Постанова № 66294420, 25.04.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 рокуЛьвів№ 876/4238/17

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

за участі секретаря судових засідань: Чопко Ю.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

встановив:

15.12.2016 ОСОБА_2 звернулася в суд з адміністративним позовом до Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Самбірська ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) в якому просить визнати протиправним наказ Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 79-О від 16.11.2016 «Про звільнення з роботи» та поновити її на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 16.11.2016, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 4609 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що при її звільненні відповідачем порушено вимоги ст. 49-2 КЗпП України, їй не було запропоновано будь-якої вакантної посади. Також стверджує, що працівник ОСОБА_3, якого поновили на посаді позивача за рішенням суду, ніколи не виконувала роботи позивача, відтак правові підстави для поновлення вказаного працівника саме на посаді ОСОБА_2 та відповідно її звільнення у відповідача були відсутні. Крім того, відповідачем звільнено позивача всупереч вимогам ст. 184 КЗпП України. Оскільки вона є одинокою матір'ю та виховує двох малолітніх дітей.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02.03.2017 позов задоволено повністю.

Із цією постановою суду не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така винесена з порушенням норм матеріального права, невідповідністю висновків фактичним обставинам справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що у позивача не було переважного права щодо залишення на посаді, у зв'язку з чим на виконання вимог постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 в частині поновлення колишнього працівника ОСОБА_3, 16.11.2017 ОСОБА_2 було звільнено з посади головного державного ревізора-інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач та його представник у судовому засіданні апеляційну скаргу просили залишити без задоволення, подали письмові заперечення.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 перебувала на службі в податкових органах України з 17.07.1995, зокрема з 02.02.2016 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області відповідно до наказу від 02.02.2016 № 5-О, що підтверджується записом в трудовій книжці, копія якої міститься в матеріалах справи.

На виконання вимог постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі № 813/1437/16, наказом Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області «Про поновлення на роботі ОСОБА_3» від 16.11.2016 № 80-О, ОСОБА_3 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та переведено на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 17.11.2016.

16.11.2016 наказом Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № 79-О «Про звільнення з роботи» позивача ОСОБА_2 звільнено з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області у зв'язку з поновленням на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу, п. 6 ст. 40 КЗпП України.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити, оскільки відповідач не довів правомірності прийняття оскаржуваного наказу у відповідності до вимог, встановлених ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України, за таких обставин позивач був звільнений з посади без дотримання вимог ст. 40 КЗпП України. Порушення процедури звільнення позивача є підставою для поновлення його на державній службі та підставою для стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати за час вимушеного прогулу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Спірні відносини регулюються Конституцією України та Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Громадянам згідно ст. 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, обов'язковою умовою для звільнення працівника за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України є поновлення на роботі працівника, який раніше виконував роботу працівника, що звільняється.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган перед звільненням працівника на підставі п. 6 ст. 40 КЗпП України, зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

Таку ж правову позицію підтримав Верховний Суд України в постанові від 10.03.2015 у справі № 21-52а15.

При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати такому працівнику всі наявні вакансії, які може виконувати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є в юридичної особи.

Ці висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною в ухвалі Верховного Суду України від 04.08.2010 у справі № 6-8884св10.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що працівника ОСОБА_3 поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області і вказана посада є відмінною від посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яку займав позивач. В той же час, відповідач стверджує, що за своїми посадовими обов'язками посада головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів є подібною до посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників. Відтак, у зв'язку з необхідністю виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі № 813/1437/16 про поновлення на роботі ОСОБА_3 відповідачем проведено аналіз посадових обов'язків відповідно до зазначених посад та прийнято рішення про звільнення позивача.

Як вбачається з посадової інструкції головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (а. с. 18-21) та посадової інструкції головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області (а. с. 22-25), то такі містять як ідентичні положення, так і суттєві відмінності, що у підсумку не дає можливості стверджувати про ідентичність таких посадових інструкцій та ставить під сумнів твердження відповідача про те, що ОСОБА_3 перед звільненням з посади виконувала ту ж роботу, виконання якої було покладено на ОСОБА_2 Крім того, як вбачається з наказу № 80-О від 16.11.2016 «Про поновлення на роботі ОСОБА_3», ОСОБА_3 було поновлено на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, після чого переведено на посаду головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, з якої і звільнено позивача.

