Постанова № 66287484, 27.04.2017, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 27.04.2017 Справа № 554/10457/16-а

П О С Т А Н О ВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року Октябрський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді Микитенка В.М., за участю: секретаря Різник А.В., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

14.12.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, третя особа ОСОБА_4 про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити йому пенсію на пільгових умовах.

В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що він працював в ПМК №72 тресту «Полтавасільбуд»: з 01.10.1981 року по 25.02.1983 року на посаді будівельного майстра, з 25.02.1983 року по 01.03.1985 року на посаді виконроба, з 01.03.1985 року по 07.07.1986 року на посаді тимчасово виконуючого обов'язки виконроба, з 07.07.1986 року по 09.08.1988 року на посаді старшого виконроба, з 09.08.1988 року по 18.06.2001 року на посаді виконроба. Вказані періоди роботи мають включатися до його пільгового стажу за Списком №2, тому вважає, що має право на призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах із 13.04.2016 року.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав у ньому зазначених, доповнивши, що колеги позивача, які працювали на аналогічних посадах з тими ж умовами праці вже давно оформили пенсію на пільгових умовах у відповідача.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову, вважаючи його безпідставним, посилаючись на те, що наказ про атестацію робочих місць позивачем спочатку надано не було, а витребуваний судом просить не враховувати без пояснення раціональних причин. Третя особа ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про дату і час слухання справи, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи зібрані у справі докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 КАС України).

У таких справах адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст. 2 КАС України).

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1, згідно паспорту НОМЕР_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тому станом на 13.04.2016 року досяг віку 56 років (а.с.13).

Із дослідженої судом в оригіналі та ксерокопії трудової книжки позивача ОСОБА_1 НОМЕР_1 від 16.03.1984 року убачається, що він працював в ПМК №72 тресту «Полтавасільбуд»: з 01.10.1981 року по 25.02.1983 року на посаді будівельного майстра, з 25.02.1983 року по 01.03.1985 року на посаді виконроба, з 01.03.1985 року по 07.07.1986 року на посаді тимчасово виконуючого обов'язки виконроба, з 07.07.1986 року по 09.08.1988 року на посаді старшого виконроба, з 09.08.1988 року по 18.06.2001 року на посаді виконроба. Водночас, загальний трудовий стаж позивача складає більше 30 років, спеціальний (пільговий) стаж складає більше 15 років (а.с. 8-12).

Викладені відомості підтверджуються копіями відповідних наказів по підприємству, відомостями щодо його виробничої діяльності з будівництва (а.с.81-84, 5-6, 66-77).

На підставі наказу №57 від 14.07.1994 року ПМК №72 тресту «Полтавасільбуд» «Про результати атестації робочих місць» затверджено перелік робочих місць, професій та посад, працівникам яких підтверджено право на пільги та компенсації, в тому числі пільгове пенсійне забезпечення серед яких є, в тому числі: виконавець робіт і майстер будівельних та монтажних робіт (а.с.4, 56).

13.04.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із письмовою заявою про призначення пільгової пенсії, надавши відповідні документи, що підтверджують його пільговий стаж (а.с. 86)

Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 28.07.2016 року №1526 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, мотивуючи, що зазначена в документах позивача посада будмайстра не відповідає назві посад та професій, що відносяться до Списку №2. Інших довідок, які б підтверджували пільговий характер робіт за цей період не надано (а.с. 7).

Суд зазначає, що правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються законами № 1788-ХІІ та № 1058-IV.

Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

За змістом п. «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок застосування).

Пунктом 10 Порядку застосування визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження).

Згідно з пунктом 3 Порядку, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992р.

Відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України та ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Згідно пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка (далі - Порядок № 637).

Досліджена судом трудова книжка позивача ОСОБА_1 в оригіналі належним чином оформлена, містить необхідні реквізити, не має жодних виправлень, тому її достовірність з точки зору здорового глузду вочевидь не викликає жодних сумнівів. Записи в ній щодо роботи позивача на посаді будівельного майстра та виконавця робіт в ПМК №72 тресту «Полтавасільбуд» з 01.10.1981 року по 18.06.2001 року не спростовані відповідачем, тому не приймати їх до уваги у суду немає підстав.

Посади позивача ОСОБА_1 відповідають Списку №2, чинному на час його роботи та зверненням за призначенням пільгової пенсії. Хоча посада старший виконроб прямо не передбачена Списком № 2, однак доповнення «старший» є лише похідним словом, що не змінює характеру виконуваних робіт, що не спростовано відповідачем.

При цьому суд виходить із того, що Постановою КМУ від 16.01.2003 року № 36, чинною на момент звернення позивача за призначенням пільгової пенсії було затверджено списки виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Серед них, у п.27 розділ XXVII «Будівництво» значаться керівники та фахівці, в тому числі: виконавці робіт, а також майстри будівельних та монтажних робіт. Аналогічні норми діяли і на час роботи позивача, зокрема в постанові Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 року №1173, постанові Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.191 року №10, постанові Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 року №162.

Верховний Суд України в постанові від 22.06.2011р. (справа № 6-57227св10) зазначив, що згідно з п. 3 роз'яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10.05.1994р. № 01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і № 2, протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій.

При цьому пунктом 7 цих роз'яснень визначено, що у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи відповідача щодо необхідності підтвердження пільгового стажу іншою уточнюючою довідкою, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка за наявності якої відсутня необхідність підтверджувати стаж. Відповідний Порядок підтвердження наявного трудового стажу визначений законодавцем лише у разі відсутності трудової книжки.

Крім того, відповідно до статті 101 Закону № 1788-ХІІ органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Так, зокрема на запит Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області ТОВ ПМК-72 за вих. №16 від 23.05.2016 року та за вих. №20 від 10.06.2016 року підтвердило, що ОСОБА_1 1959 року народження дійсно працював у ПМК-72 з 01.10.1981 року по 18.06.2001 року на посадах буд майстра, старшого виконроба та виконроба, що зараховуються до спеціального стажу. При цьому вказані довідки жодним чином не спростовують, що позивач працював повний робочий день, про що також свідчить інтенсивність надання йому щорічних відпусток (а.с.23-24, 67).

Акт № 234 від 08.07.2016 року перевірки характеру виконуваної робот та умов праці для підтвердження права працівника на пільгове пенсійне забезпечення та довідок про заробітну плату, проведеної Полтавським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Полтавської області охоплював лише період роботи позивача ОСОБА_1 з 01.10.1981 року по 28.02.1985 року на посаді буд майстра та виконроба, тому не охоплював усієї трудової діяльності, у зв'язку з чим не є об'єктивним. В іншій частині цей акт лише підтверджує роботу ОСОБА_1 на вказаних посадах та отримання ним заробітної плати, тому жодним чином не підтверджує правомірності рішення відповідача (а.с.87-88).

Крім того, вказаний акт не містить в якості додатків жодних первинних документів, які би спростовували пояснення позивача та відомості його трудової книжки, тому не може вважатися виявом добросовісного виконання відповідачем своїх службових обов'язків та вважатися належним, допустимим та достовірним доказом.

Заперечення відповідача в тій частині, що позивачем при звернення за призначенням пільгової пенсії не було надано наказ про атестацію робочих місць не приймається до уваги, оскільки він надав відповідачу виписку з цього наказу з мокрою печаткою та відповідним підписом та повідомив, що повний текст у нього відсутній у зв'язку з реорганізацією підприємства, однак перебуває в доступній відповідачу іншій пенсійній справі цього ж УПФУ.

Щодо посилань відповідача про те, що атестація робочих місць на підприємстві вчергове після закінчення п'яти років не проводилась, а тому зарахування спірного пільгового стажу для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є неможливим, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1, 2 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою № 442 Кабінету Міністрів України від 1.08.1992 року, атестація робочих місць за умовами праці проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому. Основана мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення пільга та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Результати атестації, як вперше проведеної, так і чергові, застосовуються при визначенні стажу, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, протягом 5 років після затвердження її результатів. При призначенні пенсії за віком на пільгових умовах для зарахування в стаж, який надає право на пенсію за віком на пільгових умовах, повного п'ятирічного періоду роботи з шкідливими та тяжкими, умовами праці після 21.08.1992, відповідне право протягом зазначеного періоду повинно бути підтверджено результатами атестації робочих місць.

Відповідно до «Роз'яснень про проведення атестації робочих місць за умовами праці в окремих випадках», затверджених наказом № 205 Міністерства праці та соціальної політики України від 21.08.2000, в окремих випадках за скрутного фінансово - економічного стану, що склався на підприємстві з незалежних від нього причин, для проведення атестації робочих місць, де не сталися докорінні зміни умов і характеру праці у зв'язку з впровадженням нових технологій, засобів виробництва, матеріалів, реконструкцією існуючих об'єктів, приміщень тощо, можливе використання результатів санітарно-гігієнічних досліджень факторів виробничого середовища і трудового процесу, отриманих під час попередньої атестації, за умови реалізації технічних і організаційних заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працівників за результатами попередньої атестації робочих місць і дотримання всіх інших вимог «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці».

Згідно з п. 4 ч. 2 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівників підприємств, організацій.

Не проведення чергової атестації не може позбавити громадян їх конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсій за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин право позивача на пенсію за віком на пільгових умовах підтверджується зібраними у справі доказами.

При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

З огляду на вимог Конвенції та практику Европейського суду з прав людини (рішення у справах «Звольський та Звольська проти Республіки Чехія», «Спорронг та Льонрот проти Швеції», «Прессос компанія Навєра А.О.» та інші проти Бельгії») до правовідносин щодо отримання пенсії слід застосовувати засади юридичної визначеності, зокрема в частині права особи на розумні очікування «мирного володіння майном».

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_2 проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

За встановлених обставин справи відповідачем при прийнятті спірного рішення не було враховано усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не дотримано вимог добросовісності, розсудливості, пропорційності, тобто необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Враховуючи викладене, спірне рішення відповідача підлягає скасуванню із визнанням його дій протиправними та зобов'язанням вчинити належні дії з метою ефективного захисту прав позивача. Водночас, у разі встановлення будь-якої недобросовісності зі боку позивача при поданні документів для призначення пільгової пенсії, відповідач вправі зупинити її виплату.

Судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 21, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 256 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області від 28.07.2016 року №1526 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах - скасувати.

Зобов'язати Полтавське об'єднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи в ПМК №72 тресту «Полтавасільбуд»: з 01.10.1981 року по 25.02.1983 року на посаді будівельного майстра, з 25.02.1983 року по 01.03.1985 року на посаді виконроба, з 01.03.1985 року по 07.07.1986 року на посаді тимчасово виконуючого обов'язки виконроба, з 07.07.1986 року по 09.08.1988 року на посаді старшого виконроба, з 09.08.1988 року по 18.06.2001 року на посаді виконроба до пільгового стажу за Списком №2 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах із 13.04.2016 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (36003, м. Полтава, вул. Червоноармійська,3, код ЄДРПОУ 40383769) судовий збір в сумі 551 грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів.

Суддя В.М.Микитенко