Рішення № 66289917, 18.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/39262/15-ц

Провадження № 2/761/435/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Макаренко І.О.

при секретарі Триндюк А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", Громадська організація «Антикорупційний рух В. Наливайченка» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив суд визнати недостовірною та такою що не відповідає дійсності, порушує права, свободи ганьбить ділову репутацію, честь та гідність ОСОБА_1 інформацію, розповсюджену в ефірі Національної телекомпанії України на каналі «Першого Національного» ІНФОРМАЦІЯ_1 о ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ОСОБА_1, а саме ««Верховний Суд ухвалив рішення про незаконність приватизації 14 гектарів лісу у Бучі під Києвом. Повідомляє «Антикорупційний Рух». Землю намагався привласнити ОСОБА_1 - екс-комуніст та віце-спікер Верховної Ради. Він у розшуку за державну зраду. Тепер восьмиметровий паркан навколо ділянки звалять. Землю ОСОБА_1 скупив три року тому. Відтоді місцеві активісти через суди намагалися повернути її місту»; зобов'язати відповідача спростувати вказані відомості та принести вибачення шляхом розміщення спростування та вибачення у випуску Новин в такий саме час доби що і було розповсюджено недостовірну інформацію; витрати, пов'язані зі спростуванням інформації, визнаної судом недостовірною та такою, що не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить ділову репутацію, честь та гідність ОСОБА_1, покласти на Національну телекомпанію України; стягнути з відповдіача на користь позивача судовий збір та витрати на правову допомогу; стягнути з Національної телекомпаніїх України на користь позивача 100 000 грн. у якості відшкодування завданої моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 на телеканалі Перший національний у програмі «Новини» о ІНФОРМАЦІЯ_2 було розповсюджено негативну та недостовірну інформацію, чим завдано шкоду честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1, а саме: ««Верховний Суд ухвалив рішення про незаконність приватизації 14 гектарів лісу у Бучі під Києвом. Повідомляє «Антикорупційний Рух». Землю намагався привласнити ОСОБА_1 - екс-комуніст та віце-спікер Верховної Ради. Він у розшуку за державну зраду. Тепер восьмиметровий паркан навколо ділянки звалять. Землю ОСОБА_1 скупив три року тому. Відтоді місцеві активісти через суди намагалися повернути її місту».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача Національна телекомпанія України у судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зауваживши, що оспорюванні висловлювання є виключно оціночними судженнями, а не ствердженнями фактів.

Представник відповідача Громадська організація «Антикорупційний рух В.Наливайченка» у судовому засіданні заперечував проти позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідачів, дослідивши матеріали справи, суд встановив.

ІНФОРМАЦІЯ_1 в ефірі Національної телекомпанії України на каналі «Першого Національного», у програмі «Новини» о ІНФОРМАЦІЯ_2 було розповсюджено наступну інформацію: ««Верховний Суд ухвалив рішення про незаконність приватизації 14 гектарів лісу у Бучі під Києвом. Повідомляє «Антикорупційний Рух». Землю намагався привласнити ОСОБА_1 - екс-комуніст та віце-спікер Верховної Ради. Він у розшуку за державну зраду. Тепер восьмиметровий паркан навколо ділянки звалять. Землю ОСОБА_1 скупив три року тому. Відтоді місцеві активісти через суди намагалися повернути її місту».

Розповсюдження оспорюваної інформації заперечувалось представником відповідача ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна". В судовому засіданні було досліджено відеозапис вищевказаної програми "Новини" від ІНФОРМАЦІЯ_1 та фотознімки екрану, що підтверджували факт розповсюдження вищевказаної інформації. Даний факт був визнаний відповідачем ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна", однак представник відповідача ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія Україна" наголосив, що зазначені відповідачем висловлювання є виключно оціночними судженнями, оскільки вони містять лише припущення відповідача про дії позивача, а не чітке ствердження факту.

Позивач вказує, що інформація, поширена відповідачами, не відповідає дійсності, а також порушує право позивача на недоторканість честі, гідності та ділової репутації.

Відповідно до пункту 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а)поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б)поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет або з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Також п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що судам необхідно враховувати, що повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з частиною третьою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила.

Теза щодо перебування ОСОБА_1 у розшуку за державну зраду не відповідає дійсності, оскільки стороною відповідача не надано до суду жодних доказів ведення досудового розслідування у рамках кримінального провадження, порушеного щодо позивача, за статтею 111 Кримінального кодексу України, санкція якої передбачає відповідальність за державну зраду.

Що стосується висловлювання «…Землю намагався привласнити ОСОБА_1 - екс-комуніст та віце-спікер Верховної Ради…», то слід врахувати, що позивач не був стороною у справі, за результатами розгляду якої ухвалено рішення Верховного суду України.

Таким чином, враховуючи, що стороною відповідача не надано до суду жодного доказу, що поширена інформація є такою, що відповідає дійсності, а відтак суд приходить до висновку, що відбулося поширення недостовірної та неправдивої інформації, якою звинувачують позивача у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Згідно з частиною другою статті 124 Конституції України право на звернення до суду в разі поширення засобами масової інформації недостовірної інформації, яка порушує особисті немайнові права фізичної чи юридичної особи, є безумовним.

Відповідно до ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація (ст. 201 ЦК України).

Відповідно до п.19 вказаної Постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

Таким чином, суд вважає, що спірна інформація містить саме недостовірні дані, а не оціночні судження, оскільки, не містить алегорій, сатири, гіпербол тощо. Крім того, аналіз вказаної інформації вказує на те, що у ній висловлено не оціночне суб'єктивне судження відносно позивача, не особисте відношення автора до неї, а стверджується щодо об'єктивних чітко висловлених фактів, які можуть бути перевіреними.

Поширена інформація стосовно позивача нічим не підтверджується, а тому, є недостовірною та носить негативний характер щодо нього. Вищевикладена інформація не має статусу офіційної, не підтверджена жодними органами державної влади України, в тому числі обвинувальним вироком суду чи судовим рішенням у цивільній справі.

При цьому слід зазначити, що згідно з першим абзацом статті 11 Загальної декларації прав людини від 1948, пунктом 2 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 1950, статті 62 Конституції України існує правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у вчиненні злочину або правопорушення, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому законодавством, і встановлено вироком суду, який набрав законної сили.

Отже, відносно позивача було поширено відомості, що не відповідають дійсності, викладені неправдиво, мають яскраво виражений негативний характер, а також принижують ділову репутацію останнього, тобто порушують немайнові права позивача, а тому підлягають визнанню такими, що не відповідають дійсності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність позовної вимоги щодо визнання поширеної інформації недостовірною, а також зобов'язання ПАТ "Національна суспільна телерадіокомпанія України" спростувати її в такий саме час доби що і було розповсюджено.

Разом з тим, відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.

У відповідності до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно Постанови Пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Так, враховуючи, що позивачем не надано до суду жодного належного та допустимого доказу, у розмінні ст.ст. 58-60 ЦПК України на підтвердження завдання йому моральної шкоди такими діями відповідача, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення стягнення моральної шкоди задоволенню не підлягає.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої постановлено рішення, суд присуджує з другої сторони судові витрати.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19, 34, 124 Конституції України, ст.ст. 23, 277 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212-215, 224 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України", Громадська організація «Антикорупційний рух В. Наливайченка» про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Визнати, такою, що не відповідає дійсності інформацію, щодо ОСОБА_1, поширену Публічним акціонерним товариством "Національна суспільна телерадіокомпанія України" в ефірі телевізійного каналу «Першого Національного» телепередачі «Новини», ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобовязати Публічне акціонерне товариство "Національна суспільна телерадіокомпанія України" спростувати вказані відомості, в такий саме час доби що і було розповсюджено недостовірну інформацію.

В задоволенні решти позовних вимог- відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна суспільна телерадіокомпанія України" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1987,21 ( одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім 21 копійна ) грн..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: