Рішення № 66295518, 20.04.2017, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017Справа №910/22177/16

За позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Артем»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем»

2) Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк»

про визнання недійсним договору

Суддя Демидов В.О.

Представники сторін:

від позивача - Козаренко С.М. (дов. №18-2813 від 23.11.2016 р.);

Кунцевський І.В. (дов. №18-2374 від 04.10.2016 р.);

від відповідача -1 - не з'явився;

від відповідача-2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

02.12.2016 Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» звернулась до господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» про визнання недійсним Договору від 16.09.2016 про дострокове розірвання Договору №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ПАТ «Артем-Банк» не мав права та необхідних повноважень укладати договір від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору про відступлення права вимоги з ТОВ «Фінансова компанія «Грінем» від 29.01.2016 №29/01/16-1, який за своєю правовою природою суперечить нормам матеріального права та породжує негативні наслідки для Державної акціонерної холдингової компанії «Артем».

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.12.2016 порушено провадження у справі №910/22177/16, розгляд справи призначено на 20.12.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.12.2016 зупинено провадження у справі №910/22177/16 до вирішення справи №910/16879/16 за позовом Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк», треті особи Публічне акціонерне товариство «Банк Січ» та Державний концерн «Укроборонпром», за участю Військової прокуратури Центрального регіону України про визнання недійсним Договору про відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016.

11.04.2017 представником позивача через загальний відділ суду подано клопотання про поновлення провадження у справі №910/22177/16, яке обґрунтоване тим, що 22.12.2016 господарським судом міста Києва у справі №910/16879/16 прийнято рішення, яким позов задоволено у повному обсязі, визнано недійсним укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» договір про відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» на користь Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 378,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.04.2017 поновлено провадження у справі №910/22177/16, та призначено розгляд справи на 20.04.2017.

Представники позивача в судове засідання 20.04.2017 р. з'явились, надали усні пояснення по справі.

Представники відповідачів в судове засідання 20.04.2017 не з'явилися, причини неявки суду не повідомили, про час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

В судовому засіданні 20.04.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив такі фактичні обставини справи.

29.10.2014 між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» (Кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк Січ» (Новий кредитор) укладено договір №252/14 про відступлення права вимоги.

Згідно з п. 1 вказаного Договору ПАТ «Артем-Банк» передало, а ПАТ «Банк Січ» прийняло всі права ПАТ «Артем-Банк» як кредитора за зобов'язаннями ДАХК «Артем», що виникли на підставі Договору кредитної лінії № 19/12 від 12.10.2012 в сумі 1229651,07 євро та в сумі нарахованих і несплачених процентів у розмірі 40477,42 євро, тобто право вимоги щодо отримання коштів в повному обсязі відповідно до умов вказаного договору кредитної лінії.

28.11.2014 між ПАТ «Банк Січ» та ДАХК «Артем» укладено Договір №20 про внесення змін до кредитного договору №19/12 від 12.10.2012, відповідно до умов якого позичальником за Кредитним договором визначено ПАТ «Банк Січ».

Договором № 29 від 15.10.2015 до Договору № 19/12 від 12.10.2012 ПАТ «Банк Січ» та ДАХК «Артем» погодили, що строк дії кредитної лінії за вказаним договором закінчується 30.11.2015, сума кредиту, яка підлягає погашенню позивачем, становить 1229651,07 євро.

29.10.2014 між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк» укладено договір № 19/12 про заставу майнових прав, згідно умов якого ПАТ «Артем-Банк» передано в заставу ПАТ «Банк Січ» право вимоги грошових коштів, яке виникло і належить ПАТ «Артем-Банк» у відповідності до SWIFT - підтвердження про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій №200412/GА/1 від 20.04.2012, укладеного між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк».

Угодою про зміни і доповнення № 141015/1 від 15.10.2015 до договору застави майнових прав № 19/12 від 29.10.2014 ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем Банк» було погоджено, що заставою забезпечуються вимоги ПАТ «Банк Січ», що випливають з Договору № 19/12 від 12.10.2012, зі всіма змінами та доповненнями до нього, зокрема зобов'язання боржника - ДАХК «Артем», повернути до 30.11.2015 суму кредиту у розмірі 1229651,07 євро.

