Ухвала суду № 66285691, 24.04.2017, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 728/2656/16-ц Провадження № 22-ц/795/615/2017 Головуючий у I інстанції -Лобода Н. В. Доповідач - Губар В. С.Категорія - цивільна

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2017 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого судді- Губар В.С.,

суддів - Кузюри Л.В., Шитченко Н.В.

секретаря судового засідання - Шапко В.М.

за участю представника позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Крапив»янське», Бахмацької районної державної адміністрації, Кропивненської сільської ради Бахмацького району Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії,-

встановив:

В листопаді 2016 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом, в якому просили визнати за ними право на земельні частки (паї) із земель КСП «Крапив»янське», зобов»язати КСП «Крапив»янське» включити їх до додаткових списків членів, які мають право на земельні частки (паї) та зобов»язати Бахмацьку РДА видати сертифікати на земельні частки (паї).

Рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2017 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 просять поновити строк звернення до суду з позовом про визнання права на земельну частку (пай) та зобов'язання вчинити певні дії, скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку щодо пропуску строку звернення до суду та помилково взяв до уваги пояснення апелянтів щодо пошуку юриста для складання позову, оскільки по цьому позову вони не знали, що звернення до суду з питання видачі сертифіката на земельні частки (паї) та зобов'язання вчинити певні дії обмежується також строками.

Апелянти зазначають, що дізнались про пропуск строку звернення до суду лише під час судового засідання при розгляді цієї справи, а оскільки вони є юридично необізнаними людьми, не змогли пояснити чітко свою позицію та належним чином захистити свої права.

Апелянти вважають, що суд першої інстанції своїм рішенням обмежив їх право на отримання землі у власність, яке гарантовано ст. 41 Конституції України, а тому враховуючи положення ст.ст. 73, 256, 257, 261 ЦПК України просять застосувати ст. 261 ЦПК України.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу Бахмацька районна державна адміністрація просить апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишити без розгляду.

В судове засідання сторони не з'явилися, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином, ОСОБА_1, ОСОБА_2 передані заяви про розгляд справи у їх відсутність через представника ОСОБА_3 та за її участю, а тому апеляційний суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін за правилами ч.2 ст.305 ЦПК України.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом встановлено наступне.

З наявних в матеріалах справи копій трудових книжок позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 та протоколу № 1 від 15.02.1992 року, протоколу № 1 від 05.03.1996 року вбачається, що останні прийняті в члени КСП «Крапив"янське» та звільнені з його членів відповідно.

Згідно витягу з Протоколу № 1 загальних звітно-виборних зборів уповноважених членів сільськогосподарського підприємства пайовиків «Крапив»янське» від 05.03.1996 року та згідно довідок архівного відділу Бахмацької райдержадміністрації Чернігівської області № 05-05/29 та 05-05/30 від 30.01.2017 року, прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з членів КСП за невиконання мінімуму вихододнів протягом двох років та систематичне порушення трудової дисципліни. (а.с.34-36,58, 101-103). Своє звільнення з роботи із зазначених підстав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оскаржували і до суду не звертались.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами у справі, що 10.08.1995 року Кропивненською сільською радою на підставі рішення 3 сесії 22 скликання від 16.06.1995 року Кропивненської сільської ради був виданий Державний акт на право колективної власності на землю сільськогосподарському підприємству «Крапив»янське»» с. Кропивне Бахмацького району Чернігівської області (а.с.104).

Відповідно до списку громадян - членів КСП, який є додатком до вищевказаного Державного акту, прізвища позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вказаному переліку відсутні (а.с.105-113).

На спростування вказаних обставин позивачами не надано доказів суду першої інстанції і не представлено апеляційному суду.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу № 1 від 22.12.2006 року щодо розподілу земельних часток (паїв) між членами КСП «Крапив»янське», позивачі у вказаному розподілі участі не приймали і їх прізвища у протоколі та у додатковому списку - відсутні (а.с.62-74, 75-86).

Зазначені обставини в апеляційному суді ніхто не спростовував і не заперечував.

