Ухвала суду № 66294154, 24.04.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-6047/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О.

Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Ісаєнко Ю.А.;

суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Левченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у адміністративній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Головне управління ДФС у Харківській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 січня 2012 року №0000011501, №0000021501,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Богодухівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 06 січня 2012 року №0000011501, №0000021501.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 липня 2012 року, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 листопада 2015 року скасовані рішення судів попередніх інстанцій та справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, посадовою особою ДПІ у Краснокутському районі Харківської області у приміщенні контролюючого органу проведено камеральну перевірку за звітний податковий період липень, серпень, вересень та жовтень 2011 року; за наслідками перевірки складено акт від 14.12.2011 №550/82/15-30019775.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначених грошових зобов'язань по рентній платі за газовий конденсат, визначених пунктом 57.1 статті 57 ПК України.

За наслідками перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 06 січня 2012 року №0000011501, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1125318,15 грн за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «рентна плата за природний газ, що видобувається в Україні» у сумі 5626590,75 грн на 61 календарний день; №0000021501 - про зобов'язання сплатити штраф у розмірі 3141101,13 грн. за затримку граничного строку сплати суми грошового зобов'язання за платежем «рентна плата за газовий конденсат, що видобувається в Україні» у сумі 15705505,65 грн на 92 календарних дні.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, виходив з наступного.

У розумінні підпункту 14.1.35 пункту 14.1 статті 14 ПК України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин, вуглеводневою сировиною є нафта, природний газ (у тому числі нафтовий (попутний) газ), газовий конденсат, що є товарною продукцією.

Згідно пункту 256.1 статті 256 вказаного Кодексу платниками рентної плати (далі - платники) є суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини на підставі спеціальних дозволів на користування надрами, отриманих в установленому законодавством порядку.

Відповідно до положень статті 260 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному місяцю. Розмір податкового зобов'язання з рентної плати обчислюється платником як добуток обсягу видобутої ним вуглеводневої сировини, встановлених статтею 258 цього Кодексу ставок рентної плати та коригуючого коефіцієнта, який у кожному податковому (звітному) періоді розраховується відповідно до статті 259 цього Кодексу.

Платник самостійно складає розрахунок податкових зобов'язань з рентної плати, у якому визначає та/або уточнює суму податкового зобов'язання з рентної плати, за формою, затвердженою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Платник протягом 20 календарних днів після закінчення податкового (звітного) періоду подає податковий розрахунок органу державної податкової служби:

- за місцезнаходженням ділянки надр, межі якої визначені в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, у разі розміщення такої ділянки в межах території України;

- за місцем перебування на обліку як платника податків і зборів у разі розміщення ділянки надр, межі якої визначено в отриманому платником спеціальному дозволі на користування надрами для видобування (у тому числі під час геологічного вивчення) вуглеводневої сировини, в межах континентального шельфу та/або виключної (морської) економічної зони України.

Сума податкових зобов'язань з рентної плати, визначена у податковому розрахунку за податковий (звітний) період, сплачується платником до бюджету протягом 10 календарних днів після закінчення граничного строку подання такого податкового розрахунку з урахуванням фактично сплачених авансових внесків.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.08.2011 позивачем були подані податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні за липень 2011 року №№9006581904, 9006581907, 9006581909, в яких розраховані суми податкових зобов'язань за газовий конденсат у розмірі відповідно - 6535256,97 грн, 2831,48 грн, 20874,87 грн., (загальна сума - 6558963.32 грн.); граничний строк сплати - 01.09.2011.

Також, 13.09.2011 року позивачем було подано податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні за серпень 2011 року №№9007413750, 9007413749, 9007413747, в яких розраховані суми податкових зобов'язань за природний газ у розмірі відповідно - 7567,98 грн, 1462061,83 грн, 535218,91 грн. (загальна сума 2004848,72 грн.); газовий конденсат у розмірі відповідно - 2677,89 грн, 5874059,24 грн, 19125,54 грн. (загальна сума - 5895862,67 грн); граничний строк сплати - 30.09.2011.

Крім того, 13.10.2011 позивачем було подано податкові розрахунки з рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобувається в Україні за вересень 2011 року №№9008477099, 9008477106, 9008490441, в яких розрахував суми податкових зобов'язань за природний газ у розмірі відповідно - 493508,18 грн, 7412,46 грн, 1387028,54 грн (загальна сума - 1887949,18 грн); газовий конденсат у розмірі відповідно - 17933,85 грн., 12 676,07 грн., 5550895,80 грн. (загальна сума - 5 581 505.72 грн.); граничний строк сплати - 31.10.2011.

Згідно облікової картки з платежу по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, станом на 01.09.2011 (станом на дату граничного терміну сплати податкових зобов'язань за липень 2011 року), за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 630146,93 грн. Станом на 30.09.2011 (станом на дату граничного терміну сплати податкових зобов'язань за серпень 2011 року), відповідно до даних картки особового рахунку з платежу по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 7125,60 грн та за природний газ у розмірі 2251663,67 грн. Станом на 30.10.2011 (станом на дату граничного терміну сплати податкових зобов'язань за вересень 2011 року), відповідно до даних картки особового рахунку з платежу по рентній платі за газовий конденсат, що видобувається в Україні, за позивачем обліковувалась заборгованість в розмірі 15705505,62 грн та за природний газ у розмірі 5626590,73 грн.

