Рішення № 66287360, 27.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/8449/14-ц Головуючий у І інстанції Нікушин В. В.Провадження № 22-ц/780/2516/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 26 27.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

27 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Верланова С.М.,

суддів - Савченка С.І., Приходька К.П.,

за участю секретаря - Воробей В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И Л А :

У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з указаним позовом, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог, просило стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь суму заборгованості за кредитним договором від 23 червня 2008 року у розмірі 171 148,51 доларів США, що еквівалентно 3740475 грн. 67 коп. та 6693520 грн. 22 коп. пені, що разом складає 10 433 995 грн. 89 коп., а також судові витрати у розмірі 3 654 грн.

Свої вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» мотивувало тим, що 23 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, який складається із двох частин, які нероздільно повязані між собою, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 150000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,49% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Кредитні кошти були надані банком шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, який в свою чергу зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти в строк до 23 червня 2023 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати інші зобовязання визначені кредитним договором. З метою забезпечення виконання зобовязань за вказаним кредитним договором, 23 червня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки, за умовами якого поручитель зобовязався відповідати в повному обсязі по борговим зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору.

Позивач зазначав, що 20 липня 2011 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право вимоги по вищевказаному кредитному договору та договору поруки від 23 червня 2008 року.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 22 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 171 148,51 доларів США, що еквівалентно 3 740 475 грн. 67 коп., з яких заборгованість за кредитом у розмірі 148576,02 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 22572,49 доларів США, пеня у розмірі 13652736 грн. 18 коп. З наведених підстав позивач просив задовольнити його позов.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2016 року позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 171 148,51 доларів США, що еквівалентно 3740475 грн. 67 коп., яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 148 576,02 доларів США, заборгованості по відсотках у розмірі 22 572,49 доларів США та пені у розмірі 3 740 475 грн. 67 коп., а всього 7 480 951 грн. 34 коп.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 148 576,02 доларів США, що еквівалентно 1 942 378 грн. 88 коп. та пеню у розмірі 1942378 грн. 88 коп.

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Вирішено питання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2017 року рішення апеляційного суду Київської області від 13 липня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції з тих підстав, що апеляційним судом у порушення вимог ст.ст. 212-214, 316 ЦПК України не проведено розрахунок заборгованості, не визначено період, за який повинна бути стягнута вказана заборгованість, у зв'язку з чим висновок суду про стягнення суми боргу у розмірі 148 576,02 доларів США й за період з 18 серпня 2011 року до 18 серпня 2014 року не ґрунтується на належних доказах у справі і не відповідає межам предявленого позивачем позову. Також суд касаційної інстанції зазначив, що апеляційний суд не обговорив питання щодо розміру неустойки та не врахував, що справедливість і розумність як загальні засади цивільного процесу повинні поширюватися як на божника, так і на кредитора.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові ТОВ «ОТП Факторинг Україна», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, враховуючи висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасоване рішення апеляційного суду та, які відповідно до вимог ч.4 ст.338 ЦПК України є обов'язковими для суду апеляційної інстанції при новому розгляді справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону в повному обсязі не відповідає.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування та станом на 22 вересня 2015 року має заборгованість перед банком у розмірі 171148,51 доларів США, яка складається із залишку заборгованості по кредиту всумі 148576,02 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 22572,49 доларів США та пені в сумі 13652736 грн. 18 коп. З урахуванням вимог ч.3 ст.551 ЦК України суд зменшив розмір пені до 3740475 грн. 67 коп., оскільки він значно перевищує розмір завданих позивачу збитків.

Однак повністю з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст.ст.553, 554 ЦК України поручитель поручається перед кредитом за виконання боржником свого обовязку та відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 23 червня 2008 року між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ML-006/2060/2008, за умовами якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 150000 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка у розмірі 5,49 % річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк в 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Кредитні кошти були надані банком шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, який в свою чергу зобовязався прийняти, належним чином використати та повернути банку вказані кредитні кошти у строк до 23 червня 2023 року, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати інші зобовязання визначені кредитним договором.

Згідно з пунктом 1.11.1 кредитного договору погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно здійснюватись позичальником щомісяця у розмірі та в строки, визначені у графіку платежів. В строки, передбачені кредитним договором, позичальник зобовязаний здійснювати повернення суми кредиту та сплачувати відсотки у валюті, що відповідає валюті кредиту.

