Рішення № 66291392, 24.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 710/2564/2012

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

24 квітня 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Готри Т.Ю., Джуги С.Д.,

при секретарі Терпай С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду від 12 червня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Свалявської міської ради, ОСОБА_1, міськрайонного управління Держкомзему у м. Свалява, державного підприємства «Закарпатгеодезцентр», ОСОБА_3, третя особа - відділ містобудування та архітектури Свалявської районної державної адміністрації, про визнання недійсною та скасування технічної документації, скасування державного акту на право власності на землю та зобовязання вчинити певні дії,-

в с т а н о в и л а :

У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із даним позовом, вказуючи, що рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19.04.1990 № 75 йому було виділено земельну ділянку площею 0,04 га по вул. Корольова,10 у м. Свалява, та надано дозвіл на будівництво житлового будинку. Дана земельна ділянка відведена позивачу в натурі на місцевості, що стверджується актом про відведення земельної ділянки. У 1990 році ним розпочато будівництво житлового будинку та побудовано для цих цілей цокольну частину будинку.

Наприкінці 2009 року до позивача звернулася ОСОБА_3 з проханням погодити межі земельної ділянки, оскільки вона має намір приватизувати свою земельну ділянку. В подальшому відповідач ОСОБА_3 продала свою земельну ділянку і особа, яка її придбала розпочала встановлення капітальної огорожі, яка не відповідає історично існуючій межі між суміжними ділянками, та суттєво заходить на земельну ділянку ОСОБА_2, чим здійснено захоплення земельної ділянки позивача.

Посилаючись на дані обставини, позивач просив: - визнати недійсними та скасувати технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку у м. Свалява по вулиці Корольова,10/1 та належить ОСОБА_3 (далі Технічна документація), та Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯИ №048451 від 24.11.2009, виданий Свалявською міською радою на прізвище ОСОБА_3, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договір оренди землі за №010925000229 кадастровий номер 2124010100:01:023:0028 (далі Державний акт); - зобовязати Свалявську міську раду відновити межі земельної ділянки виділеної ОСОБА_2 відповідно до акту про відведення земельної ділянки переданої безоплатно у приватну власність рішенням №75 виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19.04.1990.

Ухвалою від 15.10.2012 судом залучено до участі у справі в якості співвідповідача ОСОБА_1 (а.с.51).

Рішення Свалявського районного суду від 12.06.2013 позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 Зазначає, що згідно договору купівлі продажу від 27.07.2011 вона купила спірну земельну ділянку у ОСОБА_3 Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення судом норм матеріального й процесуального права, просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача просила рішення суду залишити без змін.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не зявились, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що стверджується повідомленнями про вручення судових повісток (а.с.222-222г). В порядку ст. 305 ч. 2 ЦПК України, судова колегія розглянула справу у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішить справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі рішення не відповідає.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що рішенням виконавчого комітету Свалявської міської ради від 19.04.1990 № 75 позивачу ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0,04 га по вул. Корольова,10 у м. Свалява та надано дозвіл № 56/90 на будівництво житлового будинку.

Дана земельна ділянка відведена позивачу в натурі на місцевості, що стверджується актом про відведення земельної ділянки (а.с. 8).

Суміжному землекористувачу ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку та господарських споруд, площею 0,0942 га, розташовану у м. Свалява по вул. Корольова 10/1.

Звертаючись із позовом у даній справі ОСОБА_2 на його обґрунтування зазначав, що Технічну документацію для ОСОБА_3 розроблено ДП «Закарпатгеодезцентр» з порушеннями, колишню конфігурацію земельної ділянки змінено, раніше існуючі межі змінено, захоплено частину земельної ділянки позивача. Вважав, що дані обставини є підставою для визнання недійсною та скасування Технічної документації, у звязку з чим скасуванню підлягає і Державний акт на право власності на землю, виданий ОСОБА_3

Технічна документація, про скасування якої предявлено позов (а.с.224-234), була затверджена рішенням 34-ї сесії 5-го скликання Свалявської міської ради від 17.09.2009 № 34/356 (а.с. 212). Цим рішенням земельну ділянку було передано ОСОБА_3 у приватну власність (у списку в додатку до рішення п. 19, а.с. 213), і на підставі цього рішення органу місцевого самоврядування ОСОБА_3 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯИ №048451 від 24.11.2009, площею 0,0942 га, кадастровий номер 2124010100:01:023:0028, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010925000229 (а.с. 72).