29.10.2014 між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк» укладено договір поруки № 252-1/14 у відповідності до умов якого поручитель - ПАТ «Артем-Банк», взяв на себе зобов'язання відповідати перед кредитором - ПАТ «Банк Січ», за зобов'язаннями позичальника - ДАХК «Артем», за договором кредитної лінії № 19/12 від 12.10.2012, а також договорами про внесення змін та доповнень до нього, що укладені та можуть бути укладені в майбутньому (в тому числі, але не виключно, стосовно збільшення розміру процентів за користування кредитом, збільшення строку повернення кредиту, збільшення розміру (суми) кредиту).

Договором № 8 від 15.10.2015 про внесення змін до договору поруки № 252-1/14 від 29.10.2014 ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк» абзац 5 розділу «Визначення та тлумачення термінів» пункт 1.1 даного договору викладений у редакції: "Зобов'язанням є зобов'язання ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ», що випливає з Договору № 19/12 від 12.10.2012 та договорів про внесення змін та доповнень до цього договору, які можуть бути укладені в майбутньому, а саме: здійснити погашення кредиту у розмірі 1229651,07 євро та сплачувати проценти у розмірі 13,5% річних за Договором № 19/12 від 12.10.2012. Кінцевий строк виконання відповідно до Договору № 19/12 від 12.10.2012 не пізніше 30.11.2015; сплатити ПАТ «Банк Січ» штраф, пеню, комісійні винагороди у розмірі та в строки, визначені Договором № 19/12 від 12.10.2012 (з урахуванням змін і доповнень до нього), та інші платежі у розмірі, порядку та на умовах зазначених у Договорі № 19/12 від 12.10.2012 (з урахуванням змін і доповнень до нього)".

Відповідно до договору поруки № 252-1/14 від 29.10.2014 вимоги ПАТ «Банк Січ», які випливають з Договору № 19/12 від 12.10.2012 (з урахуванням змін та доповнень до нього) підлягають задоволенню (виконанню) ПАТ «Артем-Банк» як поручителем в день отримання вимоги.

29.10.2014 між позивачем та відповідачем 2 укладено договір цесії (відступлення права вимоги), відповідно до умов якого ПАТ «Артем-Банк» передало, а ПАТ «Банк Січ» прийняло право вимоги отримання міжбанківського вкладу (депозиту) в сумі 1275000,00 євро, що належать ПАТ «Артем-Банк» за SWIFT - підтвердженням про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014 до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій № 200412/GА/1 від 20.04.2012 про надання міжбанківського депозиту, укладеним між ПАТ «Банк Січ» та ПАТ «Артем-Банк». Цей договір укладено на підставі договору № 19/12 застави майнових прав від 29.10.2014.

Пунктом 2.1 договору цесії погоджено, що при отриманні ПАТ «Банк Січ» права вимоги отримання суми міжбанківського депозиту, що передбачене у пункті 1.1 цього договору, ПАТ «Банк Січ» має право грошові кошти, які належать йому в результаті переведення на ПАТ «Банк Січ» заставлених майнових прав, направити в рахунок погашення заборгованості ДАХК «Артем» за Договором № 19/12 від 12.10.2012.

На виконання п. 3 договору № 252/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014 здійснено відступлення права вимоги у валюті виданого кредиту шляхом безготівкового перерахування в день підписання договору ПАТ «Банк Січ» суми коштів у розмірі 1270128,49 євро на користь ПАТ «Артем-Банк» на рахунок № 373939781 в ПАТ «Артем-Банк».

Згідно з договором цесії від 29.10.2014 ПАТ «Банк Січ» направляє кошти міжбанківського депозиту в сумі 1275000,00 євро, отримані від ПАТ «Артем-Банк» на погашення загальної заборгованості ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ» за Договором №19/12 від 12.10.2012 за кредитом та нарахованими, несплаченими процентами в сумі 1271038,09 євро. Залишок депозиту в сумі 3961,91 євро та проценти, нараховані за міжбанківським депозитом в сумі 41092,19 євро ПАТ «Банк Січ» перераховує в ПАТ «Артем-Банк» згідно договору міжбанківського депозиту.

Відповідно до умов пункту 4.1 договору цесії він набуває чинності з моменту набуття ПАТ «Банк Січ» права звернення стягнення на предмет застави відповідно до договору застави, тобто з моменту невиконання ДАХК «Артем» та/або ПАТ «Артем-Банк» як поручителем зобов'язання за договором кредитної лінії від 12.10.2012 № 19/12. Кінцевий строк виконання зобов'язань відповідно до договору кредитної лінії від 12.10.2012 (із змінами та доповненнями) - 30.11.2015.