Відповідно до пункту 4.1.1 кредитного договору за порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожний день прострочки.

З метою забезпечення виконання ОСОБА_2 зобовязань за кредитним договором, 23 червня 2008 року між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №SR006/2060/2008, за умовами якого вона зобовязалася відповідати в повному обсязі по борговим зобовязанням ОСОБА_2, що виникають з умов кредитного договору, а саме повернення основної суми кредиту, відсотків та пені.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

По справі встановлено, що 20 липня 2011 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, за умовами якого до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшло право грошової вимоги за кредитним договором №ML-006/2060/2008 від 23 червня 2008 року, договором поруки № SR006/2060/2008 від 23 червня 2008 року.

У звязку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов кредитного договору станом на 22 вересня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 171148,51 доларів США, що еквівалентно 3 740 475 грн. 67 коп., з яких: заборгованість за кредитом у розмірі 148576,02 доларів США, заборгованість за відсотками у розмірі 22572,49 доларів США та пеня у розмірі 13652736 грн. 18 коп., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.178, т.1).

Пунктом 1.9.1 кредитного договору передбачено право банку достроково вимагати виконання боргових зобовязань за кредитом у разі невиконання позичальником умов кредитного договору.

30 травня 2014 року ТОВ «ОТП Факторинг Україна» направило цінними листами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 досудові вимоги про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, які підлягали виконанню протягом 30 календарних днів з дня їх одержання (а.с.12-17, т.1).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.

За змістом ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні ст. 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При цьому, під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором.

Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.

По справі встановлено, що ОСОБА_2 взяв на себе зобов'язання за кредитним договором повернути суму кредиту з відповідними процентами до 21 березня 2023 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) згідно з графіком платежів.

Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання спливає у відповідне число останнього місяця строку (ч. 3 ст. 254 ЦК України).

У зв'язку з порушенням боржником графіка погашення платежів та виникненням заборгованості за кредитним договором кредитор використав передбачене ч. 2 ст. 1050 ЦК України право на односторонню зміну умов кредитного договору та дострокове повернення всієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів.

Таким чином, у разі зміни кредитором на підставі ч.2 ст.1050 ЦК України строку виконання основного зобов'язання передбачений ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати.

З матеріалів справи вбачається, що вимога про дострокове стягнення боргу за кредитним договором була направлена поручителю 30 травня 2014 року, а з позовом ПАТ «ОТП Факторинг Україна» звернулося у серпні 2014 року, тобто до спливу шестимісячного строку від настання строку виконання основного зобовязання у звязку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що порука не є припиненою.

Установивши наведені вище обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_2 порушив умови кредитного договору щодо своєчасного погашення суми кредиту та відсотків за його користування, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів солідарно відповідно до положень кредитного договору, договору поруки та ст.ст.526, 554 ЦК України.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» частково з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 порушив умови взятого на себе зобовязання щодо погашення кредитної заборгованості частинами, а саме, щомісячними платежами згідно графіку платежів.

Відповідно до умов додаткового договору № 4 до кредитного договору від 23 червня 2008 року, укладеного 25 січня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2, та додатку № 1 до додаткового договору, ОСОБА_2 взяв на себе зобовязання погашати банку щомісячний платіж в розмірі 2 190,71 доларів США 25-27 числа кожного місяця до 23 червня 2023 року.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що останній платежі на погашення кредиту позичальником здійснені: 19 листопада 2008 року в сумі 278,18 доларів США на погашення кредиту і 25 червня 2010 року в сумі 881 доларів США на погашення відсотків за користування кредитом (а.с.178, т.1).

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 подав заяву про застосування наслідків спливу позовної давності (а.с.86, т.1).

У правовій позиції Верховного суду України у справі № 6-140цс14 від 19 листопада 2014 року зазначено, що відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення.

Позовна давність у такому випадку обчислюється окремо по кожному простроченому платежу.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання основного зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті.

Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до вимог ст.266, ч.2 ст. 258 ЦК України стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду та починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

З урахуванням вказаної правової позиції та встановлених обставин по справі, колегія суддів вважає, що початком перебігу строку позовної давності є несплата чергового щомісячного платежу позичальником на погашення заборгованості, а саме 25 липня 2010 року.

Оскільки із позовом до суду ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося 18 серпня 2014 року, то колегія суддів приходить до висновку, що до позовних вимог про стягнення заборгованості по тілу кредиту і відсотків за користування ним за період з 25 липня 2010 року по 18 серпня 2011 року позивачем пропущено трирічний строк позовної давності.

Враховуючи наведені обставини та приймаючи до уваги, що ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в ході розгляду справи уточнило позовні вимоги та просило стягнути заборгованість за кредитним договором станом на 22 вересня 2015 року, колегія суддів вважає, що на користь позивача із відповідачів підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у межах строку позовної давності за період з 18 серпня 2011 року до 22 вересня 2015 року.

Таким чином, розмір заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором за період з 18 серпня 2011 року до 22 вересня 2015 рокустановить 20771,15 доларів США відповідно до додатку №1 до додаткового договору №6 від 25 червня 2010 року до кредитного договору від 23 червня 2008 року, яким передбачено графік погашення щомісячної суми мінімально необхідного платежу (а.с.23-34, т.2).

Оскільки у розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість за відсотками за користування кредитом у сумі 22572,49 доларів США нарахована за період з 26 квітня 2010 року по 20 липня 2011 року, то колегія суддів вважає, що з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності в задоволенні позовних вимог про стягнення вказаної заборгованості за відсотками за користування кредитом необхідно відмовити, оскільки до цієї заборгованості за відсотками позивачем пропущений строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України.

Отже, на користь позивача підлягає стягненню солідарно з відповідачів заборгованість по тілу кредиту у сумі 20771,15 доларів США, що станом на 22 вересня 2015 року еквівалентно 453956 грн. 52 коп.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у порушення ст.ст.212-214 ЦПК України на наведене уваги не звернув, до спірних правовідносин строк позовної давності не застосував, про застосування якого відповідач подав заяву та мотивів не застосування строку позовної давності у рішенні не навів.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, пеня за порушення позичальником зобовязань за кредитним договором нарахована позивачем в межах строку позовної давності, передбаченого ч.2 ст.258 ЦК України та станом на 22 вересня 2015 року становить 13 652736 грн. 18 коп.

Звертаючись до суду із позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь пеню у розмірі 6 693520 грн. 22 коп. (а.с.129, т.1).

Частиною 3 ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Отже, ч.3 ст. 551 ЦК України з урахуванням положень статті 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та ч.4 ст. 10 ЦПК України щодо обовязку суду сприяти сторонам у здійсненні їхніх прав дає право суду зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року (справа № 6-100цс14), яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Оскільки встановлено, що розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 20771,15 доларів США, що станом на 22 вересня 2015 року еквівалентно 453956 грн. 52 коп., а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у позові просить стягнути пеню у розмірі 6 693520 грн. 22 коп., яка значно перевищує розмір боргу, то колегія суддів вважає за необхідне зменшити її розмір до розміру заборгованості за кредитом, тобто, до 453956 грн. 52 коп., яка підлягає стягненню солідарно з відповідачів на користь позивача.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не може бути залишене в силі та підлягає скасуванню на підставі ст.309 ЦПК України у звязку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, з ухваленням нового рішення про задоволення позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» частково, стягнувши солідарно з з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором від 23 червня 2008 року у розмірі 20771,15 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України станом на 22 вересня 2015 року становить 453956 грн. 52 коп. та пеню у розмірі 453956 грн. 52 коп., а всього 907913 грн. 04 коп.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем при подачі позову було сплачено судовий збір у розмірі 3 654 грн., а при подачі касаційної скарги - 4384 грн. 80 коп. Оскільки колегія суддів ухвалює нове рішення і частково задовольняє позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна», то понесені позивачем витрати підлягають стягненню з відповідачів у рівних частинах на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303,307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити часткова.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL-006/2060/2008 від 23 червня 2008 року у розмірі 20771,15 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного Банку України становить 453956 грн. 52 коп. та пеню у розмірі 453956 грн. 52 коп., а всього 907913 (девятсот сім тисяч девятсот тринадцять) грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» судовий збір у розмірі по 349 грн. 75 коп., з кожного окремо.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді