Постанова № 66293658, 24.04.2017, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 р. № 820/5448/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Цибульник Г.В.,

представника позивача - Холявки Т.В.,

представника відповідача - Гужва М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові адміністративну справу за позовом Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна,

В С Т А Н О В И В:

Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд надати дозвіл Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харкіській області на погашення суми податкового боргу державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (код 14313582, 61001, м. Харків, вул. Морозова, б. 13) у розмірі 1308777,55 грн за рахунок його майна, що перебуває у податковій заставі.

В обґрунтування позовних вимог Східна об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області зазначила, що відповідач має заборгованість перед бюджетом у розмірі 1308777,55 5 грн, який підлягає стягненню, у зв'язку із чим, податковому органу необхідно отримати дозвіл на погашення суми податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Також, представник позивача звернув увагу суду, що саме майно, яке перебуває у податковій заставі не входить до категорії майна з особливим статусом у відповідності Закону України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Окрім того, представник позивача зазначив, що вказане майно, як готова продукція, було передано саме представником підприємства у податкову заставу у добровільному порядку.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що майно ДП Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" не може бути предметом застави, зважаючи на його особливий статус, визначений Законом України "Про перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації". Таким чином, на майно підприємства не може бути звернуто стягнення для погашення податкової заборгованості.

У судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторони, вивчивши доводи, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд виходить з таких підстав та мотивів.

Державне підприємство "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" перебуває на податковому обліку в Східній ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Відповідно до п. 15.1. ст. 15 Податкового Кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені кодексом.

Згідно пп.16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.19-1.1.2 ст.19-1 Податкового кодексу України однією із функцій податкових органів є контроль своєчасність подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів.

Відповідно до п.49.3 ст.49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п.49.5 ст. 49 Податкового кодексу України у разі надсилання податкової декларації поштою, платник податку зобов'язаний здійснити таке відправлення на адресу відповідного контролюючого органу не пізніше ніж за десять днів до закінчення граничного строку подання податкової декларації, визначеного цією статтею, а при поданні податкової звітності в електронній формі, - не пізніше закінчення останньої години дня, в якому спливає такий граничний строк.

Пп.49.18.1 п.49.18 ст.49 Податкового кодексу України передбачає, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п.54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Підпунктом 57.1. статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 57.3 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Відповідно до пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п.п. 14.1.175 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається податковим боргом.

ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" має заборгованість у сумі 1308777,55 грн., яка виникла у зв'язку із несплатою підприємством податків на доходи держаних підприємств, частини чистого прибутку (доходу) господарських операцій, ПДВ та земельного податку з юридичних осіб, які були нараховані контролюючим органом на підставі податкових декларацій, податкових повідомлень - рішень, а також штрафних (фінансових) санкцій та пені (а.с. 7-90).

Суд зазначає, що контролюючий орган в силу покладених на нього обов'язків неодноразово намагався стягнути з ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" податковий борг у судовому порядку, про що свідчать наявні в матеріалах справи постанови Харківського окружного адміністративного суду від 07.10.2015 року по справі № и820/10012/15, від 17.02.2016 року по справі № 820/12150/15, від 12.09.2016 року по справі № 820/1622/16 (а.с. 121-132).

Однак, інкасові доручення (розпорядження) повертались на адресу контролюючого органу без виконання, у зв'язку з відсутністю коштів на рахунках підприємства (а.с. 155-166).

У зв'язку з непогашенням відповідачем суми податкового зобов'язання протягом граничного строку її сплати, позивачем винесено податкову вимогу № 3671-25 від 25.05.2015 року.

В подальшому, зважаючи на факт непогашення відповідачем суми податкового боргу у розмірі 1308777,55 грн. протягом граничного строку її сплати, начальником Основ`янської ОДПІ м. Харкова було прийнято рішення № 98 "Про опис майна у податкову заставу".

Листом від 26.12.2015 року № 1263/63, в.о. генерального директора ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" у зв'язку із наявністю податкового боргу, враховуючи вимоги ст. 89 Податкового кодексу України, надано майно для подальшого опису у податкову заставу, а саме двигун 5 ТДФМА-1, зав. № 81510039К, який є готовою продукцією, яка виготовлена відповідно до технічних умов 457МА-1.ТУ в рамках виконання договору комісії № USE-20/2-31-Д/К-11 від 28.01.2011 року (а.с. 153).

Доказів того, що вказане рішення суб'єкта владних повноважень було оскаржено відповідачем в адаміністративному/судовому порядку, що, в свою чергу, призвело до визнання його недійсним/скасованим відповідачем не надано, а відтак рішення № 98 "Про опис майна у податкову заставу" на момент розгляду справи є чинним.

На підставі вищезазначеного рішення № 98 "Про опис майна у податкову заставу" та з урахуванням вищезазначеного листа підприємства, Основ`янською ОДПІ м. Харкова було складено акт № 292 від 30.12.2015 року "Про опис майна ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування", а саме двигуна 5 ТДФМА-1, зав. № 81510039К. Вказане рішення було підписане в.о. генерального директора підприємства без зауважень (а.с. 95).

