контрагентом, був пропущений строк на проведення першого щомісячного платежу.

26.01.2017 позивач через систему клієнт-банк направив до відповідача-1 другу заяву про купівлю іноземної валюти, яка була погоджена Національним банком України та 31.01.2017 позивачем було здійснено платіж згідно Ліцензії №70 в сумі 50 000,00 доларів США.

03.02.2017 позивач через систему клієнт-банк направив до відповідача-1 третю заяву про купівлю іноземної валюти, у відповідь на яку отримав вимогу про надання додаткових документів, у зв'язку із чим листом від 09.02.2017 №170209/вих.2 направив відповідачу-1 необхідну додаткову інформацію.

Згідно листа Публічного акціонерного товариства «Правекс Банк» від 17.02.2017 №867/12-01-7Б усі документи на придбання валютних коштів для Товариства з обмеженою відповідальністю «НІКО ЦЕНТР КИЇВ» були направлені до НБУ і станом на 16.02.2017 вони перебувають на розгляді у відповідача-2.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що внаслідок незаконних дій відповідача-1 та відповідача-2, позивачем здійснено лише один з трьох можливих платежів згідно Ліцензії №70 в сумі 50 000,00 доларів США, незважаючи на те, що на виконання умов Ліцензії №70 позивачем були вчасно та в повному обсязі подані заяви про купівлю іноземної валюти та надані усі необхідні документи

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та необхідність відмови у задоволенні позову з таких підстав.

У відповідності з приписами ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.ст. 2, 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.

Національний банк України видає нормативно-правові акти та розпорядчі акти.

Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб.

Згідно до п. 4, п. 14 ч. 1 ст. 7 названого Закону Національний банк України встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій.

До компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та контролю належать: видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій; застосовування мір відповідальності до банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів) за порушення правил валютного регулювання і валютного контролю.

Національний банк України визначає структуру валютного ринку України та організовує торгівлю валютними цінностями на ньому відповідно до законодавства України про валютне регулювання, (п.п.1, 6 ст. 44, ст. 45 Закону України «Про національний банк України»).

Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (надалі - Декрет) установлено режим здійснення валютних операцій на території України, визначено загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших фінансових установ України в регулюванні валютних операцій, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

Статтею 13 Декрету встановлено, що Національний банк України є головним органом валютного контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України з усіх питань, не віднесених цим Декретом до компетенції інших державних органів; забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю згідно з цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України.

Відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком (ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Після отримання від позивача заяви про купівлю іноземної валюти або банківських металів №2 від 03.02.2017 Публічним акціонерним товариством «Правекс Банк» було подано до НБУ інформацію щодо операції та копії документів, які є підставою для здійснення даної операції.

08.02.2017 від НБУ на адресу банку надійшов лист №25-0011/7/9999/БТ, яким банк було зобов'язано надати інформацію/документи, що були отримані банком від клієнта (позивача) та дали банку змогу визначити зміст діяльності та кінцевих бенефіціарних власників компанії нерезидента «АТС - Апеск Трейд енд Коммерс АГ», а саме копії трастових декларацій, декларацій довірчої власності, довіреності, афідевіту.

Отримавши вимогу НБУ, банк звернувся до позивача із запитом (лист №1721 від 08.02.2017) з проханням надати додаткову інформацію, і після отримання від позивача листа від Компанії «АТС - Апеск Трейд енд Коммерс АГ» №1702098-03 від 09.02.2017, надіслав відповідь Національному банку України.

Станом на час розгляду справи відсутні будь-які повідомлення Національного банку України стосовно вказаної операції.

Механізм погодження у НБУ обслуговуючими банками придбання валюти зазначений в Постанові НБУ від 07.04.2016 №247 «Про затвердження Інструкції про порядок формування уповноваженими банками реєстрів та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України з питання формування уповноваженими банками реєстрів», в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, уповноважені банки включають інформацію про намір здійснення клієнтами зазначених у цьому пункті операцій до реєстрів у день отримання від клієнтів заяви про купівлю іноземної валюти / платіжного доручення в іноземній валюті / платіжного доручення на перерахування коштів у гривнях на користь нерезидента через кореспондентський рахунок банку-нерезидента в гривнях / платіжного доручення на перерахування коштів, що здійснюється на користь нерезидента через філії уповноважених банків, відкриті на території інших держав, або в день прийняття уповноваженим банком до виконання узгодженої заяви клієнта про відкриття акредитиву для здійснення операцій, передбачених абзацом третім пункту 9 цієї Інструкції (далі - заява, платіжне доручення, заява про відкриття акредитиву відповідно).

Відповідно до п. 19 вказаної Інструкції, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Національний банк повідомляє уповноважені банки про непідтверджені заяви/платіжні доручення до 10.00 третього операційного дня з дня формування реєстру.

За умовами п. 23 Інструкції, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, операції, щодо яких немає повідомлення Національного банку про непідтвердження можливості їх здійснення та/або стосовно яких не отримано Вимогу, можуть бути виконані не раніше третього операційного дня з дня подання уповноваженими банками інформації про ці операції в реєстрі.

Таким чином оскільки станом на 15.02.2017 жодної інформації від НБУ про підтвердження або непідтвердження заяви на купівлю валюти не надійшло, відповідно до вимог п. 23 Інструкції 247 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, відповідач-1 зобов'язаний був виконати операцію з купівлі іноземної валюти.

Разом з тим позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки безпосередньо пов'язані зі строком дії ліцензії НБУ від 25.11.2016 №70.

Строк дії індивідуальної ліцензії позивача №70 для сплати винагороди за проведення боргових зобов'язань - до 15.02.2017.

Вказана ліцензія видана у відповідності до пп. «в» п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», згідно з яким операція вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ.

Без наявності індивідуальної ліцензії НБУ здійснення операції купівлі іноземної валюти неможливе і законодавством не передбачена можливість продовження дії індивідуальної ліцензії НБУ.

Таким чином позивач звернувся до суду поза межами строку дії індивідуальної ліцензії і станом на момент подання позову правові підстави для здійснення спірної операції відсутні.

Крім того, звертаючись до суду з позовом до Національного банку про зобов'язання усунути технічні перешкоди для виконання банком заяви на придбання валютних коштів в рамках ліцензії Національного банку України №70, позивач посилається на те, що відповідно до інформації, отриманої від банку, останній не має можливості здійснити операцію з продажу іноземної валюти через технічне блокування такої операції відповідачем-2.

Проте позивач не зазначає в чому саме полягає незаконність та протиправність дій Національного банку, не надає належних та допустимих доказів на підтвердженя своїх тверджень та вимог, а з позовної заяви не вбачається з яких порушених Національним банком прав або інтересів позивача випливають позовні вимоги до Національного банку України.

Зважаючи на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, з покладенням судових витрат в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на позивача.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складене та підписане 24.04.2017.

Суддя В.О. Демидов