Ухвала суду № 66294509, 27.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 рокуЛьвів№876/3709/17

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у адміністративній справі №807/549/16 за позовом ОСОБА_1 до Закарпатської митниці ДФС про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано наказ Закарпатської митниці ДФС від 18.06.2015 р. №599-о «Про звільнення ОСОБА_1». Поновлено ОСОБА_1 з 20.06.2015 на займаній до звільнення посаді старшого державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС. Зобов`язано Закарпатську митницю ДФС нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, з 20.06.2015 року по 19.12.2016 року у розмірі 57 463,74 грн. із утриманням з цієї суми обов'язкових податків та зборів до Державного бюджету України. Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплаті заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції є незаконно та необґрунтованою, при знятою у зв'язку із неповним з'ясуванням обставин справи. Доводи апелянта зводяться до того, що митниця отримавши висновок щодо встановлення недостовірності задекларованих відомостей щодо наявності майна, відповідно до норм закону була позбавлена можливості вчинити інші дії ніж видати наказ про звільнення позивача відповідно до п.7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Сторони в судове засідання не прибули, представили на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутності. Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Наказом Закарпатської митниці ДФС від 18 червня 2015 року №599-о «Про звільнення ОСОБА_1.» позивача було звільнено з посади старшого державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС, 19 червня 2015 року.

Підставою для винесення вищевказаного наказу став висновок ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 10.04.2015 №12272/17-01, уточнений висновок ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» від 12.06.2015 №2090/17-02, довідка про результати перевірки, передбаченої Законом України «Про очищення влади» щодо ОСОБА_1 від 18.06.2015.

ДПІ у Тячівському районі від 10.04.2015 року за результатами перевірки встановила, що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону №1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про рухоме майно позивача, а саме у розділі IV не відображено транспортні засоби автомобіль DAEWO LANOS 2007 року випуску, днз НОМЕР_1 та скутер SPEED GEAR 2008 року випуску. Крім того, у даному висновку зазначено, що за результатами перевірки з урахуванням письмового пояснення від 09.04.2015 року транспортний засіб автомобіль DAEWO LANOS 2007 року випуску, передано по довіреності третім особам у 2012 році а скутер SPEED GEAR 2008 року не вказано ОСОБА_1 у розділі IV Декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік по причині його повної непридатності до експлуатації.

Крім того, у вищезазначеному висновку встановлено що вартість майна, вказаного ним у декларації про майно, доходи, витрати і зобов`язання фінансового характеру за 2014 рік, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», відповідає наявній податковій інформації про доходи, отримані ОСОБА_1 із законних джерел.

У зв'язку з тим, що зміст висновку не містив вказівки про те, яким чином при його підготовці було враховано надане позивачем пояснення щодо транспортних засобів, Закарпатська митниця листом від 15.04.2015 року №07-70-03-1-04-32/3515 звернулась до ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області із клопотанням щодо уточнення результатів перевірки та надання висновку, який би забезпечив прийняття митницею рішення відповідно до критеріїв законності, обґрунтованості, добросовісності, розсудливості, рівності перед законом та права особи на участь у процесі прийняття рішень.

У відповідь на вказаний лист ДПІ у Тячівському районі ГУ ДФС у Закарпатській області надіслала на адресу Закарпатської митниці ДФС уточнений висновок про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону № 1682-VII, стосовно позивача від 12.06.2015 р. № 2090/17-02 стосовно позивача.

Згідно вказаного уточненого висновку, ДПІ у Тячівському районі за результатами додатково проведеної перевірки встановлено що позивачем у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік вказано недостовірні відомості щодо наявності майна, набутого за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону № 1682-VII, які не відповідають наявній податковій інформації про рухоме майно позивача, а саме: у IV не відображено транспортні засоби, автомобіль DAEWO LANOS 2007 року випуску, днз НОМЕР_1 та скутер SPEED GEAR 2008 року випуску.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що звільнення позивача із займаної посади проведено із підстав, не передбачених Законом України «Про очищення влади», у зв'язку із чим позивач підлягає поновленню на службі.

Апеляційний суд вважає висновки суду першої вірними, такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1,2 ст. 1 Закону України «Про очищення влади» від 16.09.2014 року № 1682-VII (з наступними змінами та доповненнями), очищення влади (люстрація) це встановлена цим Законом або рішенням суду заборона окремим фізичним особам обіймати певні посади (перебувати на службі) (далі - посади) (крім виборних посад) в органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Очищення влади (люстрація) здійснюється з метою недопущення до участі в управлінні державними справами осіб, які своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю здійснювали заходи (та/або сприяли їх здійсненню), спрямовані на узурпацію влади Президентом України ОСОБА_4, підрив основ національної безпеки і оборони України або протиправне порушення прав і свобод людини, і ґрунтується на принципах: верховенства права та законності; відкритості, прозорості та публічності; презумпції невинуватості; індивідуальної відповідальності; гарантування права на захист.

