Рішення № 66285876, 26.04.2017, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/2848/17

Провадження № 2/161/1670/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

26 квітня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Плахтій І.Б.,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача ОСОБА_2,

представника позивача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення коштів за договором.

Позов мотивував тим, що 09.12.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір про надання послуг, за умовами якого ОСОБА_4 зобовязувався надати послуги по пригону автомобіля з Литви, за вибором ОСОБА_2 Позивачем було здійснено попередню оплату послуг та передано ОСОБА_4 суму в розмірі 500 дол. США. Взяті на себе зобовязання відповідач не виконав та отримані кошти в якості завдатку не повернув. А тому, просив стягнути з відповідача кошти в розмірі 1000 дол. США в гривневому еквіваленті в сумі 27079,53 грн., витрати на правову допомогу в сумі 3088 грн. та судові витрати у справі.

В судовому засіданні позивач та його представник вимоги позову підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити з підстав викладених в заяві. Проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення у справі не заперечували.

Відповідач в судове засідання не зявився повторно поспіль, хоча належним чином повідомлявся про місце і час розгляду справи за місцем його реєстрації. Заяви про розгляд справи у його відсутності відповідач не подавав.

Зі згоди позивача та його представника суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, представника позивача, дослідивши письмові докази в справі, суд дійшов висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення.

Згідно вимог ст. 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 09.12.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір, за умовами якого ОСОБА_4 взяв передоплату в сумі 500 доларів США у рахунок виконання послуги пригону автомобіля з Литви у клієнта ОСОБА_2 (а.с. 25). Вартість автомобіля не більше 5000 Євро, вартість послуг з пригону автомобіля 980 Євро, терміни виконання пригону 3-4 тижні з моменту складання договору.

За змістом укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

На виконання умов договору, в частині оплати вартості послуг ОСОБА_2 було сплачено кошти в якості попередньої оплати в розмірі 500 дол. США Відповідачем кошти в зазначеному розмірі отримано, що підтверджується особистим підписом в договорі.

Тобто, ОСОБА_2, як замовником послуг було виконано умови договору щодо попередньої оплати і сплачено кошти в обумовленому розмірі.

Відповідно до ст. 525 даного Кодексу одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобовязань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Судом встановлено, що відповідачем як виконавцем були допущені істотні відступи від умов договору, зобовязання за договором не виконані в установлений строк, в звязку з чим позивач як замовник відмовився від договору, а тому вимога про повернення наданих відповідачу в якості передоплати коштів є обгрунтованою.

Суд не може погодитися з трактуванням стороною позивача наданої відповідачу суми в розмірі 500 доларів США як завдатку, оскільки в договорі ця сума погоджена сторонами як передоплата, а не як задаток, який має більш жорстку юридичну силу. А тому, до даних правовідносин не може бути застосоване положення ст. 571 ЦК України.

До стягнення з відповідача підлягають кошти в розмірі 500 дол. США.

Згідно з ч.1 ст. 533 ЦК України, грошове зобовязання має бути виконане в гривнях.

По курсу Національного банку України станом на день розгляду справи 26.04.2017 курс іноземної валюти по відношенню до гривні становить: 1 долар США=26,631832 грн.

А тому, з відповідача слід стягнути суму передоплати в розмірі (500 дол. США х 26,631832) 13315,92 грн.

Відповідно до ст. 79,84 ЦПК України витрати повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, є витратами, повязаними з розглядом справи.

Дані витрати повинні відповідати вимогам передбаченим у Постанові КМУ від 27.04.2006 №590 «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Оскільки стороною позивача не подано належного доказу сплати позивачем вартості послуг -- квитанції, касового ордера, суд приходить до висновку матеріали справи не містять відомостей про реальний розмір витрат, понесених позивачем на надання послуг правового характеру.

А тому, вимога про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката в розмірі 3 088 грн. до задоволення не підлягає.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України, підлягає до часткового задоволення вимога позивача про стягнення з відповідача сплаченого ним судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі (30350,73:13 315,92=640:х) 280,80 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60, 84, 88, 213, 214, 215, 224 ЦПК України, на підставі ст.ст. 509, 526, 533, 626, 627, 629, 901-907 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_2 13 315 (тринадцять тисяч триста пятнадцять) гривень 92 копійки передоплати за договором про надання послуг від 09.12.2016 та 280 (двісті вісімдесят) гривень 80 копійок судового збору.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд в десятиденний строк з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій