Ухвала суду № 66294884, 03.05.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 р.м.ОдесаСправа № 487/3880/16-а

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого -судді Романішина В.Л.,

суддів Запорожана Д.В., Шляхтицького О.І.,

за участю секретаря Колеснікова-Горобець І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, стягнення одноразової грошової допомоги та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

В серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про: визнання неправомірними дій щодо відмови у нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги за 12 повних календарних років вислуги з урахуванням періоду проходження служби з 03.11.1988р. по 05.09.1997р.; стягнення з ГУНП в Миколаївській області одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 22 842,69 грн. та моральної шкоди в сумі 7500 грн.

Позов обґрунтовував тим, що при звільненні в червні 2016 року зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням) відповідачем, при обчисленні одноразової грошової допомоги при звільненні, в порушення ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» від 17.07.1992р. №393, не враховано період попередньої служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ з 03.11.1988р. по 05.09.1997р., незважаючи на те, що при попередньому звільненні позивач не набув права на отримання такої допомоги та не отримував її.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20.02.2017р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії ГУНП в Миколаївській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги за 12 повних календарних років вислуги з урахуванням періоду проходження служби з 03.11.1988р. по 05.09.1997р. Стягнуто з ГУНП в Миколаївській області на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, передбачену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», в розмірі 19035,57 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, ГУНП в Миколаївській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин справи, та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

В своїй скарзі апелянт зазначає, що позивач, при звільненні з органів внутрішніх справ в 1997 році, набув право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з чим при повторному звільненні в 2016 році відповідачем, при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, правомірно нараховано та виплачено таку допомогу за період календарної служби ОСОБА_1 з дня останнього зарахування на службу без урахуванням періоду попередньої служби, як це передбачено ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393.

Також, апелянт посилається на те, що неможливість підтвердити факт отримання позивачем одноразової вихідної допомоги при звільненні в 1997 році зумовлена знищенням платіжних документів по закінченню терміну їх зберігання.

На підставі ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає постанову суду першої інстанції в межах вимог апеляційної скарги ГУНП в Миколаївській області, тобто в частині вимог ОСОБА_1, які задоволено оскаржуваною постановою.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, у період з 03.11.1988р. по 05.09.1997р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ. Наказом УМВС України в Миколаївській області від 04.09.1997р. №0020 позивач звільнений з ОВС в запас за ст.64 п. «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України. На момент звільнення вислуга років позивача складала 8 років 10 місяців.

У період з 15.05.2014р. по 14.06.2016р. ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ та Національної поліції України. Наказом ГУНП в Миколаївській області від 13.06.2016р. №129 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію».

Під час звільнення відповідачем обраховано вислугу років позивача, яка в календарному обчисленні складає 12 років 11 місяців 27 днів.

03.08.2016р. ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_1 виплатило, передбачену ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 3750,01 грн. При цьому, таку допомогу нараховано позивачу лише за 2 повних роки служби, тобто за період з 15.05.2014р. по 14.06.2016р.

Неврахування попереднього періоду служби з 03.11.1988р. по 05.09.1997р. при розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні ГУНП в Миколаївській області обґрунтовує тим, що при попередньому звільненні ОСОБА_1 набув право на таку допомогу, що виключає повторне врахування такого періоду відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та п.10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов ОСОБА_1, дійшов висновку про незаконність таких дій відповідача, який не надав жодного належного доказу здійснення УМВС України в Миколаївській області виплати ОСОБА_1 в 1997 році одноразової грошової допомоги. Суд не взяв до уваги посилання ГУПН в Миколаївській області на відсутність документів з цього приводу у зв'язку з закінченням строків зберігання первинних документів, зазначивши, що згідно наказу Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України №41 від 20.07.1998р. і наказу Мінюсту №578/5 від 12.04.2012р. строк зберігання відомостей про виплачену заробітну плату становить 75 років.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 При цьому, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Частиною 6 вказаної статті Закону передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Відповідно до п.10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» №393 від 17.07.1992р., поліцейським, які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги.

Згідно положень п.п. «а», «б» ч.1 ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХII (в редакції, яка діяла станом на момент звільнення позивача у 1997 році), право на пенсію за вислугою строків служби мають: особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають на день звільнення зі служби вислугу на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ 20 років і більше; особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, звільнені зі служби за вислугою строків служби, за віком, за станом здоров'я, у зв'язку із скороченням штатів або організаційними заходами і які на день звільнення досягли 45-річного віку, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Таким чином, у 1997 році, при звільненні із ОВС з вислугою 8 років 10 місяців позивач не набув право на пенсію, оскільки не мав необхідної вислуги для нарахування пенсії, і отже приписи Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII на нього не розповсюджувались.

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 на час його першого звільнення зі ОВС не набув права на отримання вказаної разової грошової допомоги, то відповідно до ч.6 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», він має право на її отримання під час повторного звільнення з органів внутрішніх справ із урахуванням вислуги років при попередньому звільненні.

Варто зазначити, що одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачена статтею 9 Закону №2262-XII, виплачувалась військовослужбовцям з 31 березня 2005 року. Таким чином, станом на 05.09.1997р. ОСОБА_1 не міг набути права на таку грошову допомогу.

Щодо посилання ГУНП в Миколаївській області, що звільняючись з військової служби за власним бажанням 05.09.1997р., позивач мав право на отримання грошової допомоги в розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України, яку у 1997 році встановлено на рівні 5-ти місячного грошового забезпечення. (п.10 постанови КМУ №393 від 17.07.1992р. в редакції постанови від 03.09.1997р.), то вони спростовуються наданим відповідачем листом Міністерства внутрішніх справ України №6993/Тр від 17.12.1996р., в якому зазначено, що одноразова грошова допомога в розмірі 5-ти місячного грошового забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу при звільненні їх зі служби за віком, хворобою, скороченням штату без права на пенсію, тоді як ОСОБА_1 звільнений наказом УМВС України в Миколаївській області від 04.09.1997р. №0020 за власним бажанням.

Щодо осіб, які звільненні за власним бажанням, то вказаним листом Міністерства внутрішніх справ України №6993/Тр від 17.12.1996р. передбачено виплату вихідної допомоги, яка не є одноразовою грошовою допомогою при звільненні відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При зверненні з позовом до суду позивачем взагалі заперечувався факт отримання ним при звільненні в 1997 році будь-якої допомоги (вихідної чи одноразової).

ГУНП в Миколаївській області, як суб'єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок доказування в адміністративному суді правомірності його дій та прийнятих ним рішень, жодного доказу щодо протилежного не надано, таких доводів ОСОБА_1 не спростовано.

Варто зазначити, що в наказі ГУНП в Миколаївській області від 13.06.2016р. №129 о/с про звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за ст.77 ч.1 п.7 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» відповідачем самостійно зазначено, що календарна вислуга років для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні становить 12 років 11 місяців 27 днів.

На підставі викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 та наявність підстав для їх задоволення.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому, відповідно до ст.200 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2017 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст ухвали виготовлено 03.05.2017р.

Головуючий суддя Романішин В.Л.

Судді Запорожан Д.В.

Шляхтицький О.І.