У силу ст.125, ст. 126 ЗК України (тут і далі нормативні акти у редакції, чинній на момент розробки Технічної документації та складання Державного акту) право приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку виникло з моменту державної реєстрації цього права і було посвідчено Державним актом.

Згідно ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Відповідно до «Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 4 травня 1999 р. N 43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановних документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою в установленому порядку відповідною технічною документацією (п. 1.13) .

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідно до ст. 25 п. і) Закону України «Про землеустрій», є одним із видів документації із землеустрою. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Таким чином, Технічна документація, про скасування якої заявлено позовну вимогу, є текстовими та графічними матеріалами, які самостійного правового значення не мають, була затверджена рішенням органу місцевого самоврядування, і саме таке рішення є підставою видачі Державного акту про право власності на земельну ділянку.

Позивач просив визнати недійсними та скасувати Технічну документацію та Державний акт, не заявляючи вимогу про скасування рішення 34-ї сесії 5-го скликання Свалявської міської ради від 17.09.2009 № 34/356.

Відповідно до ст. ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Отже, суд не може за своєю ініціативою перевіряти правомірність та скасовувати рішення органу місцевого самоврядування, якщо стороною не було заявлено таку позовну вимогу.

Крім цього встановлено, що згідно договору купівлі-продажу земельної ділянки від 28.07.2011 ОСОБА_3 продала вказану земельну ділянку ОСОБА_1 (а.с. 24). Вказаний правочин зареєстровано 28.07.2011 у Державному реєстрі правочинів (а.с. 25).

Стосовно цього договору на момент ухвалення рішення місцевим судом діяла презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу) підставою для державної реєстрації права власності на земельну ділянку є саме договір, укладений у порядку, встановленому законом, а не державний акт (частина друга статті 126 ЗК України).

Отже спір виник саме стосовно земельної ділянки у м. Свалява по вулиці Корольова,10/1, актуальним власником якої, як на момент предявлення позову, так і на час розгляду справи у суді першої інстанції, була ОСОБА_1, а право власності ОСОБА_3 припинилося у силу п. 1 ч. 1 ст. 346 ЦК України, п. «в» ст. 140 ЗК України у звязку з відчуженням власником свого майна (земельної ділянки).

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у ст. 16 ЦК України.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16 ЦК України).

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Як зазначив Верховний Суд України у постановах, зокрема, від 23.10.2013 (справа №6-93цс13), від 25.06.2014 (справа № 6-67цс14) статтями 116, 118 ЗК України визначено підстави й порядок набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності.

Державний акт на право приватної власності на землю видається на підставі рішення органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади, тому вирішення питання про правомірність видачі державного акта безпосередньо залежить від законності рішення, на підставі якого такий акт виданий, і дотримання вимог, передбачених земельним законодавством, зокрема статтями 116, 118 ЗК України.

Обраний позивачем у даній справі спосіб захисту (визнання недійсним та скасування Технічної документації), без оспорення (визнання незаконним) рішення органу місцевого самоврядування, яким затверджено Технічну документацію (п.10 ч.2 ст. 16, ст. 21 ЦК України), не передбачений законом і не може бути застосований судом.

Похідні вимоги - щодо вирішення питання недійсності Державного акта та щодо зобовязання органу місцевого самоврядування вчинити певні дії - безпосередньо залежать від законності рішення органу, на підставі якого такий Державний акт видано, а отже задоволенню також не підлягають.

При вирішенні даної справи судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що, відповідно до вимог п. 4 ч. 1, ч. 3 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у звязку з обранням позивачем неналежного способу захисту цивільних прав та інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При поданні апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 118,03 грн. судового збору, які підлягають стягненню з позивача на користь апелянта.

Керуючись ст. 307 ч. 1 п. 2, ст. 309 ч. 1 п.3, 4, ст.ст. 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Свалявського районного суду від 12 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 118,03 грн. у відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: