Ухвала суду № 66292321, 27.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/360/17 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/1850/17 Фунжий О.А.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України в особі представника Вологжаніної Оксани Дмитрівни на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що він з 20.09.1986 року по 10.12.1986 року в ході виконання службового обов'язку у складі збройних сил приймав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, що підтверджено довідкою № 851 з в/ч 93632 від 19.11.1987 року.

Внаслідок ушкоджень здоров'я отриманих під час виконання обов'язків військової служби, він змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури, оскільки він отримав чисельні хвороби, а саме: Рак щитовидної залози ІІІ ст. кл.гр. III, хронічний гепато-холіцистит, хронічний панкріотит, хронічний простатит, що в подальшому призвело до виникнення нових захворювань: Дисциркуляторна енцефалопатія II ст., вестибулопатія, виражений церебростеничний синдром, когнітивне пониження, Гіпертонічна хвороба II ст. ДДГШ, цервикалгія, люмбаргія, м'язево-тонічний больовий синдром, ІБС: дифузний кардіосклероз СН II А фк. II СПО струмектомії, післяопераційний гіпотеріоз середньої тяжкості, Варікозна хвороба, ВРВ нижніх кінцівок, ХВН II ступеню, катаракта ОИ, глаукома, що підтверджено Експертним висновком Дніпропетровської регіональної міжвідомчої експертної комісії у по встановленню причинного зв'язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС № 7130 від 20.09.1999 року, випискою з амбулаторної карти № 92798 від 06.09.2016 року, висновком ультразвукового дослідження від 03.04.2012 року, виписним епікризом № 546 від 22.01.2016 року, випискою з історії хвороби № 629 від 03.05.2016 року, з яких вбачається що його хвороби дійсно є результатом виконання обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вказує, що відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ № 109314 від 12.10.1999 року йому безстроково встановлено 2 групу інвалідності зі стійкою 70% втратою працездатності у зв'язку з зорюваннями, які отримані в результаті виконання обов'язків військової служби при ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Зазначає, що він досі перебуває на стаціонарному лікуванні, але від подальшого лікування його стан здоров'я не покращився, а з кожним роком тільки погіршується.

У зв'язку з травмою, отриманою під час виконання обов'язків військової служби, порушено його нормальний життєвий стан, він позбавлений можливості реалізувати свої нормальні життєвій звички та бажання. Постійно виникає колючий біль в серці, постійне збільшення артеріального тиску, головні болі в затилочній частині і лобній ділянці. Виникають проблеми із зором, з кожним місяцем його зір стає гіршим. Його щодня турбують запаморочення, шум в голові, який збільшується при ходінні та виконання фізичних навантажень.

У зв'язку з травмою порушено його нормальний життєвий стан. Він позбавлений можливості реалізувати свої нормальні життєві функції, звички та бажання, фактично втратив можливість вести повноцінне життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт. Після чисельних обстежень та лікувань його стан здоров'я не покращився.

Моральні страждання оцінює в 100 000 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 100 000,00 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року позов задоволено.

Стягнуто з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_4 100 000 грн. в порядку відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто з міністерства оборони України в дохід держави судовий збір у розмірі 1 600,00 коп.

У апеляційній скарзі Міністерство оборони України в особі представника Вологжаніної О.Д. зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах відмовити повністю.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст.55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Аналогічні положення містяться й у ч. 1 ст. 3 ЦПК України.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

По справі встановлено, що позивач з 20.09.1986 року по 10.12.1986 року в ході виконання службового обов'язку у складі збройних сил приймав участь в ліквідації наслідків аварії в 30-кілометровій зоні Чорнобильської АЕС, що підтверджено довідкою № 851 з в/ч 93632 від 19.11.1987 року.

Відповідно до довідки МСЕК серії МСЕ № 109314 від 12.10.1999 року позивачу безстроково встановлено 2 групу інвалідності зі стійкою 70% втратою працездатності у зв'язку з зорюваннями, які отримані в результаті виконання обов'язків військової служби при ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з положень ст.ст.23, 1167 ЦК України, зазначаючи про наявність правових підстав для стягнення на користь ОСОБА_4 моральної шкоди, оскільки сам факт захворювання, одержаного в період проходження військової служби та наслідки такого захворювання, спричинили позивачу втрати немайнового характеру у вигляді психологічного дискомфорту (переживаннях та хвилюваннях), душевних стражданнях, оскільки тривале лікування позначилося на здоров'ї позивача.

Відповідно до ст.17 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року із змінами та доповненнями відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди провадиться у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичні або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 1168 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Визначаючи розмір завданої позивачу моральної шкоди, суд першої інстанції врахував ступінь моральних страждань позивача. Суд зазначав, що протягом багатьох років позивач щодня переживає душевні страждання та у зв'язку з хворобою позбавлений нормального життя.

Відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках. При цьому суд має виходити з засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Статтею 170 ЦК України передбачено, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Статтею 3 Закону України "Про Збройні Сили України" передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Отже, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 21 жовтня 2014 року у справі № 3-86гс14, який згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для судів.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, що встановлена позивачу друга група інвалідності є наслідком захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, суд дійшов правильного висновку про виникнення у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди. При цьому враховуючи тяжкість вимушених змін в житті ОСОБА_4 виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо розміру стягнутого відшкодування моральної шкоди в розмірі 60 000 грн.

З урахуванням вказаних норм колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України в особі представника Вологжаніної Оксани Дмитрівни відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 06 березня 2017 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: