Рішення № 66295273, 26.04.2017, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.04.2017 Справа № 904/2885/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м. Дніпро

до Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", м. Дніпро

про стягнення 23 353 142,71 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність №682/1001 від 14 грудня 2016 року, провідний юрисконсульт

Від відповідача: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" заборгованість у розмірі 23 353 142,71 грн., з яких:

- борг за активну електроенергію у сумі 21 324 794,77 грн.;

- борг за реактивну електроенергію у сумі 454 208,36 грн.

- інфляційні збитки у розмірі 296 060,07 грн.

- 3 % річних у розмірі 123 724,70 грн.;

- пеня у розмірі 1 154 354,81 грн.;

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії № 2-ц/90/5 від 02 червня 2014 року в частині повної та своєчасної оплати поставленої електричної енергії.

Відповідач, Публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод", проти задоволення позову заперечує та зазначає, що 11.06.2015 Господарським судом Дніпропетровської області було порушено справу №904/4592/15 про банкрутство ПАТ "ДТЗ". Предметом позову є вимоги, які виникли після порушення Господарським судом Дніпропетровської області справи про банкрутство ПАТ "ДТЗ", тобто ці вимоги є вимогами поточних кредиторів. Відповідно до абз.4 п.8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", поточні кредитори з вимогами до божника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом, та відкриття ліквідаційної процедури. Станом на 10.04.2017 у справі №904/4592/15 постанови про визнання боржника банкрутом, та відкриття ліквідаційної процедури боржника у межах справи №904/4592/15 Господарським судом Дніпропетровської області не приймалося. Також відповідач зазначає, що після подання позову ним було проведено оплату у сумі 2 500 011,00 грн. за електроенергію спожиту у листопаді 2016 року.

Позивачем, 26.04.2017, подані додаткові пояснення, в яких позивач підтверджує часткову оплату відповідачем заборгованості у розмірі 2 500 011,00 грн., у зв'язку з чим просить припинити провадження у справі в цій частині. Щодо решти позовних вимог, позивач підтримує їх у повному обсязі та просить задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку повноважного представника не забезпечив, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином (рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду) №4906801874359 міститься в матеріалах справи) відповідно до вимог частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Суд вважає, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення даної справи, а тому підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2017 порушено провадження у справі №904/2885/17, розгляд справи призначений на 10.04.2017. З 10.04.2017 розгляд справи відкладався до 26.04.2017.

У судовому засіданні 26.04.2017 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

21.02.2002 між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (енергопостачальник) та відкритим акціонерним товариством "Дніпропетровський трубний завод", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Дніпропетровський трубний завод" (споживач) було укладено договір №2-Ц/90/5 про постачання електричної енергії для споживачів Дніпропетровської області, відповідно до п.1.1 якого предметом договору є постачання і передача електроенергії енергопостачальником та оплата спожитої електроенергії споживачем.

Додатковою угодою №4/857/61-643 від 02.06.2014 присвоєно договору №2Ц/90/5 новий номер 061643.

Порядок використання та оплати електроенергії для опалення та водонагрівання регулюються умовами, зазначеними в додатку 8. Підтвердження фактичного обсягу електроенергії за звітний місяць здійснюється сторонами за формою Звіту про спожиту електроенергію, що відображена у додатку 5, до 2 числа місяця, що настає за звітним (п.п.2.8, 2.9 договору).

Згідно з п.2.10 договору вартість поставленої (спожитої) у розрахунковому періоді (місяці) електроенергії визначається за чинними роздрібними тарифами щодо відповідної тарифної групи та за класом напруги, відповідно до яких здійснюється розрахунок обсягу спожитої електроенергії, за формою, що відображена у додатку 5 до цього договору.

Відповідно до п.4.2 договору споживач вносить передоплату за активну електричну енергію в такому порядку: до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний тиждень 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електричної енергії; остаточний розрахунок здійснюється за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці у термін до 7 числа місяця наступного за розрахунковим. Споживач здійснює економічну компенсацію втрат енергопостачальника, які виникають через перетоки реактивної електроенергії, шляхом платежів на поточний рахунок протягом 5 днів після отримання рахунка (п.4.3 договору).

Цей договір укладається на строк до 31.12.2002 і набирає чинності з дня його підписання та вважається щорічно продовжений, якщо за місяць до закінчення строку не буде заявлено однієї із сторін про відмову від цього договору або його перегляд (п.11.4 договору).

Позивач належним чином виконував свої зобов'язання за договором, зокрема, протягом серпня 2016 року - лютого 2017 року, що підтверджується актами про використану електроенергію за цей період (копії актів містяться в матеріалах справи).

Позивачем на оплату за спожиту електроенергію виставлялися відповідачу рахунки за спожиту активну електроенергію:

- №111/61-643/9/1 за вересень 2016 року на суму 615221,26 грн., який одержано відповідачем 01.10.2016;

- №111/61-643/11пр251 за вересень 2016 року на суму (-12313,50 грн.;), який одержано 22.11.2016;

- №111/61-643/10/1 за жовтень 2016 року на суму 4976008,10 грн., який одержано 01.11.2016;

- №111/61-643/10к.с. за жовтень 2016 року на суму (-2895,68 грн.), який одержано 22.11.2016;

- №111/61-643/11/1 за листопад 2016 року на суму 7256989,36 грн., який одержано 01.12.2016;

- №111/61-643/12/1 за грудень 2016 року на суму 8558484,83 грн., який одержано 02.01.2017;

- №111/61-643/1/1 за січень 2017 року на суму 7264240,73 грн., який одержано 01.02.2017;

- №111/61-643/2/1 за лютий 2017 року на суму 7288084,50 грн., який одержано 01.03.2017.

За перетікання реактивної енергії позивачем надано на оплату відповідачу наступні рахунки:

- 111/61-643/8/2 за серпень 2016 року на суму 128335,43 грн., який одержано 01.09.2016;

- №111/61-643/9/2 за вересень 2016 року на суму 32624,56 грн., який одержано 01.10.2016;

- №111/61-643/10/2 за жовтень 2016 року на суму 50777,88 грн., який одержано 01.11.2016;

- №111/61-643/11/2 за листопад 2016 року на суму 66328,10 грн., який одержано 01.12.2016;

- №111/61-643/12/2 за грудень 2016 року на суму 77090,34 грн., який одержано 02.01.2017;

- №111/61-643/1/2 за січень 2017 року на суму 54229,15 грн., який одержано 01.02.2017;

- №111/61-643/2/2 за лютий 2017 року на суму 44822,90 грн., який одержано 01.03.2017.

Таким чином, позивачем поставлено відповідачу активної енергії на загальну суму 21 324 794,77 грн., заборгованість по компенсації за перетоки реактивної енергії за цей же період у сумі 454 208,36 грн.

Позивач посилається на обставини неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків, порушення умов договору, несвоєчасну та не в повному обсязі оплату за поставлену активну електроенергію та за перетоки реактивної електроенергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що і є причиною виникнення спору.

Субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п.1 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст.530 Цивільного кодексу України).

З огляду на умови договору строк оплати спожитої активної електричної енергії та заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії, є таким, що настав.

Позивач просив стягнути заборгованість за спожиту активну електроенергію за період з серпня 2016 року по лютий 2016 року у розмірі 21 324 794,77 грн., та за перетоки реактивної електроенергії за період з серпня 2016 року по лютий 2017 року у розмірі 454 208,36 грн.

Разом з тим, в період розгляду справи відповідачем частково сплачена заборгованість за активну електроенергію у суму 2 500 011,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5630 від 30.03.2017 на суму 500 004,00 грн., №5673 від 04.04.2017 на суму 500 001,00 грн., №5675 від 06.04.2017 на суму 100 002,00 грн., №5695 від 06.04.2017 на суму 500 001,00 грн., №5688 від 06.04.2017 на суму 400 002,00 грн., №5829 від 18.04.2017 на суму 300 000,00 грн., №5828 від 18.04.2017 на суму 200 001,00 грн. (копії яких міститься в матеріалах справи).

Оскільки зобов'язання відповідача щодо сплати частини боргу за активну електроенергію у сумі 2 500 011,00 грн. виконано після звернення позивача з позовом до суду, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю предмету спору.

У випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається (частина друга статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Доказів оплати активної електричної енергії у розмірі 18 824 783,77 грн. та заборгованості за реактивну електроенергію у розмірі 454 208,36 грн. відповідач не надав, доказів позивача не спростував.

Заперечення відповідача щодо ненастання права позивача на судовий захист, як поточного кредитора судом не приймаються з наступних підстав.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 8 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред'явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 18 824 783,77 грн. та за реактивну електроенергію у розмірі 454 208,36 грн. підлягають задоволенню.

Позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 123 724,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 296 060,07 грн. та пеню у розмірі 1 154 354,81 грн.

Згідно ч.2 ст.343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення: пеня за загальний період прострочення з 07.09.2016 по 17.03.2017 у сумі 1 154 354,81 грн., 3% річних за загальний період прострочення з 07.09.2016 по 17.03.2017 в сумі 123 724,70 грн., інфляційні втрати за період прострочення з жовтня 2016 року по лютий 2017 року (включно) в сумі 296 060,07 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що відносно нього порушено справу про банкрутство.

Так, 11.06.2015 господарським судом Дніпропетровської області порушено провадження у справі №904/4592/15 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до положень ч.1 ст.19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Відповідно до статей 1, 12 Закону № 2343-ХІІ мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення та введення мораторію. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання, і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідацію з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.

З порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати угоди, у нього можуть виникати нові зобов'язання. З огляду на наведене можна дійти висновку про те, що дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.

Що стосується зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями згідно із загальними правилами нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

За своєю правовою природою фінансові та економічні санкції є додатковими зобов'язаннями, які забезпечують належне виконання основного зобов'язання і є похідними від нього.

З огляду на наведене, оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію, то, відповідно, і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення.

Невиконання таких зобов'язань є правопорушенням. Отже, нарахування санкцій, застосування заходів забезпечення за невиконання згаданих зобов'язань та примусове стягнення на підставі виконавчих документів коштів на виконання таких грошових зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також штрафних санкцій ґрунтується на законі.

Враховуючи те, що строк виконання зобовязань виник після 11.06.2015 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод", дія мораторію на виконання цих зобовязань не поширюється.

Нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій з усіх видів заборгованості за зобовязаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється у відповідності до вимог ч.1 ст.23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2016 у справі №904/11041/15.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період прострочення з 07.09.2016 по 17.03.2017, судом виявлено допущення позивачем помилок, зокрема позивачем не враховано положення частини шостої ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. У той же час, позивачем нараховано пеню за прострочення оплати за реактивну електроенергію у період з 07.09.2016 по 17.03.2017 року, тобто за межами 6 місяців. Також при нарахуванні пені за період з 07.11.2016 по 17.03.2017 позивачем не враховані положення частини пятої статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

За перерахунком суду пеня за несвоєчасну оплату вартості поставленої активної електроенергії складає 1 111 526,35грн., а за несвоєчасну оплату реактивної електроенергії -38 475,37грн., а всього 1 150 001,72грн.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Беручи до уваги незначний термін прострочки виконання зобов'язання, а також, що відповідач частково погасив заборгованість з чого слідує намір останнього сплачувати виниклу заборгованість, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної неустойки до 80%, що складає 920 001,38грн. (1 150 001,72грн.х80%).

Перевіркою нарахування 3% річних встановлено допущення позивачем аналогічної помилки, що і при нарахуванні пені (ч.5 ст. 254 ЦК України), тому вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 123 208,43 грн. Розрахунки інфляційних втрат визнаються судом обґрунтованими, перевіркою помилок не виявлено, у зв'язку з чим вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у повному обсязі.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 20 614 262,01грн., з яких 18 824 783,77 грн. заборгованість за активну електроенергію, 454 208,36 грн. заборгованість за реактивну електроенергію, 292 060,07 грн. інфляційні втрати, 123 208,43 грн. 3% річних, 920 001,38грн. пеня.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 239 949,96грн.

При розподілі сум судового збору суд враховує, що відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу, пені) покладається на відповідача без урахування зменшення такої неустойки.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження в частині стягнення заборгованості за активну електроенергію у розмірі 2 500 011,00 грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпропетровський трубний завод" 49068, м. Дніпро, вул. Маяковського, буд. 31, ідентифікаційний од 05393122) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпро, шосе Запорізьке, 22, ідентифікаційний код 23359034) заборгованість за активну електроенергію у розмірі 18 824 783,77 грн., заборгованість за реактивну електроенергію у розмірі 454 208,36 грн., інфляційні втрати у розмірі 296 060,07 грн., 3% річних у розмірі 121 832,02 грн., пеню у розмірі 920 001,38грн. та судовий збір у розмірі 239 949,96грн., про що видати наказ.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Повне рішення складено 03.05.2017

Суддя Н.М. Євстигнеєва