Таким чином, датою набуття чинності договором цесії є 01.12.2015.

01.12.2015 ПАТ «Банк Січ» пред'явлено вимогу про стягнення боргу до ПАТ «Артем-Банк» як заставодавця за договором застави.

01.12.2015 ПАТ «Банк Січ» здійснене списання коштів в сумі 1275000,00 євро, які були розміщені ПАТ «Артем-Баннк» у ПАТ «Банк Січ» на умовах міжбанківського вкладу (депозиту) згідно SWIFT - підтвердження про надання міжбанківського депозиту № 113/14 від 29.10.2014, до Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій №200412/GА/1 від 20.04.2012 і майнові права на ці кошти були обтяжені заставою.

Відповідно до витягу з банківського рахунку від 01.12.2015 вимоги ПАТ «Банк Січ» задоволені саме внаслідок виконання договору застави.

29.01.2016 між Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» укладено договір № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги.

Пунктом 1 зазначеного Договору встановлено, що він спрямований на регламентацію цивільних правовідносин, що виникають з приводу відступлення, в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, кредитором - ПАТ «Артем-Банк», новому кредитору - ТОВ «ФК «Грінем», права вимоги до боржника - ДАХК «Артем», отриманого ПАТ «Артем-Банк» в порядку регресу у зв'язку з виконанням ним як майновим поручителем зобов'язань перед ПАТ «Банк Січ» за договором про заставу майнових прав №19/12 від 29.10.2014 та укладеного на його виконання договору цесії від 29.10.2014, відповідно до якого ПАТ «Артем-Банк» зобов'язалось виконати зобов'язання ДАХК «Артем» перед ПАТ «Банк Січ», які випливають із Договору № 19/12 від 12.10.2012.

Право вимоги, яке уступається на дату укладення Договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги, склало 1271038,09 євро, що є еквівалентом 34855644,50 грн. за курсом НБУ на дату складання цього договору.

Згідно з п. 3 Договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги ТОВ «ФК «Грінем» одержує право замість ПАТ «Артем-Банк» вимагати від ДАХК «Артем» виконання зобов'язань за Договором № 19/12 від 12.10.2012, а саме сплати суми заборгованості за кредитом у розмірі 1229651,07 євро та суми нарахованих і несплачених процентів у розмірі 41387,02 євро, а всього 1271038,09 євро.

Моментом переходу права вимоги кредитора - ПАТ «Артем-Банк», за Договором №19/12 від 12.10.2012, до нового кредитора - ТОВ «ФК «Грінем», є підписання вказаного договору (п. 4 договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2016 № 910/12965/16 з ДАХК «Артем» на користь ТОВ «Фінансова компанія «Грінем» стягнуто 33720689 грн. 32 коп. заборгованості за договором кредитної лінії № 19/12 від 12.10.2012, 1134955 грн. 17 коп. заборгованості по процентах, 6184281 грн. 98 коп. пені за прострочення повернення кредиту, 208147 грн. 63 коп. пені за прострочення сплати процентів, 1652313 грн. 77 коп. інфляційних втрат та 206700 грн. 00 коп. судового збору.

При цьому у мотивувальній частині вказаного рішення суд окремо відзначив, що питання дійсності договору про відступлення права вимоги та відповідності його положень вимогам закону не було предметом розгляду справи № 910/12965/16 та не досліджувалося судом при вирішенні спору.

Рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2016 у справі №910/16879/16, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» та визнано недійсним укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» договір про відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016.

16.09.2016 між ПАТ «Артем-Банк» (кредитор) та ТОВ «Грінем» (новий кредитор) укладено договір про розірвання договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016, відповідно до умов якого у зв'язку із достроковим розірванням договору №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 новий кредитор на користь кредитора відмовляється від набутого за договором №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 права вимоги до Державної акціонерної холдингової компанії «Артем», отриманого кредитором в порядку регресу, у зв'язку із виконанням ним, як майновим поручителем, зобов'язань перед ПАТ «Банк СІЧ» за договором про заставу майнових прав №19/12 від 29.10.2014 та укладеного на його виконання договору цесії (відступлення права вимоги) від 29.10.2014, відповідно до якого кредитор зобов'язався виконати зобов'язання боржника перед ПАТ «Банк СІЧ», які випливають із договору кредитної лінії №19/12 від 12.10.2012 (з урахуванням змін та доповнень внесених до нього в тому числі і тих, які вносились у зв'язку із укладенням договору №252/14 про відступлення права вимоги від 29.10.2014).