Також, як встановлено судом першої інстанції, 07.10.2011 рішенням ДПА в Харківській області №44/с було скасоване рішення ДПА в Харківській області про розстрочення грошових зобов'язань від 29.04.2011 року №44 на суму 1987007,51 грн, а також 12.10.2011 року рішенням ДПС України №24 було скасоване рішення ДПА України про розстрочення грошових зобов'язань від 29.04.2011 року №32 на суму 4797320,30 грн.

Згідно положень статті 100 ПК України розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані:

- з ініціативи платника податків - при достроковому погашенні розстроченої суми грошового зобов'язання та податкового боргу або відстроченої суми грошового зобов'язання або податкового боргу, щодо яких була досягнута домовленість про розстрочення, відстрочення;

- з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010 №1036 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за №1431/18726) затверджений Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків.

Відповідно до пункту 4.4 вказаного Порядку з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу), розриває цей договір, про що повідомляє платника податків та відповідний орган державної податкової служби. У такому випадку підрозділ погашення податкового боргу письмово повідомляє підрозділ обліку та звітності та структурні підрозділи, які здійснюють адміністрування відповідних податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, для здійснення заходів по нарахуванню пені та відповідних штрафних санкцій відповідно до норм чинного законодавства.

Згідно пункту 4.5 Порядку рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) є підставою для дострокового розірвання договору. У пункті 6.4 «Особливі умови» договору робиться запис: «Договір достроково розірвано, документ від _____ N ____».

У відповідності до пункту 4.6 Порядку з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, вказаним Порядком визначено підстави для дострокового розірвання договору розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (надходження рішення органу державної податкової служби вищого рівня про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань), а також дії податкового органу після достроково розірвання такого договору (внесення в договір запису про його дострокове розірвання, нарахування пені та штрафів тощо).

Таким чином, надходження рішення про скасування розстрочення є безумовною підставою для відмови податкового органу від договору розстрочення в односторонньому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що рішення ДПА в Харківській області від 07.10.2011 №44/с направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача листом від 13.10.2011 №4555/10/24- 115 та отримано останнім 18.10.2011, згідно поштового повідомлення про вручення. Листом ДПА в Харківській області від 21.10.2011 №4721/10/24-115 ДК «Укргазвпдобування» НАК «Нафтогаз України» повідомлено про скасування рішення про розстрочення грошових зобов'язань від 29.04.2011 року №32, яке отримано представником позивача 26.10.2011.

При цьому, позивачем як під час розгляду справи судом першої так і апеляційної інстанції, не надано доказів щодо оскарження вказаних рішень про скасування рішень про розстрочення грошових зобов'язань в судовому порядку.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що у даному випадку не повідомлення позивача податковим органом про розірвання договорів розстрочення грошових зобов'язань не впливає на правомірність прийнятих рішень про скасування вищевказаних договорів розстрочення та вчинених відповідачем дій щодо нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення строків сплати розстрочених податкових зобов'язань, що залишилися непогашеними.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на граничну дату сплати податкових зобов'язань, самостійно визначених позивачем у податкових розрахунках, у останнього рахувався борг, що виник раніше (у минулих податкових періодах - починаючи з березня 2011 року) внаслідок несплати у встановлений строк як розстрочених грошових зобов'язань по податкових розрахунках за березень 2011 року, так і податкових зобов'язань, самостійно визначених платником податків в податкових розрахунках з рентної плати за попередні податкові періоди (квітень - червень 2011 року), у зв'язку з чим не сплачені або в неповній мірі сплачені податкові зобов'язання за минулі періоди набули статусу податкового боргу на наступний день після закінчення граничного строку їх сплати.

Позивачем не заперечувалося, що зазначений вище податковий борг був сплачений 30 листопада 2011 року відповідно до платіжних доручень №382 на суму 2036009,01 грн, №402 на суму 1738632,51 грн, №403 на суму 56703,24 грн, №310 на суму 1903823,47 грн - рентну плату за природний газ, №383 на суму 5987498,91 грн, №404 на суму 4197655,30 грн, №311 на суму 5628436,24 грн - рентну плату за газовий конденсат.

Таким чином, позивачем порушено граничний строк сплати суми грошового зобов'язання з рентної плати за газовий конденсат, що видобувається в Україні на 92 календарних дні та з рентної плати за природний газ, що видобувається в Україні на 61 календарний день.

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено що у відповідності до пункту 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень та про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 березня 2017 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Ухвалу у повному обсязі складено 28.04.2017 року)

Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко

Суддя: Л.В. Губська

Суддя: І.В. Федотов

Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.

Судді: Губська Л.В.

Федотов І.В.