Ухвала суду № 66294814, 12.04.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/2084/16

Категорія: 9.4 Головуючий в 1 інстанції: Кузьменко Н.А.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого - судді Скрипченка В.О.,

суддів Золотнікова О.С., Осіпова Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Дейнеги С.Є.,

представника відповідача Крупки О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

03 лютого 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», у якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про визнання нікчемним із застосуванням наслідків нікчемності правочину, договору банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США №010-21506-060215 від 06 лютого 2015 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1); визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивачки у перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО, та зобов'язати його подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію стосовно вкладника ОСОБА_2, як вкладника, якій необхідно здійснити відшкодування коштів за вкладом в Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок цього Фонду.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року провадження у адміністративній справі №821/127/16 за позовом ОСОБА_2 до уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., треті особи: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, було закрито.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2016 року ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року скасовано та постановлено нову ухвалу з направленням матеріалів справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування позову зазначено, що відповідач визнав договір банківського вкладу з позивачкою нікчемним та не включив її до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду, що призвело до порушення прав позивачки на отримання коштів. Вказане рішення позивачка вважає протиправним, просила позов задовольнити в повному обсязі.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_2 залишений без задоволення.

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити її позов повністю.

Відповідач надіслав до апеляційного суду заперечення, у якому зазначив про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї представника відповідача Крупки О.О., вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції 06 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений договір №010-21506-060215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США.

06 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду №1 від 06.02.2015 року до договору №010-21506-060215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 06.02.2015 року, в якій пункт 1.8 статті 1 Договору викладено в наступній редакції: «1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи-резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п. 5.11. Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються».

Відповідно до Договору №010-21506-060215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 06.02.2015 року у ПAT «Дельта Банк» було відкрито Депозитний рахунок НОМЕР_2 на який було зараховано вклад на суму 9385 доларів США, з строком дії по 07 травня 2015 року включно. Відповідно до наданого позивачкою платіжного доручення, кошти на Депозитний рахунок було внесено шляхом переказу коштів від третьої особи - ініціатора переводу ОСОБА_5.

Постановою правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 прийнято рішення про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.

За наслідками засідання комісії перевірки правочинів за вкладними операціями ПАТ «Дельта Банк», оформленого протоколом від 15 вересня 2015 року, та відповідно до наказу відповідача від 16 вересня 2015 року №813 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу, за якими здійснено перерахування коштів на вклади як третім особам, так і власникам депозитних рахунків з підстав, визначених п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року.

23 вересня 2015 року позивачці направлені повідомлення №8821/2977 про нікчемність Договору банківського вкладу (депозиту) №010-21506-060215 від 06.02.2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2

Згідно з інформацією, опублікованою на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, 02 жовтня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення №181 «Про початок процедури ліквідації АТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. з 05 жовтня 2015 року до 04 жовтня 2017 року.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача узгоджується з положеннями діючих нормативно-правових актів, що регулюють дані правовідносини, з чим погоджується апеляційний суд.

Так, ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Також, ч. 2 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та п. 8 розділу I Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09 серпня 2012 року визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, врегульований ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якої уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства. Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

При цьому, уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч. 4 ст. 26 цього Закону.

Перелік складається станом на день прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на день прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, незалежно від кількості вкладів в одному банку (п. 4 розділу III Положення №14).

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після призначення уповноваженої особи Фонду, є нікчемними.

Згідно ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дельта Банк» постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ віднесений до категорії проблемних строком на 180 днів із встановленням ряду обмежень в його діяльності, в тому числі, не допущення проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків (а.с.58-59).

Отже, судом першої інстанції було вірно враховано, що саме з 30 жовтня 2014 року ПАТ «Дельта Банк» було заборонено укладати депозитні договори з фізичними особами.

Тобто, незважаючи на заборону, 06 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 було укладено договір №010-21506-060215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США, що в свою чергу є порушенням постанови Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ, яка є обов'язкова до виконання, та діючого законодавства у сфері банківської діяльності.

При цьому, також слід підкреслити, що вже постановою Правління Національного Банку України від 02 березня 2015 року №150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, що підтверджує законність прийнятих обмежень відносно банку вищевказаною постановою №692/БТ від 30 жовтня 2014 року.

Згідно ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» встановлено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст. 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Таким чином, беручи до уваги те, що договір від 06 лютого 2015 року №010-21506-060215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США був укладений під час дії заборони укладати депозитні договори з фізичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року №692/БТ, яка була обов'язкова до виконання, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про нікчемність даного правочину.

Також слід звернути увагу й на те, що 06 лютого 2015 року ОСОБА_6 з р/р НОМЕР_3 на р/р НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_2, було перераховано 9385,00 доларів США. Тобто, на рахунок позивача іншою особою були перераховані кошти в сумі 9385 доларів США, що підтверджується відповідним платіжним дорученням та випискою по особовим рахункам (ОСОБА_6 та ОСОБА_2.). Це призвело до дій, спрямованих на отримання переваги клієнта на отримання коштів перед іншими кредиторами Банку, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 1.6 та п. 1.8 зазначеного договору банківського вкладу Банк відкриває Клієнту поточний рахунок та приймає від Вкладника внесені ним в порядку передбаченим цим Договором грошові кошти.

Відповідно до п. 5.5, 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», які відповідно до договору банківського вкладу 06 лютого 2015 року №010-21506-060215, є обов'язковими для застосування у правовідносинах між вкладником та банком, в тому числі з приводу розміщення вкладу, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або депозитного рахунку, або готівкою через касу банку чи відділення «Укрпошти», зарахування на вкладний рахунок грошових сум від третьої особи не допускається.

Так, 06 лютого 2015 року до договору №010-21506-060215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США було укладено Додаткову угоду №1, відповідно до якої п. 1.8. ст. 1 договору було викладено в наступній редакції: « 1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору Сторони домовились, що умови п.5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування/перерахування коштів, що становить суму вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

Отже правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачка, підписавши дану додаткову угоду, отримала переваги в порівняні з іншими вкладниками, оскільки бажає отримати грошові кошти за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, які не вносила особисто. При цьому діючим законодавством не передбачено перерахування іноземної валюти з поточного рахунку однієї особи на вкладний (депозитний) рахунок іншої особи, якщо таке не передбачене договором між вкладником та банком. Водночас, така умова договору не була стандартною, а надавалася тільки окремим вкладникам.

Згідно зазначеної Додаткової угоди Підписанням цієї Додаткової угоди до Договору позивач підтверджує своє розуміння та ознайомлення з тим, що у випадку встановлення розміру процентної ставки за Вкладом на індивідуальних умовах або отримання інших фінансових привілеїв від Банку за цим Договором, передання Банку в заставу майнових прав вимоги Вкладу для забезпечення зобов'язань перед Банком як Вкладника, так і будь-яких інших третіх осіб, що виникають на підставі інших правочинів, укладених між Банком та вкладником/будь-якими іншими третіми особами, а також у випадку настання інших законодавчо передбачених обставин, за наявності яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не здійснюється відшкодування коштів за Вкладом, гарантії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не поширюватимуться на відшкодування коштів за Вкладом відповідно до Договору

Згідно п. 7 ч. 3 ст. 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Таким чином, керуючись положеннями ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Комісією були затверджені результати перевірки, якою виявлено правочини (договори) за вкладними операціями, що є нікчемними згідно п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

У зв'язку з викладеними обставинами, 16 вересня 2015 року Уповноваженою особою видано Наказ №813 «Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціям».

Відповідно до цього Наказу, до Договору від 06.02.2015 р. №010-21506-060215 було застосовано наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та перелік яких наведено в Додатку №1 до цього Наказу.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що договір вкладу, на який посилається позивачка, визнаний нікчемним, а тому банком правомірно застосовано наслідки нікчемності до цього правочину.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка висловлена, зокрема, в ухвалі від 28 січня 2016 року по справі №К/800/40534/15.

При цьому слід звернути увагу на те, що на рахунку позивачки на момент розгляду справи судом першої інстанції були відсутні грошові кошти в розмірі 9385 доларів США, які через застосування наслідків нікчемності Договору банківського вкладу №010-21506-060215 від 06.02.2015 року були повернуті 17 вересня 2015 року на розрахунковий рахунок НОМЕР_3, належний ОСОБА_5.

Сама ж ОСОБА_5 подала 13 жовтня 2015 року кредиторську вимогу до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. про визнання її кредитором АТ «Дельта Банк» за заборгованістю, що виникла за всіма Договорами, укладеними між нею та АТ «Дельта Банк», та за іншими видами заборгованості у сумі всіх належних їй коштів.

Представник відповідача в судовому засіданні 31 січня 2017 року надав суду першої інстанції витяг з Реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ «Дельта Банк» стосовно ОСОБА_5, за яким акцептована сум становить 499572,06 грн., з них на рахунку 26205700204741 12455,41 доларів США.

Тобто суд першої інстанції правильно виходив з того, що грошові кошти, які позивачка просила відшкодувати за Договором банківського вкладу №010-21506-060215 від 06.02.2015 року вже включено до акцептованих вимог кредитора ОСОБА_6, а повторне відшкодування однієї і тієї ж суми грошових коштів є неприпустимим.

У зв'язку з цим дії та рішення відповідача щодо позивачки є правомірними і ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, з урахуванням фактичних обставин.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію довів та обґрунтував.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2.

Колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції правильним і таким, що відповідає вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність рішення суду не спростовують.

Відтак, апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення рішення апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О.Скрипченко

Суддя О.С.Золотніков

Суддя Ю.В.Осіпов