Відповідно до п. 2 цього договору у зв'язку із достроковим розірванням договору №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016 до кредитора переходить право вимоги, опис кого міститься в п. 2 цього договору, в розмірі 1 229 651,07 євро та уми нарахованих і несплачених процентів у розмірі 41 387,02 євро, а всього 1 271 038,09 євро, що є еквівалентом 34 855 644,50 грн., що було визначене по курсу НБУ на дату складання договору №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016.

Звертаючись до суду з указаним позовом, Державна акціонерна холдингова компанія «Артем» посилалася на те, що ПАТ «Артем-Банк» не мав права та необхідних повноважень укладати договір від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору про відступлення права вимоги з ТОВ «Фінансова компанія «Грінем» від 29.01.2016 №29/01/16-1, який за своєю правовою природою суперечить нормам матеріального права та породжує негативні наслідки для Державної акціонерної холдингової компанії «Артем».

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову у повному обсязі з таких підстав.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 202, частини 2 статті 203, статей 205, 207, 237 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами); правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою; представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних правових наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України.

Зокрема, відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Як наголошено в постанові Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики розгляду справ, пов'язаних з визнанням правочинів (господарських договорів) недійсними» вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Як зазначалося вище, рішенням господарського суду м. Києва від 22.12.2016 у справі №910/16879/16, яке набрало законної сили, задоволено позовні вимоги Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» та визнано недійсним укладений Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» договір про відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Аналогічну позицію щодо преюдиціальної дії рішень суду наведено у п.2.6 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Наведеної позиції також дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 30.01.2013 по справі №5020-660/2012 та від 06.03.2014 по справі №910/11595/13.

Господарським судом у справі №910/16879/16 було встановлено, що з моменту набуття чинності договором цесії та переходу до ПАТ «Банк Січ» права вимоги за міжбанківським депозитом в особі останнього поєднався боржник і кредитор за зобов'язанням, яке виникло відповідно до SWIFT-підтвердження про надання міжбанківського депозиту від 29.10.2014 № 113/14 та Генеральної угоди про порядок здійснення міжбанківських операцій від 20.04.2012 № 200412/GA/1 від 20.04.2012, укладеного між ПАТ «Банк Січ» та АТ «Артем-Банк».

Відповідно до положень ст. 606 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється поєднанням боржника і кредитора в одній особі.

Крім того, відповідно до ст. 49 Закону України «Про заставу» строкове право вимоги, яке належить заставодавцю - кредитору, може бути предметом застави тільки до закінчення строку його дії.

Таким чином, ПАТ «Артем-Банк» не набув статусу заставодавця, який виконав обов'язок боржника, та не набув прав кредитора у розумінні пункту 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З урахуванням викладених вище обставин та наведених норм матеріального права суд дійшов висновку про відсутність у ПАТ «Артем-Банк» необхідного обсягу повноважень для укладення договору про відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016.

Разом з тим, 16.09.2016 між ПАТ «Артем-Банк» (кредитор) та ТОВ «Грінем» (новий кредитор) укладено договір про розірвання договору № 29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016.

Згідно ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Аналогічні норми містить ч. 3 ст. 207 Господарського кодексу України, згідно якої виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

Оскільки укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк» договір про відступлення права вимоги №29/01/16-1 від 29.01.2016 рішенням суду було визнано недійсним, то укладений 16.09.2016 між ПАТ «Артем-Банк» та ТОВ «Грінем» договір про дострокове розірвання цього договору також підлягає визнанню недійсним повністю.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання недійсним Договору від 16.09.2016 про дострокове розірвання Договору №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір від 16.09.2016 про дострокове розірвання договору №29/01/16-1 про відступлення права вимоги від 29.01.2016, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» та Публічним акціонерним товариством «Артем-Банк».

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Грінем» (49006, м. Дніпро, вул. Робоча, буд. 20, офіс 100, код 38949515) на користь Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код 14307699) 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» (04050, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 103, код. 26253023) на користь Державної акціонерної холдингової компанії «Артем» (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 2/10, код 14307699) 689 (шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп. судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складене та підписане 24.04.2017.

Суддя В.О. Демидов