Вирок № 66286572, 03.05.2017, Любарський районний суд Житомирської області

Справа № 282/285/17

Провадження № 1-кп/282/39/17

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2017 року

смт.Любар

Любарський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді: В.В.Вальчука

при секретарі судових засідань: В.І.Демчук

за участю прокурора: О.О.Ситника

обвинуваченого: ОСОБА_2

потерпілої: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Любар кримінальне провадження №12016060210000412 від 21.12.2016 року по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Кустівці Хмільницького району Вінницької області, зареєстрованого в АДРЕСА_1, не має постійного місця проживання, українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, розлученого, раніше судимого:

- 16 березня 2017 року Любарським районним судом за ч.1 ст.162 КК України до 1 року обмеження волі. Звільненого на підставі ст.ст.75, 76 КК України від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.185; ч.1 ст.162 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

19 грудня 2016 року близько 23 год. ОСОБА_2 маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, шляхом зриву скоби, на якій тримався навісний замок, відкрив вхідні двері та проник в приміщення пустуючого житлового будинку ОСОБА_3, що в АДРЕСА_2, звідки таємно викрав чуже майно, що належить останній, а саме: пічну плиту з трьома вставними кільцями, ковдру та металеву каструлю ємкістю 3 л., після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник. В подальшому ОСОБА_2 викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Вказаною крадіжкою ОСОБА_2 завдав потерпілій ОСОБА_3 майнової шкоди на загальну суму 418 гривень.

20 грудня 2016 року близько 12 год. ОСОБА_2, без дозволу власниці та у її відсутність зайшов на територію домогосподарства ОСОБА_3, що по АДРЕСА_2, після чого скориставшись тимчасовою відсутністю власниці домогосподарства та інших осіб, розуміючи протиправність своїх дій, умисно, шляхом зриву металевого скобля запірного пристрою з вхідних дверей, які були зачиненні на навісний замок, проник в середину житлового будинку потерпілої, без згоди останньої на такі дії, чим порушив право ОСОБА_3 на недоторканість житла.

Своїми умисними діями, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.185 КК України.

Своїми умисними діями, які виразилися у незаконному проникненні до житла, що порушує недоторканість житла громадян, ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.162 КК України.

В судовому засіданні ОСОБА_2, свою вину у вчиненому визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини викладені в обвинувальному акті, а також додав, що в майбутньому компенсує потерпілій завдані збитки.

Потерпіла ОСОБА_3, у судовому засіданні підтвердила обставини, зазначені в обвинувальному акті та додала, що завдані їй збитки обвинуваченим не відшкодовані.

Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників судового провадження, в порядку ст.349 КПК України показами обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочинів та потерпілої, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів щодо вищевказаних фактичних обставин справи, які ніким з учасників судового провадження не оспорюються, і вважає доведеним пред'явлене обвинувачення.

При цьому суд, з'ясував правильність розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду зміст цих обставин, з'ясував, чи немає сумнівів в добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив учасникам розгляду, що вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини справи в апеляційному порядку.

Суд, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винність обвинуваченого у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), поєднаній з проникненням у житло, а також у незаконному проникненні до житла, повністю доведена.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України є щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому згідно ст.67 КК України є рецидив злочинів.

Отже, проаналізувавши всі зібрані та досліджені в судовому засіданні докази, які є належними та допустимими, суд дійшов висновку про винуватість обвинуваченого в інкримінованих йому злочинах.

Призначаючи покарання ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, особу обвинуваченого, який посередньо характеризується, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, постійного місця проживання не має, а тому призначає його в межах санкцій ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі та ч.1 ст.162 КК України у виді обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України суд вважає за доцільне призначити обвинуваченому покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Враховуючи, що ОСОБА_2 вчинив даний злочини до постановлення вироку Любарського районного суду від 16.03.2017 року, то остаточне покарання суд призначає за правилами ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання призначених покарань, з урахуванням ст.72 КК України.

Однак враховуючи те, що він визнав себе винним та щиро розкаявся у вчиненому, думку потерпілої, то суд обравши вид та розмір покарання в межах санкції частини статей закону, який передбачає відповідальність за вчинені злочини, приходить до висновку, що його виправлення та перевиховання можливе в умовах без ізоляції від суспільства і вважає за можливе відповідно до ст.75 КК України, звільнити його від відбування покарання з випробуванням, поклавши на обвинуваченого обов'язки передбачені ст.76 КК України, що буде справедливим, співмірним вчиненому, достатнім та необхідним для попередження вчинення ним нових злочинів.

Судові витрати по даному кримінальному провадженню в сумі 703,68грн. покласти на обвинуваченого.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Долю речових доказів по справі вирішити у порядку ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_2 визнати виним у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.185; ч.1 ст.162 КК України, та призначити йому покарання

- за ч.3 ст.185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

- за ч.1 ст.162 КК України у виді 1 (одного) року обмеження волі.

На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 остаточно призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.4 ст.70, ст.72 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання з урахуванням вироку Любарського районного суду від 16.03.2017 року, шляхом часткового складення покарань у виді 3 (трьох) років 1 (одного) місяця позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України, звільнити його від відбування призначеного покарання з випробовуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 1 рік 6 місяців, якщо він протягом цього строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки.

У відповідності зі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_2 у період іспитового строку обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання і періодично з'являтися до вказаного органу для реєстрації.

Запобіжний захід до обвинуваченого не обирався.

Речові докази по справі: металеву плиту з кільцями та ковдру, що передані на зберігання власнику, після набрання вироком суду законної сили - повернути ОСОБА_3

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 703 (сімсот три) гривні 68 копійок витрат пов'язаних з проведенням судово-товарознавчих експертиз.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Житомирської області через Любарський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляції, а в разі подачі апеляції після розгляду справи апеляційною інстанцією, якщо його не скасовано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя В. В. Вальчук

Ст.секретар суду Н.В.Демко