Ухвала суду № 66294585, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/13906/16 Головуючий у 1-й інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач: Безименна Н.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді: Безименної Н.В.

суддів: Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Панчук А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдинг" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень,

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві звернулося в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко-Холдинг" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації приміщень.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2017 року позов задоволено: застосовано до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані» (код ЄДРПОУ 39553310) заходи реагування у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень на будівництві житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслуговуванню населення по вул. Ак. Вільямса, 7 та вул. Ломоносова, 42-50 у м. Києві шляхом відключення джерела електроживлення, накладення печаток на розподільчі електрощити та вхідні двері приміщень на будівництві.

Не погоджуючись з вказаною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову в повному обсязі. На думку апелянта оскаржувана постанова винесена судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідачем в повній мірі усунуто всі, зазначені в акті від 19 серпня 2016 року № 465 порушення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - залишити без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Кодексу цивільного захисту України, наказу МВС України № 1337 від 02 листопада 2015 року № 1467/27912 «Деякі питання проведення перевірок щодо додержання щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки» та на підставі наказу Головного управління ДСНС України у м. Києві від 19 липня 2016 року № 327, позивачем було проведено планову перевірку будівництва житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслуговуванню населення по вул.. Вільямса, 7 та Ломоносова, 42-50, щодо додержання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

За результатами перевірки складено акт від 19 серпня 2016 року № 465 (а.с. 19-23).

Перевіркою встановлено порушення відповідачем вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, а саме:

- не визначено місце та режим паління, проведення вогневих робіт, порядок прибирання, вивезення, утилізації горючих будівельних відходів;

- не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок в короткого замикання;

- біля в'їздів на будмайданчик не встановлено (вивішено) плаї нанесеним на них будинками та спорудами, що будуються також допоміжними будинками і спорудами, в'їздами, під'їздами, вододжерелами, засобами пожежогасіння та зв'язку;

- пожежний щит на території будівництва не укомплектований згідно норм належності: вогнегасники - 3 шт., ящик з піском - 1 шт., покривало з негорючого теплоізоляційного матеріалу або повсті розміром 2 м х 2 м - 1 шт., гаки - 3 шт., лопати - 2 ломи - 2 шт., сокири - 2 шт.;

- не нанесено маркування безпосередньо на протипожежні двері ударним способом - клеймуванням (ручним чи машинним) на верхній торець дверної стулки і на ярлик або етикетку, прикріплену до дверей в порушення ДСТУ Б В.2.6-77:2009 «Конструкції будинків і споруд. Двері метал протипожежні. Загальні технічні умови»;

- для житлового комплексу як для об'єкту V категорії складності згідно з ДСТУ-Н Б В. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складно об'єктів будівництва» не визначено розрахунковий час евакуації людей у разі пожежі відповідно до ГОСТ 12.1.004-91 «Пожарная безопасность. Общие требования»;

- відстань від краю проїзду до стін житлового будинку сторони вул. Ломоносова влаштовано менше 8-10 м порушення вимог п. 2* додатку 3.1 Державних будівельних норм ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень»;

- висота дверей сходової клітки типу Н-1 влаштована менше за 2 м (1,98 м) в порушення вимог п. 5.16 ДБН В. 1.1-7-20 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва);

- у сходових клітках типу Н-1 допускається розміщення обладнання, яке виступає за площину стін на висоті до 2.2 (2,05 м) від поверхні проступів маршів і сходових площадок в порушення п. 5.42 ДБН В. 1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- в житловому будинку з рівня 3-го поверху і вище в квартирах ширина площадок на балконах, що використовуються в якості 2-го евакуаційного виходу з квартир, влаштована розмірами менше ніж 1,2 м (1.0 м) в порушення вимог п.4.10. п.4.13 ДЕ В.2.2-15-2005 «Житлові будинки. Основні положення»;

- ширина відкритого назовні переходу незадимлюваної сходової клітки типу Н-1 житлового будинку влаштована менше за 1,2 м (1,15 м) в порушення вимог п.5.49 ДБН В.1. 7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єкт будівництва»;

- в складі проектної документації на будівництво відсутні вихідні дані, а саме: технічні умови до інженерного забезпечення об'єкта будівництва щодо пожежної техногенної безпеки;

- в складі проектної документації на будівництво відсутні вихідні дані, а саме: технічні умови до інженерно забезпечення об'єкта будівництва щодо пожежної техногенної безпеки;

- не проводяться роботи з підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій та вогнезахисту матеріал одночасно з монтажем даних елементів конструкцій згідно проектом виконання робіт;

- клас вогнестійкості проходок інженерного обладнання будинку через огороджувальні конструкції з нормованою межею вогнестійкості та через протипожежні перешкоди виконана меншою ніж нормована межа вогнестійкості цієї огороджувальної конструкції та протипожежної перешкоди - ознакою ЕІ в порушення п. 4.18 Державних будівельних норм ДБН В. 1.1 -7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- значення межі вогнестійкості будівельних конструкцій не визначено шляхом випробувань за ДСТУ Б В. 1.1-4, стандартами на методи випробувань на вогнестійкість будівельних конструкцій конкретних видів або розрахунковими методами відповідно до стандартів або методик, узгоджених з головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з питань забезпечення реалізації державної політики у сфері будівництва центральним органом державного пожежного нагляду відповідно п. 2.10.2. Державних будівельних норм ДБН В.1 7-2002 «Пожежна безпека об'єктів будівництва»;

- житловий будинок, що зводиться, не забезпечений первинними засобами пожежогасіння з розрахунку: на 200 м2 площі підлоги - один вогнегасник (які площа поверху менша за 200 м2 - два вогнегасники поверх), бочка з водою, ящик з піском; на кожні 20 м довжини риштування (на поверх) - один вогнегасник (але не менше двох на поверсі), а на кожні 100 м довжини риштування - бочка з водою; на 200 м2 площі покриття з утеплювачем та покрівля з горючих матеріалів груп горючості ГЗ, Г4 згідно з ДБН В. 1.1-7-2002 «Захист від пожежі. Пожеж безпека об'єктів будівництва» - один вогнегасні бочка з водою та ящик з піском;

- не проводяться роботи з монтажу автоматичної системи пожежної сигналізації з виводом сигналу від приладу приймально - контрольного пожежного на пульт централізованого спостереження пожежної охорони житловому будинку з перевіркою відповідності системи згідно з вимогами діючого законодавства відповідно п. 7.3 і додатку И. п.п. 1.2., 1.3. табл. А.1. додатку А Державні будівельних норм ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- не проводяться роботи з монтажу системи оповіщення про пожежу та управлінням евакуацією людей на житловому будинку з перевіркою відповідності системи згідно вимогами діючого законодавства відповідно п. 9.8. і додатку И, п.п. 16., 17 табл. Б. 1. додатку Б Державних будівельні норм ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- не проводяться роботи з монтажу автоматичної установки пожежогасіння підземної автостоянки житлового будинку перевіркою відповідності системи згідно з вимогами діючого законодавства відповідно п. 8.3. і додатку И. п. 11.9 табл. А.2.додаткуА Державних будівельних норм ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- не проводяться роботи з монтажу автоматичної системи димовидалення на житловому будинку з перевірко відповідності системи згідно з вимогами діючого законодавства відповідно п. 10.8. і додатку И, п. 10.2 Державних будівельних норм ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- не розроблені інженерно - технічні заходи цивільного захисту (цивільної оборони) у складі проектної документації будівництва відповідно п. 4.10 ДСТУ Б А.2.2-7:2010, ст. 34 Кодексу Цивільного захисту України (а.с. 19-23).

Даючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Кодекс цивільного захисту України регулює відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту, та визначає повноваження органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, права та обов'язки громадян України, іноземців та осіб без громадянства, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 67 Кодексу цивільного захисту України звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.

Відповідно до ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).

Відповідно ст. 1 вказаного закону державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;

заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Відповідно до ч.7 ст. 7 вказаного Закону на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач просив застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень на будівництві житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслуговуванню населення по вул.. Ак. Вільямса, 7, та вул.. Ломоносова, 42-50 у м. Києві.

На думку колегії суддів, встановлені в акті перелічені вище порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки створюють реальну загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють, перебувають на підприємстві, а тому повне зупинення роботи у відповідності до вимог Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Колегія суддів звертає увагу на те, що зафіксовані в акті перевірки порушення відповідачем жодним чином не спростовані та зазначає, що застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення будівельно-монтажних робіт та експлуатації приміщень є тимчасовим заходом, який направлений на попередження настання негативних наслідків, викликаних наявністю на об'єкті порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, які працюють або перебувають на підприємстві.

Щодо доводів апелянта про те, що останній в повній мірі усунув порушення вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки та виконав всі вимоги, колегія суддів вважає їх необгрунтованими, оскільки в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, які б підтверджували їх усунення.

Крім того, в матеріалах справи також відсутні докази того, що відповідач звертався до контролюючого органу з листом про проведення перевірки у зв'язку з усуненням, встановлених під час перевірки порушень.

Відповідно до ст.. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до рекомендацій, викладених в листі Вищого адміністративного суду № 2379/12/13-12 від 14 листопада 2012 року наведеними нормами КАС України встановлені преюдиційні обставини, тобто ті обставини, що встановлені в судовому рішенні, яке набрало законної сили. Зазначені преюдиційні обставини є підставами для звільнення від доказування.

При застосуванні цих процесуальних норм судам варто враховувати, що правове значення преюдиційних обставин, які передбачені частиною першою статті 72 КАС України, відрізняється від такого для обставин, що визначені частиною четвертою цієї ж статті.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною першою статті 72 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Отже, за змістом частини першої статті 72 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Водночас передбачене частиною першої статті 72 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною першою статті 72 КАС України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 КАС України.

При цьому суди також повинні враховувати вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 КАС України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання відповідача на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 квітня 2016 року у справі № 826/21517/15, що 21 квітня 2016 року набрала законної сили, якою у задоволенні позовних вимог Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані» про застосування заходів реагування відмовлено, оскільки, як вбачається з матеріалів справи відповідачем здійснюється будівництво житлових будинків з підземними паркінгами та закладами по обслугованою населення.

Враховуючи те, що будівництво є триваючим процесом, колегія суддів вважає, що під час виконання будівельних робіт можуть виникати нові порушення, а тому встановлене Окружними адміністративним судом у зазначеній постанові усунення порушень за зазначеному об'єкті будівництва, зафіксовані в акті перевірки від 20.08.2015 № 228, жодним чином не спростовує наявність порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки станом на момент проведення перевірки у період з 10 серпня 2016 року по 19 серпня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову та застосування до відповідача зазначених заходів реагування.

Оскільки застосування таких заходів реагування допускається виключно за рішенням адміністративного суду, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 12 статті 183-2 КАС України особа має право подати заяву про скасування заходів реагування щодо державного нагляду (контролю), застосованих судом за результатом розгляду справи, передбаченої пунктом 5 частини першої цієї статті, якщо обставини, які стали підставою для вжиття заходів реагування, перестали існувати або усунуті, що підтверджується відповідними доказами. Така заява подається до адміністративного суду, який прийняв постанову про застосування відповідних заходів реагування щодо державного нагляду (контролю).

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л-Буд Компані» - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 березня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 27 квітня 2017 року.

Головуючий суддя Н.В. Безименна

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Безименна Н.В.

Судді: Кучма А.Ю.

Бєлова Л.В.