Рішення № 66284624, 23.03.2017, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/1145/16-ц

Провадження № 2/653/340/17

РІШЕННЯ

іменем України

"23" березня 2017 р. Генічеський районний суд Херсонської області в складі:

головуючого - судді Венглєвської Н.Б.

секретаря - Мустафаєва Ф.А.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Генічеськ справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ 1/10 частки житлового будинку в натурі як обєктів права спільної часткової власності,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_2, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ житлового будинку в натурі. Свої вимоги мотивує тим, що вона є власницею 1/10 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: Херсонська обл.., м. Генічеськ, пров. Гоголя, 47. Відповідач ОСОБА_3 є власником інших 9/10 часток цього домоволодіння. Вказаний житловий будинок належить сторонам на праві спільної часткової власності.

На даний час позивач бажає виділити належну їй частку домоволодіння в натурі, однак звернення до відповідача з приводу укладення договору про поділ в натурі житлового будинку відповідно до належних часток відповідачем залишено без розгляду у звязку з чим позивачка змушена звернутись до суду, просить суд призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу та виділити в натурі частину житлового будинку та надвірних будівель і споруд що знаходяться за адресою: Херсонська область м. Генічеськ, вул.. Гоголя 47, з урахуванням часток співвласників.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, виділивши їй у власність 1/10 частину домоволодіння розташованого по вул.. Гоголя,47 в м. Генічеськ, право власності на яку нею зареєстровано у законному порядку. Також вказує, що в добровільному порядку вирішити питання з приводу розподілу домоволодіння сторони не можуть, через відмову відповідача від такого поділу.

Представник позивача за дорученням ОСОБА_1 в судовому засідання також підтримала позовні вимоги, просить позов задовольнити та здійснити поділ житлового будинку з господарськими будівлями згідно висновку експерта №15 від 26.09.2016 року варіант №4, наданий експертом відповідно до ст.. 147 п.5 ЦПК України в порядку експертної ініціативи. Виділити позивачу частину домоволодіння, що на 6/100 більше за ідеальну частку з відповідною компенсацією позивачем перевищення вартості частки, а відповідачу ОСОБА_3 виділити частину домоволодіння, що на 6/100 часток менше за ідеальну частку, 9/10 .

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що її не влаштовує запропонований експертом варіант розподілу. Оскільки їй належить 9/10 часток домоволодіння, та варіант запропонований експертом обмежує її право на володіння своїм майном. Грошова компенсація що має бути сплачена позивачем за даний висновком їй не потрібна, оскільки вона не відповідає ринковій вартості нерухомості. Заперечує проти позбавлення її частини житлових приміщень та просить у задоволенні позову відмовити.

Суд вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, докази по справі надані сторонами, вважає встановленими наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Згідно зі ст. ст. 321, 317, 319 ЦК України право власності є непорушним, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого приватним нотаріусом Генічеського нотаріального округу НАС 281027 від 17.12.2015 р. та відповідно до витягу про державну реєстрацію прав, номер витягу 50111504 від 17.12.2015 р. ОСОБА_2 є власницею 1/10 частки житлового будинку, що знаходиться за адресою: Херсонська обл.., м. Генічеськ, вул.. Гоголя, 47.

Інші 9/10 часток вказаного домоволодіння на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого приватним нотаріусом Генічеського нотаріального округу НАС 281027 від 17.12.2015 р. є відповідач ОСОБА_3.

Згідно висновку експерта за результатами судової будівельно-технічної експертизи № №15 від 26.09.2016 року, який наданий експертом відповідно до ст.. 147 п.5 ЦПК України в порядку експертної ініціативи - варіант №4, викладені в якому висновки на думку суду відповідають матеріалам справи; експертом запропоновано варіант поділу наближений до розподілу часток, близьких до ідеальних. За даним варіантом сторонам пропонується, зокрема позивачу частина домоволодіння, що на 6/100 більше за ідеальну частку з відповідною компенсацією позивачем перевищення вартості частки, а відповідачу ОСОБА_3 виділити частину домоволодіння, що на 6/100 часток менше за ідеальну частку 9/10, що відображено у додатку №1, 2 даного висновку. Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні відмовилася від запропонованого експертом варіанту поділу та не бажає отримувати компенсацію за зменшення її частки.

З урахуванням викладеного, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, при цьому, суд враховує наступне.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття спільної часткової власності викладено в ч. 1 ст. 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності. Отже, право спільної часткової власності це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле. Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Що стосується існуючої в співвласника правомочності розпорядження спільним майном, то вони передбачені в ст. ст. 364, 367 ЦК України як способи реалізації цієї правомочності, при здійсненні якої передбачена ч. 4 ст. 358 ЦК України умова не є обовязковою.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (ч. 2 ст. 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання (ч. 2 ст. 364 ЦК України). Таким чином, у разі виділу співвласник отримує свою частку у майні в натурі і вибуває зі складу учасників спільної власності. За всіма іншими співвласниками спільна власність при виділі частки зберігається.

На відміну від виділу, за якого право власності припиняється лише для того співвласника, частка якого виділяється із спільної власності у разі поділу (ст. 367 ЦК України) спільна часткова власність припиняється для всіх її учасників. За таких обставин суд дійшов висновку про те, що правовідносини сторін регулюються нормою ст. 364 ЦК України.

У ч. 2 ст. 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (ч. 2 ст. 183 ЦК України). Річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення, є подільною (ч. 1 ст. 183). Виходячи з аналізу змісту норм ст. ст. 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) житлового будинку, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину будинку із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання будинку в ізольовані квартири, які за розміром відповідають розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ (поділ) технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників з урахуванням конкретних обставин поділ (виділ) може бути проведений зі зміною ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась. Відтак визначальним для виділу частки або поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу будинку відповідно до часток співвласників. Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права стосовно спільного майна пропорційно своїй частці в ньому, суд, здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), повинен передати співвласнику частки жилого будинку та нежилих будівель, яка відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню будівлі.

У тих випадках, коли в результаті поділу (виділу) співвласнику передається частина жилого будинку, яка перевищує його частку, суд стягує з нього відповідну грошову компенсацію і зазначає в рішенні про зміну часток у праві власності на будинок.

Разом з тим, враховуючи, що відповідач ОСОБА_3 від отримання вартості компенсації частки на яку зменшується ідеальна частка в судовому засіданні відмовилася, а здійснити поділ житлового будинку відповідно до належних сторонам часток неможливо, то в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст., ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів. В статті 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

Таким чином, суд вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази у їх сукупності, враховуючи що у судовому засіданні сторонами не досягнуто згоди щодо запропонованого експертом варіанту поділу житлового будинку за адресою: Херсонська обл.., м. Генічеськ, вул.. Гоголя 47, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст.317, 321, 325, 328, 331 ЦК України, ст.ст.11, 30, 60, 143, 212-215 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ 1/10 частки житлового будинку в натурі як обєктів права спільної часткової власності - відмовити

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_4