Отже, підстав для звільнення ОСОБА_2 з посади головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не було, оскільки постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31.10.2016 у справі № 813/1437/16 передбачено поновлення ОСОБА_3 на посаді головного державного інспектора відділу реєстрації платників та електронних сервісів Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області, яка не є ідентичною до займаної посади позивача.

Враховуючи вищенаведене, відповідачем не було дотримано обов'язкових умов для звільнення працівника за п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Крім того, звільнивши позивача на підставі п. 6 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, відповідачем не було виконано вимоги законодавства щодо його працевлаштування на одній із вакантних посад станом на момент звільнення. Відповідач перед звільненням позивача з посади, зобов'язаний був запропонувати йому всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто повинен був вжити заходи до переведення позивача за його згодою на іншу роботу.

Як вбачається з листа відповідача № 4/9/13-10-04-00-21/8 від 19.01.2017 (а. с. 90), станом на дату звільнення позивача з посади в Самбірській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області були наявні дві вакантні посади, зокрема, першого заступника начальника Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області та заступника начальника Старосамбірського відділення Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Разом тим, в матеріалах справи відсутні докази неможливості переведення позивача, за його згодою, на ці вакантні посади в Самбірській ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Таким чином, позивач був звільнений з посади без дотриманням вимог ст. 40 КЗпП України.

Щодо дати, з якої слід поновити позивача на посаді, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

У абзаці 10 підпункту 10.2 пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснено, що задовольняючи позовні вимоги про поновлення на публічній службі, суд повинен визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень повністю або частково та скасувати акт індивідуальної дії повністю або ту його частину, яка стосується позивача, з моменту прийняття акта та обов'язково вказати дату, з якої особу поновлено на посаді.

Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині поновлення позивача на посаді з 17.11.2016, з огляду на те, що Наказом начальника Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області «Про звільнення з роботи» від 16.11.2016 № 79-О передбачено звільнення ОСОБА_2 з 16.11.2016, у зв'язку з чим така підлягає поновленню на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області з 16.11.2016, тобто з дня фактичного звільнення зі служби.

Крім того, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995.

Визначаючи розмір середнього заробітку, втраченого позивачем у зв'язку із вимушеним прогулом, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що період вимушеного прогулу позивача з 17.11.2016 по 02.03.2017 становить 73 дні.

Загальний розмір заробітної плати за час вимушеного прогулу позивача складає 12131,87 грн, а саме: 73 (дні) х 166,19 грн (розмір середньоденної заробітної плати).

Від розміру заробітної плати за час вимушеного прогулу слід вирахувати отримані позивачем виплати від Самбірського міськрайонного центру зайнятості в сумі 1743,26 грн (відповідно до довідки від № 147 від 31.01.2017 ( а. с. 94).

Так, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що всього до стягнення підлягає заробітної плата за час вимушеного прогулу в розмірі 10388,61 грн, яку слід стягнути з Самбірської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 14.01.2014 у справі № 21-395а13.

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанова суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць, підлягає до негайного виконання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що постанова суду в частині поновлення позивача на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 3490,08 грн підлягає негайному виконанню.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог, правильно по суті вирішив цей публічно-правовий спір, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції для висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни постанови суду першої інстанції в частині дати з якої слід поновити позивача на посаді.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2017 року у справі № 813/4412/16 змінити, викласти абзац 3 резолютивної частини цієї постанови у наступній редакції:

«Поновити ОСОБА_2 на посаді головного державного інспектора відділу обслуговування платників Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області з 16 листопада 2016 року».

У решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, після набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О. М. Гінда судді В. Я. Качмар В. В. Ніколін

Постанова в повному обсязі складена та підписана 03.05.2017.