Суд зазначає, що пунктами 88.1 та 88.2 статті 88 Податкового Кодексу України (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

Згідно з пунктом 89.3 статті 89 ПК України, майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Поряд з цим, відповідачем в обґрунтування своєї правової позиції по справі не надано доказів відсутності заборгованості за підприємством у розмірі 1308777,55 грн. на час прийняття рішення про опис майна в податкову заставу № 98 чи доказів того, що вказане рішення прийнято уповноваженою особою проза межах її компетенції та за відсутності законних підстав.

Відповідно до пункту 89.2 статті 89 ПК України, з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Тобто пунктом 89.5 статті 89 ПК України передбачено вичерпний перелік майна на яке не поширюється право податкової застави.

Згідно пункту 87.2 статті 87 ПК України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 87.3 вказаної статті визначено майно, яке не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України (підпункт 87.3.5); майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу» (п.п. 87.3.7).

Аналіз наведеної норми свідчить, що законодавцем по різному визначено майно «на яке поширюється право податкової застави» та майно «яке може бути використано як джерело погашення податкового боргу».

Спірним питанням у даній справі є можливість опису у податкову заставу майна, визначене у Законі України «Про податкову заставу».

Суд зазначає, що відповідач як об'єкт державної власності в податкову заставу не описувався, а на належне йому майно розповсюджується право податкової застави, але можливості використати таке майно як джерело погашення податкового боргу обмежено приписами статті 87 ПК України.

При цьому це не є перешкодою для опису такого майна у податкову заставу у відповідності до положень пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України, та відповідно встановлення щодо нього обтяжень.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в постанові від 23.09.2015 року по справі № К/800/53391/13.

Окрім того, згідно з підпунктом 87.3.6. пункту 87.3 статті 83 Податкового кодексу України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства. Загальнодержавне значення мають об'єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об'єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України: майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, правоохоронних та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров'я системи екстреної медичної допомоги.

Водночас, згідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 року № 1807 "Про затвердження Порядку здійснення державного контролю за міжнародними передачами товарів військового призначення", контролю не підлягають і до товарів військового призначення не відносяться деталі, агрегати, обладнання, запасні частини та комплектуючі вироби, що призначені для "використання" товарів військового призначення, якщо вони мають загально промислове призначення, або виготовлені для використання в продукції військового та цивільного призначення за єдиними вимогами.

Так, як вбачається з листа в.о. генерального директора ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" двигун 5 ТДФМА-1, зав. № 81510039К є лише готовою продукцією, а не товаром військового призначення та яка виготовлена за єдиними стандартами відповідно до технічних умов 457МА-1.ТУ в рамках виконання договору комісії № USE-20/2-31-Д/К-11 від 28.01.2011 року.

Водночас, доказів того, що вказаний двигун має лише військове значення та виготовлений не за єдиними вимогами матеріали справи не містять, що в свою чергу унеможливлює віднесення вказаного двигуна до категорії товарів військового призначення, які мають статус майна, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України.

Суд також зазначає, що ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" у зв'язку із наявністю податкового боргу, враховуючи вимоги ст. 89 Податкового кодексу України, було самостійно надано вказане майно для подальшого опису у податкову заставу, доказів на спростування чого представником відповідача до суду не надно.

Поряд з цим, суд критично ставиться до посилань відповідача на лист Державного концерну "Укроборонпром" від 04.04.2017 року № UOP2.11-3172, оскільки вказаний концерн не наділений повноваженнями щодо надання роз'яснень нормативно - правових актів чи надання офіційних тлумачень нормативно - правових актів.

Статтею 95 Податкового кодексу України визначений перелік заходів направлених на погашення податкового боргу платника податків, що здійснюються податковим органом.

Відповідно до п. 95.1 та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби.

Однак, представником підприємства не надано до суду доказів вчинення позивачем заходів, спрямованих на продаж саме того майна ДП "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування", обмеження щодо якого закріплені у Податковому кодексі України, а відтак суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено порушення його прав чи інтересів діями контролюючого органу щодо обтяження майна податковою заставою.

Частиною 1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що вимоги Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області до державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна - задовольнити в повному обсязі.

Надати дозвіл Східній об'єднаній державній податковій інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61001, м. Харків, вул. Б. Хмельницького, б. 17, код ЄДРПОУ 39858581) на погашення податкового боргу за рахунок майна державного підприємства "Харківське конструкторське бюро з двигунобудування" (61001, м. Харків, вул. Морозова, б. 13, код ЄДРПОУ 14313582) у сумі 1308777 (один мільйон триста вісім тисяч сімсот сімдесят сім) грн. 55 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 03 травня 2017 року.

Суддя Р.В. Мельников