Ухвала суду № 66295350, 27.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

27.04.2017 Справа № 904/83/15

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Полєв Д.М.

при секретарі судового засідання Рудковській О.А.

за участю представників сторін:

від кредитора: представник ТОВ ВКП "МІСЬКМАШ" Окорський В.В. за довіреністю №11-10/16 від 11.10.2016р.

від кредитора: представник гр. ОСОБА_2 - гр. ОСОБА_3 за довіреністю б/н від 10.10.2016р.

від кредитора: представник ПАТ "Банк Кредит Дніпро" Борейко Н.О. за довіреністю № 620 від 22.12.2016р.

від боржника: представник ліквідатора Горовенко Л.М. за довіреністю б/н від 25.04.2017р.

від кредитора: представник ВД Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Дніпропетровського обласного відділення Романова І.М. за довіреністю №08-04-679 від 10.02.2017р.

розглянувши справу

за заявою Приватного підприємства "Машпроміндустрія", м. Дніпро

до боржника Закритого акціонерного товариства "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" (код ЄДРПОУ 30540229) (далі-боржник) порушено 29.01.15р. за заявою Приватного підприємства "Машпроміндустрія", введено процедуру розпорядження майном, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Дерябкіна О.Е.

Постановою від 05.07.2016р. Закрите акціонерне товариство "Гірмаш", м. Дніпро, вул. Прапорна, буд. 1, (код ЄДРПОУ 30540229) визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру у справі, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ольшанську Олену Сергіївну, свідоцтво № 460 від 22.03.13р. (адреса для листування: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1).

15.11.2016р. до суду надійшла заява ліквідатора №02-15/96 від 09.11.2016р. про визнання недійсними договорів відповідального зберігання від 03.08.2015р., 05.10.2015р., 21.07.2016р., укладених між боржником та ФОП ОСОБА_11

Свою заяву ліквідатор мотивує, тим що 05.01.2016р. між ЗАТ "Гірмаш" та ТОВ ВКП "Міськмаш" укладено договір оренди майна боржника, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. Тобто фактична передача майна на зберігання ФОП ОСОБА_12 є неможливою оскільки на момент укладання договору відповідального зберігання майно вже знаходилось в оренді у ТОВ ВКП "Місьмаш".

Таким чином на думку ліквідатора, договори відповідального зберігання укладено під впливом помилки, оскільки на момент їх укладання вже існував договір оренди, укладений з ТОВ ВКП "Міськмаш".

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановлено наступне.

03.08.2015р. між ЗАТ "Гірмаш" в особі голови правління Клокової С.М. (надалі - поклажодавець) та ПП ОСОБА_11 (надалі-зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене у акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Місце зберігання майна: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна, 1 (п. 1.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується 02.08.2016р. (п.п. 7.1., 7.2. договору).

Згідно акту №01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 03.08.2015р., ЗАТ "Гірмаш" (надалі-поклажодавець) з одного боку та ПП ОСОБА_11 (надалі-зберігач) з іншого боку, передано майно на загальну вартість переданого майна 238 317,91 грн.

Виконання кредитором зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується актами надання послуг: № 7 від 31.08.2015р., №9 від 29.09.2015р.

05.10.2015р. між ЗАТ "Гірмаш" в особі керуючого санацією Дерябкіна О.Е. (надалі-поклажодавець) та ПП ОСОБА_11 (надалі-зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна.

Згідно з п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором. поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене у акті приймання передачі майна, що є невід'ємною частиною цього Договору.

Місце зберігання майна: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна, 1 (п. 1.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (п. 7.1. договору).

Актом №01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 05.10.2015р. ЗАТ "Гірмаш" передано ПП ОСОБА_11 майно на загальну вартість 238 317,91 грн.

Також, згідно акту №02 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання від 30.06.2016р. ЗАТ "Гірмаш" передано ПП ОСОБА_11 майно на загальну вартість 238 317,91грн.

Виконання кредитором зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується актами надання послуг: № 11 від 31.10.2015р., № 14 від 30.11.2015р., № 15 від 31.12.2015р., №3 від 31.01.2016р., № 6 від 29.02.2016р., № 9 від 31.03.2016р., № 12 від 30.04.2016р., № 15 від 31.05.2016р., № 18 від 30.06.2016р.

21.07.2016р. між ЗАТ "Гірмаш" в особі ліквідатора Ольшанської О.С. (надалі-поклажодавець) та ПП ОСОБА_11 (надалі-зберігач) укладено договір відповідального зберігання майна.

Відповідно до п. 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, поклажодавець передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього договору майно, що визначене у акті приймання-передачі, що є невід'ємною частиною цього договору.

Місце зберігання майна: 49083, м. Дніпропетровськ, вул. Прапорна, 1 (п. 1.2. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та закінчується реалізацією майна або розірвання договору. (п.п. 7.1., 7.2. договору).

Згідно акту №01 приймання-передачі майна до договору відповідального зберігання майна від 21.07.2016р., ЗАТ "Гірмаш" (надалі-поклажодавець) з одного боку та ПП ОСОБА_11 (надалі-зберігач) з іншого боку, передано майно на загальну вартість переданого майна 238 317,91 грн.

07.09.2016р. між ЗАТ "Гірмаш" та зберігачем ПП ОСОБА_11 укладено додаткову угоду №1 до договору відповідального зберігання №1 від 21.07.2016 та акту прийому-передачі від 21.07.2016 у зв'язку з внесенням змін до даного договору зберігання та акту прийому-передачі пов'язано з вчиненням описки у переліку майна та вартості під час його укладання. Загальна вартість майна, що передано на зберігання, складає 244 521,04грн.

Виконання кредитором зобов'язань за вищезазначеним договором підтверджується актами надання послуг: № 21 від 31.07.2016р., № 24 від 31.08.2016р.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 2 цієї ж статті).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 229 - 233 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним (п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.09р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання право чинів недійсними").

Воля особи до вчинення правочину і результат правочину не узгоджуються в разі помилки, якщо вона має істотне значення. Такими є помилки щодо правової природи правочину, його змісту, предмета, ціни, сторони, якості об'єкта тощо. Істотною може вважатись помилка, наслідки якої взагалі неможливо усунути або для їх усунення стороні, яка помилилася, необхідно здійснити значні витрати. Найчастіше хибне сприйняття стосується правової природи та предмета правочину, що може виникнути при визначенні тотожності предмета або його якості.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати або, навпаки, бути відсутніми саме на момент вчинення правочину. Сторона на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка насправді мала місце, тобто надати докази, які б свідчили про її помилку щодо істотних обставин правочину.

Дослідивши спірні договори господарський суд прийшов до висновку, що між боржником та ФОП ОСОБА_12 при укладанні договорів зберігання в належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов, що необхідні для договорів даного типу відповідно до чинного законодавства. Зміст оспорюваних договорів не суперечить Цивільному кодексу України (зокрема ст. 203), іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

До матеріалів справи не надано доказів того, що особи, які уклали договори не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності, що їх волевиявлення у момент підписання договорів не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі, тощо.

Ухвалою суду від 02.03.2017р. у задоволенні заяви ліквідатора ЗАТ "Гірмаш" арбітражного керуючого Ольшанської О.С. №02-15/65 від 29.09.2016р. про визнання недійсним договору оренди від 05.01.2015р., укладеного ЗАТ "Гірмаш" та ТОВ ВКП "Міськмаш" - відмовлено, оскільки сторонами не подано будь-яких доказів, що підтверджують існування спірного договору та користування ТОВ ВКП "Міськмаш" орендованим майном (здійснення орендних платежів, перевірка боржником стану орендованого майна тощо) та відповідності наданої копії договору оригіналу, як то нотаріальне завірення копії договору, огляд оригіналу під час інших судових процесів тощо.

Ліквідатором станом на день розгляду справи не подано доказів наявності договору оренди від 05.01.2015р.

Крім того, укладення договорів зберігання фактично та передання майна на зберігання від колишнього керівника боржника до ФОП ОСОБА_11 за договором від 03.08.2015р., від керуючого санацією боржника до ФОП ОСОБА_11 за договором від 05.10.2016р. та ліквідатором банкрута до ФОП ОСОБА_11 за договором від 21.06.2016р. спростовують факт перебування майна в оренді за договором від 05.01.2015р. (в разі його наявності).

Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, ліквідатором не надано до суду достатніх доказів того, спірні договори укладено під впливом помилки, а також що вона має істотне значення. Крім того, що волевиявлення його учасників не було вільним від факторів, що могли б викривити уяву особи про зміст правочину (омана, обман) або створити бачення наявності внутрішньої волі за її відсутності (погроза, насилля).

Надавши правову оцінку спірним договорам, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ліквідатора.

Керуючись ст.ст. 203, 215, 229 ЦК України, ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 86, 87 ГПК України, ст. ст. 10, 40, 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ліквідатора Закритого акціонерного товариства "Гірмаш" арбітражного керуючого Ольшанської О.С. №02-15/96 від 09.11.2016р. про визнання недійсними договорів відповідального зберігання від 03.08.2015р., 05.10.2015р., 21.07.2016р., укладених між боржником та ФОП ОСОБА_11 відмовити.

Суддя Д.М. Полєв