Згідно із частиною третьою статті 1 вказаного Закону, протягом десяти років з дня набрання чинності цим Законом посади, щодо яких здійснюється очищення влади (люстрація), не можуть обіймати особи, зазначені у частинах першій, другій, четвертій та восьмій статті 3 цього Закону, а також особи, які не подали у строк, визначений цим Законом, заяви, передбачені частиною першою статті 4 цього Закону.

Відповідно до частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади» заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції, та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Пунктом 10 частини першої статті 2 вказаного Закону передбачено, що заходи з очищення влади (люстрації) здійснюються щодо інших посадових та службових осіб (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першої статті 4 Закону України «Про очищення влади» особи, які перебувають на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, подають керівнику або органу, зазначеному у частині четвертій статті 5 цього Закону, власноручно написану заяву, у якій повідомляють про те, що до них застосовуються заборони, визначені частиною третьою або четвертою статті 1 цього Закону, або повідомляють про те, що до них не застосовуються відповідні заборони, та про згоду на проходження перевірки, згоду на оприлюднення відомостей щодо них відповідно до цього Закону (далі - заява).

Згідно п.1, 2 ч.5 ст.5 Закону України «Про очищення влади», перевірці підлягають: 1) достовірність вказаних у заяві відомостей щодо незастосування заборон, передбачених частинами третьою та четвертою статті 1 цього Закону; 2) достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Питання застосування Закону України «Про очищення влади» регламентовані Порядком проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами третьою і четвертою статті 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. №563 (надалі Порядок № 563), Порядком проведення перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 листопада 2014 року № 1100 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 4 листопада 2014 року за №1385/26162 (далі Порядок № 1100).

Пунктом 3 Порядку №1100 визначено загальний алгоритм органами Державної фіскальної служби України перевірки, який включає такі складові: 1) отримання від керівника відповідного органу, передбаченого частиною четвертою статті 5 Закону, запиту про проведення перевірки достовірності відомостей щодо особи, стосовно якої проводиться перевірка, а також копії декларації цієї особи; 2) одержання у разі необхідності та в межах повноважень, визначених Податковим кодексом України, від державних органів, органів місцевого самоврядування, банків, інших юридичних осіб публічного права, а також платників податків інформації, копій підтвердних документів, які стосуються відомостей, зазначених у декларації; 3) проведення перевірки, що фактично полягає в: аналізі наявної в контролюючого органу податкової інформації щодо доходів, отриманих особою, стосовно якої проводиться перевірка, з метою з'ясування джерел їх отримання, в тому числі щодо повноти їх відображення в декларації; порівнянні відомостей про вказане в декларації майно (майнові права), набуте (набуті) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, з наявною в контролюючого органу податковою інформацією про майно (майнові права) такої особи з метою з'ясування достовірності відомостей щодо його (їх) наявності; порівняльному аналізі наявної інформації з метою з'ясування відповідності вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації, набутого (набутих) особою, стосовно якої проводиться перевірка, за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 Закону, доходам, отриманим із законних джерел; 4) повідомлення особі, стосовно якої проводиться перевірка, про виявлення перевіркою всіх недостовірностей та/або невідповідностей; 5) одержання від особи, стосовно якої проводиться перевірка, письмового пояснення та підтвердних документів щодо виявлених перевіркою недостовірностей та/або невідповідностей з метою обов'язкового їх розгляду та врахування при підготовці висновку про перевірку; 6) підготовка висновку про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади», за встановленою формою (далі - висновок про результати перевірки) та надсилання його відповідному органу, від якого отримано запит про перевірку та копію декларації особи, стосовно якої проводилася перевірка.

З висновку «Про результати перевірки достовірності відомостей, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 5 Закону України «Про очищення влади» вбачається, що згідно з відповіді Центру з надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Тячівського району УДАІ УМВС України в Закарпатській області повідомлено про наявність (зареєстровані) транспортні засоби за позивачем а саме: автомобіль DAEWO LANOS 2007 року випуску, днз НОМЕР_1 та скутер SPEED GEAR 2008 року випуску, які у розділі IV Декларації про майно та, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру декларантом не відображені.

Позивач самостійно вказав в позовній заяві, що він дійсно не вказав вищезазначені транспортні засоби у «Декларації про майно та, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру», оскільки вважав, що якщо ці транспортні засоби, продані ним ще в 2012 році то вони, не є його власністю.

Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що не зазначення позивачем в декларації за 2014 рік, внаслідок помилки, відомостей про транспортні засоби, не може бути достатньою і законною підставою для застосування до нього відповідачем Закону України «Про очищення влади» в частині звільнення з роботи та накладення на нього заборон, передбачених ч. 3 ст. 1 вказаного Закону.

На думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для звільнення ОСОБА_1 з посади старшого державного інспектора-кінолога відділу кінологічного забезпечення управління аналізу ризиків та протидії митним правопорушенням Закарпатської митниці ДФС за Законом України Про очищення влади, виходячи з наступного.

Пунктом 2 частини п'ятої статті 5 цього ж Закону України «Про очищення влади» передбачено, що перевірці підлягають достовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав) та відповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, поданій особою за минулий рік за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» (далі - декларація), набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Згідно із частиною чотирнадцятою статті 5 вказаного Закону керівник органу, передбачений частиною четвертою цієї статті, на підставі висновку про результати перевірки, яким встановлено недостовірність відомостей, визначених пунктами 1 та/або 2 частини п'ятої цієї статті, не пізніше ніж на третій день з дня отримання такого висновку, керуючись положеннями частини третьої або четвертої статті 1 цього Закону, звільняє таку особу із займаної посади або не пізніше ніж на третій день з дня його отримання надсилає такий висновок керівнику органу (органу), до повноважень якого належить звільнення та ініціювання звільнення з посади особи, стосовно якої було здійснено перевірку, для її звільнення з посади у встановленому законом порядку не пізніше ніж на десятий день з дня отримання висновку.

Разом з тим, відповідно до частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади», заборона, передбачена частиною третьою статті 1 цього Закону, застосовується до осіб, перевірка стосовно яких встановила недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру, складених за формою, що встановлена Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції», та/або невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1 - 10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Вживання у тексті частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади» єднального та розділового сполучника «та/або» дозволяє дійти висновку, що вказана заборона застосовується до осіб за наявності одного з двох наступних критеріїв.

За першим критерієм необхідно враховувати, що підставами для звільнення є недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у поданих ними за попередній рік деклараціях про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру та невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного (вказаних) в їх деклараціях, набутого (набутих) за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Таким чином, недостовірність відомостей щодо наявності майна (майнових прав), зазначених у декларації (як це має місце у декларації позивача ) не є самостійним критерієм заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 цього Закону. Ця обставина обов'язково повинна бути поєднана із висновком про невідповідність вартості майна (майнових прав) доходам, отриманих із законних джерел.

За другим критерієм, достатньою підставою для звільнення є невідповідність вартості майна (майнових прав), вказаного в їх деклараціях , набутого за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 цього Закону, доходам, отриманим із законних джерел.

Тобто, для вжиття заборони за першим критерієм, як це має місце відносно позивача, необхідно встановити недостовірність відомостей та невідповідність вартості майна, зазначеного у декларації, доходам отриманим із законних джерел.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що необхідно розмежовувати предмети регулювання частини восьмої статті 3 Закону України «Про очищення влади», яка визначає критерії здійснення очищення влади (люстрації) та частини п'ятої статті 5 цього Закону, яка регулює предмет перевірки, мета якої виявити вказані в частині восьмій статті 3 Закону складові.

Таким чином, сама інформація про недостовірність відомостей, щодо наявності майна та/або невідповідність вартості майна, вказаних у декларації, або виявлених органами державної фіскальної служби у процесі проведення перевірки, не може бути підставою для застосування заборони без врахування обов'язкових умов, що таке майно було набуте за час перебування на посадах, визначених пунктами 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», і його вартість не відповідає доходам, отриманих із законних джерел.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про те, що не може бути підставою для застосування заборон, передбачених Законом України «Про очищення влади». Виявлення у процесі проведення перевірки контролюючим органом лише недостовірних відомостей, стосовно придбаного майна, яке не зазначене у декларації, згідно з люстраційним законодавством, оскільки таке не несе правових наслідків. Такі факти перебувають у межах регулювання антикорупційного законодавства.

Згідно із абзацом 4 частини 10 статті 12 Законом України «Про засади запобігання і протидії корупції» від 07.04.2011 року № 3206-VI (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного розпорядження) подання завідомо недостовірних відомостей в декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру є підставою для притягнення суб'єкта декларування до дисциплінарної, адміністративної відповідальності відповідно до закону.

З урахуванням наведеного, за подання недостовірних відомостей щодо наявності транспортних засобів а саме: автомобіль DAEWO LANOS 2007 року випуску, днз НОМЕР_1 та скутер SPEED GEAR 2008 року, у декларації про майно, доходи, витрати і зобов'язання фінансового характеру за 2014 рік, яке набуте позивачем за час перебування на посадах, визначених у пунктах 1-10 частини першої статті 2 Закону України «Про очищення влади», позивач повинен нести відповідальність за антикорупційним законодавством, а не за Законом України «Про очищення влади».

Таким чином, у зв'язку із встановленням відповідності вартості майна позивача, наявній податковій інформації про доходи, отримані із законних джерел, у відповідача були відсутні підстави для видання оскаржуваного наказу.

Із змісту ст. 19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржене позивачем рішення, апеляційний суд вважає, що таке не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, а представлені відповідачем на заперечення позовних вимог докази у своїй сукупності дають підстав вважати що рішення відповідача є протиправним, прийняте необґрунтовано, без дотриманням вимог Конституції та законів України, що є підставою для визнання його протиправним та скасування, оскільки звільнення позивача із займаної посади проведено із підстав, не передбачених Законом України «Про очищення влади», у зв'язку із чим позивач підлягає поновленню на службі.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання Згідно ст. 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

З урахуванням того, що підлягає задоволенню позовна вимога про поновлення позивача на посаді, як наслідок слід задовольнити вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 57 463,74 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Закарпатської митниці ДФС - залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2016 року у адміністративній справі №807/549/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді В. С. Затолочний В. М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 28.04.2017р.