22 листопада 2010 року на ім»я позивача ОСОБА_2, а 22 листопада 2011 року на ім»я позивача ОСОБА_1 Кропивненською сільською радою були видані свідоцтва про право власності на пайовий фонд майна колективного сільськогосподарського підприємства «Крапив»янське» відповідно до списку осіб, які мають право на майновий пай, затвердженого зборами співвласників 12 січня 2008 року. Загальна вартість майна пайового фонду підприємства на 12 січня 2008 р. становить 3222864,00 грн. Відповідно у загальній вартості майна пайового фонду підприємства частка ОСОБА_1 становить 569,5 грн. або 0,0177 відсотків, а частка ОСОБА_2 - 1067 грн., або 0,0331 відсотків. (а.с.4,5). Ці обставини в апеляційному суді ніхто не спростовував і не заперечував.

Перевіряючи доводи скарги, апеляційним судом встановлено, що у листі Головного управління Держкомзему у Чернігівській області від 22.05.2009 року № Т-113/07/1210 ОСОБА_1 надано відповідь на її звернення до Чернігівської обласної державної адміністрації та роз'яснено, що за захистом свого права на земельну частку (пай) вона може звернутися до суду (а.с. 6). Отримання ОСОБА_1 цього листа в апеляційному суді не заперечувалось.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами пропущений строк звернення до суду за захистом своїх прав і під час судового розгляду не надано доказів поважності пропуску строку позовної давності

З таким висновком суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.71 ЦК Української РСР (в редакції 1963 року), що була чинна на час виникнення спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність) встановлюється в три роки.

Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення свого права (ст.76 ЦК УРСР).

Статтею 75 ЦК УРСР передбачено, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяви сторін по справі.

Згідно з ч.1 ст.80 ЦК Української РСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

Відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України (в редакції 2003 року) правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, повинні регулюватися законодавством, яке діяло на час їх виникнення, а пунктом 6 передбачено застосування його правил про позовну давність до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

На пред'явлення позову про витребування належного громадянину майна, інших вимог про захист приватної власності поширюється встановлений ст. 50 Закону України «Про власність» і ст. 71 ЦК УРСР (чинних на час виникнення спірних правовідносин) трирічний строк позовної давності, якщо інше не передбачено законом.

Згідно до вимог ст.76 ЦК України перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05.06.2003 року право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з п.2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз'яснено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Як убачається з матеріалів та встановлено апеляційним судом, позивачі звернулись до суду з позовом листопаді 2016 року, тобто більш як через 20 років після того, як відбулося розпаювання земель КСП «Крапив»янське» Бахмацького району Чернігівської області.

Відтак, право на звернення до суду з позовом про захист свого права у ОСОБА_1, ОСОБА_2 виникло ще у 1995 році, про що вони, будучи членами колективного сільськогосподарського підприємства, повинні були знати. У зв'язку із чим трирічний строк позовної давності минув ще до набрання чинності ЦК України 2004 року, а саме у 1998 році.

Позивачі як на підставу своїх вимог вказували на те, що про порушення свого права дізналися лише у 2009 році після отримання ОСОБА_1 повідомлення Головного управління Держкомзему у Чернігівській області від 22.05.2009 року щодо відмови в отриманні сертифікатів на земельні частки (паї) земель КСП «Крапив»янське». Проте, дізнавшись про порушення своїх прав у 2009 році, до суду позивачі звернулись лише у листопаді 2016 року.

У судовому засіданні апеляційного суду представник позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наголошувала на тому, що її довірителі були юридично необізнаними, у зв'язку з чим позивачами і пропущений строк для звернення до суду.

Колегія суддів вважає, що, оскільки право позивачів стосовно земельної частки (паю) в КСП, членами якого вони були, виникло з моменту здійснення розпаювання, тобто з 10 серпня 1995 року, позивачі згідно закону зобов'язані знати про наявність такого права та безумовно знали про його порушення, оскільки ніяких правовстановлюючих документів щодо прав на земельну частку(пай) не отримували, а отже поважні підстави пропуску позивачами строків позовної давності, які звернувся з даним позовом лише через 21 рік, відсутні.

Матеріали справи не містять, а позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не надали належних та допустимих доказів, ні в суді першої інстанції, ні апеляційному суду, які б підтверджували поважність причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України і не може бути скасоване з формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 16 лютого 2017 р року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: