Ухвала суду № 66294490, 25.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1098/17 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

за участю секретаря Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма" до Головного управління ДФС у Київській області, заступник начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришка Руслана Юрійовича про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування наказу,

ВСТАНОВИЛА:

Колективне підприємство "Васильківська шкіряна фірма" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач 1), заступника начальника Головного управління ДФС у Київській області Гришка Р.Ю. (далі - відповідач 2) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування наказу від 14 березня 2017 р. № 466.

Крім того, позивачем подано до суду заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу відповідача 1 від 14 березня 2017 р. № 466 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача" до набрання законної сили рішенням у даній адміністративній справі (вх. № 4063/17) (далі - заява (клопотання).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року у задоволенні заяви про забезпечення позову було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою задовольнити заяву позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.199, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що захист її прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано ст.ст.117,118 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.

Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання постанови адміністративного суду і спрямовані на забезпечення принципу обов'язковості судових рішень.

Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 117 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Підставою для вжиття заходів забезпечення позову можуть стати такі обставини:

1) існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі;

2) неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття таких заходів;

3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому;

4) очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Ці підстави є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Так, позивач обґрунтовував дану заяву посиланням, зокрема, на відсутність плану перевірки на офіційному сайті ДФС України, до якого в І кварталі 2017 р. було б включено перевірку позивача; відсутність у відповідача 1 законодавчо передбачених підстав для видання спірного наказу; порушення відповідачем 1 вимог п. 3 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 р. № 71-VIII, де визначено коло суб'єктів, стосовно яких можуть бути здійснені перевірки у 2015-2017 р.р.;

Разом з тим, колегія суддів вважає, що вказані доводи заяви про забезпечення позову співпадають із обґрунтуванням адміністративного позову, а оскільки наказ є предметом оскарження у даній справі, оцінка цим обставинам з точки зору законності буде надаватися при розгляді справи по суті, а не при вирішенні клопотання про забезпечення позову.

Щодо обґрунтованості позивачем порушення (внаслідок проведення планованої перевірки) прав останнього на конфіденційність інформації відносно його контрагентів, обсягу виробництва та товарів, які були предметом закупівлі, судова колегія вказує на те, що право позивача на здійснення господарської діяльності без незаконного, як він вважає, втручання контролюючих органів може бути ним захищено шляхом не допуску до проведення перевірки чи оскарження наслідків проведення такої перевірки.

Тобто, засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви, оскільки вимога позивача щодо забезпечення позову є необґрунтованою.

Таким чином, ухвала суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам процесуального права, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Колективного підприємства "Васильківська шкіряна фірма"залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 28.04.2017 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Оксененко О.М.

Ісаєнко Ю.А.