Рішення № 66286859, 24.04.2017, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа №359/9262/16-ц

Провадження №2/359/679/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого Борця Є.О.,

при секретарі судового засідання Коробові О.П.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю відповідача ОСОБА_3,

за участю представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації витрат на ремонт житлового будинку,

встановив:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом та об-ґрунтовує його тим, що 11 жовтня 2014 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_3 Після цього вони почали проживати в незавершеному будівництвом житловому будинку відповідача по АДРЕСА_1. За особисті гро-шові кошти позивача був придбаний цемент, сатенгіпс, ґрунтовка, герметик, клей для шпалер, кухонні меблі, ліжко, тумба, шафа-купе, сушка для одягу, гладильна дошка та пилосос на загальну суму 37018 гривень 62 копійки. Крім того, сторони придбали котел для опалення вартістю 20000 гривень, бойлер для обігріву води вартістю 4500 гривень, бокс душовий вартістю 5500 гривень, огорожу з воротами, піч вуличну, меблі для ванної кімнати та кухні, багети, шпалери, ламінат, карнизи, тюлі, штори на суму приблизно 60000 гривень. Загальний розмір грошових коштів, витрачених на ремонт житлового будинку, склав 100000 гривень. ОСОБА_1 припинила проживати з відповідачем однією сім'єю. Тому вона просить суд стягнути з ОСОБА_3 компенсацію витрат на ремонт житлового будинку в розмірі 50000 гривень.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримують позов та просить суд задовольнити його.

ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_4 не визнають позов та заперечують проти його задоволення. В обґрунтування своїх заперечень вони посилаються на те, що ОСОБА_1 не приймала участь в ремонті житлового будинку. Тому ОСОБА_3 та його пред-ставник ОСОБА_4 просять суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків та дослідив-ши письмові докази, суд дійшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що 11 жовтня 2014 року ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем. Ця обставина підтверджується копією повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 2016 року (а.с.5).

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №72714538 від 10 листопада 2016 року (а.с.6) вбачається, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0778 га з кадастровим номером НОМЕР_2 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господар-ських будівель і спору, розташованої по АДРЕСА_1.

На цій земельній ділянці розташовується житловий будинок, право власності на який за відповідачем залишається не зареєстрованим. Ці обставини підтверджуються листом виконавчого комітету Кучаківської сільської ради №661/2-26 від 19 жовтня 2016 року (а.с.7).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.4 постанови №7 від 4 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приват-ної власності громадян на жилий будинок», якщо земельна ділянка для будівництва жилого будинку і господарських будівель надається громадянину у приватну власність, участь інших осіб у будівництві не створює для них права приватної власності на жилий будинок. Такі особи вправі вимагати не визнання права власності на будинок, а від-шкодування своїх затрат на будівництво (купівлю будинку), якщо допомогу забудовнику (покупцю) вони надавали не безоплатно. Таке ж право за цих умов належить членам сім'ї власника жилого будинку, якщо вони приймали участь лише у будівництві підсобних будівель (літньої кухні, сараю, тощо) і підсобних приміщень або коли їх затрати на ре-монт жилого будинку перевищували обов'язок, покладений на них ст.156 ЖК України.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 показав, що він є рідним бать-ком позивача. Два роки тому ОСОБА_1 уклала шлюб з відповідачем. Після цього вона почала проживати в житловому будинку ОСОБА_3 Однак в цьому житловому будинку не були виконані внутрішні будівельні роботи. Тому позивач був вимушений придбавати шпалери та будівельні матеріали. За спільні грошові кошти були придбані меблі для кух-ні та котел, будувалась огорожа, хвіртка та ворота. Пів року тому ОСОБА_1 припинила проживати з відповідачем однією сім'єю.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона є рідною ма-тір'ю позивача. Після укладення шлюбу виявилось, що у ОСОБА_3 були борги. В його житловому будинку не були виконані внутрішні будівельні роботи. За спільні грошові кошти ОСОБА_1 та відповідач робили ремонт в житловому будинку та придбали меблі для кухні.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показала, що вона є рідною сестрою позивача. Станом на час весілля житловий будинок був вже зведений. Однак в ньому не були виконані внутрішні роботи. Для того, щоб проживати в житловому будин-ку, потрібно було облаштувати хоча б кухню та ванну кімнату. За спільні грошові кошти ОСОБА_1 та відповідач придбали меблі для кухні та гідро бокс. Крім того, вони прид-бали котел.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що вона є подругою позивача. Їй відомо про те, що після весілля ОСОБА_1 почала проживати з відповідачем в його житловому будинку. Вони робили ремонт в ньому. Зокрема, влітку 2015 року вони купували шпалери. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово казала про те, що вона прид-бавала будівельні матеріали.

Аналіз цих доказів свідчить про те, що ОСОБА_1 приймала безпосередню участь в ремонті житлового будинку по АДРЕСА_1.

Зокрема, 12 вересня 2015 року ОСОБА_1 витратила грошові кошти в розмірі 2024 гривень 70 копійок на придбання ламінату та підлогової плити. Ця обставина підтверд-жується видатковою накладною Ррз/NBP-0022828 від 12 вересня 2015 року (а.с.9) та ви-пискою за картковим рахунком позивача від 18 листопада 2016 року (а.с.10).

Крім того, 14 липня 2015 року ОСОБА_1 витратила грошові кошти в розмірі 997 гривень на придбання цементу, сотенгіпсу, ґрунтовки, герметика, малярного валика, малярної стрічки, макловиці та клею для шпалер. Ця обставина підтверджується товар-ним чеком №98 від 14 липня 2015 року (а.с.11).

Загальний розмір грошових коштів, витрачених позивачем на придбання будівель-них матеріалів, становив 3021 гривню 70 копійок (2024,70 + 997,00). Як вбачається з ч.2 ст.61 СК України, заробітна плата та інші доходи ОСОБА_1 були об'єктом спільної су-місної власності позивача та ОСОБА_3 Тому витрати цих грошових коштів на прид-бання будівельних матеріалів вважались спільними. Частки кожної сторони в цих ви-тратах були рівними. Ці обставини свідчать про те, що частка ОСОБА_1 у витратах на ремонт житлового будинку склала 1510 гривень 85 копійкам (3021,70 : 2).

ОСОБА_3 відмовляється добровільно сплатити позивачу ці грошові кошти.

З огляду на це суд вважає, що з відповідача на користь ОСОБА_1 належить стяг-нути витрати на ремонт житлового будинку в розмірі 1510 гривень 85 копійкам.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 показала, що вона передала позивачу грошові кошти в розмірі 10000 гривень на придбання будівельних матеріалів.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 також показала, що батьки передали її сестрі ОСОБА_1 грошові коштів в розмірі 10000 гривень на придбання буді-вельних матеріалів. Крім того, сторони витратили грошові кошти в розмірі 20000 гривень на придбання котла.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.208 ЦК України правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму до-ходів громадян, належить вчиняти у письмовій формі.

Згідно з ч.1 ст.218 цього ж Кодексу недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність. Вчинення такого правочину може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та ін-шими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватись на свідченнях свідків.

За правилом ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засо-бами доказування.

Встановлено, що передача грошових коштів в таких розмірах, як 10000 та 20000 гривень, є правочином на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподат-ковуваного мінімуму доходів громадян. Такий правочин належить вчиняти виключно в письмовій формі. Ця обставина свідчить про те, що передача грошових коштів в таких розмірах, як 10000 та 20000 гривень, не може підтверджуватись показаннями свідків.

З огляду на це суд вважає, що показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є недопустимими доказами.

В матеріалах цивільної справи містяться товарні чеки (а.с.11-12) та квитанції (а.с.13, 47-48), з яких вбачається, що під час шлюбу сторони придбали сушку для одягу, гладильну дошку, шафу-купе, набір кухонних меблів, ліжко, тумбу приліжкову, пилосос, холодильник, пральну машину, праску та ноутбук.

Відповідно до ст.13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, чиї права та свободи було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Згідно з ч.3 ст.58 ЦПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Встановлено, що придбання меблів та побутової техніки не є способом виконання ремонту житлового будинку. ОСОБА_1 має право звернутись до суду з позовом про виз-нання меблів та побутової техніки об'єктом права спільної сумісної власності та поділ цього рухомого майна. Ця обставина свідчить про те, що ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту її права, а подані сторонами товарні чеки (а.с.11-12) та квитанції (а.с.13, 47-48) не стосуються предмета доказування за пред'явленим позовом.

З огляду на це суд вважає, що ці письмові докази є неналежними в розумінні ч.1 ст.58 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові ви-трати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві про-порційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Встановлено, що ОСОБА_1 сплатила судовий збір в розмірі 551 гривні 20 копійок. Ця обставина підтверджується квитанцією №30 від 23 листопада 2016 року (а.с.1). Пред'явлений нею позов задоволений на 3,02% (1510,85 : 50000 х 100%).

З огляду на це суд вважає, що з ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 16 гривень 65 копійок (551,20 : 100% х 3,02%).

Відповідно до ч.1, п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України витрати на правову допомогу також належать до судових витрат.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в абз.3-4 п.48 постанови №10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосу-вання судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального під-твердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як роз'яснив Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримі-нальних справ в ухваленому ним рішенні від 15 жовтня 2014 року, на підтвердження витрат на правову допомогу повинні бути надані документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у вста-новленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне дору-чення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).

Встановлено, що на підтвердження витрат на правову допомогу ОСОБА_1 подала лише розрахунок внесеної сплати (а.с.39). Однак зміст цього письмового доказу не міс-тить інформацію про те, що позивач передав, а його представник ОСОБА_2 прийняла грошові кошти в розмірі 4480 гривень. Крім того, поданий розрахунок внесеної сплати не є квитанцією до прибуткового касового ордеру, платіжним дорученням з відміткою бан-ку, іншим банківським документом або касовим чеком.

З огляду на це суд вважає, що підстави для відшкодування ОСОБА_1 витрат на правову допомогу відсутні.

Керуючись п.2 ч.1, ч.3 ст.208, ч.1-ч.3 ст.209, ст.ст.213-215, ч.1 ст.218 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення компенсації витрат на ремонт житлового будинку задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 компенсацію витрат на ремонт житлового будинку в розмірі 1510 гривень 85 копійок.

У задоволенні позову в частині вимоги про стягнення компенсації витрат на ремонт житлового будинку в більшому розмірі відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в розмірі 16 гривень 65 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області шля-хом подачі апеляційної скарги через Бориспільський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня його оголошення.

Суддя

Бориспільського міськрайонного суду Є.О. Борець