Ухвала суду № 66284036, 26.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2606/17;

22-ц/785/2468/17

Головуючий у першій інстанції Палій С.А.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Кравця Ю.І.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року, а також за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року про виправлення описки по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа Національний Банк про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа Національний Банк про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 14.03.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» (новий кредитор ПАТ «Дельта Банк») та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 149-013/ФК-08, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 155 142,00 гривень з розрахунку 12,30 % річних на строк з 14.03.2008 року по 13.03.2015 року.

Для виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2, був укладений 14.03.2008 року договір поруки № 149-013/ZФПОР-08.

У порушення зазначеного договору ОСОБА_3 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав.

У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань ОСОБА_3, станом на 28.07.2015 року має заборгованість - 213 748 грн. 69 коп., яка складається з наступного: сума заборгованості за кредитом в розмірі 120 017 грн. 47 коп.; заборгованість за відсотками в розмірі 83 491 грн. 98 коп.; комісії за ведення кредиту в розмірі 10 239 грн. 24 коп.

На підставі вищевикладеного, позивач звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з відповідачів солідарно на його користь заборгованість у розмірі 213 748 грн. 69 коп.

В судовому засіданні ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав, зазначивши, що у позивача сплинув строк позовної давності.

Представник позивача, відповідачка ОСОБА_2, представник третьої особи Національного банку України в судове засідання не з явилися, про слухання справи були повідомлені належним чином.

Рішенням Ширяївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року позов ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2, третя особа Національний банк України про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволений. Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 213 748 грн. 69 коп., з яких: 120 017 грн. 47 коп. - сума заборгованості за кредитом; 83 491 грн. 98 коп. - сума заборгованості за відсотками; 10 239 грн. 24 коп. - комісія за ведення кредиту. Також стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 судовий збір.

Ухвалою Ширяївського районного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року виправлена описка у повному тексті рішення, у вступній та резолютивній частинах рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24.11.2016 року, вказавши в їх вступній частині - РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ; виключено з останнього абзацу мотивувальної частини повного тексту та вступної та резолютивної частин рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24.11.2016 року - ст. 224-228 ЦПК України; виключено з резолютивної частини повного тексту та вступної та резолютивної частин рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24.11.2016 року останній абзац резолютивної частини - повідомити ОСОБА_2, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалював, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії, оскільки судом помилково було зазначено, що рішення суду є заочним.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2, подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позову, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

Також ОСОБА_2 не погоджуючись з ухвалою суду про виправлення описки, подала апеляційну скаргу, в якої просить ухвалу суду скасувати, посилаючись на те, що судом порушені норми процесуального права.

Інші сторони рішення та ухвалу суду не оскаржують.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг та заперечення, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 14.03.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» (далі Банк) та відповідачем, ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 149-013/ФК-08 (далі - Договір), згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 155 142,00 гривень з розрахунку 12,30 % річних на строк з 14.03.2008 року по 13.03.2015 року.

Для виконання відповідачем-1 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено укладеним 14.03.2008 року Договором поруки № 149-013/ZФПОР-08 між ТОВ «Укрпромбанк» та ОСОБА_2 (поручитель), ОСОБА_3 (боржник), згідно з яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Боржником зобов'язань за вищевказаним кредитним договором а у випадку невиконання Боржником зобов'язань за Договором - Поручитель і Боржник несуть перед Кредитором солідарну відповідальність.

Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із основного боргу та процентів а також інші витрати згідно умов договору.

Відповідно до матеріалів справи банк свої зобов'язання відповідно до договору виконав, надавши відповідачу по справі кредит, що також не заперечував відповідач-1.

Відповідач в свою чергу вказані в договорі зобов'язання не виконував (проігнорував), що підтверджується матеріалами справи та ним самим, посилаючись на те, що у зв'язку з банкрутством ТОВ «Укрпромбанк» з 07.2010 року він не знав куди платити та припинив, у зв'язку з чим створилась заборгованість в сумі 213 748,69 грн.

Задовольняючи позов ПАТ «Дельта Банк» про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив з наступного.

Пунктом 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 625 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов кредитного договору та Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Також, згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно з положеннями ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ст. 512-513 ЦК України позичальник зобов'язаний виконати свої зобов'язання, що виникли з підстав неналежного виконання ним власних зобов'язань за кредитним договором та погасити заборгованість перед новим Кредитором.

30.06.2010 року, що не заборонялося Договором (п. 7.5) між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Український промисловий банк» було укладено договір про передачу Активів та Кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь Дельта Банку відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, Укрпромбанк передає (відступає) Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, що забезпечують виконання кредитних зобов'язань перед Національним банком, внаслідок чого Дельта Банк замінює Укрпромбанк як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а згідно з п. 4.2 внаслідок передачі Укрпромбанком - Дельта Банку прав вимоги до боржників, Дельта Банку переходить (відступається) право вимагати (замість Укрпромбанку) від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.

Про даний факт заміни кредитора відповідно до п. 7.11 Договору ОСОБА_3 було повідомлено відповідним листом та запропоновано протягом десяти днів з дати отримання даного листа письмово звернутися з наявними запереченнями до нового кредитора АТ «Дельта Банк». У випадку ненадходження від боржника заперечень щодо даної заміни, вона вважалася погодженою у безспірному порядку. Даний лист було направлено замовною кореспонденцією, про що свідчить список № 6490-37-22 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів з рекомендованим повідомленням.

Що свідчить про те, що порушень з боку Банків не допускалось.

Крім того, згідно ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового Кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який (навіть) не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Постановою Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 було віднесено ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк» на три місяця, в подальшому прийнято рішення від 08.04.2015 року № 71 «Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта банк», яким тимчасову адміністрацію в АТ «Дельта Банк» запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 року по 02.09.2015 року включно.

Відповідно ч.1 ст. 3 до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Згідно ч.3 ст. 37 Закону Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, заявляти від імені банку позови майнового та немайнового характеру до суду, у тому числі позови про винесення рішення, відповідно до якого боржник банку має надати інформацію про свої активи.

Відповідно до відмітки на конверті позовна заява відправлена до суду 31.08.2015 року, тобто на момент дії тимчасової адміністрації.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до обґрунтовано висновку про задоволення позову та стягнення заборгованості, оскільки боржником не сплачувалась заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, крім того неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ТОВ «Укрпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» не виконали вимоги п.п. 4.8; 4.8.1; 4.8.2 кредитного договору, а саме не повідомили ОСОБА_3 про передачу відповідних прав ПАТ «Дельта Банк», в зв'язку з чим ОСОБА_3 не мав змоги належним чином виконувати свої зобов'язання щодо сплати коштів за кредитним договором, не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що відповідно до вимог закону, боржник, який (навіть) не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним, крім того неповідомлення боржника про заміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредитної заборгованості.

Крім того про факт заміни кредитора, ОСОБА_3 був повідомлений відповідним листом та запропоновано протягом десяти днів з дати отримання даного листа письмово звернутися з наявними запереченнями до нового кредитора АТ «Дельта Банк», який був направлений замовною кореспонденцією з рекомендованим повідомленням.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення рішення суду, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на рішення суду на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Відповідно до ст. 219 ЦПК України, суд може з власної ініціативи або за заявою осіб, які беруть участь у справі, виправити допущені у судовому рішенні описки чи арифметичні помилки. Заява про виправлення описок чи арифметичних помилок у судовому рішенні розглядається протягом десяти днів з дня її надходження. Питання про внесення виправлень вирішується в судовому засіданні, про що постановляється ухвала.

Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце засідання. Їхня неявка не перешкоджає розгляду питання про внесення виправлень.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в повному тексті та у вступній та резолютивній частинах рішення суду від 24.11.2016 року допущено описки, а саме: в його вступній частині вказано ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, тоді як правильно - РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ, в останньому абзаці мотивувальної частини повного тексту та вступної та резолютивної частини рішення - помилково вказано ст. 224-228 ЦПК України, та в останньому абзаці резолютивних частин помилково вказано - повідомити ОСОБА_2, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалював, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Оскільки в рішенні суду були допущені технічні помилки, судом відповідно до ст. 219 ЦПК України на законних підставах були виправлені технічні помилки в повному тексті та вступній та резолютивній частинах рішення суду від 24.11.2016 року.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не можуть бути підставою для її скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ширяївського районного суду Одеської області від 24 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвалу Ширяївського районного суду Одеської області від 21 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Ю.І. Кравець